Справа № 716/163/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2021 м.Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Стрільця Я.С.

з участю: секретаря судових засідань Якимик К.В., Вікторівської Д.Я.

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представників позивачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Заставнівської музичної школи про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Заставнівського районного суду Чернівецької області із вищевказаною позовною заявою в якій просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача про її звільнення, поновити її на роботі, зобов`язати відповідача виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

На обґрунтуваннязазначених позовнихвимог позивачпосилалася на те, що вона працювала в Заставнівській музичній школі на посаді викладача по класу фортепіано з 01.08.1980 до моменту звільнення - 31.12.2020. Наказом Заставнівської музичної школи від 15.12.2020 №17 вона звільнена з роботи з 31.12.2020 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає вказаний наказ відповідача незаконним з декількох наступних підстав.

Так, вона звільнена за п.1 ст.40 КЗпП Україниу зв`язку зі скороченням чисельності працівників, проте правових підстав для скорочення чисельності не було. В наказі про її звільнення відсутнє посилання на будь-який нормативний акт, що регламентує скорочення чисельності працівників Заставнівської музичної школи. Як вбачається з рішення Заставнівської районної ради Чернівецької області від 07.11.2020р. №488-44/2020, Заставнівська музична школа передається із спільної власності територіальних громад сіл, міст, селищ, міста Заставнівського району Чернівецької області у комунальну власність Заставнівської міської ради. Тобто, відбулася лише зміна підпорядкованості музичної ніколи, а не реорганізація, що відповідно до вимог ст.36 КЗпП України не є підставою для припинення дії трудового договору. Разом з тим, ні власником, ані уповноваженим органом рішення про скорочення музичної школи не приймалося.

Наступною підставою незаконності звільнення вважає те, що відповідач не попередив її про наступне вивільнення, оскільки не дотримався передбаченого законом двохмісячного строку персонального попередження про наступне вивільнення. Як вбачається з наказу Сектора культури Заставнівської РДА Чернівецької області №51 від 02.11.2020, директору Заставнівської музичної школи, серед інших, 02.11.2020 приписано провести процедуру попередження підлеглих працівників про наступне вивільнення. Вона звільнена 31.12.2020, тобто менше ніж за два місяці з моменту видання цього наказу. При цьому персональне письмове попередження від роботодавця вона не отримувала.

Крім того, відповідач перед звільненням не запропонував їй іншу роботу відповідно до вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України.

Також на думку позивача, відповідачем порушено її переважне право на залишення на роботі, що регламентовано ч.2 ст.49-2 КЗпП України та відповідно до якої при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Також, як на протиправність оскаржуваного наказу, позивач посилається на те, що відповідач не отримав попередньої згоди профспілкового органу на її звільнення відповідно до вимог ст.43 КЗпП України. Крім того, відповідач та профспілкова організація не провели процедури, передбачені законом при скороченні чисельності. Тобто, роботодавець не подав профспілковому органу офіційну інформацію про початок проведення спільних консультацій у зв`язку із скороченням чисельності відповідно до вимог статті 49-4 КЗпП України.

На підставі викладеного, вважає, що її звільнення є незаконним, а оскаржуваний наказ протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

В зв`язку з тим, що при її звільненні відповідачем було допущено порушення діючого трудового законодавства, тому такими діями їй була завдана моральна шкода, що виражається у тому, що вона отримала душевні страждання, у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача. Спричинену відповідачем моральну шкоду вона оцінює в розмірі 7 000 гривень, які просить стягнути.

Також в позовній заяві позивач просить вирішити питання про стягнення з відповідача на свою користь судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, виходячи зі змісту якого представником повністю заперечуються позовні вимоги та зазначено, що останні не підлягають задоволенню. Вважає, що дії відповідача по звільненню позивача відповідали вимогам закону та не порушували трудових прав та інтересів останньої.

Так, зокрема у відзиві йдеться про те, що 26 червня 1996 року Заставнівську музичну школу зареєстровано як юридичну особу. Відповідно до статуту відповідача, Заставнівська музична школа заснована на комунальній формі власності, власником майна є Заставнівська районна рада. При цьому, школа є юридичною особою, діє на підставі статуту, затвердженого засновником та підпорядкована Заставнівському відділу культури районної держадміністрації.

30 жовтня 2020 року голова Заставнівської районної державної адміністрації у зв`язку із відсутністю у 2021 році будь-яких трансфертів з державного бюджету на утримання установ з районного бюджету, припинення їх фінансування з 01 січня 2021 року видав доручення № 14-к, яким зобов`язав керівників бюджетних установ району до 03.11.2020 року попередити працівників установ в порядку, визначеному законодавством, про наступне вивільнення та вжити всіх відповідних заходів пов`язаних з цим.

Наказом завідувача сектором культури Заставнівської РДА зобов`язано директора Заставнівської музичної школи провести процедуру попередження підлеглих працівників про наступне вивільнення відповідно до вимог чинного законодавства України з 01 січня 2021 року. 02 листопада 2020 року директором Заставнівської музичної школи видано наказ №26, яким вирішено попередити працівників Заставнівської музичної школи про наступне вивільнення відповідно до вимог чинного законодавства України з 01.01.2021 року. Того ж дня позивач ознайомлена із даним наказом та попереджена про можливе наступне вивільнення, про що свідчить її підпис на списку попереджених працівників.

Згідно із рішенням від 07.11.2020 №488-44/2020 Заставнівська районна рада Чернівецької області вирішила вийти із засновників Заставнівської музичної школи та рекомендувала Заставнівській міській раді виступити її засновником та взяти на утримання дану установу. Крім того, зазначеним рішенням вирішено передати безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Заставнівського району Чернівецької області у комунальну власність Заставнівської міської ради майно та майнові права Заставнівської музичної школи.

Разом з тим, єдиним засновником Заставнівської музичної школи продовжує залишатись Заставнівська районна рада, а прийняте нею рішення про вихід із засновників так і залишилось не реалізованим.

Заставнівська міська рада рішенням від 04.12.2020 № 18/2-2020 вирішила створити юридичну особу - комунальний заклад «Заставнівська школа мистецтв» Заставнівської міської ради Чернівецької області, затвердила статут зазначеного закладу та призначила його директора, проведено реєстрацію новоствореної юридичної особи. Майно та інші товарно-матеріальні цінності Заставнівської музичної школи передано безоплатно з балансу сектору культури Заставнівської РДА на баланс відділу освіти, культури, молоді та спору Заставнівської міської ради на підставі акту.

Щодо можливого звільнення попереджено всіх працівників Заставнівської музичної школи, яких звільнено з роботи 31.12.2020. Тобто мало місце не скорочення штату працівників, а фактична ліквідація установи, оскільки Заставнівська міська рада не стала засновником музичної школи, а на основі її майна створила нову юридичну особу.

Крім того, під скороченням у наказі від 15.12.2020 № 17 розуміється повне скорочення посад викладачів Заставнівської музичної школи, оскільки у районному бюджеті з 01.01.2021 року відсутні будь-які кошти на фінансування фонду оплати праці працівників бюджетних установ. З цієї ж підстави позивачці не було і не могло бути запропоновано іншої посади.

Персональне попередження позивача про можливе вивільнення здійснено 02.11.2020. КЗпП України не визначає форми персонального попередження, а тому підпис позивачки та проставлена нею дата у списку, який містить посилання на наказ № 26 від 02.11.2020 та відомості про можливе вивільнення з 01.01.2021, є належним доказом виконання роботодавцем вимог 49-2 КЗпП України. Відповідач не міг раніше ознайомити позивача із можливим вивільненням, оскільки про необхідність початку проведення такої процедури Заставнівській музичній школі стало відомо лише 02.11.2020. З цих же підстав відповідач не мав змоги отримати попередньої згоди профспілкового органу.

Також вважає, що є надуманими та безпідставними твердження позивача про завдання їй моральної шкоди, оскільки такі є голослівними та не підтверджені жодними доказами.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та показала, що останні сорок років працювала в Заставнівській музичній школі на посаді викладача по класу фортепіано. Наказом від 15.12.2020 її звільнено з посади з 31.12.2020у зв`язку із скороченнями чисельності працівників. Із наказом вона ознайомлена 05.01.2021 та нею отримано трудову книжку. Попередньо вона розписувалась в повідомленні про наступне звільнення, яке датоване 02.11.2020, хоча це сталось орієнтовно 14.11.2020. При цьому, їй не пропонували інше місце роботи або ж іншу посаду в цій організації. Крім того, вона є членом профспілкової організації, однак перед звільненням відповідач не отримав згоди профспілкового органу на це. Також вказала, що внаслідок її незаконного звільнення їй завдано моральну шкоду, оскільки вона переживала з цього приводу, постійно нервувалася, що супроводжувалось безсонням та відсутністю апетиту. У зв`язку із цим вона зверталася до лікаря невропатолога та сімейного лікаря.

Представники позивача в судовому засіданні також в повному обсязі підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідачів в судовому засіданні вказав, що заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Повністю підтримав доводи викладені в ньому. Також вказав на те, що Заставнівською міською радою створено повністю нову юридичну особу на баланс якої перейшли матеріальні активи Заставнівської музичної школи. Щодо діяльності останньої, то показав, що відповідач як юридична особа не ліквідована, відомості про це не внесені до відповідного реєстру. Однак, даний факт не був перешкодою для звільнення позивача. Також підтвердив той факт, що їй не пропонували рівнозначну або іншу посаду перед звільненням.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Стаття 43 Конституції Українигарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України,трудовийдоговір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані власникомабо уповноваженимним органомлише увипадках,зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 2 вказаної статті, звільнення з підстав, зазначених упунктах 1,2і6цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як вбачається зі змісту ст.32 ч.3 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням встановленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника (ч. 1ст. 235 КЗпП України).

За правилами частини першої та другоїстатті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 15Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розірвання трудового договору з ініціативи власника або

уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою

профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і

43 (1) КЗпП.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і

діє напідприємстві,і членомякої єпрацівник. Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення

правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

Відповідно до п.19 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести

працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в

установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Тягар доведеності законності підстав звільнення покладається на роботодавця.

В судовому засіданні встановлено наступні фактичні дані та обставини справи.

Так, судом встановлено, що з 01 серпня 1980 року позивач працювала на посаді викладача школи по класу фортепіано та концертмейстерства Заставнівської дитячої музичної школи. Даний факт вбачається з копії трудової книжки (а.с. 9).

Наказом відповідача № 17 від 15 грудня 2020 року «Про звільнення» (а.с. 10) позивача ОСОБА_1 звільнено з 31 грудня 2020 із займаної посади викладача школи по класу фортепіано Заставнівської музичної школи згідно п.1ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності працівників.

Також у наказі зазначено про необхідність здійснення виплат розрахункових за відпрацьований період з 01.09.2020 по 31.12.2020 та вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку.

Як вбачається з відмітки на вказаному наказі, то з його змістом позивач ознайомлена 05.01.2021.

Факт перебування позивача на вказаній посаді станом на 31.12.2020 підтверджується також списком від 04.02.2021 №1 наданим директором комунального закладу «Заставнівська школа мистецтв» Сташевською В.М. (а.с. 28).

В судовому засіданні встановлено, що звільненню передувало прийняття цілої низки рішень органами місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Так, головою Заставнівської районної державної адміністрації 30.10.2020 за №14-К (а.с. 61) видано доручення відповідно до змісту якого всі керівники бюджетних установ району необхідно було до 03.11.2020 попередити працівників установ в порядку передбаченому законодавством про наступне вивільнення, та вжити всіх встановлених заходів пов`язаних із цим.

Згідно наказу завідувача сектору культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області №51 від 02.11.2020 «Про процедуру попередження працівників галузі культури про можливе наступне вивільнення» (а.с. 62), зокрема директор Заставнівської музичної школи повинна була провести процедуру попередження працівників про наступне вивільнення відповідно до вимог законодавства з 01.01.2021.

Відповідно до вищевикладеного, директором Заставнівської музичної школи 02 листопада 2020 року видано Наказ №26 «Про процедуру попередження працівників галузі культури про можливе наступне вивільнення» (а.с. 63). Як вбачається із списку попереджених працівників про можливе наступне вивільнення відповідно до Наказу по Заставнівській музичній школі №26 від 02.11.2020 (а.с. 64), то всі працівники даної установи згідно переліку, в тому числі і позивач ОСОБА_1 ознайомлені із вказаним наказом того ж дня 02.11.2020.

У відповідності до Рішення №488-44/2020 Заставнівської районної ради Чернівецької області від 07 листопада 2020 року «Про передачу об`єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Заставнівського району (Музична школа) прийнято рішення про вихід Заставнівської районної ради із засновників Музичної школи Заставнівського району Заставнівської районної ради Чернівецької області. Рекомендовано Заставнівській міській раді виступити засновником Музичної школи та взяти на утримання дану установу. Також в рішенні йдеться про передачу безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Заставнівського району Чернівецької області у комунальну власність Заставнівської міської ради майна та майнових прав Музичної школи.

Згідно із Рішенням Заставнівської міської ради Чернівецької області №18/2-2020 від 04 грудня 2020 «Про створення юридичної особи та затвердження Статуту комунального закладу «Заставнівська школа мистецтв» Чернівецької області», створено юридичну особу комунальний заклад «Заставнівська школа мистецтв» Заставнівської міської ради Чернівецької області, затверджено Статут даної юридичної особи.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 71), зазначений установчий документ новоствореної юридичної особи та сама юридична особа зареєстровані 16.12.2020.

Крім того, Рішенням Заставнівської міської ради Чернівецької області №80/5-2020 від 24 грудня 2020 року «Про прийняття товарно-матеріальних цінностей та балансової вартості будівель закладів культури м.Заставна, с.Вербівці та с.М.Кучурів з балансу сектору культури Заставнівської РДА на баланс відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради», зокрема створено та затверджено склад комісії по безоплатному прийняттю товарно-матеріальних цінностей та балансової вартості нежитлової будівлі комунальної форми власності Заставнівської музичної школи розташованої в м.Заставна Чернівецької області, організовано організацію документального оформлення вказаної дії тощо.

Відповідно до п.3 Рішення Заставнівської міської ради Чернівецької області №94/7-2021 від 27 січня 2021 року «Про затвердження актів приймання-передачі майна та матеріальних цінностей у комунальну власність відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради», затверджено акт приймання-передачі майна та матеріальних цінностей Заставнівської музичної школи та передано на баланс відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради (а.с. 78).

Акти приймання-передачі матеріальних цінностей від 31 грудня 2020 року, про які йдеться у вищевказаному рішенні, надані суду згідно ухвали про витребування доказів (а.с. 94-111).

Як вбачається з Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 40-42), станом на 02 березня 2021 року юридична особа Заставнівська музична школа (ідентифікаційний код 22850532) продовжує бути зареєстрованою із юридичною адресою в м.Заставна по вул.Гагаріна, 4. Серед її засновників зазначено Заставнівську районну раду. Також внесено відомості про керівника директора закладу.

Відповідно довимог ст.104ЦК України,юридична особаприпиняється врезультаті реорганізації(злиття,приєднання,поділу,перетворення)або ліквідації.У разіреорганізації юридичнихосіб майно,права таобов`язки переходятьдо правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд звертає увагу на той факт, що на момент розгляду справи будь-яких відомостей про зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або ж припинення юридичної особи відповідний реєстр не містить. Хоча, поряд з цим, в судовому засіданні встановлено, що всі працівники, включно з директором, були звільненні та будь-яка діяльність даної установи припинена.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку, фактично відбулось припинення юридичної особи відповідача шляхом реорганізації без внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру.

Надаючи юридичну оцінку оспорюваному наказу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З його змісту вбачається, що підставою для звільнення позивача ОСОБА_1 послужив факт скорочення чисельності працівників. Дана обставина в свою чергу відноситься до змін в організації виробництва і праці, про яку працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Так, як зазначалося вже вище судом, таке повідомлення позивача відбулось 02.11.2020, хоча з врахуванням дати звільнення (31.12.2020) повинно було відбутись до початку листопада місяця 2020 року. Дана обставина відповідачем дотримана не була.

Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач перед звільненням позивача пропонував останній залишитися на роботі у зв`язку із наявним переважним правом на це. Зазначене право позивача ОСОБА_1 підтверджується дипломами, довідкою з місця роботи, атестаційними листами (а.с. 13-17, 29-36).

Не здобуті в судовому засіданні також і будь-які докази щодо того, що відповідач пропонував позивачу будь-яку іншу посаду в даній установі чи іншу роботу.

Про факт участі позивача ОСОБА_1 в профспілковій організації свідчить факт відрахування з її заробітної плати професійних внесків до такого органу, що підтверджується відомостями наявними в розрахункових листах за листопад та грудень 2020 року (а.с. 90, 121, 157-158).

Таким чином, відповідачем в порушення умов ст.43 КЗпП України розірвано трудовий договір без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Все вище перелічене, дає право суду зробити висновок про незаконність звільнення позивача ОСОБА_1 та необхідність поновлення її порушених прав шляхом визнання наказу про її звільнення незаконним, поновлення її на посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Процедура обчислення середньої заробітної плати працівника визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, які передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Суд приймає до уваги, що позивач звільнена 31 грудня 2020 року згідно з наказом відповідача, перед звільненням протягом останніх двох календарних місяців вона працювала, а тому для обчислення середньомісячної заробітної плати позивача необхідно виходити із виплат за попередні місяці листопад і грудень 2020 року.

Заробітна плата (оплата праці) у розумінні Закону України "Про оплату праці", - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Крім того, вихідна допомога не належить до компенсаційних виплат.

Згідно довідки голови ліквідаційної комісії від 05.03.2021 №51 (а.с. 89) заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 по нарахованій і не виплаченій заробітній платі становить 39469,71 грн.

Відповідно до довідки голови комісії з припинення діяльності сектору культури Заставнівської РДА від 26.03.2021 №168 (а.с. 120) позивачу ОСОБА_1 за листопад виплачено заробітну плату в сумі 11387,57 грн., за грудень не виплачено, але нарахована заробітна плата в сумі 26043,54 грн.

Разом з тим, судом береться за основу саме розрахункові листи за листопад та грудень 2020 року (за виключенням відомостей про вихідну допомогу, яка не входить в структуру заробітної плати).

Так, відповідно до розрахункового листа за листопад 2020 року (а.с. 121) позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 11387,57 грн., а за грудень 2020 року (а.с. 157-158) 23535,96 грн. (без врахування вихідної допомоги), що разом становить 34923,53 грн. Фактично відпрацьовано за вказаний період 43 робочих дні.

Відповідно одноденний середній заробіток позивача ОСОБА_1 становить 812,18 грн. (34923,53 грн. : 43 робочих дні).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2020 року до 29 вересня 2021 року становить 150253,30 грн. (812,18 грн. х 185 робочих днів) без вирахування податків та обов`язкових платежів.

Розмір середньомісячної заробітної плати позивача ОСОБА_1 становить 17461,77 грн. (34923,53 грн. : 2 місяці).

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач не виплатив позивачу нараховану заробітну плату за грудень місяць, а також вихідну допомогу. Однак, позивачем ОСОБА_1 не заявлено позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за вказаний період, а тому, з врахуванням принципу диспозитивності, суд позбавлений можливості самостійно вирішити дане питання в правовому колі.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Ця шкода полягає, зокрема, у погіршенні здоров`я, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, у приниженні її честі, гідності та ділової репутації.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 13.08.2020р. у справі №127/16375/19 захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період після звільнення 13.01.2021 зверталася по медичну допомогу до сімейного лікаря, а також отримувала консультацію невропатолога, який серед іншого діагностував у неї порушення сну.

Також позивач в судовому засіданні підтвердила факт перенесених нею моральних страждань, що проявилося в нервозності та порушенню нормального способу життя.

Саме тому, суд вважає, що належним способом порушення законних прав позивача буде також і стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди, яку суд оцінює в розмірі 2000 грн.

Згідно з пунктами 2, 4 частини першоїстатті 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах проприсудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до частини 1, 13статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду із позовною заявою позивач ОСОБА_1 просила стягнути із відповідача судові витрати.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8ст. 141 ЦПК України).

Приписамист. 133 ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема й витрати на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами 1, 2, 3ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ст.141 ч.3 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У своїй постанові від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Витрати на правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 адвокатами Байцар І.Б. та Калінчук М.В. під час розгляду справи в суді першої інстанції підтверджується ордерами про надання правничої (правової) допомоги серія СЕ №1017660 від 28 січня 2021 року та серія СЕ №1019311 від 02 березня 2021 року (а.с. 80, 81), що видані на підставі договору про надання правової допомоги позивачу ОСОБА_1 №316 від 25 січня 2021 року (а.с. 134-135), актом приймання-передачі правової допомоги від 04.06.2021 (а.с. 136), розрахунком суми судових витрат, які фактично понесені у зв`язку із розглядом цивільної справи №716/163/21 станом на 04.06.2021 (а.с. 137), квитанціями від 25.01.2021 та 04.06.2021 (а.с. 131, 132) про сплату послуг наданих адвокатами на загальну суму в розмірі 9000 гривень.

У судовому засіданні відповідачем не було заперечено, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, або обсягом наданих адвокатом послуг. Також відповідач не заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини 1статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сплата судового збору за розгляд справи покладається на відповідача у таких розмірах:

- за подання позову у розмірі 3318,53 грн., з яких 1502,53 грн. - 1 % ціни позову за майнову вимогу про стягнення середнього заробітку,1816 грн. - за дві немайнові вимоги, кожна з яких оплачується по908 грн. Отже, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3318,53 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за вимогу немайнового характеру (стягнення моральної шкоди), розмір якої становить 908 грн. та був сплачений при зверненні до суду останнім, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 81, 235, 259, 263 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Заставнівської музичної школи про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ №17 від 15.12.2020 Заставнівської музичної школи про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача школи по класу фортепіано Заставнівської музичної школи з 31 грудня 2020 року.

Стягнути з Заставнівської музичної школи на користь ОСОБА_1 150253,30 (сто п`ятдесят тисяч двісті п`ятдесят три) гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2020 року до 29 вересня 2021 року.

Визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивачки з вирахуванням суми на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Заставнівської музичної школи на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді викладача школи по класу фортепіано Заставнівської музичної школи та в частині стягнення 17461,77 гривень середнього заробітку за один місяць.

Стягнути з Заставнівської музичної школи на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 908 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 гривень.

Стягнути з Заставнівської музичної школи в дохід держави судовий збір у розмірі 3318,53 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий 18.12.1996 Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 ;

Представники позивача: адвокат Байцар Ігор Богданович, 58001, Чернівецька область, м.Чернівці, вул.Шевченка, 30, офіс 1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №329 від 02.02.2009;

адвокат Калінчук Микола Володимирович, 58001, Чернівецька область, м.Чернівці, вул.Шевченка, 30, офіс 1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001781 від 11.01.2021;

Відповідач: Заставнівська музична школа, ЄДРПОУ 21424276, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 59400, Чернівецька область, Чернівецький район, м.Заставна, вул. Гагаріна, 4;

Представник відповідача: адвокат Ілащук Іван Миколайович, 58001, Чернівецька область, м.Чернівці, вул.Героїв Майдану, 48, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №16 від 07.02.2014.

Повний текст рішення складено 08.10.2021.

СУДДЯ Ярослав СТРІЛЕЦЬ