Дата документу 15.11.2021 Справа № 937/7210/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№ 937/7210/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/1012/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 157 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2021 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого про відсторонення від посади

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Люцерни Вільнянського району Запорізької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_9 за погодженням з прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про відсторонення підозрюваного ОСОБА_7 від посади інспектора взводу №1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області, строком на 2 місяці.

Своє клопотання слідчий обґрунтував тим, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020080000000750 від 20 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України № 668 о/с від 12.07.2018 лейтенанта поліції ОСОБА_7 призначено на посаду інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області.

Наказом начальника Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України № 463 о/с від 31.05.2021 лейтенанту поліції інспектору взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_7 присвоєне спеціальне звання старший лейтенант поліції.

Завдання, обов`язки, повноваження та відповідальність інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_7 передбачені посадовою інструкцією інспектора взводу роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.07.2018 № 3202, з якою ОСОБА_7 ознайомлений 01.11.2018.

Відповідно до п. 4 розділу І «Загальні положення» вказаної посадової інструкції у своїй діяльності інспектор взводу роти ТОР (Тактико-оперативне реагування) керується Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про запобігання корупції», та іншими законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням Департаменту та Управління, наказами Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України, цією Інструкцією, іншими наказами, розпорядженнями та дорученнями керівництва, які регулюють його діяльність, встановлюють права та обов`язки тощо.

Відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію» інспектор взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_7 під час виконання своїх завдань забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяють їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та працівників правоохоронних органів» від 23.12.1993 ОСОБА_7 , займаючи на час вчинення кримінального правопорушення означену посаду в правоохоронній системі, був представником влади службовою особою правоохоронного органу, що мав владні повноваження та виконував службові обов`язки, визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, ОСОБА_7 на момент вчинення кримінального правопорушення здійснював функції представника влади та, відповідно до примітки ч. 1 ст. 364 КК України, був службовою особою органу Національної поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції, згідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонує патрульна поліція.

В свою чергу, відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно з ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу як фізичний вплив (силу) та застосування спеціальних засобів.

Частиною 2 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.ст. 3, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Таким чином, ОСОБА_7 , будучи працівником правоохоронного органу, нехтуючи вищезазначеними нормами чинного законодавства, а також діючи в порушення основних засад нормативно-правових актів, які регулюють службу в поліції та гарантують конституційні права та свободи громадян, умисно групою осіб вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, за наступних обставин.

Так, у відповідності до розстановки сил та засобів автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП НП України від 14.10.2020, затвердженої начальником УПП в Запорізькій області ДПП НП України 14.10.2020, з 07:30 14.10.2020 у місті Запоріжжя, на службовому автомобілі «Skoda Rapid» д.н.з. НОМЕР_1 у складі наряду «Драгун Т-6» несли службу інспектор взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_10 , інспектор взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_7 та інспектор взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_11 .

Крім того, відповідно до розстановки сил та засобів автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП НП України від 14.10.2020, затвердженої начальником УПП в Запорізькій області ДПП НП України 14.10.2020, з 07:30 14.10.2020 у місті Запоріжжя, на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_2 у складі наряду «Драгун Т-5» несли службу інспектор взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_12 та поліцейський взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП ОСОБА_13 .

14.10.2020 приблизно о 17 год. 00 хв., більш точний час встановити не виявилось можливим, наряд автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП НП України «Драгун Т-6» у складі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , перебуваючи в однострої, обладнаному знаками належності до Національної поліції України, у зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків, під час здійснення патрулювання на службовому автомобілі «Skoda Rapid» д.н.з. НОМЕР_1 неподалік від будинку АДРЕСА_2 , помітили на відкритій ділянці місцевості громадянина ОСОБА_14 та громадянку ОСОБА_15 .

Далі, наряд автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП НП України «Драгун Т-6» у складі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , з метою з`ясування причини перебування ОСОБА_15 та ОСОБА_14 на вищевказаній ділянці місцевості, зупинили службовий автомобіль «Skoda Rapid» вздовж проїжджої частини по вул. Верхній неподалік від буд. 25 в м. Запоріжжі та підійшли до вищевказаних громадян.

Після чого, ОСОБА_7 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості неподалік від будинку № 25 по вул. Верхній в м. Запоріжжі, грубо порушуючи вимоги ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», не повідомивши ОСОБА_14 про причини застосування до нього превентивного заходу, а також не роз`яснивши нормативно-правові акти, на підставі яких застосовується превентивний захід, здійснив поверхневу перевірку ОСОБА_14 , під час якої наказав останньому зняти взуття, шкарпетки та спустити штани. Під час проведення поверхневої перевірки у ОСОБА_14 речей, обіг яких заборонено чи обмежено, або речей, які становлять загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб, виявлено не було.

14.10.2020 приблизно о 17 год. 24 хв., більш точний час встановити не виявилось можливим, на місце події за адресою: вул. Верхня, неподалік від будинку № 25 в м. Запоріжжі у зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander», перебуваючи в однострої, обладнаному знаками належності до Національної поліції України, прибув наряд автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП НП України «Драгун Т-5» у складі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .

В цей час у інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_12 , якому був раніше знайомий ОСОБА_14 , та у інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_7 виник спільний злочинний умисел, направлений на перевищення влади та службових повноважень із використанням фізичного насильства та болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілого ОСОБА_14 дій, тобто на спільне умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих їм повноважень.

Після чого, 14.10.2020 приблизно о 17 год. 30 хв., більш точний час встановити не виявилось можливим, ОСОБА_7 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_12 злочинний умисел, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості неподалік від будинку № 25 по вул. Верхній в м. Запоріжжі, грубо порушуючи вимоги ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», не оголосивши попередження ОСОБА_14 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_14 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, наніс удар долонею правої руки в район лівої вушної раковини та лівого ока ОСОБА_14 , тим самим спричинивши фізичний біль останньому.

Далі, ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не оголосивши попередження ОСОБА_14 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_14 не вчиняє жодних правопорушень та не чинить йому опору, грубо порушуючи ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», умисно наніс ОСОБА_14 своєю правою рукою зажатою в кулак один удар в область ребер з лівої сторони нижньої частини тулубу, тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_14 .

В подальшому, ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії, реалізовуючи спільний з ОСОБА_12 злочинний умисел, схопив своєю правою рукою праву руку ОСОБА_14 та, силоміць утримуючи та контролюючи руку потерпілого, наніс рукою ОСОБА_14 близько 10 ударів в район обличчя останнього, тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_14 , який, усвідомлюючи той факт, що ОСОБА_7 та ОСОБА_12 є працівниками поліції, був позбавлений фактичної можливості захищатися від неправомірних дій останніх.

Після чого, ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_7 злочинний умисел, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості неподалік від будинку № 25 по вул. Верхній в м. Запоріжжі, грубо порушуючи вимоги ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», не оголосивши попередження ОСОБА_14 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_14 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, наніс удар коліном ноги, якої самої під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, в район колінного суглобу лівої ноги ОСОБА_14 , тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_14 .

Продовжуючи спільні протиправні дії, направлені на перевищення влади та службових повноважень із використанням болісних дій, ОСОБА_7 умисно двома пальцями своєї правої руки почав викручувати ніс потерпілому ОСОБА_14 , в результаті чого спричинив останньому фізичний біль.

Після чого, ОСОБА_7 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_12 злочинний умисел, продовжуючи свої протиправні дії, наніс близько п`яти ударів долонею своєї правої руки в район лівої вушної раковини та лівого ока ОСОБА_14 , в результаті чого спричинив останньому фізичний біль.

В подальшому, ОСОБА_7 , продовжуючи спільні протиправні дії, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, почав своїми руками одночасно викручувати ліво та праве вухо потерпілого ОСОБА_14 , чим спричинив фізичний біль потерпілому.

Продовжуючи свої спільні протиправні дії, направлені на перевищення влади та службових повноважень із використанням болісних дій, ОСОБА_12 умисно схопив своєю правою рукою вказівний палець правої руки ОСОБА_14 та почав викручувати його в сторону, в цей час ОСОБА_7 своїми руками тримав ОСОБА_14 за плечі, щоб останній не вирвався, тим самим ОСОБА_7 та ОСОБА_12 спричинили фізичний біль ОСОБА_14 .

Після чого, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_12 злочинного умислу, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не оголосивши попередження ОСОБА_14 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_14 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, грубо порушуючи ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», умисно почав натискати долонею своєї правої руки в район лівого ока ОСОБА_14 , тримаючи останнього лівою рукою біля себе, тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_14 .

Далі, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_12 злочинного умислу, двома руками схопив праву руку ОСОБА_14 та почав викручувати та заводити її за спину потерпілого, тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_14 .

Після чого, ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_7 злочинний умисел, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не оголосивши попередження ОСОБА_14 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_14 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, грубо порушуючи ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», наніс своєю правою ногою удар в район гомілки лівої ноги ОСОБА_14 , тим самим підбивши останньому ноги, від чого ОСОБА_14 втратив рівновагу, та лівим ліктьовим суглобом вдарився о бетонний блок, який знаходився позаду ОСОБА_14 , в результаті чого спричинив останньому фізичний біль.

В подальшому, ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії, реалізовуючи спільно з ОСОБА_12 злочинний умисел, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, наблизившись впритул до ОСОБА_14 , умисно наніс своєю правою рукою зажатою в кулак один удар в область ребер з лівої сторони нижньої частини тулубу ОСОБА_14 та один удар долонею своєї правої руки в район лівого ока потерпілого ОСОБА_14 , в результаті чого спричинив останньому фізичний біль.

В результаті вищезазначених спільних умисних протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_12 потерпілий ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження, у вигляді садна на нижньому повіці лівого ока; садна на спинці носа; садна в ділянці завитка лівої вушної раковини; садна в лівій завушній ділянці; садна в ділянці противозавитка правої вушної раковини; синця в ділянці лівого ліктьового суглобу по задній поверхні, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того, внаслідок умисних, протиправних дій працівників правоохоронного органу ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , настали суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення гарантованих ст.ст. 28, 29 Конституції України прав ОСОБА_14 на повагу до його гідності, свободи та особистої недоторканості, а також охоронюваних законом державних інтересів у виді підриву авторитету та престижу органів державної влади в особі органів Національної поліції України.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у перевищенні влади та службових повноважень, тобто в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством, та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинене грубою осіб, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

20 жовтня 2020 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020080000000750 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України (а.с. 12-13).

12 жовтня 2021 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (а.с. 14-25)

В обґрунтування свого клопотання старший слідчий посилається на те, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх доказів, які вказують на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення та наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи на вищевказаній посаді може незаконними засобами впливати на свідків та потерпілого, запобігання протиправній поведінці підозрюваного ОСОБА_7 неможливо без відсторонення останнього від займаної посади.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя зазначив, що у даному кримінальному провадженні на даний час триває досудове розслідування, під час якого здійснюється допит свідків та збір доказів, та з метою попередження можливості знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, недопущення незаконного впливу на заявника та свідків, на даний час існує обґрунтована потреба у відстороненні підозрюваного ОСОБА_7 від займаної посади.

В апеляційній скарзі підозрюваний вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою.

Вказує, що під час розгляду клопотання, стороною обвинувачення не доведено наявність достатніх підстав вважати, що такий захід як відсторонення від посади необхідний для припинення злочину, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного, який, перебуваючи на займаній посаді, може незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інші кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності.

Зазначає, що під час судового розгляду клопотання, прокурор не довів наявність підстав, передбачених ст. 155 КПК України для відсторонення від посади.

Звертає увагу на те, що клопотання про відсторонення від посади не містить всіх необхідних даних, визначених ст. 155 КПК України, а саме в ньому не зазначено, якими саме незаконними засобами він впливатиме на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження або яким саме способом протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Крім того, зауважує, що в разі здійснення з його боку незаконної діяльності щодо тиску на ймовірних свідків, які не є його підлеглими, що суперечило б чинному законодавству, ймовірні свідки кримінального правопорушення вправі відмовити йому та звернутися до правоохоронних органів з відповідними заявами.

Вказує, що всім ймовірним свідкам слідчий під розпис повідомляє про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, а тому припущення слідчого та прокурора про те, що він буде впливати на свідків, не заслуговують на увагу, оскільки у разі зміни свідками показів, слідчий зможе вирішити питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Зазначає, що зібрані органом досудового розслідування докази, дали підстави прокурору за його внутрішнім переконанням для повідомлення йому про підозру у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Звертає увагу на те, що прокурор у клопотанні лише обмежився декларуванням диспозиційних норм без належного обґрунтування доцільності відсторонення підозрюваного від посади.

Також вказує, що після року розслідування кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, а тому не вбачається підстав для відсторонення його від займаної посади та обмеження права на працю, гарантованого ст. 43 Конституції України.

Зазначає, що він має постійне місце проживання, постійне місце роботи, раніше не судимий, одружений, має малолітню дитину, відносно нього відсутні будь-які негативні дані щодо його репутації, позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання.

Звертає увагу на те, що відсторонення від посади зумовлює втрату джерела доходів, що має негативний матеріальний вплив на його родину щодо їх утримання.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_9 про відсторонення ОСОБА_7 від посади.

У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_7 підтримав подану апеляційну скаргу без доповнень.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційного суду підтримала апеляційну скаргу та зазначила, що застосований захід відсторонення від посади не виправданий, оскільки судом першої інстанції не враховано негативні наслідки для родини підозрюваного, який орендує житло. Вказала, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є припущенням, та на час звернення з клопотанням про відсторонення від посади всі свідки були допитані, проведено всі слідчі дії та експертизи. Зауважила, що досудове розслідування здійснюється вже рік та стороною обвинувачення не доведено, що працюючи в УПП, підозрюваний може здійснювати вплив на потерпілого та свідків.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що 12 листопада 2021 року досудове слідство було закінчено, обвинувальний акт скеровано до суду та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зауважив, що відповідно до ст. 65-1 ЗУ «Про запобігання корупції» підозрюваний підлягає відстороненню від посади. Вказав, що потерпілий уникає підозрюваного та останньому відоме місце проживання потерпілого, через що він може здійснювати незаконний вплив.

Заслухавши доповідь судді, підозрюваного, його захисника та прокурора, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на ст. 131 КПК України відсторонення від посади є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади.

Згідно з ч. 2 ст. 155 КПК України у клопотанні про відсторонення від посади, зокрема зазначаються: короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (часини статті) закону України про кримінальну відповідальність; виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; посада, яку обіймає особа; виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного сприяло вчиненню кримінального правопорушення; виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Отже, у клопотанні повинні бути викладені конкретні обставини, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на посаді, вчинить такі дії, які негативно вплинуть на кримінальне провадження, а на слідчого, прокурора покладається обов`язок доведення існування таких ризиків.

При вирішенні питання про відсторонення від посади, слідчий суддя врахував правову підставу для відсторонення ОСОБА_7 від посади, наявність достатніх доказів, які вказували на вчинення особою кримінального правопорушення, взяв до уваги, що перебування ОСОБА_7 на посаді безпосередньо сприяло вчиненню злочину, оскільки він використовував своє службове становище, а також врахував наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Так, під час розгляду клопотання, слідчий суддя належним чином з`ясував, що наявність обґрунтованої підозри, у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Сукупність доданих до клопотання слідчого матеріалів, є достатньою вважати, що ОСОБА_7 , займаючи посаду інспектора взводу №1 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Запорізькій області, використовуючи свої службові повноваження та зв`язки, може знищити чи підробити документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на потерпілого та свідків, які є його знайомими, або перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні іншим чином.

Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. 157 КПК України вирішив питання про відсторонення підозрюваного ОСОБА_7 від посади, а тому доводи останнього про відсутність у слідчого судді підстав для задоволення клопотання слідчого та недоведеності останнім наявності встановлених у кримінальному провадженні ризиків є безпідставними.

Доказів негативних наслідків відсторонення ОСОБА_7 від посади, колегією суддів не встановлено та підозрюваним і його захисником у судовому засіданні апеляційного суду не надано.

Посилання підозрюваного в апеляційній скарзі на те, що свідків було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих доказів, може свідчити про відсутність наміру та можливості у ОСОБА_7 незаконно здійснювати на них певний вплив.

Твердження захисника у судовому засіданні апеляційного суду про те, що потерпілий та свідки вже були допитані органом досудового розслідування, також не сприймаються апеляційним судом, оскільки ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих та свідків та дослідження їх судом.

Доводи підозрюваного, що він має постійне місце проживання та місце роботи, де позитивно характеризується, раніше не судимий, одружений, має малолітню дитину, були враховані слідчим суддею при розгляді клопотання та не є достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання слідчого.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування ухвали суду, при розгляді клопотання не допущено.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 155, 157, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2021 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого про відсторонення від посади ОСОБА_7 , залишити без змін.

Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4