Справа № 216/2773/17
провадження №2/216/180/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Бутенко М.В.,
за участю: секретаря судового засідання Кравець А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди
В С Т А Н О В И В:
14 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши позовні вимоги 16.06.2021 року, до відповідача ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди завданої затопленням 29 960 грн. та стягнути судові витрати з відповідача на її користь у розмірі 10612,8 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
13.03.2017 р. та 26.04.2017 року квартиру позивача було затоплено, згідно з актами комісії житлово-експлуатаційної організації (копії додаються) причиною затоплення є протікання змішувача кухонної мийки, що сталося внаслідок халатного відношення до сантехнічного обладнання мешканців кв. АДРЕСА_2 .
Згідно архівної довідки, наданої КП «Криворізьке БТІ» власником квартири являється ОСОБА_2 .(оригінал вказаної довідки долучається до уточненої позовної заяви). Натомість наявний в матеріалах справи витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить, що дійсно, станом на дати затоплень, власником квартири був ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. У той же час законодавство зобов`язує власника не використовувати своє майно на шкоду іншим особам. Отже, власник повинен стежити, щоб його квартира не стала джерелом шкоди для інших приміщень.
На підставі ст. 10 ЖК України громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Згідно вищевказаних актів, які підписала комісія, позивачу заподіяно таку майнову шкоду: на кухні повздувалися шпалери, потекла та відстала шпаклівка та побілка на стелі кухні; намокла підвісна стеля у ванній кімнаті, та внаслідок технічних робіт відповідачів виник отвір, впала глиба і в зв`язку з чим пошкоджено водонапірний резервуар на санвузлі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 того ж Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Бихно М.В., вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для відновлення житла позивача після затоплення, яке сталося з вини відповідача, становить 29 960 гривень.
Ухвалою суду від 15 червня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 04.12.2018 року справу було прийнято до свого провадження суддею Бутенко М.В.
Ухвалою суду від 09.12.2019 року по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 07.08.2020 року по справі було витребувано докази, а саме архівну довідку з КЗ «Криворізьке бюро інвентаризації» ДОР про власника квартири АДРЕСА_2 .
Позивач в судове засідання надала суду заяву, в якій просила суд розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги задовольнити та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач про час та місце розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, але до суду жодного разу не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву не надав.
Зі згоди позивача, яка не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач є власником і мешканцем квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі - продажу, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.9).
Згідно копії актів від 13.03.2017 та 26.04.2017, затверджених начальником дільниці № 1 ОСОБА_6, комісійним обстеженням у складі майстра ТОВ «Сітісервіс-КР» ОСОБА_3 , слюсаря ОСОБА_4 та слюсаря-сантехніка ОСОБА_5 у присутності мешканця квартири АДРЕСА_1 , було виявлено у зазначеній квартирі сліди її затоплення, так як і виявлено сліди недбалого відношення до свого сантехнічного обладнання мешканцями кв. АДРЕСА_2 , яке виразилося в неусуненні протікання змішувача на кухні довгий час. Що і стало причиною затоплення квартири позивача (а.с.7,8).
Висновком № 32/20 судового експерта Бихно М.В., складеного 25 травня 2020 року за результатами будівельно-технічної експертизи, встановлено, що вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 станом на момент проведення експертизи (травень 2020 року) становить 29 960 гривень.
Предметом та підставою позовних вимог ОСОБА_1 є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку із затопленням належної їй на праві власності квартири із вини відповідача.
Спір, який виник між сторонами щодо відшкодування шкоди, заподіяної пошкодження майна, регулюється нормами Цивільного кодексу України, зокрема Главою 3 «Захист цивільних прав та інтересів» Розділу І «Основні положення», § 1 «Загальні положення про відшкодування шкоди» Главою 82 «Відшкодування шкоди» Підрозділу 2 «Недоговірні зобов`язання» Розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань».
Так, статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальними правилами цивільна відповідальність за завдану майнову шкоду настає за наявності чотирьох складових: неправомірних дій, заподіювача шкоди, негативного наслідку таких дій (шкоди), причинного зв`язку між діями заподіювача шкоди та завданою шкодою, а також вини особи, яка завдала шкоду.
Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, тобто відповідача. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача діючим законодавством покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
В той же час законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Згідно з п.1, 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України, всі учасники судового процесу рівні перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, комісією представників ТОВ «Сітісервіс-КР» при обстеженні квартири АДРЕСА_1 , за участі позивача, встановлено, що причиною затоплення квартири позивача, є недбале ставлення до сантехнічного обладнання мешканцями квартири АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач, а саме неусунення протікання змішувача на кухні.
Суд приймає дані акти як належний та допустимий доказ, оскільки даний акти складено та затверджено у відповідності з приписами Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань Житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. №76, та відповідають типовій формі визначеній у Додатку №4 до цих Правил. Даний акт складено у присутності позивача та затверджено начальником дільниці № 1 ТОВ «Сітісервіс-КР».
Водночас в частині визначення розміру матеріального шкоди, заподіяної позивачу внаслідок затоплення квартири, а саме вартості ремонтно-будівельних робіт, суд бере до уваги висновок в цій частині як належний та допустимий доказ у справі, і звертає увагу, що представником відповідача не ставився під сумнів висновок експерта.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу про те, що затоплення квартири АДРЕСА_1 сталося з інших причин, ніж зазначено у Актах від 13.03.2017 року та 26.04.2017 року, виходячи з презумпції вини заподіювача шкоди, яка відповідачем не спростована, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди у повному обсязі.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Як вбачається з наданих позивачем письмових доказів, ним було сплачено 3500 грн. за проведення будівельно-технічної експертизи, які підлягають стягненню з відповідача. Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, 14.06.2021 між позивачем та адвокатом Новак Артуром Михайловичем укладено договір про надання правової допомоги до якого додано акт приймання-передачі виконаних послуг у розмірі 6000 гривень та квитанція про сплату вартості правової допомоги у розмірі 6000 гривень.
Вивчивши вказані докази, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 6000 грн.
Окрім того позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640 гривень та 472,80 гривень за отримання архівної довідки з КЗ «Криворізьке БТІ» ДОР, які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 у відшкодування матеріальної шкоди 29 960 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень, витрати на проведення експертизи у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень, 472,80 (чотириста сімдесят дві гривні вісімдесят копійок), в якості витрат на витребування доказів та 640 (шістсот сорок) гривень в рахунок сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: невідомий, адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя: М.В. Бутенко
