Справа № 357/12280/21

1-кп/357/1536/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження №1202111030002208, внесене до ЄРДР 18.09.2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні малолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 ,

представники потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисник ОСОБА_9 ,

обвинувачений ОСОБА_3

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, придбав аерозольний балончик з фарбою синього кольору, з метою осквернення пам`ятника спорудженого в честь борців за волю та незалежність України.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на осквернення пам`ятника, спорудженого на честь борців за волю та незалежність України, цілеспрямовано 18.09.2021 о 09 годині 20 хвилин приїхав на автомобілі «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 до площі по вул. Героїв Небесної Сотні в м. Біла Церква, де розташований «Пам`ятник на честь борців за волю та незалежність України», усвідомлюючи, що перебуває в громадському місці, добре розуміючи денний час доби та факт свого перебування в місці масового скупчення людей та руху транспортних засобів, використовуючи заздалегідь приготоване знаряддя вчинення кримінального правопорушення - аерозольний балончик з фарбою розпилювачем синього кольору, знехтував загальноприйнятими суспільними нормами поведінки, з метою прояву громадськості свого образливого ставлення до місця розташування «Пам`ятника на честь борців за волю та незалежність України», встановленого в честь пам`яті осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, учасників Революції Гідності, вчинив ряд умисних дій, спрямованих на демонстрацію власної зневаги до місця розташування пам`ятника, шляхом нанесення малюнку у вигляді хаотичних багаточисленних смуг різної довжини фарбою синього кольору, чим своїми умисними діями пошкодив вказаний пам`ятник. При цьому, свідок, яка знаходилась поруч із пам`ятником відзняла його дії на відеокамеру, а відзнятий матеріал розмістила в мережі соціальну мережу «Фейсбук», чим було викликано громадське обурення вчиненими ОСОБА_3 діями.

Таким чином, ОСОБА_3 , розуміючи та усвідомлюючи очевидність вчинених дій, в громадському місці в категоричній формі проявив своє образливе ставлення до пам`яті осіб, які захищали суверенітет та територіальну цілісність України, умисно осквернив «Пам`ятник на честь борців за волю та незалежність України».

Своїми умисними діями ОСОБА_3 , спричинив департаменту житлово комунального господарства Білоцерківської міської ради майнової шкоди на суму 1177 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 297 КК України, а саме осквернення пам`ятника спорудженого в пам`ять осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації або іншої держави, визнаної Верховною Радою України агресором, учасників Революції Гідності.

В підготовчому судовому засіданні сторонами надано угоду від 31 жовтня 2021 року про примирення укладену між представником Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради ОСОБА_10 , представником ГО «Асоціація учасників бойових дій та учасників АТО» ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 , згідно якої сторони дійшли згоди щодо примирення, правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 297 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість за ч. 2 ст. 297 КК України у зазначеному кримінальному правопорушенні.

Також зазначеною угодою визначено покарання, яке має понести ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 297 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, та узгоджено призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу розміром 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25500грн.

Захисник ОСОБА_9 в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про примирення з узгодженою в ній мірою покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, повідомив, що відшкодував заподіяну шкоду. Підтримав угоду, заявив про здатність виконати умови угоди, та ствердив, що його позиція є добровільною, жодного тиску при укладанні угоди на нього не здійснювалось. Щодо міри покарання, то повідомив, що у разі затвердження угоди з узгодженою мірою покарання, він взмозі сплатити штраф, у нього є власні заощадження. Просив вибачення у потерпілих.

У підготовчому судовому засіданні представник потерпілого Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради - ОСОБА_7 підтримав угоду, про примирирення просив її затвердити з узгодженою в ній мірою покарання. Зазначив, що обвинувачений раніше не судимий і йому слід дати шанс, оскільки він відшкодував заподіну шкоду, попросив вибачення. Вважає, що покарання у виді штрафу буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_11 і попередження вчинення нових правопорушень. Повідомив, що шкода відшкодована. Ствердив, що повністю зрозумілі наслідки укладення угоди про примирення. Запевнив, що угода укладена добровільно.

У підготовчому судовому засіданні представник ГО «Асоціація учасників бойових дій та учасників АТО» ОСОБА_8 підтримав угоду, просив її затвердити з узгодженою в ній мірою покарання. Зазначив, що обвинувачений раніше не судимий, попросив вибачення. Вважає, що покарання у виді штрафу буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_11 і попередження вчинення нових правопорушень. Ствердив, що повністю зрозумілі наслідки укладення угоди про примирення. Запевнив, що угода укладена добровільно.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував проти затвердження угоди про примирення, зазначив, що вказаною угодою задоволено лише потреби обвинуваченого, а не суспільний інтерес та посилаючись на мякість узгодженого покарання, просив відмовити в затвердженні угоди про примирення.

Вирішуючи питання про затвердження угоди про примирення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Згідно зі ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Відповідно з вимогами ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У кримінальному провадженні, в якому беруть участь кілька потерпілих від одного й того самого кримінального правопорушення, угоду може бути укладено лише з усіма потерпілими. При цьому укладається одна угода, в якій може бути зазначено різні вимоги потерпілих до підозрюваного/обвинуваченого щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строку її відшкодування чи переліку дій, не пов`язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний/обвинувачений зобов`язаний вчинити щодо кожного потерпілого, але обов`язково має бути зазначено про узгоджене між сторонами (усіма потерпілими та підозрюваним/обвинуваченим) покарання, їх згоду на призначення такого покарання або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Ініціювати укладення угоди про примирення має право лише потерпілий чи обвинувачений (підозрюваний) . Домовлятися стосовно укладення угоди про примирення можуть також захисник, представник потерпілого, законний представник або інша особа, погоджена сторонами, за винятком слідчого, прокурора або суду.

Посилання прокурора на неможоливість затвердження угоди про примирення безпідставні, виходячи з наступного. Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права.

Під час вирішення кримінально-правових конфліктів Європейський суд з прав людини зобов`язує національні суди дотримуватись балансу між приватними і публічними інтересами.

Угода про примирення, являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норму права про примирення щодо конкретного їх випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.

Цілком очевидно, що в силу публічного характеру кримінально-правового регулювання угоді про примирення повинна відводитись другорядна роль у забезпеченні балансу інтересів. Проте індивідуальне регулювання учасників конфлікту залежить не тільки від угоди сторін, але і здійснюється завдяки волі осіб, які приймають рішення про примирення, а також норм кримінального процесуального закону, яке передбачає можливість примирення тільки за окремими категоріями злочинів.

Тобто, існує така група суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом, у яких приватні інтереси їх учасників можуть переважати над суспільними (публічними) інтересами настільки, що волевиявлення потерпілого може мати вирішальне значення для кримінальної відповідальності винної особи. Без наявності приватних інтересів і вираження волевиявлення до їх реалізації ніякі публічні інтереси не можуть бути досягнуті.

Значно більшою мірою диспозитивність властива тим нормам кримінально-процесуального закону, які вимагають узгоджених сторонами і судом рішень. Законодавець зобов`язує суд у таких випадках віддавати перевагу узгодженим сторонами рішень і ухвалити їх своїм рішенням.

У зв`язку з цим прокурор зобов`язаний здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що покладає на нього відповідальність за додержання закону як під час досудового розслідування, так і за кінцеве законне рішення у кримінальному провадженні. Це, в свою чергу, повинно сприяти активній правовій позиції прокурора при укладенні відповідних угод у кримінальному провадженні. Але варто зазначити, що ступінь активності прокурора у процесі укладення відповідних угод залежить безпосередньо від виду угоди, яка укладається у кримінальному провадженні.

Норми статей 468 і 469 КПК України в поєднанні з положеннями пункту 7 статті 474 цього Кодексу є втіленням основних цінностей інституту примирення. Тому при визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо злочинів невеликої тяжкості - двооб`єктного (багатооб`єктного) злочину, суд має керуватись не тільки формальними вимогами цих норм щодо видів угод про примирення і класифікацію злочинів, щодо яких такі угоди можуть укладатися, а чітко дотримуватись їх засадничих принципів.

Враховуючи високі стандарти, які існують у сфері захисту людини та основоположних свобод, і більшу рішучість, яка відповідно й неминуче вимагається при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства, суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв`язок.

Отже, для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».

Функціональне призначення категорії інтерес у кримінальному процесі є невід`ємною складовою природи цього феномену. У цьому контексті приділяється увага функціям інтересу, які не можуть бути залишені поза увагою, враховуючи, що питання, порушене заявником, розглядається в площині кримінального процесу.

Суд досліджує природу і нормативний зміст категорії «інтерес» і наголошує, що саме інтерес є важливим інструментом у діяльності суб`єктів кримінально правових відносин. Інтерес у кримінальному процесі виступає як спонукальна сила, що приводить у рух усю систему судочинства. Відсутність конкретного інтересу або наявність іншого може зупинити або відповідним чином змінити динаміку кримінального процесу. Спонукальна сила формується певними потребами, до задоволення яких і прагне носій інтересу, а саме: особа, держава, суспільство. Так, саме потреба учасників кримінального провадження (так само потенційних учасників, якщо провадження ще не розпочалося) у реалізації власних (приватних), загальнодержавних інтересів слугує першоосновою виникнення, розвитку, зміни та припинення кримінальних процесуальних правовідносин. При цьому категорія «інтерес» у прямій або опосередкованій формі накладає відбиток на кожен із елементів кримінальних процесуальних правовідносин, а саме:

а) статус кожного суб`єкта, його правомочності зумовлені об`єктивно властивими йому інтересами та загальною моделлю консенсусу, якого досягнуто при узгодженні різноспрямованих інтересів (публічного і приватного);

б) кожна складова змісту правовідносин теж визначається інтересами, досягнути яких прагне учасник правовідносин. Закріплюючи права та обов`язки учасників кримінального судочинства, законодавець виходить із потенційної можливості конкретно взятого індивіда використати встановлені правоположення у разі участі у кримінальних процесуальних правовідносинах у тому чи іншому статусі, усвідомлення відповідного інтересу та наявності бажання його реалізувати;

в) об`єктом правовідносин виступають матеріальні й нематеріальні блага, а також дії суб`єктів та їх результати, з приводу яких виникають правовідносини, реалізуються суб`єктивні права та виконуються покладені законом обов`язки суб`єктів правовідносин. Поняття «об`єкти правовідносин» значною мірою збігаються із категорією «інтереси», принаймні в частині щодо матеріальних і нематеріальних благ, в отриманні (збереженні) яких зацікавлений учасник правовідносин. Щодо дій суб`єктів та їх результатів, із приводу яких виникають правовідносини, то такі дії у багатьох випадках є бажаним результатом, оскільки факт їх вчинення надасть можливість реалізувати наявний в учасника кримінального провадження інтерес;

г) юридичні факти як елемент правовідносин також безпосередньо пов`язані з категорією «інтерес». Адже якби та чи інша життєва обставина жодним чином не зачіпала інтересів певних суб`єктів, то вона була б неспроможна породити активність останніх та привести до настання юридичних наслідків. Юридичний факт виступає каталізатором щодо усвідомлення суб`єктом факту ущемлення його інтересів та потреби в їх захисті.

У наданих суду матеріалах справи не міститься нічого, що дозволило б не погодитися з укладеною угодою, зміст цієї угоди ніскільки не суперечить інтересам суспільства; у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів учасників примирення для цілей норм частини третьої статті 469 і пункту 7 статті 474 КПК України.

Суд встановив, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст.474КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Також судом з`ясовано, що представники потерпілих цілком розуміють наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови цієї угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.

Укладена між представниками потерпілих та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 297 КК України кваліфіковано правильно, як осквернення пам`ятника спорудженого в пам`ять осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації або іншої держави, визнаної Верховною Радою України агресором, учасників Революції Гідності, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони примирились добровільно.

Згідно зі ст. 69 КК України призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Узгоджене сторонами угоди покарання ОСОБА_3 відповідає цим вимогам закону.

Зокрема, при його узгодженні, з достатньою повнотою враховано характер, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, має на утриманні має двох малолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання.

Також обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину визнання вини та щире каяття, співпраця зі слідством у розкритті інкримінованого йому злочину, публічне вибачення за вчинене правопорушення, відшкодування заподіяної шкоди.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, узгоджена міра покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК України. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні.

Суд критично оцінює посередню характеристику ОСОБА_3 , надану стороною обвинувачення, оскільки, як зазначено в останній, ОСОБА_3 притягувався до адміністративної відповідальності, разом із тим такі дані стороною обвинувачення суду не надані. Крім того, як убачається з вимоги про судимість, наданої стороною обвинувачення, ОСОБА_3 раніше до відповідальності не притягувався

Твердження прокурора про те, що покараня визначене в угоді є мяким та не відповідає вимогам закону, безпідставні, оскільки відповідно до Постанови Пленуму ВССУ від 11.12.2015 №13 "Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод", сторони угоди (незалежно від її виду) зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди).

Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи:

- положення пунктів 1-2 ч. 1 ст. 65 КК України, тобто 1) у межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України, та 2) відповідно до положень Загальної частини КК України. Зокрема, у випадку, коли в санкції статті (санкції частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, не встановлено мінімальної межі покарання, сторони мають виходити із положень розділу X Загальної частини КК України;

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК мають право, використовуючи положення ст. 69 КК України, узгоджувати: а) основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або б) інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин; в) не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України. Врахування означених вимог кримінального закону має бути відображено у змісті угоди, а узгоджена міра покарання повинна мати конкретний вираз.

Вказаним вимогам закону узгоджене сторонами угоди про примирення покарання відповідає.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Разом із тим, в судовому засіданні підстави та обставини, визначені ч. 7 ст. 474 КПК України не встановлені. А посилання прокурора на те, що умови угоди не відповідають інтересам суспільства, через мякість узгодженого сторонами покарання, є голослівними та необгрунтованими, оскільки жодних підтверджуючих це даних, стороною обвинувачення в судовому засіданні не надано. Твердження сторони обвинувачення про те, що вказаною угодою сторона захисту зодовольняє лише свої інтересиси, спростовано пясненнями представників потерпілих, даними в судовому засіданні. Зокрема, під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідувала свої інтереси. Для представників потерпілих це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, та публічне вибачення, для захисту яких, вони у кримінальному процесі наділені відповідними правами. Для обвинуваченого це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права.

Таким чином, укладена між представниками потерпілих та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони примирились добровільно, а тому навні підстави для її затвердження.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Процесуальні витрати та речові докази у справ відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, 374, 469, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 31 жовтня 2021 року про примирення, укладену між представником Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради ОСОБА_10 , представником ГО «Асоціація учасників бойових дій та учасників АТО» ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України та призначити йому узгоджене покарання, з урахуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 25500 грн.

Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1