Справа № 463/11358/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1296/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2021 року про відмову у задоволенні скарги,

в с т а н о в и л а :

ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2021 року відмовленов задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, що полягає у невнесенні відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань на підставі його заяви від 23 вересня 2021 року та визнання бездіяльності протиправною.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2021 року, скасувати вказану ухвалу, згідно якої відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, що полягає у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_6 від 23.09.2021. Визнати протиправним невнесення працівниками ТУ ДБР, розташованого у м.Львові відповідних відомостей на підставі заяви ОСОБА_6 ро вчинене кримінальне павопорушення від 23.09.2021 року та порушення прав гарантованих ст.56 КПК України. Зобов`язати ТУ ДБР, розташоване у м.Львові внести відповідні відомості на підставі заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 23.09.2021 року до ЄРДР.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_6 покликається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, оскільки слідчий суддя зобов`язаний був застосувати норми Конституції України, як норми прямої дії і захистити його права гарантовані п.1 ч.2 ст. 56 КПК України, а також слідчий суддя зобов`язаний був захистити його права передбачені ст.40 Конституції України, ст.56 КПК України.

Вказує, що оскаржуваною ухвалою слідчий суддя порушив норми процесуального права, а саме вимоги ст.ст.1, 2 КПК України.

Зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст.ст. 55, 56, 214 КПК України. З моменту подання ним заяви про вчинення злочину він набув статусу потерпілого; на підставі п. 1 ч. 2ст. 56 КПКслідчий суддя зобов`язаний був задоволити його скаргу, а працівники Львівської обласної прокуратури зареєструвати його заяву про злочин та визнати його потерпілим.

Зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст.ст.55, 56, 214 КПК України. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, в порушення вимог ч.1 ст.214 КПК України, не обґрунтував, чому заява про кримінальне правопорушення від 23.09.2021 року не являється повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення та чому працівники Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, мали право не вносити дані відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Наголошує, що ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 20 жовтня 2021 року не відповідає фактичним обставинам справи, а висновки суду не підтверджуються доказами.

В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2021 року покликається на те, що такий пропущено з поважних причин, оскільки апелянт не був присутнім при оголошенні оскаржуваної ухвали, і отримавши оскаржквану ухвалу 13.11.2021 року рекомендованим листом, фізично не мав можливості виконати вимоги ухвали щодо апеляційного оскарження, так як зміст вказаної ухвали став відомий йому тільки 13.11.2021 року.

В судове засідання скаржник не з`явився, в апеляційній скарзі зазначив, що її розгляд просить проводити у його відсутності. Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце його проведення, про причини неявки не повідомив. З урахуванням наведеного та положень ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний розгляд проведено без участі осіб, які без поважних причин не з`явились до суду.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2021 року про відмову у задоволенні скарги, то матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження, а відтак колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити.

Як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_6 , останній звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань за його заявою від 23 вересня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366, 382 КК України.

Скаргу обґрунтовув тим, що 23.09.2021 ОСОБА_6 було подано заяву до Державного бюро розслідувань, щодо вчинення злочину суддею Львівського оружного адміністративного суду ОСОБА_7 , передбаченого ст. 366, 382 КК України. Така була переправлена до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, за належністю. Однак, станом на день подачі скарги відомості в ЄРДР не внесено, кримінальне провадження не розпочато. Вважає, що така бездіяльність суб`єкта оскарження не відповідає вимогам ст. 214 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Разом з тим, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов`язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Окрім цього, внесення відомостей до ЄРДР також врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, згідно з пунктом 2 глави 1 розділу ІІ «Порядок формування та ведення Реєстру» якого, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, сам факт подання заяви не може бути безумовною підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, водночас критерієм внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяв і повідомлень є наявність в них фактичних даних, які вказують на ознаки кримінального правопорушення.

Перевіривши матеріали скарги ОСОБА_6 , колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком слідчого судді про те, що що заява скаржника від 23.09.2021 до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові, не містить жодної інформації, яка б вказувала на наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366, 382 КК України чи будь-якого іншого злочину.

Відповідно до положень ст. 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Згідно з ч. 2 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується зі слідчим суддею про те, що незгода з рішеннями суду може бути підставою для оскарження таких дій в порядку, визначеному процесуальним законом, однак не може слугувати безумовною підставою для внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 зазначено, що у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя з`ясував обставини та мотиви, з яких уповноважена особа Територіального управління Державного Бюро Розслідувань, розташованого у м. Львові, дійшла висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 .

На переконання колегії суддів апеляційного суду, слідчий суддя повно і об`єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного Бюро Розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 23.09.2021 та визнання бездіяльності потиправною.

Враховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для її скасування, колегією суддів не встановлено, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 20 жовтня 2021 року.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2021 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, що полягає у невнесенні відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань на підставі його заяви від 23 вересня 2021 року та визнання бездіяльності протиправною, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді