СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/9286/18

пр. № 2/759/6724/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Київської гімназії № 154 про скасування наказів про догани, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогула та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

у червні 2018 р. позивач звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із зазначеними позовними вимогами, після уточнення позовних вимог просила суд скасувати наказі про догани, наказ про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (а.с. 174, т. 1).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вона має педагогічний стаж 23 роки. На посаді вчителя початкових класів Київської гімназії №154 працює з 2016 р., 17.05.2018 наказом №59-к звільнена з посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України нібито у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов`язків.

Причини звільнення, наведені у наказі №59-к не відповідають дійсним обставинам справи. Таке звільнення є незаконним, тому що у відповідності до ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення відповідач повинен був врахувати те, що позивач працювала бездоганно, не мала жодного обґрунтованого стягнення, а натомість були лише переслідування її відповідачем.

Її діями не завдано будь-якої шкоди інтересам відповідача.

17.05.2018 відповідач вручив підписану копію наказу про звільнення з роботи. Весь час, що минув після звільнення, позивач та її сім`я перебувають в стресовому стані, практично без засобів для існування. Таке звільнення є незаконним і обґрунтовується неправомірними підставами: наказами про дисциплінарні стягнення, котрих не існувало.

На численні усні та письмові звернення, директор Київської гімназії №154 не надавала документів, що підтверджували б або спростовували існування догани.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено (а.с. 250 Б-Г, т. 2).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 1-5, т. 3).

28.01.2020 постановою Київський апеляційний суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Святошинського районного суду залишено без змін (а.с. 65-70, т. 3).

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів (а.с. , т.).

08.09.2021 Постановою Верховного Суду касаційну скаргу задоволено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07.10.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 28.01.2020 скасувано. Справу № 759/9286/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 118-123, т. 3).

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.09.2021 справу розподілено на суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 125, т. 3).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2021 відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання до розгляду (а.с. 128 т. 3).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.10.2021 підготовче провадження закрито (а.с. 143, т. 3).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в уточненій позовній заяві та у надісланих письмових поясненнях (а.с. 174-182, т. 1, а.с. 165-168, т. 3 ).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала з підстав їх необгрунтованості та безпідставності які викладені у відзивах з урахуванням постанови Верховного Суду та додаткових поясненнях, обґрунтовуючи тим, що наказом від 17.05.2018 за №59-к позивача звільнено з посади вчителя початкових класів, у зв`язку з систематичним невиконанням нею без поважних причин трудових обов`язків відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення стало те, що позивач систематично допускала порушення посадової інструкції вчителя Київської гімназії №154, неналежно виконувала свої трудові обов`язки, порушувала морально-етичні норми по відношенню як до учнів, їх батьків, так і до колег та керівництва гімназії. Неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Підставами застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є те, що вчитель залишала без нагляду неповнолітніх учнів, вирішувала питання особистого характеру у робочий час, що є порушенням п. 3.17 розділу 3 Посадової інструкції вчителя Київської гімназії; порушення вчителем початкових класів морально-етичних норм; позивач допускала неетичне спілкування з керівництвом гімназії, колегами, батьками учнів, порушувала моральні норми, що суперечить змісту праці вчителя, вихователя. Дотримання педагогічної етики, моралі, у тому числі в частині заборони будь-яких форм фізичного та психологічного насильства педагогічного працівника є складовою трудової дисципліни, якої має дотримуватись позивач як вчитель.

Станом на 17.05.2018 позивач мала вже дисциплінарні стягнення у вигляді доган (накази від 20.12. 2017 за №259 та №100 від 17.05.2018).

Київською гімназією №154 було оформлено наказ №59-к від 17.05.2018 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП, з текстом якого її відразу ж ознайомили і намагались вручити його копію. Проте, позивач відмовилась ставити підпис про ознайомлення з наказом та отримувати трудову книжку, про що свідчать відповідні акти від 17.05.2018 за №23-27. Зі змісту вказаних актів вбачається, що позивач все ж таки взяла копію наказу про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, проте трудову книжку забирати відмовилась. Враховуючи таку відмову позивачу було направлено повідомлення, оформлене листом від 18.05.2018 за №106 про отримання трудової та особистої медичної книжки.

Також в день звільнення з позивачем було проведено повний розрахунок, про що свідчить довідка про заробітну плату та інші доходи.

Позивачем було отримано копію наказу від 17.05.2018 за №59-к «Про звільнення з роботи вчителя початкових класів» у день звільнення, а до суду позивач звернулася 19.06.2018, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України місячного строку звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань саме у зв`язку із звільненням її 17.05.2018. А також, просила врахувати позицію яка викладена у додаткових поясненнях після повернення справи для розгляду із Верховного Суду із спростування вказаних недоліків (а.с. 132-137, т. 3).

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №259 від 20.12.2017 директора до вчителя початкових класів, класного керівника 2-А класу до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с. 77-76, т. 1).

Підставою для застосування догани було те, що позивач виявляє неетичну поведінку, порушує педагогічну етику, порушує Посадову інструкцію вчителя, порушує Правила Внутрішнього розпорядку для працівників Київської гімназії №154.

Відповідно до наказу №100 від 07.05.2018 до позивача повторно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с. 79-80, т. 1).

Актом №19 від 07.05.2018 засвідчено факт порушення вчителем початкових класів ОСОБА_1 морально-етичних норм у ставленні до неповнолітнього учня 2-А класу ОСОБА_3 (а.с. 132, т. 1).

Як вбачається із довідки від 16.05.2018 про результати розслідування фактів дисциплінарних порушень вчителем початкових класів ОСОБА_1 на підставі ряду документів, зокрема ряд скарг батьків учнів 2-А класу, комісія звернулась з пропозицією до директора про застосування дисциплінарного стягнення до вчителя початкових класів відповідно до чинного законодавства (а.с. 130-131, т. 1).

17.05.2018 наказом №59-к звільнено вчителя початкових класів ОСОБА_1 у зв`язку із систематичним невиконанням нею без поважних причин трудових обов`язків на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 96-97, т. 1).

Як вбачається із матеріалів справи з вищезазначеними наказами від 20.12.2017 та від 07.05.2018 позивач була ознайомлена, але у строки, передбачені законом їх не оскаржувала.

Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частина 1 ст. 147 КЗпП України визначає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Стаття 149 КЗпП України визначає, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Стаття 149 КЗпП України визначає, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до п.3.8 Посадової інструкції вчителя Київської гімназії №154 вчитель створює умови для дотримання законних прав і свобод учнів.

Пунктом 3.27 Інструкції передбачено, що вчитель дотримується етичних норм поведінки в гімназії, побуті, громадських місцях, які відповідають соціальному статусу вчителя.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані: дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам; додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки; додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки.

У відповідності до ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.

У силу ст.ст. 147-149 КЗпП України, роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, вина працівника, наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику застосування судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд також звертає увагу, на те, що відповідно до положень ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2018 у справі № 761/33305/15-ц, зроблено висновок, що «при звільненні за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення; чи можна вважати його вчинення систематичним невиконання працівником без поважних причин обов`язків».

Установивши, що накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними в установленому порядку не визнані та є чинними, що підтверджує факт систематичного порушення працівником трудових обов`язків, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для звільнення позивача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Підставою скасування Верховним Судом судових рішень по зазначеній справі були недоліки, на які необхідно звернути увагу при повторному розгляді позовних вимог.

По-перше, аналіз матеріалів свідчить, що позивач посилалася на ч. 1 ст. 149 КЗпП України та зазначила про ненадання нею пояснень. Проте суди не перевірили зазначених доводів та не встановили, чи відбирав власник від позивача письмові пояснення щодо порушень, що стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, чи враховував при прийнятті рішення про звільнення позивача з роботи.

У судовому засіданні з пояснень позивача та представника відповідача з`ясувалось, що 18.12.2017 на спільному засіданні адміністрації та батьківського комітету 2-А класу була заслухана ОСОБА_1 , яка визнала свою провину у неетичний та непрофесійній поведінці, ознайомилася з усіма матеріалами перевірки, проте письмові пояснення щодо фактів, вказаних у батьківській скарзі, надавати відмовилася, підписувати протокол №16/23 від 18.12.2017 про що було того ж дня складено Акт , а у подальшому 08.05.2018 позивачу було надано для ознайомлення Наказ №100 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ». Разом з вказаним наказом, їй також був наданий для ознайомлення Акт №19 від 07.05.2018 про засвідчення факту порушення вчителем початкових класів-позивачем морально-етичних норм у ставленні до неповнолітнього учня 2-А класу ОСОБА_3 , до якого вона також власні коментарі та пояснення надавати відмовилась (а.с. 79-80, 132, т. 1).

По-друге, позивача звільнено наказом від 07.05.2018. Проте суди не з`ясували дотримання відповідачем вимог ст.ст. 43, 43-1 КЗпП України щодо звільнення працівника власником або уповноваженим ним органом за попередньою згодою виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

На що, обома сторонами у судовому засіданні повідомлено, що позивач ніколи не була членом профспілкової організації, представником відповідача надано довідку Управління освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації №941 від 07.10.2021 та довідку первинної профспілкової організації відповідача №112 від 11.10.2021 (а.с. 160-161, т. 3).

По-трете, суди не перевірили доводів сторін та не визначили, які конкретно порушення та яких норм і правил (посадової інструкції вчителя, правил внутрішнього розпорядку, педагогічної етики тощо) стали підставою винесення кожного з оспорюваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що факти скоєння порушень позивачем були встановлені Протоколом №16/23 від 18.12.2017 за результатами проведення спільного засідання адміністрації та батьківського комітету 2-А класу та Протоколом №1 від 01.03.2018 за результатами проведення зборів батьками та адміністрацією.

Підставами для застосування до позивача стягнення відповідно до Наказу №259 від 20.12.2017 слугували вказані вище скарги батьків учнів 2-А класу, з метою перевірки фактів, перелічених у скаргах було проведене службове розслідування та встановлено, що позивач порушує п. 3.8 Посадової інструкції щодо створення умов дотримання законних прав і свобод учнів, п. 3.27 цієї ж Інструкції, відповідно до якого вчитель зобов`язаний дотримуватися Правил внутрішнього трудового розпорядку щодо організації робочого часу і його використання у гімназії, п. 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, за яким педагогічні працівники зобов`язані дотримуватися педагогічної моралі, захищати дітей від будь-яких проявів фізичного або психічного насильства. Конкретні факти неетичної поведінки позивача, зокрема щодо грубого поводження з дітьми, відсутності взаєморозуміння з ними, викладені у скаргах, які містяться у матеріалах справи, що і було предметом обговорення на батьківських зборах.

Щодо Наказу за №100 від 07.05.2018, то протягом січня-лютого до директора відповідача продовжували надходити скарги від батьків учнів 2-А класу, з метою перевірки викладених у них фактів знову було створена комісія з розслідування позивачем дисциплінарного проступку, за результатами роботи комісії були встановлені численні порушення, викладені у Довідці від 27.04.2018, Акті №17 від 27.04.2018 та письмових поясненнях від 18.04.2018 заступника начальника з НВР ОСОБА_4 перелічені дії є порушенням п. 3.9, п. 6.10 та п. 5.2 Посадової інструкції вчителя щодо дисциплінарної відповідальності вчителя за неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Отже, оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про скасування наказів про догани від 20.12.2017 (Наказ №259) та від 07.05.2018 (Наказ №100); скасування наказу про звільнення від 17.05.2018 (Наказ №59-к); поновлення позивача на посаді вчителя початкових класів Київської гімназії №154 Святошинського району м. Києва, вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з повною відмовою в задоволенні позову витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають і покладаються на неї.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. 43 Конституції України; п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику застосування судами трудових спорів»; ст. 54 Закону України «Про освіту»; ст.ст. 40, 41, 147- 149, 151 КЗпП України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської гімназії № 154 про скасування наказів про догани, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогула та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Оксана УЛ`ЯНОВСЬКА

Повний текст судового рішення складено 18.11.2021