Номер провадження: 11-кп/813/1813/21

Номер справи місцевого суду: 500/1462/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області матеріали кримінального провадження №12018160150002060 від 05.08.2018 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.06.2021 року, стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської обл., Ізмаїльського р-н., с. Саф`яни, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, -

встановив:

Оскарженим вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, та йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирався.

Вироком суду частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 та стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілого моральну шкоду в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про долю речових доказів та стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно вироку суду, ОСОБА_7 визнаний винним за те, що він, 04.08.2018 року приблизно о 07 год. 00 хв., знаходячись на ділянці дороги, розташованої між вул. Пушкіна та вул. Гагаріна в с. Саф`яни Ізмаїльського району Одеської області, біля залізничного переїзду, у ході раптової виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_9 , маючи умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій, умисно наніс 1 (один) удар лобною частиною своєї голови в область носу ОСОБА_9 , у результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку з наявністю відкритого перелому кісток носа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати невинуватим та виправдати за ч.2 ст.125 КК України у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що надані стороною обвинувачення докази не підтверджують наявність вини обвинуваченого, оскільки останній діяв в межах необхідної оборони, для припинення суспільно-небезпечного посягання.

До початку судового розгляду на адресу апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження із закінченням строків давності. Захисник посилається на те, що кримінальний проступок вчинений 04.08.2018 року, а тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України, у даному кримінальному провадженні закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали клопотання захисника, та просили його задовольнити; думку прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання захисника; вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи захисника; апеляційний суд приходить висновку про таке.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України (далі КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а саме ухвалене: компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні підстави для його ухвалення.

Статтею 2 КПК передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною 3 ст. 288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто згідно матеріалів кримінального провадження - 04.08.2018 року і ця обставина сторонами не заперечується.

Загальне правило щодо дії закону про кримінальну відповідальність в часі відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України передбачає, що кримінальна протиправність і карність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Передбачений ст. 49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: закінчення зазначених у законі строків; невчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості; не ухилення особи від слідства або суду.

Строки давності диференційовані залежно від виду вчиненого злочину, а щодо проступків від виду передбаченої у санкції статті покарання.

Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою кримінального правопорушення. Строки давності починають спливати з нуль годин тієї доби, яка настає після доби вчинення злочину; строк давності закінчується після того, як сплила передбачена ст. 49 кількість повних років, о 24 годині останньої доби відповідного строку.

Згідно матеріалів кримінального провадження кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_7 скоїв 04.08.2018 року.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що протягом цього часу, тобто з дня вчинення кримінального проступку, ОСОБА_7 був засуджений за вчинення нового кримінального правопорушення чи ухилявся від слідства та суду.

З огляду на наведене, з часу вчинення кримінального правопорушення на день розгляду судом апеляційної інстанції оскарженого вироку, минуло більше трьох років, тобто у даному кримінальному провадженні закінчився строк давності притягнення обвинуваченого до відповідальності, передбачений ст. ст. 49 КК України.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягаєзвільненню відкримінальної відповідальностіза ст.49КК,якщо здня вчиненнянею злочинудо набраннявироком законної силиминули певністроки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

У своїй постанові від 22.05.2018 року по справі №665/2387/14-к (провадження №51-240км18) Верховний Суд вказав, що підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності застаттями 49 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Якщо строк давності закінчується після ухвалення обвинувального вироку, то особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності (покарання) тільки до набрання вироком законної сили. Так, наприклад, закінчення строку припадає на час апеляційного провадження. У такому разі апеляційний суд, встановивши і перевіривши всі необхідні обставини для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, повинен скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальне провадження (справу).

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що на день апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції обвинувачений або його захисник мають право на звернення із клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі ст. ст. 49 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_7 апеляційним судом роз`яснено, що застосування до нього положень ст. ст. 49 КК Українине є реабілітуючою підставою звільнення його від кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив своє розуміння зазначених норм закону, підтримав заявлене стороною захисту клопотання та просив суд скасувати вирок та закрити кримінальне провадження, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 49 КК України.

Таким чином, враховуючи звернення обвинуваченого ОСОБА_7 з клопотанням про скасуванням вироку та закриття кримінального провадження на підставі ст.ст. 49 КК України, приймаючи до уваги, що інкриміноване останньому кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, відповідно до ст.12 КК України (зі змінами внесеними Законом України №2617-VIII від 22.11.2018 року) відноситься до кримінального проступку, відомості щодо зупинення чи переривання строку давності відсутні, апеляційний суд приходить до висновку про встановлення підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 , погодженого з обвинуваченим ОСОБА_7 та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 49 КК України (зі змінами внесеними Законом України №2617-VIII від 22.11.2018 року) в зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно положень ч.1 ст.417 КПК, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Щодо цивільного позову, який був заявлений в даному кримінальному проваджені потерпілим ОСОБА_9 , апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити потерпілому, що відповідно до ст. 129 КПК суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

За таких обставин, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З урахуванням того, що провадження щодо ОСОБА_7 закрито на нереабілітуючих підставах, потерпіла сторона має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 року (справа №192/3301/16-к), від 15 січня 2019 року (справа № 185/442/16-к), від 15 травня 2019 року (справа №617/609/15-к) тавід 19 листопада 2019 року (справа №345/2618/16-к).

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 417, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Клопотання захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.06.2021 року, яким ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.125 КК України скасувати.

Закрити кримінальне провадження №12018160150002060 від 05.08.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4