РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1325/21

16 листопада 2021 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Вознюк Ю. В.

представника позивачів - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 ,співвідповідача Товаристваз обмеженоювідповідальністю "ФінансоваКомпанія ""УкрфінансГруп" про визнання правочинів недійсними, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко Сергій Петрович,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Костопільського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог вказують, що в провадженні Костопільського районного суду Рівненської області знаходиться справа №564/2456/19 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , законним представником яких є ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації про звернення стягнення, виселення та зняття з реєстраційного обліку. Ухвалою Костопільського районного суду від 02.09.2020 у вказаній справі залучено фізичну особу ОСОБА_5 , як правонаступника позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль». Вказану особу було залучено за заявою представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про заміну сторони у справі, яка була мотивована тим, що 27.05.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» укладено договір про відступлення права вимог, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило за плату АТ «Оксі Банк» належні позивачу права вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем у справі ОСОБА_3 . Крім того, 27.05.2020 між Акціонерним товариством «Оксі Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» відступило за плату ТзОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» належні права вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем у справі ОСОБА_3 . Також 27.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та громадянином ОСОБА_5 укладено договір про відступлення права вимоги №27-05/20/3, відповідно до якого ТзОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» відступило за плату громадянину ОСОБА_5 належні права вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем у справі ОСОБА_3 . Відповідно до укладених 27.05.2020 договорів відступлення права вимоги, зокрема договору №27-05/20/3, права вимоги за кредитним договором №011/17530/335128 від 08.12.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 відступлено ОСОБА_5 . Також ОСОБА_5 за договором про відступлення права вимоги відступлено права вимоги за іпотечним договором №12/Д5-В123/62-025 від 27.04.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 . При цьому, предметом іпотеки за договором №12/Д5-В123/62-025 від 27.04.2016 є житловий будинок у АДРЕСА_1 та земельна ділянка за вказаною адресою з кадастровим номером 5623410100:02:005:0297 площею 0,1000 га. Вважають, що договори відступлення права вимоги від 27.05.2020, зокрема №27-05/20/3, за якими відступлено права вимоги за кредитним договором №011/17530/335128 від 08.12.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , а також іпотечним договором №12/Д5-В123/62-025 від 27.04.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , укладені з порушенням ч.3 ст.512, ст.1054, ч.3 ст.1079, ч.2 ст.1083 Цивільного кодексу України, ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки укладення такого договору передбачає наявність спеціального суб`єкта кредитора, яким може бути банк або інша фінансова установа, а фізична особа не може бути таким суб`єктом. Просить визнати недійсними з моменту укладення договір про відступлення права вимоги №27-05/20/3 від 27.05.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_5 , а також визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27.05.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмилою Василівною із скасуванням у Державному реєстрі Іпотек запису про зміну іпотекодержателя.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 21.05.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження та надано Відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачам у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.

Позивачі в судове засідання не з`явились, про дату і час розгляду справи повідомлялись вчасно та належним чином.

Представник позивачів, адвокат Михайлов В.О., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що укладені договори відступлення права вимоги не можуть залишатись дійсними, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки не може відбуватись до фізичної особи, оскільки це суперечить ряду положень Цивільного кодексу України і з цього приводу є відповідна позиція Великої Палати Верховного Суду. Просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Жуковський О.В., в судовому засіданні пороти позову заперечив, та пояснив, що хоча діючими нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не передбачено можливості відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки до фізичної особи, оскільки така особа не є фінансовою установою, яка може надавати у визначеному законом порядку фінансові послуги, проте положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та прийняті на його виконання нормативні акти не мстять заборони щодо придбання фізичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення і фізична особа, яка уклала договір відступлення права вимоги за кредитним договором у процесі примусової ліквідації банку, то така фізична особа не набуває права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за договором про відступлення права вимоги у нього у такому випадку виникає лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор. Пояснив, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.11.2018 у справі №161/5127/17-ц, договори про відступлення прав вимоги, які укладені внаслідок електронних торгів, проведених на підставі ст.51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не є договорами факторингу, а отже учасниками електронних торгів із продажу прав вимоги може бути фізична особа або юридична особа, а не лише банк або інша фінансова установа. Також зазначив, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією із сторін правочину або заінтересованою стороною, права якої були порушені укладенням спірного правочину і особа, яка не є стороною оспорюваного правочину повинна довести, яким чином такий правочин порушує її право чи законний інтерес. Сам по собі факт укладення договору про відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який визначено у оспорюваному правочині під час його виконання. Просить врахувати, що позивачами не доведено у позові, що оспорювані договори відступлення права вимоги мають ознаки факторингу, оскільки не доведено наявності мети в наданні новим кредитором й отриманні клієнтом фінансової послуги; оспорюваний договір не передбачає оплату клієнтом наданої новим кредитором фінансової послуги і в договорі не зазначено, що саме є винагородою нового кредитора. Вказує, що зі змісту оспорюваного договору вбачається встановлення всіх істотних умов для такого виду договору, воля сторін була спрямована на реальне настання правових наслідків, а тому вважає, що відсутні підстави визнавати оскаржувані договори недійсними. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» не забезпечило явку повноважного представника в судове засідання, про дату і час розгляду справи повідомлялось вчасно та належним чином, причини незабезпечення явки представника суду не повідомило.

Третя особа, Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко С.П. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачів та представника відповідача, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

27 травня 2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» укладено договір про відступлення права вимог, відповідно до якого Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» відступило Акціонерному товариству «Оксі Банк» права вимоги за кредитним договором, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 .

Також 27 травня 2020 між Акціонерним товариством «Оксі Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Акціонерне товариство «Оксі Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» права вимоги за кредитним договором №011/17530/335128 від 08.12.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 .

Також 27 травня 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та громадянином ОСОБА_5 укладено договір відступлення права вимоги №27-05/20/3, зі змісту якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» відступило за плату громадянину ОСОБА_5 належні права вимоги за кредитним договором №011/17530/335128 від 08.12.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 .

Відповідно до п.2.1. договору відступлення права вимоги №27-05/20/3 від 27 травня 2020 року, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.3.1., 3.2. договору відступлення права вимоги №27-05/20/3 від 27 травня 2020 року, загальна вартість прав вимоги за договором становить 361000 грн. без ПДВ. Новий кредитор сплачує кредитору загальну вартість права вимоги, вказану в пункті 3.1. договору в день підписання цього договору шляхом переказу коштів на рахунок кредитора.

Крім того, відповідно до п.4.2. договору відступлення права вимоги №27-05/20/3 від 27 травня 2020 року, новий кредитор засвідчує та гарантує, що він був своєчасно, в повному обсязі та в належній формі проінформований про умови кредитного договору, розмір заборгованості за кредитним договором, порядок її погашення, повністю отримав інформацію щодо боржника, його правового статусу та фінансового стану, а також щодо складу документації. Новому кредитору відомо, що заборгованість за кредитним договором прострочена, боржник є або може виявитись неплатоспроможним, а також, що боржник може висувати свої заперечення щодо права вимоги нового кредитора, в тому числі шляхом оскарження в суді розміру заборгованості за кредитним договором, дійсності кредитного договору та/або права вимоги тощо.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №011/17530/335128 від 08.12.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 (додаток 1 до договору про відступлення права вимоги №27-05/20/3 від 27.05.2020) вбачається, що заборгованість боржника ОСОБА_3 за кредитним договором №011/17530/335128 від 08.12.2016 станом на 27.05.2020 становить 3181481,66 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 1693646,50 грн; заборгованість по процентах 23970,19 грн; прострочена заборгованість по процентах 804077,60 грн; заборгованість за пенею 659787,37 грн.

Крім того, 27 травня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та громадянином ОСОБА_5 укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки до кредитного договору №011/17530/335128 від 08 грудня 2016 року.

При цьому, предметом іпотеки за іпотечним договором №12/Д5-В123/62-025 від 27.04.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , є житловий будинок у АДРЕСА_1 та земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,1000 га з кадастровим номером 5623410100:02:005:0297.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, Іпотекодержатель передає, а новий Іпотекодержатель приймає всі права вимоги за іпотечним договором №12/Д5-В123/62-025 від 27.04.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, що підтверджується Витягом №210448813 та №210448683 від 27.05.2020.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512, ст.514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст.1054 Цивільного кодексу України вбачається, що кредитодавцями у кредитних правовідносинах можуть бути банк або інша фінансова установа і вказаний перелік є вичерпним.

Відповідно до ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст.1079 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Відповідно до п.5 статті 1 вказаного Закону, фінансова послуга операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.4 вказаного Закону, факторинг належить до фінансових послуг.

Відповідно до ст.49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», визначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У свою чергу, п.1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Тобто, за змістом ст.1077, 1079 Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір факторингу зачіпає інтереси трьох сторін: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

У свою чергу, відповідно до ст.1083 Цивільного кодексу України, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Сторони наявності факту укладення 27.05.2020 договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором не заперечували.

При цьому суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Крім того, у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі №638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20) Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (частина другої статті 1083 ЦК України). Іншими словами наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.

Так, судом встановлено, що 27 травня 2020 року укладено ряд угод про відступлення права вимоги, завдяки яким в кінцевому результаті відбувся перехід права вимоги за кредитним договором та право на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи, тобто з укладенням оспорюваних договорів про відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Більше того, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, то було задіяно спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи ту обставину, що фактично за договором про відступлення права вимоги №27-05/20/3 від 27 травня 2020 року та за договором відступлення права вимоги за договором іпотеки до кредитного договору №011/17530/335128 від 08 грудня 2016 року до фізичної особи ОСОБА_5 , перейшло право вимоги за кредитним договором №011/17530/335128 від 08.12.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 та право вимоги за іпотечним договором №12/Д5-В123/62-025 від 27.04.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , що суперечить ст.ст.512, 1054, 1079, 1083 Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», то такі договори слід визнати недійсним.

При цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_5 не заперечує факту неможливості переходу відступлення права вимоги до фізичної особи, однак вказує на таку можливість у разі відступлення прав вимоги за договорами, які укладені внаслідок електронних торгів, проведених на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким можуть бути фізичні особи.

Разом з тим, доказів відступлення права вимоги ОСОБА_5 у вказаний спосіб відповідач не надав і судом таких доказів не здобуто.

Відтак, суд дійшов переконливого висновку, що позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачами при поданні позовної заяви сплачено 908 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією установи банку №0.0.2121162918.1 від 13.05.2021.

Разом з тим, позивачами заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів, а також з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп" про визнання правочинів недійсними, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко Сергій Петрович - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги №27-05/20/3 від 27.05.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" та ОСОБА_5 .

Визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за договором іпотеки від 27.05.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмилою Василівною із скасуванням у Державному реєстрі іпотек запису про зміну іпотекодержателя.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати по справі в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачі:

ОСОБА_3 (житель АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 (жителька АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачі:

ОСОБА_5 (житель АДРЕСА_2 ), РНОКПП НОМЕР_3 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп», (місце знаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II 20, кв.1) , код ЄДРПОУ 40326297)

Повне рішення складено

24 листопада 2021 року.

СуддяЛ. А. Грипіч