Справа № 344/15948/21

Провадження № 1-в/344/247/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника Івано-Франківської установи виконання покарань № 12 ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 , та його захисника адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_6 , засудженого вироком Апеляційного суду Рівненської області від 01.04.2005 року за ч. 4 ст. 187, пп. 1, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна,

про приведення вироку у відповідність до кримінального закону 1960 року, Рішень ЕСПЛ та Рішення КСУ від 16.09.2021 року в частині заміни покарання з довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі, -

В С Т А Н О В И В:

Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою, в якій посилався на те що, 01.04.2005 року апеляційний суд Рівненської області засудив його до довічного позбавлення волі та з того часу країна Україна почала щодо нього катування в порушення ст. 3 положення Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Так, 12.03.2019 року, 15.10.2020 року, 01.04.2021 року в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (Справа «Петухов проти України», «Страшко проти України», «Дембо та інші проти України», «Лопата та інші проти України», «Фарзієв та інші проти України») визнав безстрокове довічне позбавлення волі катуванням та нелюдським покаранням. Враховуючи положення Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України зобов`язані застосовувати практику Європейського суду як Джерела права.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-р (ІІ)/2021 вирішено визнати таким, що не відповідає Конституції України ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 ККУ в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарань у вигляді довічного позбавлення волі. Дане рішення КСУ являється обов`язковим до виконання по всій території України. Встановлений Конституційним судом факт того, що призначене йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі апеляційним судом Рівненської області від 01.04.2005 року є незаконним та неконституційним, таким що суперечить ч. 1 ст. 3, ст. 23, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 63 Конституції, та є підставою для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції та заміні на певний строк позбавлення волі, який згідно норм ч. 2 ст. 63 КК України не може перевищувати 15 років.

Просив привести вирок Апеляційного суду Рівненської області від 01.04.2005 року у відповідність до кримінального закону 1960 року, Рішень ЕСПЛ та Рішення КСУ від 16.09.2021 року в частині покарання, та замінити незаконну міру покарання з довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі, визнати катуванням (тортурами), нелюдським та принижуючим гідність відношенням та покаранням його відбування покарання у виді довічного позбавлення волі з 01.04.2005 року до сьогоднішнього дня, як це визнає ЄСПЛ та ст. 3 Конвенції.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 заяву підтримав, покликаючись на викладені в ній обставини, просив таку задовольнити.

Його захисник - адвокат ОСОБА_7 заяву засудженого підтримала, просила таку задовольнити.

Прокурор вважає заяву не обґрунтованою, оскільки чинним законодавством не передбачено заміну невідбутої частини покарання щодо засудженої до довічного позбавлення волі особи. Крім цього, ОСОБА_6 за місцем відбування покарання характеризується негативно, неодноразово порушував режим за що на нього було накладено дисциплінарні стягнення, засуджений до роботи не залучений, заохочень у нього не було. Просив в задоволенні заяви відмовити.

Представник Івано-Франківської установи виконання покарань № 12 при вирішенні заяви поклалась на думку суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає наступне.

В довідці Івано-Франківської установи виконання покарань № 12 від 24 листопада 2021 року № 2/3/4-5241 зазначено, що вироком Апеляційного суду Рівненської області від 01 квітня 2005 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 187, пп. 1, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна належному йому на праві власності. Вирок набрав законної сили 11 липня 2008 року, початок строку 15 вересня 2004 року. Станом на 24 листопада 2021 року відбута частина 17 років 2 місяці 9 днів.

Відповідно до вимог ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішення суду.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена більш м`яким покаранням. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

В той же час заміна невідбутої частини покарання більш м`яким до засуджених до довічного позбавлення волі законодавством України не передбачені.

Однак, законодавство України про кримінальну відповідальність передбачає механізм захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, шляхом помилування.

В ч. 1 ст. 87 КК України зазначено, що помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років.

Будь-яких даних про те, що ОСОБА_6 звертався у встановленому порядку до Президента України з заявою про помилування та (у разі звернення) про результати розгляду такої заяви, подана засудженим суду заява не містить.

Крім цього, засуджений ОСОБА_6 у своєму клопотанні зазначає, що його прохання повинне бути задоволене на підставі ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

У своєму рішенні «Пєтухов проти України» (№2) (Petukhov v. Ukraine, № 41216/13, 12.03.2019) Європейський суд з прав людини постановив одноголосно, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв`язку із неможливістю скорочення довічного вироку заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що дана справа, в тому, що стосується неможливості скоротити довічний вирок, розкриває системну проблему, яка закликає до впровадження заходів загального характеру. Характер визнаних порушень у відповідності до ст.3 Конвенції передбачає, що для належного виконання даного рішення від держави-відповідача може знадобитися створення реформи системи перегляду довічних вироків. Механізм такого перегляду повинен гарантувати розгляд в кожній конкретній справі того, чи виправдане тривале ув`язнення на законних пенологічних підставах і має дозволити довічно ув`язненим передбачати, з певним ступенем точності, що вони повинні зробити, щоб мати право на звільнення і за яких обставин, відповідно до стандартів, розроблених в прецедентному праві Суду (п. 194, Petukhov v. Ukraine, № 41216/13, 12.03.2019).

Таким чином, Європейський Суд з прав людини констатував порушення ст. 3 Конвенції у вищезазначеній справі, та встановив системну проблему, яка закликає до необхідності вжиття державою загальних заходів у виді реформи системи перегляду довічних вироків.

Вказане рішення Суду в частині заходів загального характеру повинно виконуватись в порядку, визначеному статтями 13-15 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема, внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування.

Таким чином, виконання вищевказаного рішення Європейського суду з прав людини повинно відбуватися шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Суд не вправі підміняти собою законодавчий орган та створювати норми права. Задоволення такої заяви означало би, що суд своїм рішенням усунув прогалини в чинному законодавстві щодо систем перегляду вироків, якими осіб довічно позбавлено волі, та на власний розсуд визначив умови та підстави заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, в тому числі шляхом визначення терміну можливого перегляду призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вказане є неприпустимим і таким, що суперечить принципу верховенства права.

Прохання засудженого ОСОБА_6 щодо задоволення його заяви на підставі ст. 3 Конвенції задоволенню не підлягає, оскільки на момент розгляду даної заяви заходи загального характеру, зазначені у вищевказаному рішенні Європейського суду з прав людини Урядом України не виконані. Зміни у Закони, які регулюють систему перегляду вироків, якими осіб довічно позбавлено волі не внесено.

Крім цього, відповідно до Листа №07-06/Л-114/98/2021 від 24.09.2021 року, Івано-Франківським апеляційним судом розглянуто звернення ОСОБА_6 та роз`яснено, що у разі катування та нелюдського, або такого, що принижує гідність, поводження під час відбування покарання, засудженому ОСОБА_6 необхідно звернутись до Івано-Франківської обласної прокуратури, оскільки згідно ст. 22 КВК України прокурор відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» здійснює нагляд за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

Суд також зазначає, що засудженим ОСОБА_6 до заяви, окрім зазначеного вище листа Івано-Франківського апеляційного суду, жодного документу, на які він покликається, не подано.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_6 немає.

Керуючись ст.ст. 537-539 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_6 про приведення вироку у відповідність до кримінального закону 1960 року, Рішень ЕСПЛ та Рішення КСУ від 16.09.2021 року в частині заміни покарання з довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Головуючий-суддя Роман ХОРОСТІЛЬ

Повний текст ухвали складено 25 листопада 2021 року.