Справа № 278/2282/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Ярошовець В. Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 про зняття арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся із вимогами до відповідача, якими просить суд ухвалити рішення про зняття арешту з майна - земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 18220085600:08:001:0012, накладений на підставі постанови державного виконавця ВДВС Житомирського РУЮ Кіндрась О. М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.02.2015 року за ВП 41793519, номер запису про обтяження в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 8787856, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19466833 від 19.02.2015 року ОСОБА_4 (Житомирське районне управління юстиції).

В обґрунтування заявленого суду позивач зазначив, що є власником такого майна, а накладений в рамках виконавчого провадження, де боржником був попередній власник такого майна, ОСОБА_3 , позбавляє позивача на даний момент розпоряджатися належним йому майном.

Ухвало від 07.09.2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

Позивач подав до суду заяву, якою просив розгляд справи проводити без його участі, позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , не скористався своїм правом надати до суду належні та допустимі докази, які б спростовували доводи позивача, відзиву на позов не подав, свого ставлення до позовної заяви не висловив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.

Позивач є власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою, що підтверджується договором купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 26.07.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Доброльожею В.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 6115, Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №1274968 від 26.07.2005 року, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №892822, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №266845912 та №266843698 від 21.07.2021 року (а.с. 6-10).

Під час звернення позивача до державного реєстратора для внесення відповідних відомостей про право власності на вказану земельну ділянку, останній дізнався про наявність запису про обтяження у вигляді арешту та заборони відчуження такої земельної ділянки.

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із заявою про зняття арешту з належної йому земельної ділянки.

У відповідь на заяву позивач отримав відповідь від 07.07.2021 року №19.5-8/8/21/27197, з якої вбачається, що згідно бази даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №63487285 з виконання виконавчого листа №2-1736/11 від 09.10.2013 року, виданого Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 96553, 45 гривень.

В рамках такого виконавчого провадження було винесено постанову про накладення арешту на визначене майно, а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 18220085600:08:001:0012.

Таким листом позивачу повідомлено, що у нього відсутні законі підстави для зняття арешту з вказаного нерухомого майна (а.с. 11, 16).

Проаналізувавши фактичні обставини справи суд дійшов висновку про необхідність застосувати наступні положення діючого законодавства України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Статтею 13 Європейської конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02). Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Аналогічні положення за змістом закріплені уст. 5 ЦПК України.

Також суд керується наступними роз`ясненнями, які містяться в дійсному на даний час пункті 2 ППВССУ № 5 від 3 червня 2016 року. Даними роз`ясненнями визначено, серед іншого, що виконавча служба може бути залучена до участі у справі в якості третьої особи. Відповідачем має бути стягувач або особа в інтересах якої накладався арешт.

Таким чином, Житомирський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) не є належним відповідачем у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, на основі з`ясованих обставин, на які посилалася позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також виходячи з критеріїв розумності та справедливості, враховуючи наявність накладеного арешту на нерухоме майно, неможливість скасування арешту у позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги є заснованими на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду. Однак, ураховуючі, що вимоги пред`явлені до одного з відповідачів - Житомирський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), який є неналежним, суд відмовляє у задоволенні вимог до зазначеної юридичної особи.

Рішення про зняття арешту з майна є підставою для зняття його заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

У зв`язку з тим, що Житомирський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) не є належним відповідачем у даній справі з наведених вище підстав, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908, 00 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 15, 16, 77, 81, 89, 263-265 ЦПК України, ст. 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити частково.

Зняти (скасувати) арешт з нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 18220085600:08:001:0012, накладений на підставі постанови державного виконавця ВДВС Житомирського РУЮ Кіндрась О. М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.02.2015 року за ВП 41793519, номер запису про обтяження в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 8787856, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19466833 від 19.02.2015 року ОСОБА_4 (Житомирське районне управління юстиції).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 908,00 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2021 року.

Суддя О. М. Дубовік