Справа № 357/10262/21

1-кп/357/1427/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2021 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біла Церква кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 червня 2021 року за №12021116030001080 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 25.02.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст. 186 КК України до 120 годин громадських робіт;

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

25.02.2019 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області засуджено за ч.1 ст.186 КК України, до покарання у вигляді 120 годин громадських робіт. Вказаний вирок набрав законної сили 27.03.2019 року.

03.04.2019 на виконання до Білоцерківського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київської області надійшов вирок відносно засудженого ОСОБА_5 .

25.04.2019 Білоцерківським міськрайонним відділом розпочато першочергові розшукові заходи по встановлено місцезнаходження засудженого.

07.06.2019 матеріали для подальших розшукових заходів та встановлення місця знаходження ОСОБА_5 були направлені до Білоцерківського відділу поліції.

19.08.2019 ОСОБА_5 розшуканий та в Білоцерківському МРВ з питань пробації ОСОБА_5 було роз`яснено, що у разі ухилення від відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, також роз`яснено порядок та умови відбування покарання у вигляді громадських робіт, передбачені ч.1 ст.37 КВК України а саме: він зобов`язаний додержуватись встановлених законодавством порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, про що останній дав письмову підписку. Засудженому ОСОБА_5 належним чином роз`яснений зміст ст. 36-40 КВК України та ч. 2 ст. 389 КК України, про що останній надав письмову підписку.

06.09.2019 року ОСОБА_5 було вручено направлення за № 32/2/5648-19 до комунальної установи Білоцерківської міської ради «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква», м. Біла Церква вул. Андрія Шептицького 2, для відпрацювання громадських робіт з 09.09.2019 року.

Згідно наказу КУ БМР «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» № 42 від 09.09.2019 ОСОБА_5 прийнятий для виконання робіт по очищенню об`єктів благоустрою м. Біла Церква від розклеєної несанкціонованої реклами/об`яви, оголошення, для відбування покарання у виді громадських робіт строком 120 годин, з режимом роботи до чотирьох годин на день, згідно з графіком роботи та відповідно з якими ОСОБА_5 був ознайомлений під підпис.

Згідно повідомлень від КУ БМР «Інспекція з благоустрою м. Біла Церква» до Білоцерківського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київської області ОСОБА_5 10.09.2019, 23.09.2019, 24.09.2019, та 30.09.2019 не з`явився на відпрацювання громадських робіт згідно складеного графіку.

01.10.2019 КУ БМР «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» було сформовано графік виходу на роботу особи, до якої застосовано покарання у вигляді громадських робіт з режимом роботи до чотирьох годин на день, згідно з графіком роботи з 01.10.2019 по 31.10.2019 та відповідно з яким ОСОБА_5 був ознайомлений під підпис.

Згідно повідомлень від КУ БМР «Інспекція з благоустрою м. Біла Церква» до Білоцерківського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київської області ОСОБА_5 08.10.2019, 09.10.2019, 15.10.2019, 16.10.2019, 22.10.2019 23.10.2019, 29.10.2019 та 30.10.2019 не з`явився на відпрацювання громадських робіт згідно складеного графіку, після чого не з`явився для складання графіку на листопад 2019, грудень 2019, січень 2020, лютий 2020, березень 2020.

24.04.2020 Білоцерківського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київської області матеріали відносно ОСОБА_5 були направлені до Білоцерківського відділу поліції для проведення розшукових заходів по встановленню місця знаходження ОСОБА_5 ..

24.05.2021 ОСОБА_5 розшуканий та останньому повторно роз`яснено порядок та умови відбування покарання у вигляді громадських робіт, передбачені ч. 1 ст. 37 КВК України а саме: він зобов`язаний додержуватись встановлених законодавством порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, про що останній дав письмову підписку. Та в цей же день вручено направлення № 32/2/4110-21 до комунальної установи Білоцерківської міської ради «Інспекція з благоустрою місто Біла Церква», м. Біла Церква вул. Андрія Шептицького 2, для відпрацювання громадських робіт з 25.05.2021 року.

Згідно наказу КУ БМР «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» № 23 від 27.05.2021 ОСОБА_5 прийнятий для виконання робіт по очищенню об`єктів благоустрою м. Біла Церква від розклеєної несанкціонованої реклами/об`яви, оголошення, для відбування покарання у виді громадських робіт строком 104 годин, з режимом роботи до чотирьох годин на день, згідно з графіком роботи та відповідно з якими ОСОБА_5 був ознайомлений під підпис.

Згідно повідомлень від КУ БМР «Інспекція з благоустрою м. Біла Церква» до Білоцерківського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київської області ОСОБА_5 07.07.2021, 08.07.2021, 09.07.2021 12.07.2021, 13.07.2021, 14.07.2021, 15.07.2021, 16.07.2021, 19.07.2021, 20.07.2021, 21.07.2021, 22.07.2021, 23.07.2021, 26.07.2021, 27.07.2021, 28.07.2021, 29.07.2021 не з`явився на відпрацювання громадських робіт згідно складеного графіку.

З 07.07.2021 до об`єкту виконання громадських робіт не з`являється без поважних причин, що підтверджується табелем виходу на роботу. З графіком на серпень не ознайомлений в зв`язку з його не явкою.

На підставі ч.3 ст.40 КВК України ОСОБА_5 допустив порушення порядку та умов відбування покарання, що виразилося в невиході більше двох разів протягом місяця до об`єкту відбування покарання у виді громадських робіт, без поважних причин, а саме з 09.09.2019 по 29.07.2021 року допустив прогули без поважних причин та з 07.07.2021 не відбуває покарання по теперішній час.

Отже, починаючи з 07.07.2021 року ОСОБА_5 , діючи з мотивів зневаги до судового вироку, з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт, без поважних причин на роботу до КУ БМР «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» не з`являється і таким чином, не відбув покарання у виді 76 годин громадських робіт.

Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст.389 КК України, без кваліфікуючих ознак, а саме в ухиленні засудженого від відбування покарання у вигляді громадських робіт.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме час, місце, мотив та спосіб вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності.

2.2. Обсяг доказів.

Судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст фактичних обставин, встановлених в обвинувальному акті.

Судом було поставлено на обговорення питання щодо доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом роз`яснено обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави уважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнанні ним у судовому засіданні обставини.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що обвинувачений ОСОБА_5 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

2.3. Показання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 надав покази, аналогічні, викладеними у фабулі обвинувачення. Шкодує про вчинене, просить суворо не карати.

2.4. Дослідження письмових матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

До матеріалів провадження надано документи, зокрема витяг з ЄРДР щодо вказаного кримінального провадження, паспорт на ім`я ОСОБА_5 на підтвердження особи обвинуваченого, вимогу УІП ГУ НП в Київській області №25547 від 03.08.2021 року про судимості обвинуваченого, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019 про засудження обвинуваченого, довідка-характеристика за місцем проживання, згідно якої обвинувачений характеризується посередньо, медична довідка №1388 від 26.08.2021 року КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №4», згідно якої обвинувачений в період з 01.06.2021 року за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався.

3.Кваліфікація дій обвинуваченого судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 , поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, без кваліфікуючих ознак, а саме в ухиленні засудженого від відбування покарання у вигляді громадських робіт.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , винуватість визнав, у вчиненому покаявся, надав викривальні щодо себе показання в суді.

Наведене свідчить, що обставиною, передбаченою п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 є щире каяття.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст.91, ч. 1 ст.92 КПК України підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК України суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

5. Мотиви призначення покарання.

5.1. Позиції учасників провадження щодо покарання.

Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_5 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому остаточне покарання за ч.2 ст.389, 71,72 КК України у виді арешту строком на 3 (три) місяці і 9 (дев`ять) днів.

Обвинувачений ОСОБА_5 , просив суд суворо його не карати.

5.2. Висновки суду щодо покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 , покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

В судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням, передбаченого ст. 75 КК України, не встановлено, як і підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69 КК України, оскільки останній під час відбування покарання повторно вчинив умисний кримінальний проступок, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення та підтверджує його схильність до протиправної поведінки.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії кримінальних проступків відповідно до ст. 12 КК України, особу винного, його ставлення до вчиненого, відсутність міцних соціальних зв`язків, який не одружений, не працевлаштований, посередньої характеристики за місцем проживання, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, відсутність обтяжуючих обставин покарання. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливо без ізоляції від суспільства, оскільки ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення під час відбування покарання за попереднім вироком, проявив зневагу до судового рішення, що свідчить про його виняткову зухвалість та антисоціальну спрямованість та призначає йому покарання у межах санкцій ч.2 ст. 389 КК України у виді арешту.

Під час судового розгляду, обмежень визначених у ч.3 ст.60 КК України судом не встановлено.

Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_5 , суд враховує, що обвинувачений був засуджений 25.02.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт, з яких відпрацював 44 години, не відбутий строк складає 76 годин громадських робіт.

Кримінальний проступок, який вчинений обвинуваченим ОСОБА_5 , та який є предметом вказаного кримінального провадження, скоєно обвинуваченим після винесення вище вказаного вироку, тому суд на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, за правилами призначення покарання, застосовує принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019, перерахувавши на підставі ст. 72 ч.1 п.4 КК України (із розрахунку одному дню арешту відповідає вісім годин громадських робіт), що відповідає 9 дням арешту до покарання призначеного за новим вироком.

Згідно правової позиції, викладеної у п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", у разі призначення покарання за кількома вироками суд на підставі ст.71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, приєднує повністю або частково покарання (або його невідбуту частину), яке було призначене за попереднім вироком.

Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь, саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

6. Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 будь-який захід забезпечення кримінального провадження не обирався.

Речові докази та документально підтверджені процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 50, 60, 65, 71, 72, 389 КК України, ст.ст.7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначити покарання у виді арешту строком на 3 (три) місяці.

На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання призначеного цим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019 року, остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 3 (трьох) місяців 9 (дев`яти) днів арешту.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження за №12021116030001080 від 09.06.2021 року, не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання (звернення вироку до виконання).

На вирок суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1