Справа № 522/18566/21

Провадження № 2/522/8520/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Суворової О.В.

за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про встановлення ідеального розміру часток у праві спільної часткової власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

28.09.2021 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Одеської міської ради про встановлення ідеального розміру часток у праві спільної часткової власності на квартиру, в якому просять розподілити ідеальні частки у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , визначивши: ОСОБА_1 Ѕ ідеальної частки на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 Ѕ ідеальної частки на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі вказують, що в договорі міни нерухомого майна від 10.06.1997 року №Н/97-0532 не визначені долі співвласників у праві спільної власності, що позбавляє їх можливості вільно розпоряджатися належним їм нерухомим майном.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 29.09.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по вказаній цивільній справі. Справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 12.10.2021 року.

12.10.2021 року у зв`язку з неявкою представника відповідача судове засідання відкладене на 11.11.2021 року.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 11.11.2021 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та судове засідання відкладене на 25.11.2021 року.

Представник позивачів звернувся до суду із заявою про проведення судового засідання згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Доказів поважності причин неявки до суду не надавав.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 10 червня 1997 року Одеською Універсальною Товарною Біржею «ЦЕНТР» було зареєстровано договір міни нерухомого майна № Н/97-0532, укладений між Членами ОУТБ «Центр»: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в майбутньому «Ініціатор угоди», та Членом ОУТБ «Центр» ОСОБА_4 в майбутньому «Учасник угоди» про обмін одного майна на інше.

На підставі вказаного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Зазначений договір був зареєстрований в «ОМБТІ» 17.06.1997 року під № 193 пр. стр.24 - р.№235 на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З повідомлення Комунального Підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 13.04.2021 р. № 275.36 вбачається, що станом на 31.12.2012 р. право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі договору міни нерухомого майна від 10.06.1997 р. № Н/97-0532, зареєстрованого 10.06.1997 р. Одеською Універсальною Товарною Біржею «ЦЕНТР». Дату реєстрації зазначено 17.06.1997 р. (запис в реєстровій книзі 193 пр-стор. 24 - р. № 235).

З свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Одеського обласного управління юстиції 07.06.2003 року, вбачається, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено шлюб та після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 присвоєно прізвище « ОСОБА_2 ».

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 , виданого Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 15.07.2010 року, шлюб між чоловіком ОСОБА_5 і дружиною ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №135 від 15 липня 2010 року.

З паспорта громадянина України НОМЕР_3 , виданого Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 27 лютого 1996 року на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що остання з 27.06.1997 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З паспорта громадянина України НОМЕР_4 виданого Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 03 лютого 2004 року на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що остання з 27.06.1997 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно ст.12 Закону України «Про власність», який діяв на час укладення договору, громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок укладення угод, не заборонених законом, тобто позивачі внаслідок договору міни набули право власності на вказану квартиру.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_3 , належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору міни нерухомого майна № Н/97-0532, зареєстрованого 10.06.1997 р. Одеською Універсальною Товарною Біржею «ЦЕНТР». Частки у праві спільної приватної власності не визначені.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.11.2021 року вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. За приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 2 ст. 355 ЦК України передбачено, що майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною 4 ст. 355 ЦК передбачено, що спільна власність на майно є спільною частковою власністю осіб, крім випадків, коли законом або договором передбачене виникнення право спільної сумісної власності, тобто встановлена презумпція, відповідно до якої спільна власність у випадку її виникнення передбачається спільною частковою власністю.

Згідно ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 р. за № 20, частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно до п.п. 6, 7 ч. 3.4 листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Приписами ч. 2 ст. 370 ЦК України визначено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Виходячи із законодавчо встановленої рівності часток кожного із співвласників спільної сумісної власності та враховуючи, що матеріалами справи доведений факт належності позивачам квартири АДРЕСА_2 , а також, що позивачі не укладали між собою будь-які угоди щодо визначення розміру належних їм часток у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 й не зверталися до суду для вирішення цього питання, також враховуючи, що обставин, які свідчать про необхідність відступу від принципу рівності часток при визначенні їх розміру, судом не встановлено, а отже у відповідності до ч.1 ст.357 та ч.2 ст.370 ЦК України вважається, що належні позивачам частки у праві спільної власності на зазначену квартиру є рівними та складають по Ѕ частині цієї квартири.

Керуючись ст. ст. 76, 77, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -