СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/1308/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" (вх.№2823 Х/2) та апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради (вх.№2824 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1308/21, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Ємельяновою О.О., повний текст складено 19.08.2021,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпін", м. Ізюм, Харківська область,

до Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради, м. Ізюм, Харківська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері", м. Ізюм, Харківська область,

про продовження договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1308/21 позов задоволено. Визнано договір № 1 оренди нежитлового приміщення під аптечний пункт № 45 центрального корпусу "А-4", площею 21,3 кв.м, від 12.12.2005, продовженим рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/324/16 від 06.03.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люпін" та Ізюмською центральною міською лікарнею, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 12.12.2005, реєстраційний запис № 5551, подовженим терміном на 5 років до 15.12.2025, на тих же умовах. Стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпін" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері", звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1308/21 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" (вх.№2823 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1308/21 та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 26 жовтня 2021 року об 11:00 годині. Встановлено позивачу строк до 15.10.2021 для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач також не погодився з рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1308/21 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради (вх.№2824 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1308/21. Встановлено строк до 22.10.2021 для надання відзиву на апеляційну скаргу.

З огляду на те, що апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" (вх.№2823 Х/2) та Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради (вх.№2824 Х/2) подані на один і той самий процесуальний документ, а саме на рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1308/21, колегія суддів вирішила призначити до спільного розгляду вказані апеляційні скарги.

22.10.2021 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Люпін" надійшов відзив на апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради (вх. № 12103), в якому позивач вважає апеляційну скаргу відповідача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї правової позиції вказує на те, що КП "Ізюмська центральна міська лікарня" (правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері") є балансоутримувачем спірного нерухомого майна, а Ізюмська міська рада є власником цього майна, який уповноважений вчиняти юридичні дії та приймати рішення щодо нерухомого майна, зокрема, на продовження орендних правовідносин. Зазначає про те, що відповідно до рішення Ізюмської міської ради 104 сесії 7 скликання від 12.03.2020 № 2752 "Про визначення орендодавця комунального майна Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади" повноваження орендодавця за договором оренди від 12.12.2005 перейшли до Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради. Проте, як вказує відповідач, у встановлений договором строк ні власник майна, ні орендодавець не направляли на адресу позивача жодних повідомлень про намір розірвати договір.

Також, 22.10.2021 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Люпін" надійшов відзив на апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" (вх. № 12104), який надіслано позивачем засобами поштового зв`язку 21.10.2021.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судова колегія зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 було встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 15.10.2021.

Враховуючи, що позивачем направлено відзив з пропуском процесуального строку, встановленого в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021, та у відзиві представник позивача не зазначає про поважність причин пропуску встановленого судом строку і не просить пропущений строк поновити, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду відзив представника позивача на апеляційну скаргу третьої особи, у відповідності до приписів частини 2 статті 118 ГПК України.

25.10.2021 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання у справі (вх. № 12196), в якому він просить перенести судове засідання у зв`язку з хворобою представника ТОВ "Люпін", на підтвердження додано копію обстеження центром комп`ютерної томографії від 19.10.2021.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 26.10.2021 представник третьої особи заперечував проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, представник відповідача залишив вирішення вказаного клопотання на розсуд суду. Присутні представники апелянтів надали пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційних скарги. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 16 листопада 2021 року, про що повідомлено учасників справи в порядку вимог статей 120, 268 ГПК України.

Водночас, 16.11.2021 до суду апеляційної інстанції від представника ТОВ "Люпін" адвоката Вовченка В.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 13280), яке обґрунтовано тим, що договір про надання правової допомоги укладений з позивачем лише 16.11.2021, а тому є необхідність в ознайомленні з матеріалами справи задля надання обґрунтованих пояснень щодо обставин справи.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.11.2021 відповідно до вимог частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.11.2021 до 12:00 год.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 19.11.2021 розпочалось за участю представників сторін. Присутній представник позивача надав пояснення щодо обставин даної справи, заперечивши проти доводів апеляційних скарги. Представники апелянтів підтримали доводи апеляційних скарг в повному обсязі, просили їх задовольнити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люпін" (позивач, орендар) та Ізюмською центральною міською лікарнею, правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" (3-я особа, орендодавець) укладений договір №1 оренди приміщення під аптечний пункт (далі - договір), відповідно до пункту 1 якого орендодавець передав, а орендар взяв у тимчасове володіння нежитлове приміщення №45 центрального корпусу "А-4", площею 21,3 кв.м, що складає 1/500 ч. лікарняного комплексу (т.1, а.с. 11-14).

Об`єкт, що орендується, розміщений на першому поверсі центрального корпусу "А-4" Ізюмської ЦМЛ, за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна, буд.5/пров Залікарняний, будинок 4, площею 21,3 кв.м (п.п. 1.1-1.3 договору).

Згідно з абзацом 2 розділу 1 договору вищезазначене приміщення належить територіальній громаді м. Ізюма в особі міської ради на підставі свідоцтва №640 про право власності на лікарняний комплекс Ізюмської центральної міської лікарні, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Ізюмському міськвиконкому 02 листопада 2005 року на підставі рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 27 жовтня 2005 року за №0889 та зареєстрованого в Ізюмському міському Бюро технічної інвентаризації 10 листопада 2005 року за № 446.

Відповідно до пункту 2 договору, приміщення використовується для роздрібної торгівлі та зберігання лікарських засобів і предметів медичного призначення.

Приймання-передача об`єкта, шо орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. При передачі об`єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. Об`єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання (п.п. 3.1, 3.5, 3.6 договору).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору термін оренди складає десять років з моменту прийняття об`єкта, що орендується за актом здачі-приймання. Якщо жодна сторона в термін один місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін п`ять років.

Повернення орендодавцю об`єкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передачі об`єкта, що орендується, протягом п`яти днів з моменту закінчення терміну оренди. Об`єкт, що орендується, повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом п`яти днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії. При передачі об`єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. Об`єкт, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання (п.п. 8.1, 8.2, 8.4, 8.5, 8.6 договору).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 12 грудня 2005 року, реєстровий запис № 5551 (т.1, а.с. 16-17).

Відповідно до акту передачі в оренду нежитлового приміщення до договору оренди №1 від 12.12.2005 в оренду передане нежитлове приміщення №45 центрального корпусу "А-4", площею 21,3 кв.м, що складає 1/500 ч. лікарняного комплексу (т.1, а.с. 15).

В подальшому, рішенням Господарського суду Харківської області від 06.03.2017 у справі № 922/324/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017, визнано договір № 1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12 грудня 2005 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люпін" та Ізюмською центральною міською лікарнею, посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 12 грудня 2005 року, реєстровий запис № 5551, поновленим на строк 5 (п`ять) років до 15 грудня 2020 року і на тих же умовах (т.1, а.с. 23-28, 30-32).

Матеріали справи свідчать про те, що Ізюмська центральна лікарня листами від 31.10.2017 № 2691, від 12.09.2018 № 2358, від 26.09.2019 № 2512 на підставі договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005, з урахуванням частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як сторона за договором, повідомила ТОВ "Люпін" про намір використання об`єкта, що орендується, для власних потреб та відсутність наміру продовжувати дію договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005 після 15 грудня 2020 року (т.1, а.с. 75-77).

Відповідно до рішення 104 сесії 7 скликання Ізюмської міської ради Харківської області від 12.03.2020 №2752 "Про визначення орендодавця комунального майна Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади" на виконання Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема вирішено:

1. Уповноважити виконавчий комітет Ізюмської міської ради виступати орендодавцем комунального майна Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади.

2. Доручити заступнику Ізюмського міського голови з питань житлово - комунального господарства укласти договори оренди комунального майна Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади від імені орендодавця комунального майна - виконавчого комітету Ізюмської міської ради.

3. Зобов`язати усіх балансоутримувачів, на балансі яких знаходяться комунальне майно та яке здається в оренду, передати до управління економіки та інвестицій апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради документи пов`язані з передачею зазначено майна в оренду.

4. Привести у відповідність до цього рішення всі наявні договори оренди комунального майна (крім погодинних) з моменту набрання чинності цим рішенням (т.1, а.с. 29).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 26.03.2020 №760 Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" повідомило ТОВ "Люпін" про те, що на виконання рішення 104 сесії 7 скликання Ізюмської міської ради Харківської області від 12.03.2020 №2752 "Про визначення орендодавця комунального майна Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади" договір оренди комунального майна від 12.12.2005 №1 переданий управлінню економіки та інвестицій апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради 25.03.2020 для подальшого переоформлення (т. 1, а.с. 18).

Також, 19.08.2020 Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" листом за № 2504 повідомило ТОВ "Люпін" про те, що Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері", як правонаступник Ізюмської центральної міської лікарні, сторона за договором, має намір використовувати об`єкт, що орендується, для власних потреб та відсутній намір продовжувати дію договору від 12.12.2005 №1 після 15.12.2020 (т.1, а.с. 78).

У відповідь на наявний в матеріалах справи лист Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 08.09.2020 за № 2665 до Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" щодо надання до 20.09.2020 інформації про наміри використання орендованого позивачем приміщення, Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" у листі від 10.09.2020 № 2724 повідомило заступника Ізюмського міського голову з питань комунального майна про відсутність наміру передавати в оренду нежитлове приміщення після закінчення терміну дії договору (15.12.2020), оскільки дане приміщення буде використовуватись за його прямим призначенням, про що неодноразова направлялись на адресу позивача листи (т.1, а.с. 80-81).

Листом від 04.01.2021 № 21 Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" звернулось до ТОВ "Люпін" з вимогою про призначення відповідальних осіб для створення комісії з передачі об`єкта оренди та негайне повернення орендованого майна, оскільки 12.12.2020 закінчився термін дії договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005, проте станом на 04.01.2021 приміщення не звільнено позивачем (т.1, а.с. 20, 79).

Також, листом від 05.01.2021 № 22 Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області звернувся до ТОВ "Люпін" з вимогою про негайне повернення орендованого майна за договором №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005 у зв`язку із закінченням строку дії цього договору (т.1, а.с. 19).

У відповідь на лист від 05.01.2021 № 22 ТОВ "Люпін" повідомив про те, що оскільки повідомлення про звільнення приміщення отримано поза межами встановленого місячного строку, то у відповідності до статті 764 ЦК України, статті 284 ГК України, договір №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005 є поновленим на той самий строк і на тих же умовах, тобто на п`ять років, до 12.12.2025 (т.1, а.с.21).

У квітні 2021 року позивач - ТОВ "Люпін", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері", в якій просив суд визнати договір № 1 оренди нежитлового приміщення під аптечний пункт № 45 центрального корпусу "А-4", площею 21,3 кв.м від 12.12.2005, продовженим рішенням Господарського суду Харківської області від 06.03.2017 у справі № 922/324/16, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люпін" та Ізюмською центральною міською лікарнею, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 12.12.2005, реєстраційний запис № 5551, подовженим терміном на 5 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що після закінчення терміну договору оренди 12.12.2020 позивач продовжує користуватись орендованим приміщенням, відповідно до пункту 4.2 договору якщо жодна сторона у термін 1 місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про намір його розірвати даний договір автоматично пролонговується на термін 5 років, враховуючи, що орендодавець - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради пропустив передбачений пунктом 4.2. договору та статтею 764 Цивільного кодексу України місячний термін повідомлення орендаря, який, на думку позивача, сплив 12.01.2021, а отже вважає продовженим спірний договір оренди.

09.08.2021 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову (т.1, а.с. 189-196).

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що договір оренди, згідно статті 764 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 284 Господарського кодексу України та частини 3 статті 17 закону України "Про оренду державного та комунального майна" має бути продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, на який договір укладався.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги третя особа посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, не надання належної оцінки обставинам справи та доказам на їх підтвердження. Зокрема, скаржник вказує на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що належним орендарем за спірним договором оренди від 12.12.2005 є Виконавчий комітет Ізюмської міської Ради, оскільки сторонами договору не було внесено змін до вказаного договору в частині орендодавця, а отже належним орендодавцем є Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері", яке неодноразово повідомляло орендаря про те, що договір оренди після закінчення строку його дії продовжуватись не буде.

Апеляційна скарга відповідача містить аналогічні доводи та мотивована тим, що належним орендодавцем за договором оренди від 12.12.2005 є Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері". Відповідач вказує на те, що матеріалами справи підтверджується, що орендодавцем було висловлено позицію про відсутність волі продовжувати орендні відносини, тобто заперечення щодо поновлення договору на новий строк на тих самих умовах у розумінні статті 764 ЦК України, що виключає можливість поновлення договору оренди від 12.12.2005.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Люпін" до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради про визнання продовженим договору оренди нежитлового приміщення.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) комунального майна, правовідносини за яким регулюються параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Однією із істотних умов договору оренди є строк, на який він укладається (частина 1 статті 284 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Співвідношення між нормами Цивільного кодексу України і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Цивільного кодексу України або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Цивільного кодексу України, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (рішення Конституційний Суд України від 10 грудня 2009 року у справі N 1-46/2009).

Організаційні та майнові відносини, що виникають у зв`язку з орендою державного та комунального майна, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-XII, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України "Про оренду державного та комунального майна").

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди.

Відповідно до частини першої статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Згідно із частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він визнається в силу закону продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець, причому орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши орендарю відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку такого договору.

Аналогічні положення визначені у частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до яких у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Відповідна вимога (заява) про припинення чи зміну договору оренди може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічна правова позиція є усталеною та викладена, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17.

Як було встановлено вище, відповідно до пункту 4.1 договору оренди термін оренди складає десять років з моменту прийняття об`єкта, що орендується за актом здачі-приймання.

У той же час пунктом 4.2 договору оренди передбачено, що якщо жодна сторона в термін один місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін п`ять років.

В подальшому, рішенням Господарського суду Харківської області від 06.03.2017 у справі № 922/324/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017, визнано договір оренди поновленим на строк 5 (п`ять) років до 15 грудня 2020 року і на тих же умовах.

Під час вирішення цього спору місцевий господарський суд, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, встановив, що орендодавцем комунального майна є Виконавчий комітет Ізюмської міської ради на підставі рішення 104 сесії 7 скликання Ізюмської міської ради Харківської області від 12.03.2020 №2752 "Про визначення орендодавця комунального майна Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади", яким жодних повідомлень про розірвання, припинення або зміну умов договору у порядку передбаченому частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пунктом 4.2. договору оренди на адресу позивача не надсилалось, та у відповідності до вимог частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" попередження щодо використання зазначеного майна для власних потреб не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору також не було направлено. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для продовження правовідносин між сторонами.

Однак, апеляційний господарський суд не може погодитись з такими висновками з огляду на таке.

Згідно з абзацами 3 і 5 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 01.02.2020) орендодавцями є: органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Згідно з частиною 1 статті 651 та статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 770 ЦК України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Відповідно до частини 2 статті 15 і частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 01.02.2020) у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди. Передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Системний аналіз наведених норм цивільного законодавства та положень пункту 12.4 договору оренди від 12.12.2005 свідчить про те, що автоматична заміна орендодавця, тобто без внесення відповідних змін до договору оренди, допускається лише в разі переходу до іншої особи права власності на об`єкт оренди, у зв`язку з чим наявне визначення власником у рішенні Ізюмської міської ради Харківської області від 12.03.2020 №2752 "Про визначення орендодавця комунального майна Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади" Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, як органу, уповноваженого управляти майном територіальної громади м. Ізюм та виступати орендодавцем щодо нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності, жодним чином не породжує автоматичної зміни орендодавця за договором від 12.12.2005.

При цьому, рішення Ізюмської міської ради Харківської області від 12.03.2020 №2752 не містить вказівок щодо надання цьому рішенню зворотної дії в часі щодо договорів оренди комунального майна, укладених до 12.03.2020, до яких належить і договір від 12.12.2005.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження укладення додаткової угоди до договору від 12.12.2005, якою би здійснювалася заміна орендодавця спірного майна.

До того ж, у листі від 26.03.2020 №760 Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" зазначило про необхідність переоформлення відносин за відповідним договором оренди від 12.12.2005 у зв`язку з прийняттям Ізюмською міською радою Харківської області рішення від 12.03.2020 №2752. Проте, доказів такого переоформлення матеріали справи не містять.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Враховуючи презумпцію правомірності договору від 12.12.2005, у тому числі у частині суб`єктного складу його сторін, встановлення в межах даної справи обставин незмінності орендодавця за договором від 12.12.2005, а також відсутність переходу до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради прав та обов`язків орендодавця комунального майна за цим договором, колегія суддів вважає, що у розумінні статті 764 ЦК України, частини 4 статті 284 ГК України і частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 01.02.2020) Виконавчий комітету Ізюмської міської ради не є належним орендодавцем за договором №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005, який мав право приймати рішення про припинення договору від 12.12.2005 або відмову від його пролонгації (схожу правову позицію викладено у пункті 42 постанови Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17).

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 21.04.2020 у справі №916/1872/19.

Враховуючи зазначене, оскільки орендодавцем за договором № 1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12 грудня 2005 року є саме Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері", суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями апелянтів про те, що Виконавчий комітет Ізюмської міської ради не є належним відповідачем у даній справі за вимогами про продовження спірного договору оренди.

З наведених вище мотивів колегія суддів не приймає до уваги як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення цієї справи, аргументи позивача про те, що перебування комунального майна на балансі Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" не наділяє його правом приймати рішення щодо нерухомого майна, в тому числі продовження/не продовження орендних правовідносин, оскільки жодним чином не спростовує статус Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" як орендодавця спірного майна.

Відтак, позов у даній справі заявлено до неналежного відповідача, що залишилося поза увагою суду першої інстанції та призвело до вирішення спору за відсутності визначення належного складу учасників справи.

Судова колегія зазначає, що склад учасників справи в господарському процесі визначено статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, а саме відповідно до частини 1 цієї статті у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За приписами статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, на те, що статтею 48 ГПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є, зокрема остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. У підготовчому засіданні суд, серед іншого, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Отже, заміна відповідача у справі може бути здійснена виключно за клопотанням позивача, в той час як суд позбавлений можливості здійснити заміну відповідача за власною ініціативою (навіть якщо суд встановить, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом). Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм процесуального права викладені у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 916/1872/19.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц звернула увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Судова колегія враховує, що Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній на час розгляду справи), не надає суду першої інстанції право залучати до участі у справі співвідповідача чи замінювати первісного відповідача належним відповідачем без відповідного клопотання позивача, тоді як позивачем такого клопотання до суду подано не було. А тому, місцевий господарський суд не мав можливості вчинити процесуальну дію, передбачену частиною другою статті 48 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з імперативними приписами частини 5 статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, що також свідчить про відсутність можливості вчинення таких процесуальних дій апеляційним господарським судом на стадії апеляційного перегляду.

Таким чином, встановивши, що ТОВ "Люпін" подано позов не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, та позивачем не заявлено клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до неналежного відповідача (Виконавчого комітету Ізюмської міської ради).

Враховуючи, що орендодавець за спірним договором оренди - Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" залучений до участі у справі як третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, місцевим господарським судом розглянуто справу та вирішено спір при такому складі учасників справи, що не відповідав вимогам матеріального та процесуального закону.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права (зокрема, вирішено спір за відсутності визначення належного складу учасників справи), колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому наявні підстави для його скасування та прийняття нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Щодо інших аргументів заявників апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у постанові, оскільки не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

Доречним в контексті викладеного є посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", де було констатовано, що одним із завдань вмотивованого рішення суду є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. До того ж, хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland),№ 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" (вх.№2823 Х/2) та Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради (вх.№2824 Х/2) підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1308/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку із задоволенням апеляційних скарг, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу у відповідності до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" та апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1308/21 скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпін" (64309, Харківська область, місто Ізюм, вул. Покровська, будинок 50, квартира 1, код ЄДРПОУ 33335292) на користь Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" (64300, Харківська область, місто Ізюм, вул.Залікарняна/пров.Залікарняний, буд.5/4 код ЄДРПОУ 02003304) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпін" (64309, Харківська область, місто Ізюм, вул. Покровська, будинок 50, квартира 1, код ЄДРПОУ 33335292) на користь Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради (64300, Харківська область, місто Ізюм, площа Центральна, будинок 1 код ЄДРПОУ 04058806) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.11.2021.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель