Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13239/21

1-в/357/600/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, клопотання засудженого

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, до засудження не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,

про умовно-дострокове звільнення від покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2019 року,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

в режимі відеоконференції

представник «БВК №35» ОСОБА_5 ,

засуджений ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Клопотання мотивованетим,що ОСОБА_3 засуджений 21.11.2019 року шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. За час відбування покарання в ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)» характеризувався позитивно, працевлаштований на виробництві установи, за сумлінну поведінку та ставленням до праці має заохочення.

Засуджений вважає, що своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а тому підлягає умовно-достроковому звільненню.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання та просив задовольнити з підстав заявлених у клопотанні.

Представник колонії заперечував проти задоволення колопотання..

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ОСОБА_3 не підлягає умовно-достроковому звільненню.

Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали особової справи засудженого та надані суду матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, під час судового розгляду справ даної категорії, судам слід ретельно з`ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених та інше.

З наданихсуду матеріалівубачається,що ОСОБА_3 засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі.

Початок строку покарання 28.09.2019 року, кінець строку 28.09.2022 року.

Утримуючись в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» з 28.0.2019 року характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.

З 04.03.2020 року відбував покарання у ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)». За час відбування покарання в установі зарекомендував себе посередньо, режим відбування покарання не порушував, стягнень не мав. Був працевлаштований підсобним робітником житлової зони установи. Заохочень не мав.

В Державній установі «Білоцерківська виправна колонія № 35» відбуває покарання з 23.09.2020 року.

За час відбування покарання характеризується посередньо. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Стягнень не має, має 2 заохочення.

Працевлаштований на підприємстві установи укладальник-пакувальник, наказ № 130 ПР/ВР від 31.10.2020 року. Відношення до роботи задовільне.

У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує дружні стосунки із засудженими як позитивної, так і негативної спрямованості.

Намагається дотримуватися правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи.

Намагається утримувати у чистоті та порядку своє спальне місце та приліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд.

Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням.

Виконує роботи із самообслуговування, має не достатній рівень необхідних навичок.

Приймає участь в роботах по благоустрою місць позбавлення волі, але потребує контролю з боку адміністрації установи.

Намагається дотримуватись вимог пожежної безпеки.

Згідно з ст. 110 КВК України зв`язки із рідними та близькими родичами підтримує шляхом телефонії та отримання від них посилок.

Відповідно до ст. 123 КВК України приймає особисту участь у організації виховних заходів, які проводяться в установі.

Відповідно до ст. 123 КВК України не приймає участь реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених.

Відповідно до вимог статті 126 КВК України має середню освіту. Не навчався в Білоцерківському навчальному центрі №35.

Відповідно до ст. 127 КВК України не приймає участі у роботі самодіяльних організацій.

За час відбування покарання в установі на профілактичному обліку не перебував.

Також з наданих матеріалів убачається, що відповідно до протоколу №42 від 20.10.2021року, відмовлено комісією установи у зв`язку із тим, що мав недостатній ступінь виправлення, ст. 81 КК України.

Крім того, судом встановлено, що за період з 1995 по 2019 роки ОСОБА_3 9 разів засуджувався за умисні злочини. Неодноразово відбував покарання у місцях позбавлення волі. Звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково. Однак, після звільнення з місць позбавлення волі, знову вчиняв нові умисні злочини.

Так, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.06.1995 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 141, ст. 46-1 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки.

Через невеликий проміжок часу ОСОБА_3 знову вчинив умисний злочин та 19.09.2000 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва засуджений за ст. 19, ч. 3 ст.140, ст. 43 КК України на 5 років позбавлення волі. Звільнений 19.11.2003 році умовно-достроково на 1 рік 7 місяців.

Однак, ОСОБА_3 через нетривалий строк, знову вчинив умисний злочин та 28.04.2006року був засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі. Звільнений умовно достроково 13.02.2008 року, невідбутий строк 8 місяців 8 днів.

19.02.2009 року вироком Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст.309, ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 2 ст. 70, ст.71 КК України на 3 роки позбавлення волі. Звільнений 20.04.2011 року умовно-достроково на 7 місяців 18 днів. Однак через нетривалий час знову вчинив умисний злочин.

06.02.2014 року вироком Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

18.03.2014 року ОСОБА_3 засуджений Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 29.10.2015 року умовно достроково на 8 місяців 27 днів.

Незважаючи на проявлений до нього гуманізм, ОСОБА_3 знову вчинив умиснийзлочин та 12.07.2016 року вироком Печерського районного суду м. Києва останнього засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 70, ст. 71, ч. 5 ст. 72 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнився по відбуттю строку покарання.

Через нетривалий строк ОСОБА_3 знову вчинив злочин за яким був засуджений 02.06.2017 року вироком Печерського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70, ч. 5 ст. 72 КК України на 4 роки позбавлення волі. Звільнився 22.11.2018року по відбуттю строку покарання.

Разом із тим, ОСОБА_3 знову вчинив умисний злочин та 21.11.2019 року був засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Оцінюючи вищевказане у сукупності суд вважає, що ОСОБА_3 не заслуговує на умовно-дострокове звільнення, оскільки останній неодноразово звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, однак під час умовно дострокового звільнення вчиняв нові злочини умисні злочини.

У суду відсутні законі підстави для умовно-дострокового звільнення, тобто підстави, які б беззаперечно вказували, що засуджений ОСОБА_3 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що під час вирішення питань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суди повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії.

Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, оскільки судовий розгляд питання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб.

Також, звертається увага судів на те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання мають надзвичайно важливе значення для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Посилання на відбуття частини покарання, яка дає підстави для умовно-дострокового звільнення, не є безумовною підставою для його застосування.

Відповідно до ст. 81 КК України зазначено, що до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, однак зазначена норма надає право суду, а не покладає на нього обов`язок, щодо умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання.

При прийняті такого рішення щодо особи, яка засуджена від імені держави за вироком суду до покарання у виді позбавлення волі, суд має обов`язково враховувати мету покарання: запобігання вчиненню нових злочинів, як цією особою так і іншими особами.

Враховуючи викладене, суд не знаходить законних підстав для задоволення клопотання, оскільки не зважаючи на звільнення із місць позбавлення волі, в тому числі і умовно-достроково ОСОБА_3 , знову вчиняв злочини. Вказане є свідченням тривалого злочинного спрямування його поведінки, впертого небажання стати на шлях виправлення, а тому в задоволенні клопотання засудженого слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, статтями 537, 539 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який утримується під вартою в той же строк з дня отримання копії ухвали.

СуддяОСОБА_1