ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/6333/21
Провадження № 2/210/2008/21
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"26" листопада 2021 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 29 жовтня 2021 року звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві 216000,00 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилався на те, що позивач ОСОБА_1 впродовж 15 років працював у шкідливих підземних умовах на шахті «Кочегарка» ВО «Артемвугілля»: з 14 серпня 1975 року по 18 жовтня 1975 року на посаді гірничого майстра; з 29 листопада 1977 року по 03 липня 1979 року на посаді гірничого майстра; з 03 липня 1979 року по 12 травня 1981 року на посаді гірника очисного забою; з 20 серпня 1984 року по 24 травня 1993 року на посаді забійника на відбійних молотках; з 24 травня 1993 року по 15 квітня 1994 року на посаді гірника очисного забою. Внаслідок впливу на позивача шкідливих виробничих факторів під час його роботи у нього у 1994 році було виявлено професійні захворювання: вібраційна хвороба першої-другої стадії (вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок); хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість зі значним ступенем (ІV) зниження слуху за класифікацією ОСОБА_3 . В 1994 році позивачу вперше встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 40% за вказаними хворобами. 14 січня 2014 року Державною установою «Інститут медичної національної академії медичних наук України» позивачу встановлено вперше інше професійне захворювання - пневмоконіоз, ЛН І-ІІ ст. Головним санітарним лікарем м. Горлівка було затверджено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_1 . Проведеним розслідуванням встановлено виникнення вказаного вище професійного захворювання внаслідок тривалого та багаторазового пливу вугільно-породного та вугільного пилу високої концентрації під час роботи на шахті «Кочегарка». Висновком МСЕК серія 10 ААА №240360 від 31 березня 2014 року ОСОБА_1 встановлено безстроково 65% стійкої втрати працездатності, з яких вперше 20% за пневмоконіозом, та повторно: 30% за кохлеоневритом та 15% за вібраційною хворобою, а також встановлено третю групу інвалідності. Оскільки стійка втрати працездатності ОСОБА_1 за професійними захворюваннями: кохлеоневрит та за вібраційна хвороба була встановлена у 1994 році, тому до вказаних правовідносин підлягає застосуванню чинне на той період законодавство. Разом з тим, виходячи з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 лютого 2014 року, складеного щодо позивача, роботодавець не виконав встановленого законом обов`язку щодо створення безпечних умов праці, втрата працездатності позивача настала через професійні захворювання, отримані внаслідок роботи у небезпечних та шкідливих виробничих умовах, що спричиняє йому моральну шкоду. У зв`язку із ліквідацією без правонаступника шахти «Кочегарка» ВО «Артемвугілля», із регресною вимогою про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків позивач має право звернутись до органів державного соціального страхування. В даний час, позивач відповідно до довідки від 14.09.2017 року №1177 про взяття на облік є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим перебуває на обліку в Криворізькому відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, тому звернувся до суду з позовом саме до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. Також, зазначив, що внаслідок отримання професійного захворювання позивач став інвалідом, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, без них його стан погіршується. Позивач відчуває терпкість та біль в руках, кистях, пальцях рук, мерзлякуватість кистей та пальців, судоми м`язів рук та ніг, біль в суглобах плечових та ліктьових, біль в поперековому та шийному відділі хребта, іррадіація болю із попереку в ліву ногу, головний біль в лобній ділянці, запаморочення, зниження слуху, кашель з мокротинням в ранці, задишку при фізичному навантаженні, загальну слабкість. Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров`я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя позивача тощо.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 26 листопада 2021 року відповідачу відмовлено у розгляді справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.
Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - Фонд) надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки Фонд не є юридичною особою та не може мати цивільної процесуальної дієздатності, не може виступати стороною у цивільному процесі. Станом на 1994 рік питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я згідно з постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP», регламентувалися Правилами відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ними трудових обов`язків, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 03 липня 1984 року №690, а в подальшому Правилами відшкодування власником, установи і організації або уповноваженим ним органам шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків №472 затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року, якими не було передбачено право потерпілих на відшкодування моральної шкоди. Звертаючись з позовом до суду та зазначаючи про ліквідацію шахти «Кочегарка» без правонаступника, позивачем, не надано жодних доказів про ліквідацію ДП «Артемвугілля», та СП «Шахта ім.. В.І.Леніна» ДП «Артемвугілля», якою було створено комісію розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , а в подальшому складено акт від 20.02.2014р розслідування причин виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 тощо. Просив у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на шахті «Кочегарка» ВО «Артемвугілля»: з 14 серпня 1975 року по 18 жовтня 1975 року на посаді гірничого майстра; з 29 листопада 1977 року по 03 липня 1979 року на посаді гірничого майстра; з 03 липня 1979 року по 12 травня 1981 року на посаді гірника очисного забою; з 20 серпня 1984 року по 24 травня 1993 року на посаді забійника на відбійних молотках; з 24 травня 1993 року по 15 квітня 1994 року на посаді гірника очисного забою. Звільнений 15.04.1995 року за власним бажанням, що вбачається з трудової книжки (а.с.23-28).
Відповідно до п.п.12, 17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20.02.2014 року (місце складання: м. Горлівка Донецької області Україна, найменування підприємства СП «Шахта ім. Леніна» ДП «Артемвугілля» (по ліквідації шахти «Кочегарка» ВО «Артемвугілля» за дорученням ДП «Артемвугілля» згідно наказу №91 від 19.07.2013р. на виконання відповідного наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.07.2013р. №417) (форми П-4), причиною професійного захворювання ОСОБА_1 є: робота протягом 17 років 01 місяць в умовах впливу шкідливих факторів: підвищеної запиленості повітря робочої зони (а.с.12).
Шахта Кочегарка» ВО «Артемвугілля» ліквідована на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України від 20.02.1997 року №60 без правонаступника ( п.18 Акту) (а.с.12).
Також, з Акту вбачається, що діагноз основний - пневмоконіоз t/s, 1/1, em, рі), легенева недостатність 1-11 ст. (першого-другого ступеня) (J60) - захворювання професійне, встановлено вперше. Супутній діагноз - вібраційна хвороба першої-другої стадії (вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок); хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість зі значним ступенем (ІV) зниження слуху за класифікацією ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - встановлено ЛЕК ДОКЛПЗ у 1994 році (а.с.11).
Висновком МСЕК серія 10 ААА №240360 від 31 березня 2014 року ОСОБА_1 було встановлено безстроково 65% стійкої втрати працездатності, з яких вперше 20% за пневмоконіозом, та повторно: 30%, за кохлеоневритомта 15% за вібраційною хворобою, а також встановлено третю групу інвалідності (а.с.14).
У зв`язку з професійним захворюванням позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.20-22).
Згідно зі ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1-14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. N6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999р. N1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992р. N2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Оскільки позивачу первинно висновком ЛТЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у 1994 році у зв`язку з професійним захворюванням, тобто встановлено наявність втрати професійної працездатності, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року ( з наступними змінами).
У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Згідно зі ст.440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Таким чином, згідно зі ст.440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).
Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.
Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст.83 ЦК Української РСР про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України №6-156цс14, №6-188цс14 та №6-207цс14 від 24 грудня 2014 року.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6000,00 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 300000,00 грн., а максимальний - 1500000,00 грн.
У 2014 році позивачу встановлено інше професійне захворювання пневмоканіоз.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці вкладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства шпеником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, шел; порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За таких обставин вбачається, що на роботодавця покладається обов`язок за створення безпечних та нешкідливих умов праці працівника, що в свою чергу, покладає на нього обов`язок з відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові небезпечними умовами праці.
Як вбачається з п.18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 лютого 2014 року, шахта «Кочегарка» ВО «Артемвугілля» ліквідована на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України від 20.02.1997р. №60 без правонаступника.
У частині першій статті 37 ЦК Української PCP передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
За статтею 466 ЦК Української PCP у разі реорганізації юридичної особи виплата є: місячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї у зв`язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров`я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.
При ліквідації юридичної особи без правонаступника належні потерпілому або особам, зазначеним у частині другій статті 456 цього Кодексу, платежі повинні бути капіталізовані за Правилами державного страхування і внесені його органам для виплати їх у розмірі і строки, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.
У разі ліквідації юридичної особи позови про відшкодування шкоди, заподіяної ліквідованою юридичною особою, зв`язані з ушкодженням здоров`я чи смертю громадянина, пред`являються до вищої організації або до організації, зазначеної в рішенні про ліквідацію юридичної особи.
Вимога про збільшення або зменшення розміру одержуваного потерпілим відшкодування шкоди на підставах, передбачених у статтях 463 і 464 цього Кодексу, пред`являється до правонаступника або відповідно до організацій, зазначених у частині третій цієї статті, або відповідно до правонаступника юридичної особи чи організації, зазначених у частині третій цієї статті, які провадять відшкодування за заподіяну шкоду.
У пункті 32 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що при ліквідації, банкрутстві або реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат проводиться правонаступником.
Якщо права й обов`язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, суми, що підлягають відшкодуванню, капіталізуються і перераховуються органам державного соціального страхування для виплати їх у розмірі і в терміни, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.
У разі ліквідації або банкрутства підприємства без правонаступника ліквідаційна комісія надсилає офіційне повідомлення про це до місцевого органу державного соціального страхування.
Якщо при ліквідації підприємства капіталізація платежів у відшкодування шкоди не проведена, регресна вимога подається органам державного соціального страхування.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі №212/629/17-ц (провадження №61-36283св18), від 17 липня 2019 року у справі6987/16-ц (провадження № 61-17314св18) та Верховний Суд України від 6 грудня 2017 року у справі № 212/411/17-ц.
Так, у пункті 4 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому ушкодженням здоров`я складається також з відшкодування моральної шкоди, за наявності факту її заподіяння.
За вказаних обставин вбачається, що у зв`язку із ліквідацією без правонаступника шахти «Кочегарка» ВО «Артемвугілля», із регресною вимогою про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків позивач має право звернутись до органів державного соціального страхування, тому Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області є належним відповідачем у справі.
В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з виробничою травмою позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 65% безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням вказаних фактичних даних у справі, правових норм, які підлягають застосуванню, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь втрати професійної працездатності 65%, встановлений безстроково, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, необхідність прикладати значні зусилля для продовження активного життя, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 216000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переносить у зв`язку з втратою професійної працездатності.
При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір 2160,00грн. (216000,00 х 1%=2160,00).
Враховуючи викладене, керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року, ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст.10, 11, 27, 60, 88, 137, 213- 215 ЦПК України, ст.ст.173, 237-1 КЗпП України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - 216000,00грн. (двісті шістнадцять тисяч гривень 00 копійок) без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в дохід держави судовий збір в сумі 2160,00грн. (дві тисячі сто шістдесят гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: ( АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання /перебування: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код юридичної особи 41323962, місцезнаходження: 49020, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 93 в особі відокремленого структурного підрозділу Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 30а).
Суддя: Н. Ю. Вікторович
