ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3990/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВнП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Дудяка Миколи Михайловича, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування термінового заборонного припису, -

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВнП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Дудяка Миколи Михайловича, в якій позивач просить:

- скасувати терміновий заборонний припис серії АА№182313 стосовно ОСОБА_1 , який складений поліцейським СРПП ВнП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, сержантом поліції Дудяком Миколою Михайловичем.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність винесеного термінового заборонного припису, оскільки такий, передусім містить виправлення та незаповнені графи припису. Крім того, на переконання позивача, відповідач не мав достатньої інформації для того, щоб дійти переконання про необхідність винесення щодо позивача такого припису. Адже терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Докази вчинення позивачем насильства відсутні. Вважає, що припис винесено без повного з`ясування всіх обставин, а тому такий підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 24.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді від 17.06.2021 залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області

Відповідач - ГУНП у Львівській області - позов не визнав, 07.07.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що поліцейський СРПП ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області сержант поліції Дудяк М.М. при складанні термінового заборонного припису діяв виключно у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, а рішення приймав з урахуванням усіх фактичних обставин, що були ним встановлені станом на момент фіксації порушення. Щодо тверджень позивача про неналежне оформлення термінового заборонного припису, то з імперативних приписів п.п.8,10 Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №654 від 01.08.2018, слідує висновок, що у разі допущення порушень при оформленні термінового заборонного припису його заповнений бланк вважається зіпсованим, а отже, недійсним з підстав неналежного оформлення, а відтак, такий не може нести будь-яких правових наслідків, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача. Просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.

10.03.2021 посадовою особою ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області сержантом поліції Дудяком М.М. складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 10.03.2021 серії АА №182313 у зв`язку зі скоєнням ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно постраждалої особи - його дружини ОСОБА_2 .

Вказаним заборонним приписом застосовано захід термінового заборонного припису стосовно кривдника: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 5 діб з 18 год. 40 хв. 10 березня 2021 року та діє до 18 год. 40 хв. 15 березня 2021 року.

Вважаючи винесений терміновий заборонний припис протиправним з тих підстав, що насильство не вчинялося, а також такий містить виправлення, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначає Закон України "Про запобігання та протидії домашньому насильству" №2229-VIII від 07.12.2017 (надалі - Закон №2229).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2229 домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються (пункт 5 частини першої статті 1 цього Закону).

Статтею 6 Закону №2229 визначені суб`єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, серед яких, до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (пункт 2 частини третьої статті 6).

За нормами частини першої статті 10 Закону №2229 до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать:

1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;

2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;

3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;

4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;

5) взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством;

6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;

7) анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством;

8) взаємодія з іншими суб`єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону;

9) звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Таким чином, відповідач наділений владними управлінськими функціями щодо розгляду поданих згідно з Законом №2229 заяв, та вжиття, за наслідком їх розгляду, відповідних заходів, а тому даний спір носить публічно-правових характер та підлягає розгляду адміністративним судом в порядку, визначеному КАС України.

Відповідно до статті 1 Закону № 2229 терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Відповідно до п.1 наказу Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника" від 01.08.2018 року №654 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.2018 року за № 965/32417 (далі - Порядок № 654) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Відповідно до розділу II Порядку №654 терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.

Відповідно до статті 25 Закону № 2229 та п. 4 розділу II Порядку № 654 припис може містити такі заходи: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Як вказувалося вище, винесенню термінового заборонного припису передує процедура оцінки ризиків, яка регламентована Порядком проведення оцінки ризиків домашнього насильства, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України 13 березня 2019 року № 369/180, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2019 року за № 333/33304.

Так, оцінка ризиків проводиться шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який враховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.

Форма оцінки вчинення домашнього насильства складається із 27 питань, на які поліцейський має відповісти "так", "ні", "без відповіді" / "невідомо". Питання стосуються безпосередньо безпеки постраждалої особи: чи кривдник погрожував її вбити, чи застосовував фізичне насильство, чи перебував кривдник у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння (має алкогольну чи наркотичну залежність) та ін.

Відбираючи від постраждалої особи відповіді на такі запитання, поліцейський визначає таким чином рівень небезпеки: високий, середній або низький. І, що важливо, відмова або небажання постраждалої особи спілкуватися із правоохоронними органами може розцінюватися представниками поліції як високий рівень небезпеки. Тобто, якщо на всі запитання отримано відповіді "Без відповіді/Невідомо", поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.

Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні - терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції. У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов`язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлові приміщення. При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).

Проте, наведені положення Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству" у випадках звернення до органів поліції із заявами щодо домашнього насильства зобов`язують відповідні органи для підтвердження факту домашнього насильства чи його спростування щонайменше здійснити перевірку відповідної інформації.

Так, з матеріалів за зверненням громадянки ОСОБА_2 від 10.03.2021, долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву, суд встановив, що 10.03.2021 отримано телефонне звернення від ОСОБА_3 про вжиття заходів до її чоловіка, гр. ОСОБА_1 , який не вчиняє протиправних дій, й 10.03.2021 близько 17:00 год. створив конфлікт, під час якого кричав, ображав її нецензурною лайкою та словесно погрожував розправою.

Відповідно до рапорту старшого чергового ВНП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області 10.03.2021 було зафіксовано 2 звернення на номер оператора 102 о 17:07 год. та о 18:06 год. про вчинення домашнього насильства. Заявниками були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ОСОБА_2 заявила про створення її чоловіком конфлікту, під час якого він нецензурно лаявся, погрожував фізичною розправою. Натомість ОСОБА_1 повідомим про конфлікт з дружиною, яка не впускала його додому.

За наслідками звернень від учасників конфлікту відібрано пояснення, які суперечать одні одним, складено протокол про адміністративне правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що з таких достеменно неможливо стверджувати, хто ініціював конфлікт. Інших доказів, окрім як свідчень сторін конфлікту в матеріалах справи немає.

Окрім цього, суд звертає особливу увагу, що згідно з положеннями чинного законодавства результати оцінки ризиків є обов`язковими для поліцейського уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.

Без складання оцінки ризиків поліцейський уповноваженого підрозділу поліції не спроможний визначити рівень небезпеки: високий, середній або низький, та не може з`ясувати обставин конфлікту та виявити чинники й умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

Результат оцінки ризиків передує винесенню термінового заборонного припису стосовно кривдника.

Проте матеріали за зверненням громадянки ОСОБА_2 від 10.03.2021 не містять форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, що свідчить по винесення припису з порушенням передбаченої процедури, а також вказує на те, що уповноважені особи органів Національної поліції України не вчинили всіх необхідних дій для перевірки інформації щодо наявності підстав для винесення заборонного припису.

Суд визнає суспільну небезпеку домашнього насильства та поділяє нетерпиме ставлення до будь-яких його проявів. Тимчасовий заборонний припис виноситься щодо особи, яка вчинила домашнє насильство і правомірне винесення такого припису, а внесення відомостей у відповідний реєстр має наслідком подальше сприйняття суспільством особи, щодо якої такий винесений, як кривдника, що вчинив небезпечне для життя чи здоров`я домашнє насильство. Водночас суд переконаний, що визначені Законом №2229 інструменти для запобігання та протидії домашньому насильству повинні застосовуватися за своїм прямим призначенням та не можуть використовуватися як спосіб впливу одного із подружжя на другого в сімейних конфліктах.

У цій справі суд за заявою особи, котру поліцейський визнав небезпечним кривдником, здійснює судовий контроль за правомірністю винесення термінового заборонного припису, який може застосовуватися лише в разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Судовий контроль покликаний гарантувати, що цей інструмент впливу не буде використовуватися поліцейськими свавільно, оскільки визнання особи кривдником з таких підстав впливає на її подальше життя та можливість налагодження соціальних зв`язків.

Отже, з огляду на завдання адміністративного судочинства, суд повинен пересвідчитися, що для застосування поліцейським таких екстраординарних заходів впливу були законні підстави, а сам терміновий заборонний припис відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України.

Встановлені судом обставини справи вказують на те, що вчинення позивачем дій, які би мали наслідком винесення тимчасового заборонного припису не підтверджується зібраними доказами у справі; такий винесено без оцінки ризиків, яка передує винесенню тимчасового заборонного припису та дозволяє встановити наявність підстав для застосування такого.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про скасування термінового заборонного припису серії АА №182313 від 10.03.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргумента (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до визначених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис серії АА №182313 від 10.03.2021, винесений стосовно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, Львівська область, місто Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3; ідентифікаційний код 40108833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.