Справа№592/6356/20

Провадження №2/592/53/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною подією, -

В С Т А Н О В И В :

25.05.2020 року представниця позивача приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" Алендар Юлія Ігорівна звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в якому вона зазначила про те, що між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (надалі - страховик) і ОСОБА_2 (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3047296-02-19-01 від 22.07.2016 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля "Skoda Spaceback" , реєстраційний номер НОМЕР_1 . 24.05.2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) , за участю ЗТЗ під керуванням ОСОБА_3 ; ТЗ "Volkswagen Transporter" , д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Згідно п. 4.1.1 договору одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника. Розд. 6 договору визначено, що повною загибеллю ТЗ є пошкодження (знищення) застрахованого ТЗ, внаслідок якого відсутня технічна можливість виконання робіт, які забезпечують усунення пошкоджень, що виникли в результаті настання страхового випадку або вартість відновлювального ремонту, розрахована відповідно до умов цього договору, перевищує 75 % дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку. У випадку визнання повної загибелі ТЗ, розмір страхового відшкодування визначається відповідно до п. п. 16.20.-16.24. договору. Вартість відновлювального ремонту визначається на підставі рахунку СТО, рекомендованої страховиком (п. 5.2. договору) . Відповідно до рахунку СТО вартість відновлювального ремонту складає 308350,09 грн. . Дійсна ринкова вартість ТЗ на момент ДТП, відповідно до звіту про оцінку № 17/7/546/764426 від 29.07.2017 року, становить 358086,66 грн. . Вартість залишків придатних до подальшого використання, відповідно до зобов`язуючої пропозиції, становить 167930,00 грн. . Між страхувальником та ПрАТ "СК "ВУСО" було укладено угоду про виплату страхового відшкодування від 16.08.2017 року, відповідно до якої ринкову вартість ТЗ момент ДТП у неушкодженому стані було узгоджено у розмірі 370000,00 грн. , вартість залишків, придатних до подальшого використання, - у розмірі 173000,00 грн. . У випадку визнання повної загибелі ТЗ умовами договору передбачена франшиза у розмірі 10 % від страхової суми, тобто 39300,00 грн. . Таким чином, згідно умовам договору страхування ПрАТ "СК "ВУСО" , суму страхового відшкодування було визначено у розмірі 157700,00 грн. . Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ "СК ВУСО" у відповідності до ст. 25 Закону України "Про страхування" на підставі заяви страхувальника, страхового акту № 7169-02 від 23.08.2017 року. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжними дорученнями № 18778 від 23.08.2017 року, № 1903 від 29.08.2017 року. На підставі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Ст. 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом. Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до винної особи/винних осіб щодо відшкодування завданої шкоди, а саме: суми коштів в розмірі 157700,00 грн. . Відповідно до європротоколу, учасники ДТП вказано, що винної особою є ОСОБА_3 , проте такий висновок був передчасним і не відповідає механізму ДТП (що вбачалося із записів відеорегістраторів) . ОСОБА_3 погодився із своєю виною на підставі поради працівників ПП НПУ, які прибули на місце ДТП і порадили укласти європротокол. Згідно аналізу бланка повідомлення про ДТП (європротоколу) встановлено, що графи в ньому про визнання одним з його учасником провини не передбачено, а лише вказані графи з зазначенням обставин події, зокрема, графа № 12, в якому водій ОСОБА_3 зробив помилку, вказавши "поворот праворуч" , в дійсності виконував маневр лівого повороту. Другий учасник події взагалі ніяких позначок не зробив. Згодом ОСОБА_3 , проаналізувавши ситуацію, що склалася і виявивши в інтернеті два відеозаписи моменту зіткнення наших автомобілів, одна з камери зовнішнього спостережені, друга з відеореєстратора автомобіля, що зупинився на перетині зазначених доріг, зробив висновок про те, що в скоєнні зазначеного ДТП він не винен, тому що водій автомобіля "Volkswagen Transporter" , д.н.з. НОМЕР_2 , порушивши проїзд перехрестка, виїхавши на нього зі смуги руху, яка призначалася для руху автомобілів тільки направо, після чого наїхавши на дорожню розмітку "острівець безпеки" , змінив напрямок руху, виїхавши на смугу руху, призначену для руху прямо, в результаті чого скоїв зіткненням з його автомобілем. З метою встановлення винуватості одного з учасників ДТП водій ОСОБА_3 звернувся з письмовою заявою до ТОВ "Українська Експертна Компанія" , щодо проведення експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, надавши їм документи по ДТП і два файли із записами моменту ДТП. Згідно висновку № 104 від 23.06.2017 року в даній дорожньо-транспортній ситуації невідповідність дій водія автомобіля "Volkswagen Transporter" , д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вимогам п. п. 10.1. , 11.1. дорожнього знаку 5.16. та дорожньої розмітки 1.1. , 1.16.-1.16.3. Правил дорожнього руху України , з технічної точку зору, знадяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В заданій дорожній ситуації вбачити в діях водія автомобіля "Skoda Spaceback" , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не відповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, не має підстав технічного характеру. За даним фактом водій ОСОБА_3 звернувся з письмовою заявою до Управління патрульної поліції у м. Суми, звідки отримав письмову відповідь про те, що за відшкодуванням заподіяної шкоди ОСОБА_3 може звернутися з позовною заявою до суду в цивільному порядку (заяву ОСОБА_3 та відповідь з Управління патрульної поліції в додатках) . Вона звертаємо увагу суду на ту обставину, що у випадку відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Відсутність у матеріалах справи судового рішення, яким особу було б притягнуто до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки таке рішення є обов`язковим для суду, проте не єдиним доказом вини заподіювача шкоди (такий правовий висновок було викладено КГС у складі Верховного Суду від 16.07.2018 року у справі № 910/20412/16) . Щодо залучення до участі у справі приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в якості співвідповідача. Відповідно до БД МТСБУ на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ТЗ "Volkswagen Transporter" , д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісом) АК/001458825, відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100000,00 грн. , франшиза - 0,00 грн. . Відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 29.12.2015 року № 3471, у разі укладення європротоколу ліміт відповідальності страховика за полісом становить складає 50000 грн. . Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно ст. ст. 3, 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України від 09.02.2012 року № 4391-VI "Про страхування" шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ) (п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц) . Якщо страховик потерпілого, якому він виплатив страхове відшкодування, звертається з позовом одночасно про стягнення зі страховика особи, винної у настанні страхового випадку, суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування у межах передбаченого договором, укладеним з цією особою, ліміту відповідальності страховика за завдану майну шкоду, а також про стягнення з винної особи суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування понад ліміт відповідальності її страховика за завдану майну шкоду, такий спір має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін (п. 65 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 569/96/17) . Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства Таким чином, з ПрАТ "УПСК" сума завданої шкоди підлягає стягненню у розмір лімітів, визначених розпорядженням Нацкомфінпослуг від 29.12.2015 року № 34, з урахуванням висновків Верховного Суду, у даному випадку вимоги до винної особи та до страховика цивільно-правової відповідальності винної особи підлягають розгляду в одному провадженні, у даному випадку з урахуванням суб`єктного складу сторін, за правилами цивільного судочинства. Щодо повноважень представника ПрАТ "СК "ВУСО" . Ч. ч. 3, 4 ст. 131-2 Конституції України визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Так, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України (далі - ЦПК України) визначено, що малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи) , або через представника. Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 ЦПК України. Ціна позову даної справи не перевищує ста розмірів ПМ для працездатних осіб, а та вона є малозначною. З системного аналізу наведених положень чинного законодавства вбачається, що представником у даній справі може бути будь-яка особа, що досягла вісімнадцять років та має цивільну процесуальну дієздатність. Окремих вимог до представників у малозначних справах ані Конституцією України, ані будь-якими іншими нормативно-правовими актами не встановлено, а тому у даному позовна заява є такою, що подана повноважним представником ПрАТ "СК "ВУСО" . Заходи щодо забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не вживалися. Оригінали письмових доказів, доданих до позовної заяви, наявні у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" , окрім: - свідоцтва про реєстрацію ТЗ та посвідчення водія ЗТЗ, які наявні безпосередньо у ОСОБА_2 та водія ОСОБА_3 ; - звіту про оцінку КТЗ № 17/7/546/764426 від 29.07.2017 року з документами суб`єкта оціночної діяльності - оригінал в матеріалах цивільної справи 592/11354/17, яка розглядалась Ковпаківським районним судом м. Суми, суддя Труханова Л. М. . Електронні докази відсутні. Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою у провадженні жодного суду та будь-якого іншого органу, який в межах своєї компетенції уповноважений вирішувати спірні правовідносини, немає справи між тими ж сторонами, про той ж предмет та з тих же підстав, а також відсутнє рішення цих органів з такого спору. Судові витрати, що поніс позивач у зв`язку із зверненням до суду становлять 2365,50 грн. судового збору за подання позовної заяви. Крім того, імовірно позивачем будуть понесені витрати на попередню оплату судової експертизи. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 993, 1166, 1187, 1194 ЦК України; ст. 27 Закону України "Про страхування" ; ст. ст. 12, 22, 29 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ; ст. ст. 4, 175-177, 184 ЦПК України, вона просила: 1. Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 та приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" задовольнити в повному обсязі. 2. Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним в скоєнні ДТП 24.05.2017 року. 3. Стягнути з ОСОБА_1 та приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 157700,00 грн. . 4. Вирішити питання про розподіл судових витрат. 5. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. 6. Розгляд справи проводити за відсутності представника приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (вхідний № 21611/20 від 25.05.2020 року) (а. с. 1-3) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.06.2020 року у справі № 592/6356/20, провадження № 2/592/2202/20 позовну заяву приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної події, було залишено без руху. Було ухвалено запропонувати позивачу виправити недоліки позовної заяви в строк, що передбачений ч. 2 ст. 185 ЦПК України, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків. Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк не виконає вимоги, визначені у ст. 177 ЦПК України, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу. Ухвала набрала законної сили 01.06.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89877318) (а. с. 57) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.07.2020 року у справі № 592/6356/20, провадження № 2/592/2202/20 було прийнято до розгляду позовну заяву приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) , приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної події. Було ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Було ухвалено призначити у справі підготовче судове засідання на 13.08.2020 року на 10 годину 00 хвилин за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 12, зал судових засідань № 11, про що повідомити учасників справи. Копію ухвали про відкриття провадження у справі було ухвалено надіслати учасникам справи разом з копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів - відповідачу. Було ухвалено роз`яснити відповідачу право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) , що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Було ухвалено роз`яснити учасникам справи, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: ненадання копії відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://kv.su.court.gov.ua/sud1806/gromadyanam/csz/ . Ухвала набрала законної сили 22.07.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90605174) (а. с. 70) .

12.08.2020 року відповідач ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення на позовну заяву про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, із змісту якого вбачається, що позовну заяву з додатками ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО до ОСОБА_1 , ПрАТ "Українська пожежна-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, та ухвалу про відкриття провадження у справі № 592/6356/20 від 22.07.2020 року він отримав поштою 05.08.2020 року, що підтверджується трекінгом відправлень з електронного сайту "Укрпошти" . Позовна заява ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" про визнання винним його у вчиненні ДТП та відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, не підлягає задоволенню з наступних підстав. 24.05.2017 року безпосередньо після ДТП він разом з іншим учасником ДТП водієм - ОСОБА_3 дійшли згоди про те, що він порушив Правила дорожнього руху та є винним у вчиненні ДТП, а тому ними за участю страхового агенту позивача було складено повідомлення про дорожньо-транспортну подію (європротокол) . У вказаному повідомленні ОСОБА_3 особисто зазначив про те, що вважає себе винним у вчиненні ДТП. Зазначений протокол був заповнений відповідно до затвердженої Інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну подію. Окрім того, ОСОБА_3 на місці, де сталась ДТП, зазначив про те, що свою провину визнає, розуміє наслідки та пояснив про те, що проблем з матеріальним відшкодуванням збитків, завданих ДТП, не буде, оскільки він повністю впевнений у своїй страховій компанії. Співробітниками управління патрульної поліції в м. Суми не оформлювались матеріали даної дорожньо-транспортної події, схема ДТП не складалась, заміри розташування транспортних засобів не проводились, довідки про ДТП поліція учасникам не видавала. Таким чином, наявний на даний час європротокол, який ніким не оспорений та не визнаний нечинним. Домовленість сторін європротоколу на даний час не спростована. А тому необхідно діяти за правилами, встановленими саме у зв`язку з складанням європротоколу. Винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється судом за правилами КУпАП на підставі протоколу співробітника поліції. Така постанова, щодо його вини відсутня, а тому всі доводи позивача суперечать вимогам ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості особи й є припущенням. Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 3047296-02-19-01 від 22.07.2016 року було застраховано транспортний засіб "Skoda Spaceback" , реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 . Страхова сума за вказаним договором становить 393000,00 грн. . Відповідно до п. 5.8 вказаного договору виплата страхового відшкодування без довідок компетентних органів не може бути більшою ніж 3 % від страхової суми. Крім цього, відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 29.12.2015 року № 3471, у разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України максимальний розмір страхової виплати не може перевищувати 50000,00 грн. . Таким чином, позивач в порушення п. 5.8. договору страхування та вимог розпорядження Нацкомфінпослуг, добровільно, з власної ініціативи виплатив страхове відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 157000,00 грн. , що перевищує нормативно встановлений розмір і є протиправним. Перекладення на інших осіб своїх необґрунтованих витрат поза межами нормативно встановлених законодавство України регулюється іншими нормами матеріального права, які позивач у своєму позові не зазначає. А тому, позивачем було невірно обрано спосіб захисту від порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач не визнає складене повідомлення про дорожньо-транспортну подію (європротокол) , але у платіжних дорученнях про перерахування страхового відшкодування ОСОБА_2 вказує підставу - заява ОСОБА_2 від 26.05.2017 року. Заява від 26.05.2017 року складена від імені водія - ОСОБА_3 (в графі страхувальник (законний представник) вказано ОСОБА_3 з адресою реєстрації, за якою зареєстрований останній, з контактним номером телефону ОСОБА_3 ) , а підписана ця заява саме власником транспортного засобу ОСОБА_2 ) . Таким чином, ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_2 з належною заявою про страхове відшкодування, в тому числі, і не у спосіб складання європротоколу, не звертались. У вказаній заяві в п. 19 ОСОБА_2 зазначає про те, що винуватець ДТП зафіксований у європротоколі. Згідно ж європротоколу винним у ДТП є ОСОБА_3 . В момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" , що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/1458825 від 26.01.2017 року. Про вказаний факт позивачу було відомо, оскільки вказане зазначено в європротоколі, а тому належним відповідачем у справі, в разі доведення його вини у вчиненні ДТП, повинно бути ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" . Він вважає, що з нього не може бути стягнуто на користь позивача матеріальну шкоду, оскільки він такої шкоди позивачу не заподіював. Такі докази в матеріалах справи відсутні. А також його відповідальність за завдання шкоди була застрахована, у зв`язку з чим всі збитки у межах страхового відшкодування повинна покривати страхова компанія. При укладанні угоди про виплату страхового відшкодування від 16.08.2017 року, позивачем було використано розрахунки дійсної ринкової вартості, зазначені у звіті про оцінку колісних транспортних засобів № 17/7/546/764426 від 29.07.2017 року, а саме: суму дійсної ринкової вартості автомобіля - 358086,66 грн. . Звіт про оцінку колісних транспортних засобів № 17/7/546/764426 від 29.07.2017 року, складений фізичною-особою підприємцем ОСОБА_4 , не може слугувати джерелом інформації для визначення дійсної ринкової вартості колісного транспортного засобу, оскільки складений всупереч вимогам чинного законодавства, з порушенням загальних вимог до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" . Відповідно до ст. 10 Закону України про "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Згідно ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в ст. 8 цього Закону. Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Окрім того, відповідно до положень ст. 51 Національного стандарту № 1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: 1) укладення договору на проведення оцінки; 2) ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; 3) ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; 4) вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; 5) узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; 6) складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; 7) доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби) . У звіті про оцінку КТЗ № 17/7/546/764426 від 29.07.2017 року (надалі - звіт) , складеному ФОП ОСОБА_4 , відсутні юридичні підстави для проведення оцінки КТЗ. Відповідно до абз. 1 звіту зазначається: "Субъекту оценочной деятельности ФЛ-П ОСОБА_5 поступило направление ЧАО СК "Вусо" об оценке транспортного средства "Skoda Spaceback" , регистрационный номер НОМЕР_1 …" . Вищезазначений звіт складений російською мовою та не містить в собі відомостей про укладення договору про оцінку майна, підстави проведення оцінки, а тому зрозуміти, який саме зміст вкладав в поняття "поступило направление" оцінювач, не є можливим. Окрім того, ФОП ОСОБА_4 при складанні звіту було порушено: п. 4.4. розд. 4 "Вимоги до оцінки колісного транспортного засобу та викладення її результатів" Методики товарознавчої експертизи за оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, фонду Державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 24.11.2003 року № 1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України 24.07.2009 року № 1335/5/1159) . У разі проведення судової авто-товарознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У звіті про оцінку майна (акті) або висновку експерта зазначається така інформація: а) повна назва суб`єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс) , номер та термін дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності; б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта) , висновку; в) назва органу або особи, які призначили (замовили) оцінку транспортного засобу; д) реквізити власника майна та його майнові права; и) дані про час та місце проведення огляду ДТЗ оцінювачем, експертом; і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або угодою про виконання оцінки; к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; л) відомості про комплектність та укомплектованість ДТЗ. Крім цього, позивач посилається на висновок № 104 експертизи від 23.06.2017 року, але він викликає сумніви, оскільки на фотокартках-ілюстраціях 10, 11 вказана дата 01.01.2013 року, а ДТП мала місце 24.05.2017 року. На інших фотокартках, що містяться в матеріалах експертизи із зображенням транспортних засобів, не можна ідентифікувати транспортні засоби, оскільки не видно реєстраційні номери транспортних засобів. Крім цього, висновки експерта ґрунтуються виключно на відеоматеріалах, без врахування основного документу, а саме: складеного європротоколу, без відповідних замірів розташування транспортних засобів на проїзній частині відносно сталих орієнтирів та без врахування схеми ДТП, що є недопустимим. До висновку експерта не додається відеоматеріал - об`єкт дослідження, що позбавляє можливості перевірити законність та обґрунтованість такого висновку. Таким чином, він вважає, що доводи позивача про встановлення його вини у вчиненні ДТП є безпідставними, оскільки відсутня постанова суду про притягнення його до адміністративної відповідальності, а подані ним докази містять суперечності та є недопустимими, оскільки зібрані та складені у спосіб не передбачений законом. Він вважає, що, навпаки, винним у вчиненні ДТП є ОСОБА_3 та єдиним доказом у вчиненні ДТП є складений європротокол, з яким погодився ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову. Беручи до уваги вимоги ст. 256 ЦК України про те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, може бути підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) . Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) , у своїх рішеннях (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" ; п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" ) неодноразово наголошував на том, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Виходячи з порівняльного аналізу термінів "довідався" та "міг довідатися" , наведених у ст. 261 ЦК України, можна дійти висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Строк позовної давності за позовом ПрАТ "Страхова компанія ВУСО" з позовом до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "Українська пожежна-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП сплинув 24.05.2020 року, а тому у разі наявності підстав для задоволення позову - у його задоволенні слід відмовити у зв`язку з спливом строків позовної давності. Крім цього, позивач вже не вперше звертається до вищезазначеного відповідача з позовом, де предметом є стягнення спірних грошових коштів в сумі 157000 грн. , що підтверджується ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.05.2018 року у справі № 592/11354/17, якою позовна заява ПрАТ "Страхова компанія ВУСО" з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: приватне акціонерне товариство "Українська пожежна-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, була залишена без розгляду з підстав неодноразової неявки позивача та його представника та відсутності в матеріалах справи заяви про розгляд справи за їх відсутності, позивачем своєчасно не було усунуто недоліків, що були підставою для залишення заяви без розгляду. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 178 ЦПК України, він просив у задоволенні позову ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" про визнання його винним у вчиненні ДТП та відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, відмовити (вхідний № 31994 від 12.08.2020 року) (а. с. 81-86) .

12.08.2020 року відповідач ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми зустрічну позовну заяву, в якій він зазначив про те, що позивач ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" за первісним позовом звернулося до суду з позовом про визнання його винним у чиненні ДТП та про стягнення з нього завданої матеріальної шкоди в розмірі 157700,00 грн. . Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.07.2020 року відкрито провадження у справі № 592/6356/20 за позовом ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування шкоди, завданої ДТП. Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЦК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті до позивача для спільного розгляду з первісним позовом. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів. 24.05.2017 року близько 13 години 00 хвилин на перетині вул. Героїв Сумщини та вул. Харківська м. Суми сталася дорожньо-транспортна подія за участю автомобіля "Skoda Spaceback" , реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "Volkswagen Transporter" , реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував він. Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Volkswagen Transporter" , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 27.01.2016 року. Цього ж дня, безпосередньо після ДТП, водій іншого транспортного засобу ОСОБА_3 визнав, що він порушив Правила дорожнього руху та є винним у вчиненні ДТП, а тому ними за участі страхового агенту позивача було складено повідомлення про дорожньо-транспортну подію (європротокол) . Внаслідок дорожньо-транспортної події, вчиненої з вини ОСОБА_3 , йому було завдано значних матеріальних збитків. Відразу після ДТП він зателефонував до ПрАТ "Українська пожежна-страхова компанія" і на місце ДТП прибув представник компанії. Після ознайомлення з обставинами ДТП, впевнившись у визнанні ОСОБА_3 своєї провини у вчиненні ДТП, та складанні європротоколу, страховий агент ПрАТ "Українська пожежна-страхова компанія" покинув місце ДТП, роз`яснивши йому по те, що за таких обставин відповідальність за матеріальну шкоду повинна бути понесена ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" , оскільки ДТП сталася з вини саме клієнта їх компанії. Відповідно до товарних чеків, виданих ФОП ОСОБА_6 , він витратив 22080 грн. на ремонт свого автомобіля внаслідок ДТП, яке було вчинене з вини ОСОБА_3 . Таким чином, шкоду, завдану йому внаслідок ДТП, він оцінює в 22080,00 грн. . Оскільки відповідальність ОСОБА_3 , згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9916334, застрахована у приватному акціонерному товаристві "Стахова компанія "ВУСО" , 14.08.2017 року він звернувся за відшкодуванням до страховика. Листом від 04.09.2017 року за № 6709 приватне акціонерне товариство "Стахова компанія "ВУСО" відмовило йому у виплаті страхового відшкодування. Поліс був укладений на умовах відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб в межах до 50000 грн. з франшизою в 540 грн. . Приватне акціонерне товариство "Стахова компанія "ВУСО" на даний час не виконало своїх обов`язків по відшкодуванню заподіяної йому шкоди. Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно до ч. 2 ч. 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. П. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року з подальшими змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що відповідальність за шкоду, заподіяну особі та майну, покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 22, 1187 ЦК України; ст. ст. 3, 4, 109, 113, 123, 124 ЦПК України, він просив: 1. Прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та об`єднати її з позовною заявою приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" у справі № 592/6356/20, що перебуває на розгляді у Ковпаківському районному суді м. Суми. 2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, на загальну суму 22080 (двадцять дві тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. . 3. Всі судові витрати покласти на відповідача (вхідний № 31995 від 12.08.20202 року) (а. с. 91) .

12.08.2020 року відповідач ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про застосування строків позовної давності, в якій він зазначив про те, що у травні 2020 року до Ковпаківського районного суду м. Суми звернувся позивач - приватне акціонерне товариство "Стахова компанія "ВУСО" з позовом до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "Українська пожежна-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП. Позов обґрунтовано тим, що 24.05.2017 року сталася дорожньо-транспортна подія за участю ЗТЗ під керуванням ОСОБА_3 із КТЗ "Volkswagen Transporter" , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Згідно умовам договору страхування приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" суму страхового відшкодування було визначено в розмірі 157700,00 грн. . Виплата страхового відшкодування була здійснена приватним акціонерним товариством "Стахова компанія "ВУСО" у відповідності до ст. 25 Закону України "Про страхування" на підставі заяви страхувальника (заява від 26.05.2017 року) , страхового акту № 7169-02 від 23.08.2017 року. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжними дорученнями № 18778 від 23.08.2017 року, № 190031 від 29.08.2017, у зв`язку з чим у приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" нібито виникло право вимоги до винної особи/винних осіб щодо відшкодування завданої шкоди, а саме: коштів в сумі 157700,00 грн. . Дані позовні вимоги не можуть буди задоволенні, оскільки до вказаного спору слід застосувати позовну давність з огляду на наступне. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову. Беручи до уваги вимоги ст. 256 ЦК України, згідно якій позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, може бути підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) . Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення та застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) у своїх рішеннях (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" ; п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" ) неодноразово наголошував на том, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Виходячи з порівняльного аналізу термінів "довідався" та "міг довідатися" , наведених у ст. 261 ЦК України, можна дійти висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Строк позовної давності за позовом приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "Українська пожежна-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, сплинув 24.05.2020 року. Передбачені ч. 5 ст. 267 ЦК України підстави для поновлення пропущеного строку відсутні, як і підстави для задоволення заявлених в цій справі вимог з огляду на пропуск строку позовної давності, про застосування якої він заявляє під час розгляду справи. Враховуючи вищезазначене, керуючись ч. 3 ст. 267 ЦК України, він просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" за позовом до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "Українська пожежна-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП у зв`язку з пропуском строків позовної давності (вхідний № 31999 від 12.08.2020 року) (а. с. 100-102) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.09.2020 року у справі № 592/6356/20, провадження № 2/592/2202/20 було закрито підготовче провадження та було призначено справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, до судового розгляду по суті на 16.11.2020 року на 10 годину 00 хвилин. В судове засідання було ухвалено викликати сторони. Ухвала набрала законної сили 11.09.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91487608) (а. с. 121) .

16.11.2020 року представниця приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - головний юрисконсульт відділу судових справ Юридичного департаменту приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"Басюк Богдана Ігорівна надіслала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву, в якому вона значила по те, що приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПрАТ "СК "ВУСО" ) звернулося до Ковпаківського районного суду м. Суми із позовом до ОСОБА_1 та до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК" , страховик) про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної події. Відповідно до ст. ст. 43, 178 ЦПК України відповідач має право подати до суду відзив з викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. ПрАТ "УПСК" позовні вимоги не визнає у повному обсязі та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підтав. Обставини справи. 24.05.2017 року сталася дорожньо-транспортна подія (далі - ДТП) за участю траспортного засобу "Volkswagen Transporter" , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Skoda Spaceback" , реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Учасник ДТП, дійшов згоди щодо обставин вчинення даної ДТП, скористалися правом, передбаченим п. 2.11. Правил дорожнього руху та п. 33.2. ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортних засобів" та оформили ДТП без участі уповноважених на те поліцейських шляхом складання спільного повідомлення про дорожньо-транспортну подію (так званий європротокол) . В європротоколі водій транспортного засобу "Skoda Spaceback" , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у позивача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9916334 від 22.07.2016 року, зазначив про те, що свою вину у вчиненні ДТП визнає. Натомість цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Volkswagen Transporter" , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , який не визнавав свою вину у вчиненні ДТП, була застрахована в ПрАТ "УПСК" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1458825 від 01.02.2017 року (далі - поліс № АК/1458825) . Для отримання страхового відшкодування ні позивач, ні ОСОБА_3 , у порядку, встановленому ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , із заявою про страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із пошкодженням транспортного засобу, до ПрАТ "УПСК" не зверталися. Відповідно, страховиком не приймалося рішення про здійснення чи відмову у здійсненні цим особам страхового відшкодування. Доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову. 1. Необхідною умовою виникнення обов`язку страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної події, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу та внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором) (п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 01.03.2013 року). Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - це страхові правовідносини, де об`єктом страхування виступає цивільно-правова відповідальність перед третіми (фізичними і юридичними) особами, яким може бути причинений збиток внаслідок ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу. Цивільна відповідальність носить майновий характер: особа, яка заподіяла шкоду, зобов`язана повністю відшкодувати збитки потерпілому, тобто третій особі. Підписанням договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів даний обов`язок перекладається на страховика. Однак чинне законодавство, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, нерозривно пов`язує момент виникнення обов`язку страховика щодо здійснення виплати страхового відшкодування із настанням страхового випадку. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розкрито зміст поняття "страховий випадок" . Це дорожньо-транспортна подія, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Із змісту наведеної правової норми слідує, що ДТП визнається страховим випадком, зокрема, за умови, якщо настала цивільно-правова відповідальність, яка виникає із заподіяння шкоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Сукупність умов, за яких може наставати відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, називають складом цивільно-правової відповідальності. До таких умов належать: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) особи; негативний результат такої поведінки - шкода; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина. Наявність, відсутність або ступінь вини у вчиненні дорожньо-транспортної події за участю кількох транспортних засобів встановлюється під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 221, ч. 1 ст. 283 КУпАП належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП є постанова судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Позивачем не надано відповідного судового рішення, на підставі якого можна дійти висновку про порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, цивільно-правова відповідальність якого на дату ДТП була застрахована у ПрАТ "УПСК" за полісом № АК/1458825, внаслідок чого відбулося зіткнення двох транспортних засобів, тобто відсутні допустимі докази наявності вини та протиправної поведінки в діях водія транспортного засобу "Volkswagen Transporter" , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_7 , враховуючи ту обставину, що саме водій ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні ДТП, у ПрАТ "УПСК" немає правових підстав для визнання заявленої позивачем події страховим випадком. 2. Неподання позивачем до ПрАТ "УПСК" заяви про страхове відшкодування впродовж одного року є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Із огляду на визначені ст. 11 ЦК України підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, ПрАТ "УПСК" , як страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі настання страхового випадку, відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, здоров`ю, майну третьої особи, в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" . У п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено про те, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Порядок отримання страхового відшкодування потерпілим або особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, регламентовано ст. ст. 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" . Згідно п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, потягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування. Визначаючи обов`язок страховика за страховим полісом виплатити страхове відшкодування, законодавцем у ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати. Відповідно до п/п 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту вчинення дорожньо-транспортної події. Таким чином, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено спеціальний строк, впродовж якого потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, може реалізувати своє право на отримання страхового відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, та підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування. У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 201/8286/16-ц, провадження № 61-4898ск18 Верховний Суд констатував, що, визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) виплатити страхове відшкодування, законодавцем у ст. 37 Закону України № 1961-IV було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту вчинення ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування. Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) , що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту вчинення відповідної ДТП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/80587960) . Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 року у справі № 336/7752/16-ц, провадження № 61-43011св18, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив про те, що, враховуючи вказані вище положення Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування з пропуском річного строку (дата настання дорожньо-транспортної події 09.12.2013 року: дата звернення з заявою про виплату страхового відшкодування 21.10.2015 року" , ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" правомірно відмовило йому у виплаті страхового відшкодування. У цьому випадку вимога заявлена про відшкодування майнової шкоди, а не здоров`ю і річний строк обчислюється з моменту настання події, а саме: дорожньо-транспортної події. Оскільки, зазначений у п/п 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк є присічним і поновленню не підлягає, у задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81328754) . У постанові від 05.06.2018 року у справі № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого закріплене в положеннях п/п 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування. ДТП сталася 24.08.2017 року, а із заявою про страхове відшкодування шкоди, заподіяної майну, позивач до ПрАТ "УПСК" у період з 24.08.2017 року по 24.08.2018 року так і не звернулося. Із позовними вимогами до ПрАТ "УПСК" позивач звернувся теж поза межами річного строку для подання заяви про страхове відшкодування, що відповідно до ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37) , чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75296543) . Отже, враховуючи вищенаведені правові норми, факт неподання позивачем заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту вчинення ДТП, що відповідно до п/п 37.1.4. п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, відтак відсутні підстави для задоволення позову. На підставі вищевикладеного, позовні вимоги до ОСОБА_1 та ПрАТ "УПСК" є безпідставними та не підлягають задоволенню, у зв`язку із чим, керуючись ст. ст. 12, 43, 76-83, 178, 263 ЦПК України, вона просила: 1. У задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 та приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" відмовити у повному обсязі. 2. Долучити відзив із доданими до нього доказами до матеріалів справи (вхідний № Еп-9364/20 від 16.11.2020 року, вхідний № 45119 від 19.11.2020 року) (а. с. 133-135, 141-146) .

В судове засідання представниця позивача приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" Алендар Юлія Ігорівна, відповідач ОСОБА_1 , його представниця адвокат Шершак-Гукова Аліна Миколаївна, представниця приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - головний юрисконсульт відділу судових справ Юридичного департаменту приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"Басюк Богдана Ігорівна не прибули. Про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Їхня неявка не є перешкодою розгляду справи по суті.

Ознайомившись з позовною заявою, відзивами на позовну заяву, заявою про застосування строків позовної давності, з доданими до позовної заяви, відзивів на позовну заяву, заяви про застосування строків позовної давності документами та копіями документів, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, враховуючи наявність судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.10.2017 року у справі № 592/11354/17, провадження № 2/592/2890/17 було відкрито провадження по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 , третя особа: приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП (графа статзвіту 24) . Було ухвалено призначити у справі судове засідання в залі судового засідання Ковпаківського районного суду м. Суми за адресою м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 12, на 09.11.2017 року на 08 годину 45 хвилин. Відповідачу та третій особі було постановлено направити копію ухвали, копію позовної заяви та доданих до неї документів. У вказаний термін відповідачу було ухвалено рекомендувати подати письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються. Було ухвалено роз`яснити сторонам, що судове засідання проводиться з метою з`ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду проведення судового засідання може бути відкладено, якщо причини неявки будуть визнані судом поважними. У разі неявки сторони у судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення нею причини неявки з`ясування обставин справи проводиться на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час судового засідання. У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно. Ухвала набрала законної сили 19.10.2017 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/69686070) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.12.2017 року у справі № 592/11354/17, провадження № 2/592/2890/17 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 про залучення до участі у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 , третя особа: приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, в якості співвідповідача, приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" , було відмовлено. Ухвала набрала законної сили 04.12.2017 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/70736789) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.02.2018 року у справі № 592/11354/17, провадження № 2/592/311/18 було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" , ОСОБА_2 , третя особа: приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої ДТП. Було ухвалено об`єднати в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" , ОСОБА_2 , третя особа: приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої ДТП, із первісним позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 , третя особа: приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП. Справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.04.2018 року на 09 годину 00 хвилин. Було ухвалено роз`яснити відповідачам за зустрічним позовом право надати відзив на зустрічний позов, відповідно до ст. 178 ЦПК України, та додати до відзиву докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача. Також відповідачу за зустрічним позовом необхідно додати до відзиву на зустрічний позов документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Відзив на зустрічний позов подається у строк не менше 15 днів з дня вручення ухвали про прийняття зустрічного позову. Відповідно до ст. 181 ЦПК України, у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її представником. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені ч. ч. 3-6 ст. 178 ЦПК України. Копію ухвали разом з копією зустрічного позову надіслати учасникам процесу. Ухвала набрала законної сили 27.02.2018 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/72780833) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.05.2018 року у справі № 592/11354/17, провадження № 2/592/311/18 позовну заяву приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 , третя особа: приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, було залишено без розгляду. Було ухвалено роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду. Ухвала набрала законної сили 06.06.2018 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/74263097) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.06.2018 року у справі № 592/11354/17, провадження № 2/592/311/18 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" , ОСОБА_2 , третя особа: приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування шкоди, завданої ДТП, було залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 04.07.2018 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/74829011) .

У відповідності до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Дана стаття встановлює порядок визначення факту закінчення строку, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями і годинами. Як відомо, різні роки, та місяці можуть мати неоднакову кількість днів. Крім того, існують неробочі, вихідні та святкові дні. В зв`язку з цим законодавцем встановлено, що строк, який визначається роками, закінчується у відповідні місяць та число останнього року строку; місяцями - закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Законодавець також встановив, що половина місяця складається з п`ятнадцяти днів. У випадку відсутності у певному місяці дати, на яку припадає закінчення строку, визначеного роками або місяцями, вважається, що закінчення строку припадає на останній день такого місяця. Правила визначення строку, встановлені для місяців, застосовуються також щодо строків тривалістю у півроку та квартал. Відлік кварталів починається з початку року. Дія строку, що визначається тижнями, закінчується у відповідний день останнього тижня строку. У випадку, якщо останній день строку припадає на офіційний вихідний, неробочий або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, якому передували вихідні, неробочі або святкові дні. Святкові, вихідні та неробочі дні визначаються у відповідності до ст. 73 КЗпП України. Законодавець виявляє певну непослідовність при визначенні принципів, які застосовуються для встановлення факту закінчення строку, оскільки фактично вводить у даній статті нові строки, які не передбачені ч. 1 ст. 252 ЦК України, - півроку, квартал року, півмісяця. Введення законодавцем строку тривалістю у півроку або квартал року, викликане та обумовлене скоріше строками подання господарюючими суб`єктами податкової, фінансової, статистично та/або бухгалтерської звітності і застосування цих строків у більшості випадків не видається доцільним. Пропонується юристам-практикам, які працюють у сфері господарської діяльності, "обмежити" себе у доборі періодів, які застосовуються при визначенні закінчення строку і визначати ці періоди роками (для довгострокових договорів) і днями (робочими або банківськими) , для договорів меншої тривалості, зазначаючи в договорі одночасно і термін (календарну дату) , як останню дату строку для виконання зобов`язань за договором. Подібний "подвійний" механізм встановлення факту закінчення строку дозволяє уникнути розбіжностей у тлумаченні договору сторонами. Норма ст. 531 ЦК України не забороняє дострокового виконання зобов`язань, встановлюючи лише ряд обмежень щодо цього. Таким чином, якщо сторони за договором дійсно зацікавлені у найшвидшому виконанні зобов`язань за договором, доцільно застосовувати формулювання "не пізніше" при визначенні строку у вигляді певного періоду часу або дати, наприклад: "не пізніше (дата) " , або "...не пізніше... (кількість календарних, робочих або банківських) днів" .

Згідно ч. 1 ст. 257 УК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Дана стаття встановлює загальний строк позовної давності як трирічний строк, який підлягає застосуванню щодо усіх цивільних та/або господарських вимог, крім ряду вимог, щодо яких законом встановлюються спеціальні строки позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Норма ч. 4 ст. 267 ЦК України покладає на сторону у справі обов`язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився) , календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові. У випадку встановлення судом факту спливу строків позовної давності суд імперативно зобов`язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що починаючи саме з 24.05.2017 року, тобто з дати вчинення дорожньо-транспортної події починається перебіг позовної давності, відтак, починаючи з 24.05.2020 року до моменту звернення позивача до суду, а саме: до 25.05.2020 року строк позовної давності щодо відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної події, сплив.

Приватне акціонерне товариство "Стахова компанія "ВУСО" звернулося до Ковпаківського районного суду м. Суми за захистом своїх прав лише 18.05.2020 року. Проте отримана та зареєстрована позовна заява судом була лише 25.05.2020 року (а. с. 1, 55) .

Разом з тим, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) .

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України) . Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) . Ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачена можливість збільшення позовної давності за домовленістю сторін. При цьому договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України) . Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України) . Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в ст. ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами) , які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України) . За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Ст. 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) .

Таким чином, перебіг позовної давності має обчислюватись з 24.05.2017 року, який відповідно сплив 24.05.2020 року, а до Ковпаківського районного суду м. Суми позивач звернувся лише 25.05.2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Матеріали справи не містять обставин, які б свідчили про зупинення, переривання або про наявність підстав для поновлення строку позовної давності, клопотань щодо поновлення строку звернення до суду позивач також суду не заявляв.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих або витребуваних доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету позову, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісності здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно ч. 2 ст. 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України" , заява № 4909/04, від 10.02.2010 року) .

Отже, враховуючи вищевикладене, наявність клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, слід відмовити.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною подією, то суд дійшов про те, що у його задоволення слід відмовити.

При ухваленні даного рішення судом були взяті до уваги правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі № 188/1958/13-ц, провадження № 61-2834св20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97286030) , в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 537/2545/16-ц, провадження № 61-31900св18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85269319) .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 265, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "ВУСО" про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною подією, відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду через суд першої інстанції - Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков