Постанова від 17.11.2021 по справі № 548/205/16-ц Касаційний цивільний суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 17.11.2021 по справі № 548/205/16-ц Касаційний цивільний суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 548/205/16-ц

Картка справи

Це рішення містить правові висновки

Справа № 548/205/16-ц

Картка справи

Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 548/205/16

провадження № 61-16793 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ;

боржник - ОСОБА_2 ;

суб`єкт оскарження - державний виконавець Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Музичко Віталій Олексійович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хорольского районного суду Полтавської області від 11 серпня 2020 року у складі судді Старокожка В. П. та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Бутенка С. Б., Обідної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду на дії державного виконавця Хорольського районного відділу державної виконавчої служби (далі Хоролський РВ ДВС) Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Музиченка В. О.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у Хорольському районному відділі державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Полтавській області знаходиться виконавче провадження № 57993352, відкрите 03 січня 2019 року на підставі виконавчого листа № 548/205/16-ц, виданого Хорольським районним судом Полтавської області 28 грудня 2018 року для забезпечення виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року щодо встановлення порядку та способу його участі у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: спілкування з дитиною, щовівторка та щочетверга з 17-00 до 19-00 год. за місцем проживання позивача; спілкування з дитиною щосуботи з 10-00 год. до 17-00 год. за місцем проживання позивача. У визначені дні дозволено перебування дитини з ним без присутності матері та дозволено відвідування дитячих майданчиків, парків, стадіонів, культурно масових та розважальних заходів.

Зазначав, що державний виконавець Музиченко В. О. допустив бездіяльність, яка полягала в тому, що він 27 березня 2020 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, не переконавшись у тому, чи буде надалі виконуватися судове рішення.

Вказував, що до винесення постанови судове рішення фактично не виконувалося. Крім того, передача йому дитини боржником ОСОБА_2 з 14 березня 2020 року по 29 березня 2020 року відбулася не за місцем його проживання, як визначено судовим рішенням, а він сам забрав дитину у с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, а тому немає підстав стверджувати, що рішення суду виконувалося.

Тому вважав безпідставним винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ураховуючи викладене, заявник просив суд скасувати постанову державного виконавця Хорольського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Музиченка В. О. про закінчення виконавчого провадження від 27 березня 2020 року, як незаконну, та зобов`язати державного виконавця поновити його порушене право, вжити передбачених законом заходів для забезпечення права стягувача на виконання остаточного рішення суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хорольского районного суду Полтавської області від 11 серпня 2020 року у складі судді Старокожка В. П. у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що достатньою підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження по даній категорії справ є навіть одноразове виконання судового рішення боржником.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанціїзалишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що дії державного виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про встановлення побачень відповідали вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неповне дослідження наявних у справі матеріалів, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 548/205/16 із Хорольского районного суду Полтавської області.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що після відкриття 03 січня 2019 року Хорольським РВ ДВС виконавчого провадження № 57993352 рішення суду про визначення порядку спілкування з дитиною як не виконувалось, так і не виконується. Станом на 09 листопада 2020 року, за рік та десять місяців виконавчого провадження, відповідно до рішення суду мало відбутися 288 його з сином зустрічей за місцем його проживання, з них відбулось 44, з яких 11 забезпечив він всупереч волі ОСОБА_2 .

Судами не надано оцінки тому факту, що ОСОБА_2 умисно не виконує рішення суду та чинить перешкоди його виконанню, так як потреба долати 600 км для того, щоб поспілкуватись з дитиною протягом двох годин є реальною перешкодою на шляху до виконання рішення суду, а час, необхідний для перевезення дитини до місця проживання батька, як це передбачено в рішенні суду в 4 рази перевищує час самого спілкування, не кажучи вже про необхідні матеріальні витрати. Державний виконавець, закриваючи виконавче провадження кожного разу після його нетривалого виконання, не враховує, що одразу після винесення постанови ОСОБА_2 перестає виконувати рішення суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року встановлено порядок та способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:- спілкування з дитиною щовівторка та щочетверга з 17-00 до 19-00 год. за місцем проживання позивача; спілкування з дитиною щосуботи з 10-00 год. до 17-00 год. за місцем проживання позивача.

У визначені дні спілкування батька і сина дозволено перебування дитини з батьком без присутності матері та дозволено відвідування дитячих майданчиків, парків, стадіонів, культурно масових та розважальних заходів.

На виконання даного рішення апеляційного суду Хорольським районним судом Полтавської області 23 вересня 2016 видано виконавчий лист № 548/205/16-ц, який отримано ОСОБА_1 28 грудня 2018 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 03 січня 2019 року державним виконавцем Хорольського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Музиченком В. О. відкрито виконавче провадження ВП № 579933512 для примусового виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року у справі № 548/205/16-ц.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 06 січня 2019 року у справі № 548/205/16-ц зупинено виконавче провадження за вказаним виконавчим листом від 28 грудня 2018 року № 548/205/16-ц до вирішення питання щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

11 вересня 2019 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2019 року у справі № 548/205/16-ц визнано виконавчий лист № 548/205/16-ц від 28 грудня 2018 року, виданий Хорольським районним судом Полтавської області про встановлення порядку та способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , таким, що не підлягає виконанню в частині спілкування з дитиною за місцем проживання позивача ОСОБА_1 та скасовано захід забезпечення заяви у вигляді зупинення виконавчого провадження за виконавчим листом № 548/205/16 від 28 грудня 2018 року, накладений ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2019 року.

02 березня 2020 року за № 2302 до відділу надійшла постанова Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 548/205/16-ц, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

12 березня 2020 року державним виконавцем складено акт про те, що 14 березня 2020 року о 10.00 год. стягувач ОСОБА_1 забрав сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на побачення згідно графіку, зазначеного у рішенні суду, та зобов`язався повернути дитину о 20.00 год. того ж дня, але не повернув.

Встановлено, що ОСОБА_1 перевіз малолітнього сина в м. Хорол, де останній перебував за місцем його проживання до 29 березня 2020 року, що не заперечувалося сторонами.

У зв`язку з цим державним виконавцем 24 березня 2020 року складено акт про виконання рішення суду, у якому вказано, що малолітній ОСОБА_3 перебував разом із батьком не лише у визначені судовим рішенням дні та години, а й у інші дні.

27 березня 2020 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

01 квітня 2020 за вх. № 2919 до відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження ВП № 57993352 у зв`язку з тим, що рішення суду перестало виконуватись боржником ОСОБА_2

08 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 57993352 про встановлення порядку та способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтями 55, 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення

Частинами першою та третьою вказаної статті визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 1 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 передбачено, що виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

Судами встановлено, що 24 березня 2020 року складено акт про виконання рішення суду, у якому вказано, що малолітній ОСОБА_3 перебував разом із батьком не лише у визначені судовим рішенням дні та години, а й у інші дні.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

28 серпня 2018 року набула чинності норма статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 64-1 зазначеного Закону виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду.

Згідно з частиною другою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частини третя і п`ята статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею (частина шоста статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Суди правильно встановили, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята у відповідності до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Доводи касаційної скарги безпідставні, оскільки на час винесення оскаржуваної постанови державного виконавця (27 березня 2020 року), малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував разом із батьком - заявником у справі.

Крім того, за заявою ОСОБА_1 08 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 57993352, як це передбачено нормами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням вказаного, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про дотримання державним виконавцем визначених спеціальним законом вимог до процедури виконання судового рішення про усунення перешкод щодо участі у вихованні дитини.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хорольского районного суду Полтавської області від 11 серпня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович

Джерело: ЄДРСР 101279934

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!