22.11.2021 363/1933/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника-адвоката ОСОБА_5

розглянувши в м. Вишгороді у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 07 червня 2021 року в кримінальному провадженні №12021111150000411 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Грем`яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, пенсіонер, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України,

встановив:

04.06.2020року ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 (якийзасуджений вирокомВишгородського районногосуду Київськоїобласті від03.11.2021року)близько 16год. за попередньою змовою між собою в порушення вимог ст.ст. 1, 12, 19, 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою незаконного полювання, взявши з собою мисливську рушницю "ТОЗ-34", що належить ОСОБА_6 та мисливську рушницю «ІЖ-27», що належить ОСОБА_4 , на автомобілі «SkodaOctavia», р.н. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 , прибули до мисливських угідь, що розташовані поблизу с. Ровжі Вишгородського району Київської області у 18 виділі 32 кварталу Північного лісництва Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство», які відповідно до таксаційного опису ДП «Вищедубечанське лісове господарство» є об`єктом природно-заповідного фонду, а саме заказником місцевого значення «Чернинський».

Знаходячись у вказаному місці, діючи умисно, протиправно, з використанням мисливської рушниці «ТОЗ-34», ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за попередньою змовою незаконно здійснили відстріл вагітної самиці оленя благородного віком 3-4 роки зі сформованим 7 місячним плодом оленя благородного, яка перебувала у стані природної волі. В подальшому тіло вбитого звіра, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перемістили з пагорба на відстань близько 3-4 метрів для зручності подальшого оббілування, де за допомогою заздалегідь заготовленої мотузки, підвісили вказану тушу самки оленя благородного до однієї з гілок дерева, після чого розчленовували її тушу за допомогою заздалегідь заготовлених ножів й тоді ж були викриті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які відповідно є директором та єгерем ТОВ МГ «Ошитки» КЛТП, якими було затримано ОСОБА_4 , а ОСОБА_6 зник з місця події.

В результаті вказаних протиправних дій державним інтересам у галузі раціонального використання й відтворення диких звірів, згідно Наказу № 301/222 від 19.06.2017 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України)» останніми заподіяно істотної шкоди ТОВ МГ«Ошитки» КЛТПв розмірі 90 000 грн.

07 травня 2021 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість за вказаним обвинуваченням у повному обсязі, добровільно відшкодував заподіяну злочином шкоду, надав правдиві і викривальні показання щодо вчинення кримінального правопорушення. Представник потерпілого в порядку ч. 4 ст. 469 КПК України надав прокурору письмову згоду на укладання цієї угоди.

Сторони визначили призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.

За змістом угоди обвинувачений розуміє, що відповідно до ст.473 КПК України наслідком укладання та затвердження даної угоди для її сторін є: обмеження прав прокурора, обвинуваченого на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України; відмова обвинуваченого від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Положення ст.ст. 394, 473 КПК України обвинуваченому в суді роз`яснені і є зрозумілими.

Обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що в разі невиконання ним угоди про визнання винуватості, прокурор відповідно до ст. 476 КПК України упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності має право звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку та здійснення судового розгляду у межах кримінального провадження в загальному порядку.

Обвинувачений розуміє, що умисне невиконання даної угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

У суді обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміючи свої процесуальні права, наслідки укладання та затвердження цієї угоди, а також характер висунутого обвинувачення, погоджуючись з його кваліфікуючими ознаками та визнаючи вину, підтримав умови вказаної угоди і просив про її затвердження.

Встановлено, що ОСОБА_4 добровільно відшкодував заподіяні злочином збитки в розмірі 45000 грн. Інша особа відшкодувала збитки в такому ж розмірі.

Прокурор та захисник висловилися про затвердження цієї угоди. Суд переконався в добровільності позиції сторін.

Таким чином, суд визнає доведеною вину ОСОБА_4 в незаконному полюванні на території об`єкту природного-заповідного фонду, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують призначене покарання, слід визнати добровільне відшкодування завданих збитків, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання, не встановлено.

Суд при затвердженні погодженої міри покарання враховує дані про особу обвинуваченого, характер та ступінь вчиненого ОСОБА_4 злочину, те, що він визнав свою вину, несудимий, характеризується посередньо.

Визначене в угоді покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Отже укладена між сторонами угода про визнання винуватості відповідає положенням статей 53, 65, 248 КК України і має бути затверджена.

Долю речових доказів вирішено на підставі вироку Вишгородського районного суду Київської області від 03.11.2021 року.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого згідно ст. 124 КПК України в розмірі частки їх вартості, оскільки злочин вчинено у співучасті з іншою особою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314, 374, 468-476 КПК України,

ухвалив:

угоду про визнання винуватості укладену 07 травня 2021 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 затвердити.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.248 КК України і за цим законом призначити йому узгоджене сторонами покарання штраф в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн.

За проведення судових експертиз стягнути з ОСОБА_4 на користь держави частину вартості процесуальних витрат по справі в загальному розмірі 2887 (дві тисячі вісімсот сім) грн. 69 (шістдесят дев`ять) коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст. 394 КПК України до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд Київської області.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1