ІV. Фактичні обставини встановлені Судом

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 03 травня 2017 року виконавчим комітетом Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років про що складено відповідний актовий запис за № 11 ( а.с.15)

Згідно довідки Лехнівського старостинського округу Виконавчого комітету Березанської міської ради Броварського району Київської області № 55 від 02.02.2021 року померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та постійно проживала в АДРЕСА_1 по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею в будинку зареєстровані та проживали : дочка - ОСОБА_1 ; зять - ОСОБА_4 ; онук - ОСОБА_5 ; онук - ОСОБА_6 ; онука - ОСОБА_7 ; онук - ОСОБА_8 .

Згідно акту передачі жилого будинку садибного типу з надвірними будівлями згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 149 від 30.06.1990 року та рішення радгоспу «Лехнівський» від 14.10.1991 року ОСОБА_3 передано в приватну власність житловий будинок загальною площею 73,80 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами (а.с.16)

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 339424 від 26 серпня 2010 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Даний державний акт зареєстровано а Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011093501551. Кадастровий номер 3220283001:09:056:0008 ( а.с.17);

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 № 283098 від 22 січня 2004 року, ОСОБА_3 , є власником земельних ділянок № НОМЕР_2 розміром 3,911га та 0,355га, на підставі Розпорядження Баришівської районної державної адміністрації за № 6-36-487 від 14.07.2003 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 000098.

V. Оцінка Суду

За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Згідно із частиною першою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Дані положення кореспондуються в статті 328 ЦК України.

Статтями 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. п. 1, 5, 6 Порядку забезпечення житлом громадян, які підлягають додатковому переселенню з територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженому постановою РМ УРСР від 21 травня 1990 року № 115, громадяни, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, і переселяються на інше місце проживання, забезпечуються жилими приміщеннями, як правило, в будинках державного і громадського житлового фонду. Громадянам, які займали окрему квартиру (жилий будинок) надається окрема квартира (жилий будинок). Жилі приміщення за новим місцем проживання надаються громадянам, які фактично проживали і були прописані на час переселення в населеному пункті, що зазнав радіоактивного забруднення. При цьому враховуються також тимчасово відсутні члени сім`ї, за якими згідно з законом зберігається жиле приміщення. Підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, що видається виконкомом місцевої Ради народних депутатів після подання довідки з попереднього місця проживання про здачу раніше займаного жилого приміщення.

Відповідно до п. 1 постанови КМ УРСР від 30 червня 1990 року № 149 «Про передачу громадянам, які переселені з територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, жилих будинків в особисту власність» жилі будинки садибного типу з надвірними будівлями державного або громадського житлового фонду, в які переселені в 1986-1990 роках чи переселятимуться громадяни з територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, передаються їм безкоштовно в особисту власність.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно із п. «в» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено підстави набуття права на землю, а саме те, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки, а також право постійного користування та право оренди земельних ділянок виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст. 126 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельні ділянки посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч. 2 цієї статті.

Судом безспірно встановлено, що покійна ОСОБА_3 , за життя, правомірно набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також на земельні ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель та споруд, площею 0,1841 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельних ділянок № НОМЕР_2 розміром 3,911га та 0,355га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі статей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд знаходить, що в даних правовідносинах виникнення права власності у позивача на спадкове майно в першу чергу пов`язується з правом спадкування і вона його набула після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї (так зване «автоматичне прийняття спадщини»).

Таким чином закон не вимагає від особи, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подання заяви про прийняття спадщини. Якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця такий спадкоємець не заявив про відмову від спадщини, він може одержати свідоцтво про право на спадщину на загальних підставах.

Однак, при зверненні позивачка до нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємиці першої черги, їй було відмовлено у видачі такого свідоцтва із-за відсутності правовстановлюючого документу на житловий будинок.

Частиною четвертою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі Закон від 1 липня 2004 року № 1952-IV) передбачає, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Зокрема, необхідно зазначити, що державна реєстрація права власності на житлові будинки на час виникнення спірних правовідносин регулювалася підзаконними нормативними актами, такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5.

Виходячи з наведених нормативних актів вони передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК 2003 року та Законом від 1 липня 2004 року № 1952-IV.

Таким чином, враховуючи, що позивач прийняла спадщину в установленому законом порядку після померлої матері, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на вказане будинковолодіння в нотаріальній конторі не може, у зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на житловий будинок та надвірні будівлі не видавався, право позивача підлягає захисту, а позовні вимоги задоволенню.

Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права на житловий будинок та надвірні будівлі та земельні ділянки, не порушує права та законні інтереси інших осіб.

На підставі вищенаведеного, керуючись 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1216-1218, 1268 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Березанської міської ради Київської області третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (картка платника податків - НОМЕР_3 ) право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 3,9106га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лехнівської сільської ради Броварський район Київська область, кадастровий номер 3220283000:09:068:0174.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (картка платника податків - НОМЕР_3 ) право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,355 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лехнівської сільської ради Броварський район Київська область, кадастровий номер 3220283000:09:059:0174.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (картка платника податків - НОМЕР_3 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 132,7 кв.м. розташований по АДРЕСА_1 ;

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (картка платника податків - НОМЕР_3 ) право власності на земельну ділянку площею 0,1841 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3220283001:09:056:0008.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2021 року.

Суддя В.Червонописький