Справа № 755/8412/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С., Чалій І.В.

з участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувшив порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат Авто Груп», ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_3 , звернулась до ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат Авто Груп», ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.02.2020 року о 00-15 год, в м. Києві по вул. Харківське Шосе, 19, позивач зазнав матеріальних збитків з вини автомобіля відповідача у розмірі 185 235,60 грн. У зв`язку з чим, позивач позбавлена можливості використовувати належний їй транспортний засіб, зазнала значних матеріальних збитків та була вимушена залучити для власних потреб орендований автомобіль.

07 липня 2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та пояснив наступне. Так, рішенням суду по справі № 755/5809/20 від 17 лютого 2021 року було встановлено, що власником джерела підвищеної небезпеки є ТОВ «Карат Авто груп», тому дана юридична особа має відшкодувати шкоду позивачу. Крім того, зі схеми місця ДТП вбачається, що автомобіль позивача також ушкоджений внаслідок зіткнення із легковим автомобілем Форд Мондео, тому відповідач категорично не згодний із розміром суми заподіяного збитку.

08 липня 2021 року позивачем було подано відповідь на відзив в якому просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначила наступне. Так, щодо тверджень відповідача про те, що шкоду має відшкодовувати власник джерела підвищеної небезпеки, позивач заперечила в повному обсязі та послалась на ст. ст. 1166, 1187 ЦК України. Щодо заперечень відповідача стосовно розміру обрахованої позивачем шкоди, то представник позивача у відповіді на відзив зазначила, що стороною відповідача не надано жодного належного чи допустимого доказу на спростування розміру зазначеної в позовній заяві суми.

21 липня 2021 року представник відповідача подав заперечення на позовну заяву в яких просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та пояснив наступне. Відповідач вказує на те, що стороною позивача до суду надано копію звіту, оригінал якого знаходиться в матеріалах іншої цивільної справи № 755/5809/20. Однак надана копія не відповідає оригіналу звіту, який міститься у іншій цивільній справі. Також, сторона відповідача стверджує, що звіт № 31/28.03.20 від 13 березня 2020 року та звіт № 31/28.03.20 від 17 лютого 2020 року зазнавали всупереч чинного законодавства, втручання, доповнень, та виправлень недоліків. Сторона відповідача також заперечує проти доказів наряду замовлення від 05 квітня 2020 року, довідки №6 від 15 липня 2020 року, акту прийому-передачі виконаних ремонтно-відновлювальних робіт від 10 червня 2020 року. Також відповідач не згодний з тим, що відповідач зобов`язаний доказувати розмір шкоди завданої позивачеві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити в повному обсязі.

Третя особа-1 в судове засідання не з`явилась. Повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа-2 в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва 24 травня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 07.02.2020 року, в 00-15 годині, в м. Києві Харківське Шосе, 19 керуючи автомобілем «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, та скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року, подія сталася з вини відповідача, якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Також судом встановлено, що власником транспортного засобу «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .

Крім того, власником транспортного засобу «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 є відповідач Фізична особа-підприємець « ОСОБА_5 », що підтвердужується матеріалами справи та не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до Висновку експертного дослідження, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 283235,6 грн.

Вбачається, що внаслідок ДТП автомобіль «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно - правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «СК Гардіан», що встановлено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.02.2021 року.

Розмір страхового відшкодування, який здійснила страхова компанія становить 85000 грн., що підтверджується копією акту про узгодження розміру страхового відшкодування від 19.03.220 року та копією платіжного доручення № 13713 від 30.03.2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України "шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України "шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою".

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страховик зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Страховою компанією ТДВ «СК Гардіан» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 85 000 грн. за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку з настанням страхового випадку, що стався 07.02.2020 року.

Тобто, страховиком сплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування, що не потребує доказуванню у відповідності до ст. 82 ЦПК України.

Зазначена обставина підтверджена матеріалами справи та не заперечувалась сторонами.

Законодавець передбачив випадок, коли страхової виплати недостатньо для повного відшкодування шкоди статтею 1194 ЦК України, в якій зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду (абз. 1 та 3 п. 4 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків) (п.14 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Отже, законодавством України чітко передбачено обов`язок відшкодування шкоди, як витрат, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. При цьому, тягар доказування розміру шкоди покладається на потерпілого.

Як вбачається із звіту № 31/28.03.20 про оцінку вартості матеріального збитку від 13.03.2020 року автомобіль «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав пошкодження як в передній частині автомобіля, так і задній частині автомобіля.

З постанови дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року вбачається, що ДТП сталася за участі двох автомобілів, а саме автомобіль позивача «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є Фізична особа-підприємець « ОСОБА_5 ». З приєднаної до матеріалі справи схеми ДТП вбачається, що учасниками ДТП були три автомобіля, участь якого ніяк не відображена в поставі суду.

Крім цього, зі звіту № 31/28.03.20 про оцінку вартості матеріального збитку від 13.03.2020 року, що доданий до позову, не містить інформації про конкретну дорожньо-транспортну пригоду внаслідок якої було завдано збитків розмір яких визначався.

За таких умов, встановлені звітом № 31/28.03.20 про оцінку вартості матеріального збитку від 13.03.2020 року пошкодження можуть мати джерело відмінне від ДТП, що сталося за участю відповідача.

Відтак, доданий до позову висновок експерта є неналежним доказом.

За таких умов, спростовуються доводи позивача про наявність підстав для стягнення із відповідача вартості матеріального збитку транспортного засобу «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що випливає із наявних у справі доказів.

Разом з тим, абз. 1 та 3 пункту 4 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що саме потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24 березня 2021 року по справі №450/3002/17; від 16 грудня 2020 року по справі №465/986/19; від 01 вересня 2020 року по справі № 357/6237/19-ц.

Ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на виконання вимог ст. 81 ЦПК України позивачем не додано належного, достатнього та достовірного доказу щодо кількості учасників ДТП, вини відповідача у спричиненні пошкоджень передньої частини автомобіля та, в зв`язку недоведеності вини відповідача у спричиненні пошкоджень передньої частини автомобіля позивача, розмір шкоди, який завданий саме діями відповідача. За таких обставин, неможливо встановити вартість матеріального збитку завданого саме діями ОСОБА_4 .

Відповідно ч.ч.3 та 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як констатовано ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, тягар доказування покладається виключно на особу, яка посилається на ту чи іншу обставину.

Беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку про недоведеність вимог позивача зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір завданих позивачу збитків відповідачем ОСОБА_4 , тому відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 23, 1167, 1187-1188, 1092, 1094 ЦК України, ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат Авто Груп», ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП невідомий, адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат Авто Груп», адреса місцезнаходження: Київська область місто васильків, с. Путрівка, вулиця Леніна, 92а;

Третя особа: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 .

Суддя Н.О.Яровенко