Справа № 761/18104/19
Провадження № 2/761/627/2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways», третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап» про стягнення матеріальних і моральних збитків, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways», третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап» про стягнення матеріальних і моральних збитків.
У своїй позовній заяві просили суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальних збитків в розмірі 18 000,00 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways» на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальних збитків в розмірі 18 000,00 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральних збитків в розмірі 15 000,00 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральних збитків в розмірі 15 000,00 грн.;
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі, збираючись на відпочинок до Іспанії (Аліканте), придбали квитки на перевезення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways». Однак, рейс вильоту BAY2221 від 24.06.2018 об 19:40 годині IEV-22:40 ALC було перенесено на 20:45 годин, пізніше на 22:40. Відповідно позивачі прибули в Аліканте лише в 4:40 годині ранку, однак багаж не отримали й змушені були затриматися, щоб подати заяви про втрату багажу.
Зазначають, що таким чином їх відпочинок було зіпсовано, й позивачам довелося купляти речі першої необхідності. Одночасно з цим по закінченню відпочинку у позивачів був виліт на Київ 01.07.2018 року о 20:00 годин авіалініями «SkyUp», які змінили на «Bravo», проте знову було відкладено час на 7:50 ранку, далі рейс перенесли на 11:40, а згодом на 14:30 годин. Вже після повернення в Житомир позивачі електронною поштою звернулися до відповідача з вимогою про відшкодування понесених витрат. У відповідь отримали лист, в якому зазначено, що ситуація з недоставленим багажем на рейсі BAY2221 авіакомпанією було прийнято рішення щодо відшкодування збитків понесених позивачами у зв`язку з придбанням речей першої необхідності, та відшкодування збитків понесених ними у зв`язку з придбанням речей першої необхідності, й відшкодувати їх вартість у сумі 1772,93 євро. Таким чином, Відповідач підтвердив і не заперечував свою вину у тих обставинах, які стосуються затримки багажу. Позивачі тривалий час очікували компенсацію, проте на момент звернення з позовом до суду, відповідач не здійснив виплат.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2019 року матеріали цивільної справи було передано на розгляд судді Піхур О.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
14 серпня 2019 року на адресу суду надійшли пояснення від Генерального директора ТОВ «Джоін АП!» Сєроухова Д.Г., згідно яких вказує, що у відповідності до наявної інформації у ТОВ «Джоін АП!» затримка рейсу ТОВ «Авіакомпанія Браво» ВАY 2221 від 24.06.2019 р. відбулась по технічній причині. ТОВ «Джоін АП!» інформував Позивачів про усі зміни часу відправлення рейсу BAY 2221 від 24.06.2019 року.
20 серпня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ «Авіакомпанія Браво» згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наступне.
Вказують, що 04 липня 2018 року на електронну адресу відповідача надійшло звернення від пасажирів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо виплати їм матеріальної шкоди у розмірі 800 євро та моральної компенсації у розмірі 500 євро на кожного у зв`язку з затримкою вильоту рейсу BAY 2221, який виконувався 24.06.2018 року за маршрутом Київ- Аліканте, не доставки багажу та зміни перевізника на зворотному рейсі зі «Sky Up» на «Bravo» перенесення часу вильоту рейсу. У зв`язку з неотриманням направленого листа Позивачами, та тривалої переписки з цього приводу, виплата запропонованої компенсації була затримана. Реквізити для перерахунку компенсації Позивачами були надані лише 04 грудня 2018 року. Та починаючи з грудня 2018 року у зв`язку з відсутністю вільних обігових коштів Відповідача, виплати компенсацій па підприємстві були припинені.
Щодо вимоги Позивачів про сплату компенсації у розмірі 600 євро на кожного, вказали, що вважають дану вимогу безпідставною, оскільки посилання Позивачів на ч. 5 ст. 104 Повітряного кодексу України про відмову у перевезенні проти їх волі, ніяким чином не стосується затримки у перевезенні багажу. Компенсація за затримку у перевезенні багажу врегульована виключно Розділом XVI «Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу» та обмежується сумою 50 доларів США з огляду на необхідність забезпечити пасажира засобами першої потреби. Тому вимога про сплату компенсації у розмірі 600 євро не може розглядатися як компенсація за затримку у перевезенні багажу.
Щодо вимоги Позивачів про відшкодування моральних збитків у розмірі 15 000,00 грн. на кожного вказали, що вважають дану вимогу безпідставною, оскільки ратифіковані Україною міжнародні договори щодо міжнародних авіаперевезень (Варшавська конвенція і Монреальська конвенція), Повітряний Кодекс України, Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, не передбачають відповідальності за спричинення моральної шкоди. Зазначені нормативно-правові акти передбачають відповідальність перевізника лише за доведені прямі збитки.
На підставі вказаного просять суд відмовити Позивачам в повному обсязі.
Згідно розпорядження заступника керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Моргун О.В. щодо повторного автоматичного розподілу справи №01-08-389 від 15.01.2020 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020 року в провадження судді Кондратенко О.О. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways», третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап» про стягнення матеріальних і моральних збитків.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року справу було прийнято до провадження судді Кондратенко О.О.
На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-805 від 29 вересня 2020 року за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Фролової І.В., у зв`язку із наданням судді Кондратенко О.О. відпустки по вагітності та пологам.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2020 року справу було прийнято до провадження судді Фролової І.В.
Позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити позов.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways» у судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду судової справи були повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили.
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап» у судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду судової справи були повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Досліжуючи матеріали справи, судом було встановлено наступне.
19 червня 2018 року між Турагентом - ФОП ОСОБА_4 , що діє на підставі турагента. Фінансове забезпечення відповідальності у розмірі 20 000 євро надано Джоін Ап фінанс 201/203-А №12103406, що діє на підставі Агентського договору на реалізацію турпродукту № 1198/18/2 від 10.05.2018 року від імені та за дорученням Туроператора Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖОІН АП!» та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір про надання туристичних послуг №148/18.
Предметом договору вказано комплекс туристичних послуг (туристичний продукт):
1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування: 24.06.2018 - 01.07.2018;
2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також час та місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту: Авіа= 24.06.2081 ВАY 2221 01.07.2018 ВАY 2222;
11) вартість туристичного обслуговування 1 240 євро курс= 31.35= 38 870 грн.
Позивачі вказують, що рейс вильоту BAY2221 від 24 червня 2018 року об 19:40 годині IEV-22:40 ALC, вчасно не було здійснено, а з затримкою.
Також зазначили, що по приїзду в Аліканте , позивачі не отримали багаж й змушені були писати заяву про втрату багажу, а в подальшому витрачати кошти на предмети першої необхідності.
Відповідно до чартерного пасажирського квитка та багажної квитанції №22/0000009027892, маршрут Аліканте - Київ (Жуляни), повинен був відбутися 01 липня 2018 року, час вильоту - 20 год. 00 хв., час прильоту - 01 год 00 хв.
Відповідно до чартерного пасажирського квитка та багажної квитанції №22/0000009027891, маршрут Аліканте - Київ (Жуляни), повинен був відбутися 01 липня 2018 року, час вильоту - 20 год. 00 хв., час прильоту - 01 год 00 хв.
Позивачі вказують, що вказаний виліт від 01 липня 2018 року вчасно не було здійснено, а з затримкою.
А саме надано копію листа від 01 липня 2018 року про те, що рейс авіакомпанії ТОВ «Авіакомпанія БРАВО» №2222 сполученням Аліканте-Київ (ALC-IEV), прибув в а/п Київ 01.07.2018 о 21:26.
Також іншим листом від 01 липня 2018 року підтверджено, що пасажир рейсу ТОВ «Авіакомпанія БРАВО» №2221 сполученням IEV-ALC дата вильоту 24.06. отримав багаж 01.07 о 22:00 за місцевим часом в аеропорту «Жуляни».
04 липня 2018 року на електронну адресу Відповідача - info@bravoairways.com.ua надійшло звернення від пасажирів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо виплати їм матеріальної шкоди у розмірі 800 євро та моральної компенсації у розмірі 500 євро на кожного у зв`язку з затримкою вильоту рейсу BAY 2221, який виконувався 24.06.2018 року за маршрутом Київ- Аліканте, не доставки багажу та зміни перевізника на зворотному рейсі зі «Sky Up» на «Bravo» перенесення часу вильоту рейсу.
Після надання документів, що підтверджували вказані у претензії факти Позивачів, їм було надано відповідь лист №1.6-277 від 21.08.2018 року на ступного змісту:
«Відповідно до "Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу" Затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 №735 та Зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 28 грудня 2012 р. за № 2219/22531. компенсація за затримку в перевезенні багажу встановлюється, виходячи з необхідності забезпечити пасажира засобами першої потреби. У будь-якому разі така компенсація обмежується сумою 50 доларів США.
Проаналізувавши надані вами підтверджуючі документи щодо відшкодування збитків понесених у зв`язку з придбання речей першої необхідності, авіакомпанія готова відшкодувати їх вартість у сумі 172.93 євро. Продукти, а також речі придбані за день до відльоту не можуть бути компенсовані, як купівля предметів першої необхідності.
У будь якому випадку, виплати компенсації пасажиру виконуються у розмірах та межах, шо стосуються компенсації фактичної шкоди і за реально доведеними збитками відповідно до вимог статті 29 Монреальської конвенції, «штрафні санкції чи будь-які інші виплати, шо не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.
У разі вашої згоди на отримання вказаної компенсації, просимо повідомити на дану електронну адресу.».
Щодо позовних вимог про стягнення матеріальних збитків (компенсації) суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».
Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 2 ЦПК України 2004 року).
Аналогічне положення міститься у частині другій статті 3 Повітряного кодексу України.
Відповідно до Преамбули Повітряного кодексу України, Повітряний кодекс України встановлює правові основи діяльності в галузі авіації.
Згідно з частиною першою статті 3 Повітряного кодексу України дія цього Кодексу поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі авіації та використання повітряного простору України.
Правовідносини у галузі авіаперевезення регулюються Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року, яка набрала чинності для України 06 травня 2009 року (далі - Монреальська конвенція), Повітряним кодексом України (далі - ПК України) та Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735, (далі - Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу).
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Згідно зі статтею 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Згідно з пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови. Квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов`язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов`язані з перевезенням, згідно з умовами договору перевезення, крім випадків, визначених у пункті 4 цієї глави.
Положеннями частини шістнадцятої статті 100 ПК України визначено, що пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу, зниження класу обслуговування пасажиру в порядку, встановленому цим Кодексом, авіаційними правилами України та міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 104 ПК України у разі якщо авіаперевізник мотивовано очікує на відмову пасажирам у посадці на рейс, він зобов`язаний провести опитування з метою виявлення пасажирів, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який за власним бажанням відмовляється від посадки на рейс, та перевізником винагороду.
Крім виплати винагороди, авіаперевізник зобов`язаний запропонувати пасажиру на вибір: 1) відшкодування впродовж семи днів, яке має бути виплачено готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи, за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира, у вигляді дорожніх чеків, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості; 2) зміну маршруту, яка здійснюється за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення - за першої можливості або у пізніший час за бажанням пасажира та за наявності вільних місць (частина друга статті 104 ПК України).
За змістом частини четвертої, п`ятої статті 104 ПК України якщо пасажирів, які б виявили бажання відмовитися від подорожі цим рейсом, не виявлено або їх кількість є недостатньою, перевізник має право відмовити пасажиру у перевезенні проти його волі. Якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію зокрема у розмірі 400 євро - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів.
Статтею 106 ПК України визначена відповідальність авіаперевізника у разі затримки рейсу, зокрема авіаперевізник повинен надати пасажирам сприяння, передбачене пунктами 1 і 4 частини п`ятої статті 105 цього Кодексу у разі затримки рейсу, зокрема, до трьох годин - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів.
Судом встановлено, що рейс за маршрутом Київ (Жуляни) - Аліканте (рейс BAY 2221) від 24 червня 2018 року було здійснено з затримкою.
Тобто обставин, передбачених частиною першою статті 104 ПК України, які б передбачали застосування частини четвертої, п`ятої статті 104 ПК України (виплата компенсації зокрема у розмірі 400 євро - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів) судом не встановлено.
У випадку затримки рейсу авіаперевізник зобов`язаний надати пасажиру необхідне обслуговування та допомогу (стаття 106 ПК України).
При цьому положеннями статті 29 Монреальської конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.
Аналогічне положення міститься у пункті 2 глави 2 розділу ХХVІІ Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, де зазначено, що відповідальність перевізника за неналежне перевезення в будь-якому випадку обмежена реальними збитками, доведеними пасажирами.
Зі змісту зазначених норм права випливає, що авіаперевізник відповідає за неналежне перевезення у межах реальних (фактичних) збитків, доведених пасажирами, але не вище ніж розмір відшкодування, встановлений нормами Монреальської конвенції.
Згідно з частиною першою статті 922 ЦК України за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров`ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.
Аналогічна норма передбачена статтею 19 Монреальської конвенції.
Згідно з пунктами 1, 2, 3 розділу XV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу перевізник може затримати або скасувати рейс як з комерційних причин, так і з причин, які не залежать від нього. Перевізник повинен ужити всіх необхідних заходів для уникнення затримки в перевезенні пасажирів і багажу. У разі дії надзвичайних обставин перевізник має право без повідомлення пасажира скасувати чи затримати рейс або анулювати раніше підтверджене бронювання.
Пунктом 4 розділу І Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу передбачено, що надзвичайні обставини - обставини, які призводять до тривалої затримки або скасування одного або більше рейсів, навіть якщо відповідним авіаперевізником було вжито всіх розумних заходів, щоб запобігти затримкам або скасуванням. Надзвичайними обставинами є, зокрема, але не виключно, військові дії, масові безлади, диверсія, ембарго, пожежі, паводки чи інші стихійні лиха, вибухи, дії чи бездіяльність державних органів, страйки, технічні перешкоди, що виникли внаслідок відмови та збоїв, несправностей систем електропостачання, зв`язку, комунікацій, обладнання, програмного забезпечення.
Пунктом 2 глави 3 розділу XXVIII Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу передбачено, що у випадку неналежного перевезення зареєстрованого багажу пасажир повинен надіслати перевізнику претензію негайно після виявлення пошкодження (втрати частини вмісту багажу) й протягом семи календарних днів з дати отримання зареєстрованого багажу. У випадку затримки в перевезенні багажу претензія повинна бути заявлена протягом 21 календарного дня з дати, коли багаж було передано у розпорядження пасажира.
За відсутності претензій у згадані в пунктах 2, 3 цієї глави строки при міжнародних повітряних перевезеннях жодні позови до перевізника щодо неналежного перевезення багажу не приймаються, крім випадків застосування перевізником обману. Висування претензій щодо неналежного перевезення багажу на внутрішніх рейсах здійснюється відповідно до чинного законодавства України (пункт 9 глави 3 розділу XXVIII Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу).
Таким чином, дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми права, суд доходить до висновку про те, що дійсно відбулася затримка рейсу, проте матеріали справи не містять доказів щодо поважності причин такої затримки, а також доказів на підтвердження вжиття відповідачем належних заходів, щодо усунення такої затримки.
Вказане підтверджується також тим, що у своїй відповіді №1.6-277 від 21.08.2018 року Відповідач зазначив, щодо готовності відшкодування вартості збитків позивачів у розмірі 172,93 євро.
Одночасно з цим суд зауважує, що позивачами не було в повній мірі надано належних доказів про понесені ними збитки унаслідок затримки рейс.
У зв`язку з наведеним, тобто,недоведеністю вини авіаперевізника у завданні позивачам шкоди унаслідок затримки рейсу вимога про відшкодування матеріально шкоди (компенсації) підлягає лише частковому обсязі, а саме підлягає стягненню з Відповідача на користь кожного з позивачів по 5 187,90 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 101 ПК України встановлено, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України.
При цьому положеннями статті 29 Монреальської конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяння шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь- якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.
Аналогічне положення міститься у пункті 2 глави 2 розділу XXVII Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, де зазначено, що відповідальність перевізника за неналежне перевезення в будь-якому випадку обмежена реальними збитками, доведеними пасажирами.
Зі змісту зазначених норм права випливає, що авіаперевізник відповідає за неналежне перевезення у межах реальних (фактичних) збитків, доведених пасажирами, але не вище ніж розмір відшкодування, встановлений нормами Монреальської конвенції.
При ньому, ні Повітряний кодекс України, ні Варшавська Конвеннія-1929 року, ні Монреальська Конвенція-1999, ні Правила перевізника, ні Умови договору на міжнародне повітряне перевезення не передбачають відшкодування заподіяної моральної шкоди повітряним перевізником.
Наведені висновки підтверджуються і позиціями, які викладені у постанові Верховного суду від 17 вересня 2018 року у справі № 761/46018/16-ц.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема:
- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;
- у випадках, передбачених статтями Цивільного Кодексу та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди;
- при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Отже, ратифіковані Україною міжнародні договори щодо міжнародних авіаперевезень (Варшавська конвенція і Монреальська конвенція), Повітряний Кодекс України, Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, не передбачають відповідальності за спричинення моральної шкоди. Зазначені нормативно-правові акти передбачають відповідальність перевізника лише за доведені прямі збитки.
Відповідно, ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо права відповідача на відшкодування моральної шкоди також не поширюється на спірні правовідносини, оскільки в цій частині дане питання врегульовано вищенаведеними актами, зокрема Конвенцією, яка не передбачає можливості для пасажира права вимагати відшкодування моральної шкоди, так само як і не покладає на перевізника обов`язку надати таке відшкодування.
У зв`язку з викладеним позовні заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап» в частині стягнення моральних збитків не підлягає задоволенню.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
За таких підстав суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап» про стягнення матеріальних і моральних збитків підлягає частковому задоволенню.
Щодо судових витрат суд дійшов наступних висновків.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Позивачі під час подання позову були звільнені від сплати судового збору.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
На підставі вищевикладеного, а також відповідно до положень Монреальської конвенції, Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року №735, ст.ст. 100, 101, 104 ПК України, ст. ст. 908, 910 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways», третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап» про стягнення матеріальних і моральних збитків - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways» на користь ОСОБА_1 5 187,90 грн. (п`ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 90 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways» на користь ОСОБА_2 5 187,90 грн. (п`ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 90 копійок).
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways» на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП. НОМЕР_1 ,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП. НОМЕР_2 ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво Airways», адреса місця знаходження - 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 7, оф. 309, код ЄДРПОУ 32259588,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап», адреса місця знаходження - 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201-203, літ. 2А, код ЄДРПОУ 38729427.
Суддя:
