ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 листопада 2021 року м. ТернопільСправа № 921/419/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.

розглянув матеріали справи

за позовом: Селянсько-фермерського господарства Яблуня, село Шишківці, Чортківський (Борщівський) район, Тернопільська область, 48758

до відповідача: Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохід Романа Орестовича, вул. Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільська область, 48702

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Борщівської міської ради, вул. Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільська область, 48702

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора №58859138 від 22.06.2021, зобов`язання вчинити дії.

За участі представників:

Позивача: Помарянського Володимира Степановича, свідоцтво № 645 від 15.07.2011 р., довіреність б/н від 09.06.2021 р.

Захарчук Єлезавети Володимирівни - керівник ФГ "Яблуня", паспорт серія НОМЕР_1 виданий Борщівським РВ УМВС України в Тернопільській області від 20.01.1998 р.

Відповідача: Місько Іван Васильович, довіреність № 1369/01-18 від 21.09.2020 р.

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Місько Іван Васильович, довіреність № 1369/01-18 від 21.09.2020 р., посвідчення № 6 б/д.

ВСТАНОВИВ:

25.06.2021 Селянсько-фермерське господарство Яблуня звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича про:

1. Визнання незаконним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича від 22.06.2021 за № 58859138 про безпідставну та обґрунтовану відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120887400:01:001:0941 за суб`єктом: Селянсько фермерське господарство Яблуня, ЄДРПОУ 318778827;

2. Зобов`язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120887400:01:001:0941 за господарюючим суб`єктом Селянсько фермерське господарство Яблуня, ЄДРПОУ 318778827.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.06.2021 голова СФГ Яблуня Захарчук Є.В. звернулася із заявою до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича, щодо реєстрації за ним права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120887400:01:001:0941, однак рішенням державного реєстратора № 58859138 від 22.06.2021 позивачу відмовлено у державній реєстрації даної земельної ділянки, з підстави відсутності документів, які б дали змогу встановити набуття речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Ухвалою суду від 30.06.2021 відкрито провадження у справі № 921/330/21 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 12.08.2021 на 10:00 год.

23.07.2021 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву б/н від 21.07.2021 (вх. № 6091 від 23.07.2021), в якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, зокрема, з огляду на те, що:

- згідно поданих позивачем документів не вбачається виникнення, припинення чи перехід іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою до суб`єкта господарювання СФГ «Яблуня». При цьому зазначає, що чинним законодавством не передбачено автоматичного переходу та переоформлення права постійного користування земельною ділянкою фізичної особи - засновника фермерського господарства на право постійного користування юридичної особи - фермерського господарства, а тому державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий фізичній особі ОСОБА_1 , не може бути підставою для державної реєстрації іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою за СФГ «Яблуня», так як це суперечить частині 8 статті 18 Закону;

- крім того, зазначає, що згідно наданого уповноваженою особою заявника СФГ «Яблуня» Захарчук Є.В. паспорта серії НОМЕР_1 її ім`я значиться «ЄЛИЗАВЕТА», тоді ж як у представленому Державному акті ім`я особи, якій його видано значиться як «ЕЛІЗАВЕТА», що також слугувало підставою для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації права постійного користування за позивачем. Наведене, серед іншого, підтверджується тим, що після прийняття 22.06.2021 оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації іншого речового права, ОСОБА_1 23.06.2021 звернулася до Борщівського районного суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: про встановлення факту належності вищевказаного Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою їй, як фізичній особі, за результатами розгляду якої 08 липня 2021 року судом ухвалено рішення, яким встановлено факт належності ОСОБА_1 Державного акта на право постійного користування землею серії ТР № 70, виданого 09 березня 1998 року Борщівською районною радою Тернопільської області на ім`я ОСОБА_2 .

З огляду на викладені вище обставини, подані позивачем документи, відомості Державного земельного кадастру та Державного реєстру прав, державний реєстратор вважає, що рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 22 червня 2021 року за №58859138 було прийнято мною відповідно до вимог чинного законодавства, а отже є законним та обґрунтованим, що виключає можливість його скасування.

Щодо вимоги про зобов`язання державного реєстратора зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування земельною ділянкою за ФГ, зазначає, що суд не може зобов`язувати посадову особу органу місцевого самоврядування (державного реєстратора речових прав) приймати рішення, які суперечать Закону та Порядку, що регулюють правовідносини у сфері державної реєстрації прав.

До відзиву долучив копії документів, а саме:

- ухвали Борщівського районного суду Тернопільської області від 29.06.2021 у справі № 594/876/21; заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення від 23.06.2021; рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08.07.2021 у справі № 594/876/21; розпорядження міського голови про призначення ОСОБА_3 від 17.05.2021 № 156-к; першої сторінки паспорта ОСОБА_1 ; докази надіслання копії відзиву з додатками позивачу у справі.

09.08.2021 через канцелярію суду позивачем подано заяву про уточнення предмету позову б/н від 05.08.2021 (вх. № 6465 від 09.08.2021) та залучення до участі у справі № 921/419/21 співвідповідача: Борщівську міську раду, адреса : вул. Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільська область, 48702, ЄДРПОУ 04058485, яка в подальшому його представником в судовому засіданні, яке відбулося 26.08.2021, в частині вимоги про уточнення позовних вимог підтримана не була, а відтак подальший розгляд справи здійснюється, виходячи із вимог, зазначених у позовній заяві.

Також позивачем подано 10.08.2021 клопотання б/н від 09.08.2021 (вх. № 6513 від 10.08.2021), яке задоволено судом, де просить долучити до матеріалів справи копії документів, а саме: технічного звіту щодо земельної ділянки площею 8,00 га, технічного звіту щодо іншої земельної ділянки площею 8,00 га, а також декларує судові витрати у розмірі 96 585,40 грн. До клопотання долучено докази його надіслання відповідачу у справі.

12.08.2021 через канцелярію суду позивачем подано клопотання б/н від 12.08.2021 (вх. № 6613 від 12.08.2021), в якому просить долучити до матеріалів справи копію рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08.07.2021 у справі № 594/876/21.

30.09.2021 представник позивача подав клопотання б/н від 27.09.2021 (вх. № 7915 від 27.09.2021), в якому просив долучити до матеріалів справи копію інформаційної довідки № 273709990 від 07.09.2021, згідно якої власником земельної ділянки кадастровий номер 6120887400:01:001:0941 є Борщівська міська рада, на підтвердження обставин необхідності залучення до участі в справі №921/419/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Борщівську міську раду (вул. Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільська область, 48702, ЄДРПОУ 04058485).

Ухвалою від 30.09.2021 залучено до участі у справі №921/419/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Борщівську міську раду, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.2021 на 11:00 год.

В судове засідання, яке відбулося 28.10.2021, позивач прибув, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях, наданих за час розгляду даної справи.

В дане судове засідання представник відповідача прибув, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов б/н від 21.07.2021 (вх. № 6091 від 23.07.2021) та усних поясненнях, наданих під час розгляду справи.

Представник третьої особи на стороні відповідача - Борщівської міської ради, в судове засідання з`явився, в задоволені позову просив відмовити.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, заперчення представника відповідача, повно та об`єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ТР №70 від 09 березня 1998 року, виданого на підставі рішення Борщівської районної Ради народних депутатів Борщівського району Тернопільської області №109 від 04.01.1997 та від 30.01.1998, передано у постійне користування земельні ділянки площею 8,0 га та 8,0 га, які згідно плану розташовані на території Сков`ятинської сільської ради Борщівського району Тернопільської області. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 149.

На виконання вимог ст. 9 Закону «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції 1991 року, яка зобов`язує у тридцяти денний термін провести реєстрацію селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, 15.05.2002 року фізичною особою ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства Яблуня, с. Шишківці, Чортківський (Борщівський) район, Тернопільська область, 48758, ідент. код 31877827. Крім того, 15.05.2002 вказану юридичну особу взято на облік Борщівською ДПІ Чортківського управління ГУ ДПС у Тернопільській області як платника єдиного внеску.

15.05.2002 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано створення СФГ "Яблуня", керівником якого стала ОСОБА_1 , що підтверджується сформованою на запит суду довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Факт створення та функціонування селянського (фермерського) господарства Яблуня підтверджується також долученою до матеріалів справи:

- копією статуту СФГ "Яблуня" в новій редакції, затвердженій засновником СФГ "Яблуня" ОСОБА_1 10.10.2002;

- довідкою відділу ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області у Борщівському районі №3-28/0-0.22-28/132-21 про те, що землі надані громадянці ОСОБА_1 у постійне користування для ведення фермерського господарства площею 16 га, у 2013 році проведено інвентаризацію вище вказаних двох земельних ділянок, внаслідок інвентаризації уточнено площу - 15,6965 га і 09.12.2013 року присвоєно єдиний кадастровий номер 6120887400:01:001:0941, станом на 26.04.2021 вказана земельна ділянка передана у комунальну власність Борщівської ОТГ на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та додатку до акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.11.2020 №3-ОТГ.

Згідно долученого до справи Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-6114552492021 від 27.04.2021), земельна ділянка з кадастровим номером 6120887400:01:001:0941, площею 15,6965 га, державної форми власності зареєстрована 09.12.2013 Відділом Держземагенства у Борщівському районі, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Матеріали справи свідчать, що 14 червня 2021 року ОСОБА_4 , яка є засновником та керівником СФГ, звернулась до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Борщівської міської ради із заявою про державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6120887400:01:001:0941 за суб`єктом права Селянсько - фермерським господарством «ЯБЛУНЯ». Разом з іншими документами заявником було подано правовстановлюючий документ - Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 149 09 березня 1998 року, у якому, серед іншого, зазначено, що його видано громадянину України ОСОБА_5 у тому, що на підставі рішення сесії Борщівської районної ради від 04.01.1997 № 109 їй (громадянці, фізичній особі) надається у постійне користування земельна ділянка площею 8,0 га для ведення фермерського господарства.

За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документи, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), пунктами 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), Державним реєстратором 22 червня 2021 року було прийняте рішення № 58859138 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити факту набуття, зміну або припинення речового права на нерухоме майно та їх обтяження, у даному випадку - набуття права постійного користування земельною ділянкою СФГ «Яблуня», оскільки заявником є СФГ "Яблуня", а Державний акт на право постійного користування землею ТР №70 видано ОСОБА_1 , а відтак виникають суперечності у суб`єктному складі права постійного користування землі, коли заявником є юридична особа, а користувачем згідно державного акта є фізична особа. Також, як зазначено в оскаржуваному рішенні, заявником всупереч п. 7.1. Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, подано неналежну копію державного акта.

Крім того, у відзиві на позов відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно Скорохід Р.О., зазначив, що згідно наданого уповноваженою особою заявника СФГ «Яблуня» Захарчук Є.В. паспорта серії НОМЕР_1 , її ім`я значиться у ньому як «ЄЛИЗАВЕТА», тоді як у наданому державному реєстратору Державному акті ім`я особи, якій його видано значиться як «ЕЛІЗАВЕТА», що, позбавило його можливості визначити належність вказаного правовстановлюючого документа саме фізичній особі ОСОБА_6 , що також слугувало підставою для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації права постійного користування за позивачем.

З метою приведення у відповідність паспортних даних (паспорт серії НОМЕР_1 ) особи та зазначеного у Державному акті імені одержувача, 23.06.2021 ОСОБА_1 звернулась до Борщівського районного суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: про встановлення факту належності вищевказаного Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою їй, як фізичній особі, а не СФГ «Яблуня».

За результатами розгляду цієї заяви, Борщівським районним судом 29 червня 2021 року відкрито провадження у справі № 594/876/21 та 08 липня 2021 року прийнято рішення, яким встановлено факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа - Державного акта на право постійного користування землею серії ТР № 70, виданого 09 березня 1998 року Борщівською районною радою Тернопільської області на ім`я ОСОБА_2 (копія ухвали та рішення міститься у матеріалах справи).

Позивач вважає, що така відмова у державній реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6120887400:01:001:0941 свідчить про невизнання та порушує права ФГ "Яблуня" як юридичної особи, до якої перейшло відповідне право постійного користування цією земельною ділянкою, оскільки:

- відомості про реєстрацію права постійного користування СФГ "Яблуня" вказаною земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно незаконно відсутні;

- господарство не може скористатися державною фінансовою підтримкою відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 07.02.2018 року "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств", а також відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.08.2004 року "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам", оскільки підставою для отримання цієї фінансової підтримки є витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із відомостями про наявність кількості землі, що перебуває в користуванні юридичної особи;

- суттєво обмежуються суб`єктивні права інших членів СФГ«ЯБЛУНЯ» на отримання земельної ділянки - паю із земель наданих для ведення фермерського господарства відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство», ч.2 ст.31 ЗК України;

- створюються перешкоди щодо спадкування прав та обов`язків СФГ «ЯБЛУНЯ».

З огляду на викладене та посилаючись на положення Закону України "Про фермерське господарство", а також судову практику, у відповідності до яких з моменту утворення фермерського господарства земельна ділянка, яка надана засновникові для цього, автоматично переходить у користування вже до господарства як юридичної особи і саме з цього моменту саме фермерське господарство, як юридична особа, а не його засновник, несе права та обов`язки землекористувача, позивач стверджує, що державний реєстратор відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області в незаконний спосіб шляхом прийняття оскаржуваного рішення унеможливив господарську діяльність позивача, чим порушив законні права та охоронювані законом інтереси як самого фермерського господарства, так і його членів, а відтак вказане рішення просить визнати незаконним та скасувати, а також зобов`язати вказаного державного реєстратора зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120887400:01:001:0941 за СФГ «ЯБЛУНЯ».

Суд, надавши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (Справа №1-17/2005) зазначено, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України (абз.2 п.5.2. Рішення).

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

В силу приписів п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Враховуючи висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/6090/18, від 04.12.2019 у справі №823/588/16, постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №925/1222/19, а також суб`єктний склад сторін, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону чинній на момент створення СФГ «Яблуня») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у зазначеній редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у зазначеній редакції) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась їй не як громадянину України, а як спеціальному суб`єкту - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII, на момент створення СФГ «ЯБлуня»; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство») після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже законодавством, чинним на момент створення СФГ «Яблуня», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

При цьому слід зазначити, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII, земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. Крім того, абз. 6 названої статті передбачено можливість передачі у постійне користування землі громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, і станом на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19) та №179/1043/16-ц від 23.06.2020 (провадження №14-63цс).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV слід дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отже, саме з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону № 1952-IV (в редакції чинній станом на час вчинення оскаржуваних дій) державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, у тому числі і право постійного користування земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року (п.8 ч. 1 ст. 27 ЗУ № 1952-IV) .

І оскільки судом встановлено, що на підставі рішення Борщівської районної Ради народних депутатів Борщівського району Тернопільської області №109 від 04.01.1997 та від 30.01.1998 ОСОБА_1 було передано у постійне користування земельні ділянки площею 8,0 га та 8,0 га, які згідно плану розташовані на території Сков`ятинської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею від 09.03.1998 Серія ТР№70, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 149 та 15.05.2002 року фізичною особою ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства Яблуня, с. Шишківці, Чортківський (Борщівський) район, Тернопільська область, 48758, ідент. код 31877827, керівником якого стала ОСОБА_1 , а відтак з огляду на зазначені норми законодавства слід вважати, що саме з 15.05.2002 року відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли від громадянки ОСОБА_1 , якій надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства, до селянського (фермерського) господарства "Яблуня", а отже саме з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року (пункти 23-29) й ухвалі від 13 листопада 2019 року (пункти 17-18) у справі № 275/82/18, а також у постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (пункти 6.24-6.29) щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновником, а також з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 23.06.2020 року у справі №179/1043/16-ц (пункт 23) щодо можливості фермерського господарства саме з часу його державної реєстрації зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

1 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518)).

Наведене свідчить, що право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до СФГ «Яблуня», не припинилось внаслідок внесення змін у земельне законодавство.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 23.06.2020 року у справі №179/1043/16-ц (пункти 24-26).

Таким чином, після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV прав і обов`язків постійного користувача земельної ділянки згідно з Державним актом на право постійного користування землею, таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного речового права на підставі поданого ним Державного акту на право постійного користування землею.

Судом встановлено, що за результатами звернення позивача СФГ «Яблуня», 14.06.2021 року до Держреєстратора ОСОБА_3 з заявою про реєстрацію за ним права постійного користування переданою йому земельною ділянкою за кадастровим номером 6120887400:01:001:0941, останнім 22.06.2021 прийнято рішення № 58859138 про відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120887400:01:001:0941 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством Яблуня. Підставою для відмови у державній реєстрації іншого речового права за позивачем, серед іншого, зазначено те, що подані документи не дають змоги встановити факту набуття, зміну або припинення речового права на нерухоме майно та їх обтяження, у даному випадку - набуття права постійного користування земельною ділянкою СФГ «Яблуня», оскільки поданий державний акт на право постійного користування землею ТР №70 виданий ОСОБА_1 , а заявником по заяві є Фермерське господарство "Яблуня", податковий номер 21877827.

І оскільки, на думку позивача, шляхом прийняття оскаржуваного рішення Державний реєстратор порушив законні права та охоронювані законом інтереси як самого фермерського господарства, так і його членів, а відтак вказані рішення слід визнати незаконними та скасувати.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 4 Закону, право постійного користування земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно положень ч.3 ст.10 вказаного Закону, державний реєстратор, зокрема: - встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; - перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; - під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; - під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; - відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Статтею 24 Закону визначені підстави відмови в державній реєстрації прав, серед яких підстава, вказана у оскаржуваному рішенні державного реєстратора №58859138 від 22.06.2021, а саме - подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно ч.3 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України (в чинній редакції) право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом ч.1 ст.27 вказаного Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року (п.8 ч.1 ст.27).

І оскільки судом вище встановлено факт переходу права постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику СФГ "Яблуня" Захарчук Є.В. згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ТР №70 від 09.03.1998 року, виданого на підставі рішення Борщівської районної Ради народних депутатів Борщівського району Тернопільської області №109 від 04.01.1997 та від 30.01.1998, кадастровий номер якої на даний час згідно даних Державного земельного кадастру - 6120887400:01:001:0941, площа - 15,6965 га, а відтак в силу наведених вище норм законодавства та враховуючи судову практику Верховного Суду, слід вважати, що з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п. 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком.У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

У разі ж, якщо документи для державної реєстрації права були подані не в повному обсязі, Державний реєстратор у відповідності до ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 14 названого Положення наділений повноваженнями прийняти рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію з метою усунення виявлених недоліків. Таке рішення має містити зауваження та рекомендації щодо усунення обставин, що були причиною для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви. У день прийняття такого рішення Державний реєстратор видає або надсилає його рекомендованим листом з повідомленням про вручення заявнику.

З дати отримання рішення про зупинення розгляду заяви надається 30 робочих днів для того, щоб виправити наявні недоліки. Якщо заявник не усунув їх в наданий строк, Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації права.

Якщо Держаний реєстратор не має додаткових зауважень, а усі заявлені права та подані документи відповідають законодавству, то розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви.

Зі змісту оскаржуваного рішення №58859138 від 22.06.2021 не вбачається, що державним реєстратором було надано можливість заявнику усунути виявлені недоліки шляхом зупинення розгляду поданої Захарчук Є.В. заяви.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованою відмову державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права постійного користування позивача на вказану земельну ділянку, у зв`язку з чим рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича №58859138 від 22.06.2021 про відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування вказаною земельною ділянкою за суб`єктом: Фермерське господарство "Яблуня" (податковий номер 318778827) слід скасувати як незаконне.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120887400:01:001:0941 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством «Яблуня», судом встановлено таке.

Відповідно до ч. 4 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.

Як встановлено ч. 4 ст.11 вказаного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов`язуючи його приймати такі рішення.

Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі 819/1849/13-а.

Отже, з огляду на викладене, а також з урахуванням рішення Борщівського районного суду у справі № 594/876/21 та 08 липня 2021 року, яким встановлено факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа - Державного акта на право постійного користування землею серії ТР № 70, виданого 09 березня 1998 року Борщівською районною радою Тернопільської області на ім`я ОСОБА_7 (копія ухвали та рішення міститься у матеріалах справи), суд вважає за необхідне задля належного захисту прав позивача у даному випадку зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120887400:01:001:0941 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством Яблуня з урахуванням висновків, яких суд дійшов при розгляді даного спору.

Питання про судові витрати за усною заявою представника позивача буде розглянута в порядку ст. 221 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 238, 240- 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича від 22.06.2021 за №58859138 про відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120887400:01:001:0941 за суб`єктом: Селянсько фермерське господарство Яблуня, ЄДРПОУ 318778827.

3. Зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича повторно розглянути заяву про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120887400:01:001:0941 за суб`єктом: Селянсько фермерське господарство Яблуня, ЄДРПОУ 318778827.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2021.

Суддя Н.М. Бурда