РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2021 року

Київ

справа №240/645/21

адміністративне провадження № П/9901/103/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Бевзенка В.М., Кравчука В.М., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Ступак Ю.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Струкової Л.В.

представника відповідача (Президента України) Басая В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И Л А:

14.01.2021 до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - Президент України, відповідач), Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області (далі-Коростишівська РДА), в якому позивач просив:

- поновити ОСОБА_1 на посаді голови Коростишівської РДА з 11.08.2017;

-зобов`язати Президента України видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Коростишівської РДА з 11.08.2017;

- зобов`язати Коростишівську РДА виключити з трудової книжки ОСОБА_1 запис №42 від 10.08.2017 про звільнення його з посади голови Коростишівської РДА;

- стягнути з Коростишівської РДА на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.08.2017 по дату ухвалення рішення у цій справі та здійснити з нарахованої суми відповідні відрахування податків та зборів.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 08.08.2017 Президент України видав Розпорядження № 157/2017-рп, яким відповідно до частини дев`ятої статті 118 Конституції України звільнив його з посади голови райдержадміністрації.

Судовими рішеннями у справі № 806/2091/17, які набрали законної сили, рішення сімнадцятої сесії VII скликання Коростишівської райради від 22.06.2017 № 317 "Про недовіру голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 ", на підставі якого Президент України видав Розпорядження про звільнення позивача, визнано протиправним і скасовано.

У вересні 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України про визнання протиправним і скасування цього Розпорядження.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю. Визнано протиправним і скасовано Розпорядження Президента України від 08.08.2017 № 157/2017-рп "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області".

Після отримання копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020, позивач звернувся до Президента України із заявою про поновлення на посаді голови РДА на виконання судового рішення.

У серпні 2020 року позивач отримав відповідь з Офісу Президента України, за змістом якої йому відмовлено у поновленні на посаді через те, що рішення суду по справі №800/374/17 не містить зобов`язання щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді. Аналогічну за змістом відповідь позивач отримав у грудні 2020 року на заяву, подану ним до Офісу Президента України в жовтні 2020 року.

11.12.2020 позивач також звернувся до Коростишівської РДА із заявою, в якій на підставі судового рішення просив виключити з трудової книжки запис про звільнення, вжити заходи щодо поновлення його на посаді, нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати припинення повноважень по день поновлення на посаді.

Однак, Коростишівською РДА дії щодо поновлення позивача на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вчинені, права позивача не відновлені.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 відкрито провадження у справі.

12.02.2021 до Житомирського окружного адміністративного суду від головного управління представництва інтересів Президента України надійшло клопотання про передачу справи в частині вимог до Президента України на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 передано справу за позовом ОСОБА_1 щодо всіх заявлених ним позовних вимог до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

06.04.2021 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла справа за вказаним позовом.

Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2021 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2021 роз`єднані позовні вимоги у справі №240/645/21 (№ П/9901/103/21) за позовною заявою ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виділивши в самостійні провадження:

- за позовом ОСОБА_1 до Президента України про поновлення на посаді голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області з 11.08.2017; зобов`язання Президента України Зеленського Володимира Олександровича видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області з 11.08.2017.

- за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про зобов`язання Коростишівську районну державну адміністрацію Житомирської області виключити з трудової книжки ОСОБА_1 запис №42 від 10.08.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області; стягнення з Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.08.2017 по дату ухвалення рішення у цій справі та здійснення з нарахованої суми відповідних відрахувань податків та зборів.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області передано до Житомирського окружного адміністративного суду.

Таким чином, Верховним Судом у цій справі розглядається позов ОСОБА_1 до Президента України про поновлення на посаді голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області з 11.08.2017, зобов`язання видати розпорядження про його поновлення на посаді голови Коростишівської РДА з 11.08.2017.

Відповідач подав до Суду відзив на позов, в якому вказував на порушення позивачем строків звернення до суду, просить позов залишити без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2021 причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з цим позовом визнані поважними, та відмовлено у задоволенні клопотання Президента України про залишення позову без розгляду.

Відповідач також заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 по суті заявлених вимог, покликаючись на те, що за змістом статті 8 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (далі-Закон №586-XIV) голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду на строк повноважень Президента України, тому зобов`язання нового Президента України поновити звільненого голову місцевої державної адміністрації на цю саму посаду, на яку глава держави може призначити свого, іншого голову місцевої державної адміністрації, буде суперечити Конституції та законам України.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовну заяву та просили її задовольнити з викладених у позові мотивів.

Пояснили в судовому засіданні, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено протиправність звільнення позивача. ОСОБА_1 вважає належним способом захисту його прав поновлення на посаді голови РДА. Отримавши відповіді Президента України на заяви стосовно поновлення на посаді, аргументовані тим, що резолютивна частина постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 не містить зобов`язання поновити його на посаді голови РДА, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Представник відповідача заперечував проти вимог позивача й зазначив, що доводи позову не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Перевіривши матеріали позовної заяви, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується цей позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила таке.

Розпорядженням Президента України Порошенка П.О. від 29.04.2016 № 138/2016 ОСОБА_1 призначено на посаду голови Коростишівської РДА.

Коростишівська райрада на сімнадцятій сесії VII скликання 22.06.2017 прийняла рішення № 317 "Про недовіру голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 ".

Згідно з протоколом № 2 цього засідання вказане рішення Коростишівська райрада прийняла більшістю голосів депутатів ("за" проголосувало 19 із 30 депутатів).

Листом від 23.06.2017 за № 30/236-К голова Житомирської обласної державної адміністрації вніс Кабінету Міністрів України пропозицію щодо порушення клопотання перед Президентом України про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Коростишівської РДА відповідно до пункту 3 частини другої статті 9 Закону України від 09.04.1999 № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" (далі Закон № 586-XIV) у зв`язку з висловленням йому недовіри простою більшістю голосів від складу Коростишівської райради.

У липні 2017 року позивач оскаржив рішення Коростишівської райради від 22.06.2017 № 317 "Про недовіру голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 " у судовому порядку.

Користишівський районний суд Житомирської області рішенням від 02.08.2018 у справі № 806/2091/17 відмовив у задоволенні позову.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.12.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив: визнав протиправним і скасував вищевказане рішення Коростишівської райради.

Верховний Суд постановою від 19.03.2020 залишив без змін постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018.

11.07.2017 Кабінет Міністрів України відповідно до частини дев`ятої статті 118 Конституції України та пункту 3 частини другої статті 9 Закону № 586-XIV вніс Президенту України пропозицію щодо звільнення позивача.

26.08.2017 Президент України Порошенко П.О. видав Розпорядження № 157/2017-рп, яким відповідно до частини дев`ятої статті 118 Конституції України звільнив ОСОБА_1 з посади голови райдержадміністрації.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України про визнання протиправним і скасування Розпорядження від 08.08.2017 № 157/2017-рп про звільнення позивача з посади голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 13.05.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 скасовано рішення Верховного Суду від 13.05.2019, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю. Визнано протиправним і скасовано Розпорядження Президента України від 08.08.2017 № 157/2017-рп "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області".

Позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не були предметом розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 про скасування Розпорядження Президента України про його звільнення.

Так, у січні 2019 року ОСОБА_1 звертався в межах розгляду справи № 800/374/17 з уточненим позовом, в якому, зокрема, доповнив позов вимогою про поновлення його на посаді. Проте, ухвалою від 18.02.2019 Верховний Суд повернув уточнені позовні вимоги, роз`яснивши ОСОБА_1 , що вимоги до Коростишівської РДА про поновлення на посаді, виключення запису з трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підсудні відповідному окружному суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною четвертою статті 118 Конституції України визначено, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням КМУ.

На підставі частини другої статті 8 Закону № 586-XIV голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням КМУ на строк повноважень Президента України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 586-XIV (в редакції, чинній станом на дату звільнення ОСОБА_1 ) повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі: 1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; 2) подання Прем`єр-міністра України; 3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради; 4) з інших підстав, передбачених цим та іншими законами України; 5) з ініціативи Президента України.

Згідно із частинами дев`ятою та десятою статті 118 Конституції України обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Аналогічні положення містяться у частинах сьомій та восьмій статті 34 Закону №586-XIV та частинах другій і третій статті 72 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР).

У цій справі Судом встановлено, що Президент України видав Розпорядження від 08.08.2017 № 157/2017-рп про звільнення ОСОБА_1 з посади голови райдержадміністрації відповідно до частини дев`ятої статті 118 Конституції України та на підставі рішення Коростишівської райради, пропозицій Уряду України та Житомирської обласної державної адміністрації.

У свою чергу, рішеннями у справі № 806/2091/17, які набрали законної сили, рішення сімнадцятої сесії VII скликання Коростишівської райради від 22.06.2017 № 317 «Про недовіру голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 », на підставі якого Президент України видав оскаржуване Розпорядження, визнано протиправним і скасовано.

Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи рішення від 13.05.2020 у справі №800/374/17 про визнання протиправним і скасування Розпорядження Президента України від 08.08.2017 № 157/2017-рп «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області», виходила з того, що встановлення в судовому порядку незаконності одного з етапів процедури припинення повноважень голови місцевої держадміністрації свідчить про незаконність розпорядження, виданого за її наслідками на останньому етапі.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено факт незаконності звільнення позивача з посади голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області.

У межах цієї справи розглядаються позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені до Президента України, які позивач обґрунтовує тим, що він обіймав посаду голови місцевої державної адміністрації, через що, як державний службовець, мав права та гарантії, передбачені, зокрема, Законом № 586-XIV, Законом України № 889-VIII "Про державну службу" ( далі - Закон № 889-VIII) і Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), тому встановлення у судовому порядку незаконності звільнення не є належним та достатнім способом захисту його прав, без поновлення на посаді, з якої позивача незаконно звільнено.

Як вказує позивач, на його неодноразові звернення до Президента України, у серпні та листопаді 2020 року, Офіс Президента України надав йому відповіді, за змістом яких повідомив про те, що рішення суду у справі №800/374/17 не містить зобов`язання поновити позивача на посаді Голови РДА.

Так, вирішуючи спір у цій справі, Суд враховує, що за приписами статті 48 Закону № 586-XIV посадові особи місцевих державних адміністрацій є державними службовцями, їх основні права, обов`язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України "Про державну службу".

Згідно із частинами другою та третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Однак у цій справі Суд зазначає про необхідність врахування особливостей правового врегулювання як самого статусу посадової особи місцевої державної адміністрації, так і процедури призначення та звільнення (припинення повноважень) з посади голови місцевої державної адміністрації.

Спеціальне законодавство (Закон № 586-XIV та Закон № 889-VIII) не визначають способів захисту для посадових осіб місцевих державних адміністрацій, у разі їх незаконного звільнення (припинення повноважень), тому до цих правовідносин застосовуються загальні норми трудового законодавства.

Відповідно до положень статті 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 2 частини другої статті 23 КЗпП визначено, що трудовий договір може укладатись на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно зі статтею 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Пунктами 2, 9 частини першої статті 36 цього Кодексу передбачено, що трудовий договір може бути припинений у зв`язку із закінченням строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення або з підстав, передбачених іншими законами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

За приписами статті 2401 КЗпП у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

За пунктом 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII особа, яка раніше обіймала посаду державної служби, але була звільнена з неї у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, може бути поновлена на цю посаду, що, своєю чергою, є підставою для припинення державної служби особою, яка її займала до поновлення раніше звільненої особи.

Виходячи з положень частини другої статті 8 Закону № 586-XIV, позивач був призначений на посаду голови Коростишівської РДА на строк повноважень Президента України.

У цій справі Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено на посаду голови РДА Розпорядженням Президента України Порошенка П.О.

Відповідно до положень статей 104, 108 Конституції України у зв`язку із складанням присяги і вступом на пост новообраного Президента України Зеленського Володимира Олександровича повноваження Порошенка Петра Олексійовича як глави держави припинились 20.05.2019.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 800/7/17, у якій спір виник за подібних правовідносин, сформована правова позиція, відповідно до якої: «Посада голови районної державної адміністрації тісно пов`язана персонально з особою глави держави, призначення й перебування на ній залежить та/або обмежується, серед іншого, строком повноважень Президента України. Аналіз законодавства, яке регулює порядок призначення та звільнення голів районних державних адміністрацій, дозволяє стверджувати також, що такі призначення та вивільнення мають певним чином політичний та ієрархічний характер, визначальною властивістю якого насамперед є право глави держави на власний підбір підлеглих для реалізації своєї політики на місцях на час виконання повноважень Президента України.

Зміст згаданих вище законодавчих положень частини другої статті 8 та частини четвертої статті 9 Закону № 586-XIV відносно порядку призначення на посаду голови місцевої державної адміністрації, строку перебування на цій посаді та правового становища цих посадових осіб у разі обрання нового Президента України теж ілюструє, що у тих випадках, коли чинний Президент України видав розпорядження про припинення повноважень голови місцевої державної адміністрації з однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 9 цього Закону, яке в судовому порядку було визнано незаконним, скасовано й звільнений голова місцевої виконавчої державної влади підлягав поновленню на займану посаду, але на час ухвалення рішення про визнання розпорядження Президента України протиправним був обраний новий Президент України, із обранням якого виникають законні підстави для припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій, то за такої правової ситуації зобов`язувати нового Президента України поновити звільненого голову місцевої державної адміністрації на цю саму посаду, на яку глава держави може призначити свого, нового голову місцевої державної адміністрації, буде суперечити Конституції та законам України, фактично призведе до поновлення особи позивача на посаду, якої в юридичному значенні для нього не існує.».

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач, який обіймав посаду голови місцевої РДА, мав особливий статус державного службовця, що призначається на посаду на час повноважень Президента України, не може бути поновлений на цій посаді, навіть у разі визнання звільнення незаконним, після закінчення повноважень глави держави та обрання нового Президента України.

Як зазначено вище, у зв`язку із складанням присяги і вступом на пост новообраного Президента України Зеленського Володимира Олександровича повноваження Порошенка Петра Олексійовича як глави держави припинились 20.05.2019, тому і строк повноважень ОСОБА_1 в силу закону закінчився 20.05.2019, а новообраний Президент України набув право призначити на посаду голови Коростишівської РДА на власний розсуд іншу особу для реалізації своєї політики на місцях на час виконання повноважень Президента України.

Позов, який є предметом розгляду у цій справі, стосується саме вимог щодо поновлення позивача на посаді та заявлений до Президента України.

Верховний Суд також враховує, що за наявності встановленого судовими рішеннями, які набрали законної сили, факту незаконності звільнення позивача, його право має бути безумовно відновленим, і міра відновлення права має відповідати критерію справедливості, а спосіб захисту - змісту порушеного права.

Спірні правовідносини є триваючими, через те, що дотепер порушене право ОСОБА_1 залишається не відновленим.

За встановлених у цій справі обставин та визнання у судовому порядку незаконності звільнення, дає право позивачу на судовий захист шляхом звернення до суду з позовом про виключення запису про звільнення із трудової книжки, внесення змін щодо формулювання підстав та дати звільнення.

У межах цієї справи, за суб`єктним складом учасників справи та обраним позивачем способом захисту прав, питання виключення запису про звільнення із трудової книжки, внесення змін щодо формулювання підстав та дати звільнення, не є предметом спору.

Враховуючи, що позовна вимога про зобов`язання Президента України видати Розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Коростишівської РДА з 11.08.2017 є похідною від вимоги про поновлення позивача на посаді, ця вимога також не підлягає задоволенню.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 262, 266, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 листопада 2021 року.

Головуючий суддя Л.В. Тацій

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Кравчук

С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець