Справа № 183/6916/21

№ 1-кп/183/1338/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Ухвалено 25 листопада 2021 року в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62021170030000125відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар Запорізької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, солдата військової частини НОМЕР_1 , несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

На підставі ст.19, 20, 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ч. 2 п. 18, ч. 3 п. 42, ч. 4 п. 81 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, громадянин України ОСОБА_3 24 вересня 2020 року добровільно уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, строком на три роки.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 вересня 2020 року № 256-рс ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого механіка-водія 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, початком проходження військової служби зокрема вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2021 року ОСОБА_3 призначено на посаду старшого механіка-водія 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов`язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію», з 20 січня 2015 року в Україні діє особливий період.

Відповідно до нової редакції статті 407 КК України внесеної Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини», який опубліковано у журналі Голос України від 04 березня 2015 року № 39 зазначено, що до ст. 407 КК України внесені зміни та її доповнено ч. 4, яка передбачає відповідальність, за самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду. Зазначені зміни набирають законної сили на наступний день після опублікування, тобто 05 березня 2015 року.

17 березня 2021 року солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_2 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

27 вересня 2021 року солдата ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Таким чином, 17 березня 2021 року солдат ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 27 вересня 2021 року.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорював, повністю їх підтвердив, зазначив, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . В скоєному щиро кається. Просив суд суворо його не карати.

У судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України самовільному залишенні військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень статті 65 КК України та враховує, що останній за місцем служби характеризується негативно, на обліку у лікарів не перебуває, несудимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.

Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, враховуючи те, що ОСОБА_3 вину визнав повністю, разом з обставинами, які пом`якшують покарання, дає суду підстави для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки.

Зарахувати в строк відбуття покарання час знаходження ОСОБА_3 під вартою з 29.09.2021 року по 25.11.2021 року включно.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили скасувати, звільнити його з-під варти в залі суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до з вимог ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку вручити ОСОБА_3 та прокурору негайно.

Суддя ОСОБА_1