571/1464/21

2/571/341/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі: судді Верзун О.П., за участю секретаря судових засідань Качановської О.Ф., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - Аксьонової С.А. , представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Семенюка А.С. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до опорного закладу «Рокитнівський ліцей №3» Рокитнівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рокитнівська селищна рада про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов`язки директора опорного закладу «Рокитнівський ліцей № 3» Рокитнівської селищної ради «Про звільнення ОСОБА_1 » №128 к/тр від 20.08.2021. та поновити її на посаді учителя української мови та літератури, зарубіжної літератури опорного закладу «Рокитнівський ліцей № 3» Рокитнівської селищної ради з 20 серпня 2021року. Крім того, просить стягнути із опорного закладу «Рокитнівський ліцей № 3» Рокитнівської селищної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 20 серпня 2021 року по дату прийняття судом у цій справі рішення, в розмірі 96000 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним. Згідно зазначеного наказу її було звільнено з посади учителя української мови та літератури, зарубіжної літератури опорного закладу «Рокитнівський ліцей № 3» Рокитнівської селищної ради з 20.08.2021 року у зв`язку зі закінченням строку дії трудового договору на підставі п.2ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Вважає, що жодних підстав для встановлення строку дії трудового договору, визначених у ч.2 ст.23 КЗпП України не було. З посиланням на постанову Пленуму ВС №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року зазначає, що трудовий договір на визначений строк укладається лише в разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, або в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Вважає, що у зв`язку з тим, що багато років поспіль постійно працювала на роботі, то трудові відносини могли бути встановлені на невизначений строк, а тому за таких обставин умова трудового договору в частині визначення його строку дії є незаконною і недійсною та не підлягала застосуванню. Свої доводи мотивує тим, що згідно запису до трудової книжки, була прийняття на роботу за безстроковим трудовим договором, після чого з роботи не звільнялась, на тимчасову роботу не переводилась. Тому умови наказу відповідача про «нібито заміну безстрокового трудового договору» на «строковий» є нікчемними, адже така дія нічим не передбачена…». Вважаючи і з цих підстав оскаржуваний наказ незаконним, а своє звільнення протиправним, у зв`язку з чим просить його скасувати.

27 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за цим позовом, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) осіб на 28.10.2021.

22 жовтня 2021 року отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо позовних вимог та виходить з наступного. З 01.09.1993 року позивач працювала вчителем світової літератури та української мови і літератури за безстроковим трудовим договором. Відповідно до пп.2 п.3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» безстроковий трудовий договір з позивачем було припинено з одночасним укладенням трудового договору строком на 1 рік. ОСОБА_1 була повідомлена про зміну істотних умов праці не пізніше за 2 місяці. На підставі поданої нею заяви від 16.06.2020 року безстроковий трудовий договір замінено на строковий з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року. 01.06.2021 року ОСОБА_1 подала заяву про продовження дії строкового трудового договору на період з 01.07.2021 року по 30 червня 2023 року. У зв`язку з відпусткою строковий трудовий договір з відповідачем було продовжено на період невикористаної відпустки з послідуючим звільненням з роботи 23 серпня 2021 року. 23.08.2021 року ОСОБА_1 ознайомилась за наказом про звільнення, отримала його копію та трудову книжку. Наказ № 48 від 16.06.2020 року, згідно з яким з позивачем продовжено трудові відносини шляхом заміни трудового договору на строковий. Крім того, на думку, відповідача, позивачем невірно тлумачиться і судова практика. Так, строковий трудовий договір вважається укладеним на невизначений термін, за умови, коли строковий трудовий договір укладено всупереч положень ст.23 КЗпП України. Відповідач, посилаючись на положення ч.2 ст.23 КЗпП України зазначає, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Закон України «Про повну загальну середню освіту» передбачає обов`язковість укладення із педагогічним працівниками, за умови досягнення ними пенсійного віку та отримання ними пенсії за віком строкових договорів». Відтак, представник відповідача вважаючи свої дії правомірними, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

28 жовтня 2021 року отримано відповідь на відзив, в якому позивач заперечує ту обставину, що отримує пенсію за віком. Зазначає, що 01.06.2021 року зверталась до відповідача із заявою про продовження строкового трудового договору на період з 01.07.2021 по 30.06.2023, проте відповіді не отримувала. Наказ № 116 від 29.06.2021 року не підписувала та не отримувала. Посилається на те, що після розірвання безстрокового трудового договору, якщо працівник подав заяву щодо бажання продовження строкового трудового договору, роботодавець не вправі йому відмовити. Необґрунтована відмова у прийнятті на роботу заборонена відповідно до ст.22 КЗпП України.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року за клопотанням представника відповідача залучено до участі у справі Рокитнівську селищну раду Сарненського району Рівненської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

02 листопада 2021 року від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити із зазначених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення відповідно до поданого відзиву; в задоволенні позову просила відмовити.

Предметом судового розгляду справи є звільнення працівника на підставі строкового трудового договору, строк якого закінчився, тобто правові відносини в даному випадку регулюються ст. 36 КЗпП України .

Суд заслухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з витягів наказів №29 по Рокитнівській середній школі №1 від 27.08.1993 року та № 29 по Рокитнівській загальноосвітній школі №3 від 30.08.1993 року ОСОБА_1 було звільнено від займаної посади вчителя по переводу в Рокитнівську СШ №3 смт. Рокитне згідно розподілу школи та прийнято на посаду вчителя світової літератури та української мови і літератури з 01.09.1993 року в порядку переводу (а.с. 25).

18.03.2020 набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року.

Відповідно до абз. 3 ч.2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Разом з тим, підпунктом 2 пункту 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону визначено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з п.9 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України.

До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

23.04.2020 року на виконання вимог абз.3 ч.2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», пп.2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України, відповідно до наказу ОЗНЗ «Рокитнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3» від 22.04.2020 року, позивача було повідомлено про запровадження зміни істотних умов праці вчителю української мови і літератури, зарубіжної літератури ОСОБА_1 , про припинення безстрокового трудового договору, як педагогічним працівником, якому виплачується пенсія за віком та одночасно про можливість укладення строкового трудового договору на один рік з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року. Позивачу запропоновано надати згоду чи незгоду продовжувати роботу на посаді вчителя на умовах строкового трудового договору (а.с. 26).

У своїй заяві від 16.06.2020 року ОСОБА_1 надала згоду продовжити роботу на посаді вчителя української мови, української та зарубіжної літератур на умовах строкового трудового договору з 01.07.2020 року по 30.06.2021 рік (а.с. 27).

На підставі вище поданої заяви про надання згоди наказом № 48к-тр від 16.06.2020 року Опорний загальноосвітній навчальний заклад «Рокитнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3» продовжено роботу з учителем ОСОБА_1 шляхом заміни безстрокового трудового договору на строковий з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року (а.с. 28).

В подальшому позивач звернулась до відповідача із письмовою заявою від 01.06.2021 року, в якій просила продовжити дію строкового трудового договору на період з 01.07.2021 року по 30.06.2023 року (а.с. 29).

Наказом опорного закладу «Рокитнівський ліцей № 3» Рокитнівської селищної ради № 116 від 29.06.2021 року «Про продовження строкового трудового договору з ОСОБА_1 », відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про відпустки» позивачу продовжено дію строкового трудового договору на термін невикористаної частини щорічної відпустки з 01.07.2021 року по 23.08.2021 року включно, із послідуючим звільненням з роботи 23 серпня 2021 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору, п.2ст. 36 КЗпП України. Суд не приймає до уваги зауваження позивача про те, у вказаному наказі їй незрозуміло за скільки днів їй оплачено відпустку з посиланням на те, що у наказі зазначено 54 дні, а в графіку відпусток 56 днів та інші зауваження позивача щодо цього наказу з огляду на те, що у самому наказі вказано конкретний календарний період відпустки та за який відпрацьований час її надано, оскільки позовні вимоги стосуються визнання незаконним та скасування наказу № 128 к-тр від 20.08.2021, таким чином, законність вказаного наказу чи його протиправність не є предметом цього розгляду. Окрім того, судовому засіданні з`ясовано, що наданою відпусткою позивач скорилась, матеріальну допомогу на оздоровлення отримала та не заперечувала щодо цього.

Як вбачається із наказу Наказу ОЗ «Рокитнівський ліцей № 3» Рокитнівської селищної ради № 40 к-тр від 14.06.2021 працівникам закладу надано щорічну основну відпустку за відпрацьований період згідно доданого списку та на підставі графіку відпусток на 2021 рік, в тому числі, позивачу з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі місячного посадового окладу, що підтверджується наданою відповідачем довідкою про доходи № 132 (а.с. 31-32,а.с.30, а.с.47).

Згідно наказу опорного закладу «Рокитнівський ліцей № 3» Рокитнівської селищної ради № 128 к-тр від 20.08.2021 року учителя української мови та літератури, зарубіжної літератури - позивача звільнено з 23 серпня 2021 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору, п. 2ст.36 КЗпП України. З вказаним наказом позивача ознайомлено, що підтверджується підписом позивача.

Таким чином, судом встановлено, що безстроковий трудовий договір позивачу, як педагогу, який отримує пенсію за віком та у відповідності до пп.2 п.3 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» замінено на строковий, на що позивачем надано згоду і вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи власноручною заявою позивача (а.с.29). Отже, між сторонами договору досягнуто згоди на продовження трудових відносин на період з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року, тобто на визначений строк. Наказ № 48к-тр від 16.06.2020 року ОЗНЗ «Рокитнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3» позивач не оскаржувала, обставини щодо пенсійного віку та отримання пенсії по віку не заперечувала.

Крім того, ту обставину, що позивач досягла пенсійного віку та отримує пенсійні виплати за віком при повному стажі підтверджує довідка ГУПФУ від 10.11.2021 року (а.с. 80), що спростовує заперечення позивача, що містяться у відповіді на відзив (ас. 51), а відтак твердження позивача в цій частині не відповідають дійсності.

Судом також встановлено, що строк дії договору закінчувався 30.06.2021 року. Позивач, серед інших, скористалась своїм правом на чергову щорічну відпустку, отримала матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 8076,00 грн. і про те, що не бажає її використати чи бажає отримати грошову компенсацію за невикористану відпустку відповідача не повідомляла та доказів зворотнього суду не надала (а.с.80). Відтак, дію строкового трудового договору з позивачем було продовжено на період відпустки з наступним її звільненням з підстави закінчення строку дії трудового договору за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, що не суперечить вимогам чинного трудового законодавства та цілком відповідає положенням Закону України «Про відпустки». Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Після виходу з відпустки, позивача було звільнено, отже, останній день відпустки є днем звільнення позивача.

Тому, суд приходить до висновку про відсутність порушень чинного трудового законодавства з боку представника відповідача під час звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя української мови та літератури, зарубіжної літератури.

Доводи позивача про дискримінаційний підхід до неї за ознакою пенсійного віку не заслуговує на увагу з огляду на те, що позивача звільнено з підстав закінчення строкового трудового договору, а не з підстав досягнення нею пенсійного віку позивачем. Строк дії договору вказувався безпосередньо позивачем у заяві від 16.06.2020 р. про надання згоди на продовження роботи на посаді вчителя. За результатами досягнення згоди та на підставі заяви видано наказ № 48 к-тр про продовження роботи з педагогом за строковим трудовим договором. Договір вичерпав себе, оскільки строк його дії закінчився, а відтак твердження позивача про його нікчемність та недійсність, безпідставне її переведення на строковий трудовий договір та про упереджене ставлення особисто до неї, як до педагога є надуманими. Наявність конфліктів з позивачем, упереджене ставлення до позивача стороною відповідача заперечувалось, про що свідчить наявність заохочень у виді грамот, подяк.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

В цьому випадку обов`язку власника чи уповноваженого ним органу повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту чинним трудовим законодавством не передбачено.

Не заслуговує на увагу суду й те, що звільнення працівника у даному випадку, який досяг пенсійного віку, та який бажає й надалі працювати можливо за його власною ініціативою та в односторонньому порядку, оскільки таке бачення трудових відносин суперечить трудовому законодавству та природі трудового договору, який відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. З наведеного слідує висновок про необхідність волевиявлення обох з сторін.

Із закінченням строку трудового договору трудові відносини припиняються навіть тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин, зокрема, до такого висновку дійшов у своїй постанові від 22 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №607/18964/18.

Таким чином твердження позивача щодо дискримінації та незаконного звільнення з підстав досягнення нею пенсійного віку, а також на те, що трудові відносини з нею тривають на підставі безстрокового трудового договору не відповідають дійсності та є безпідставними.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки діями опорного закладу «Рокитнівський ліцей № 3» Рокитнівської селищної ради трудових прав ОСОБА_1 порушено не було.

Відповідно ч.1, ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що у задоволенні позову відмовлено, судовий збір з відповідача не стягується.

На підставі ст.15,16 ЦК України, ст. 21, 36 КЗпП України, ЗУ «Про повну загальну середню освіту», керуючись ст.ст. 12,19,76-81,259,263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 04.02.2002 р. Рокитнівським РВ УМВС України в Рівненській області.

Відповідач: опорний заклад «Рокитнівський ліцей №3» Рокитнівської селищної ради, місцезнаходження: смт. Рокитне, вул. Горького, 32, Сарненського району Рівненської області, ЄДРПОУ: 25319292.

Третя особаяка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рокитнівська селищна рада місцезнаходження: смт. Рокитне, вул. Незалежності, 15, Сарненського району Рівненської області, ЄДРПОУ: 04387421.

Повне рішення виготовлено 29.11.2021.

Суддя: