ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/4427/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 05.05.2021 року) в справі №160/4427/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, -

в с т а н о в и в:

24.03.2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати їй грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.19 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» за 2016, 2017, 2018, 2019; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.19 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» за 2016, 2017, 2018, 2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги Військова частина НОМЕР_1 обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що позивача було звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» (зв`язку із закінченням строку контракту), відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та 15 липня 2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; 15.07.2019 року було проведений розрахунок за належне грошове забезпечення, без будь-яких зауважень з боку ОСОБА_1 . Жодних відомостей про батька дітей (її чоловіка) щодо використання / не використання додаткової відпустки або отримання / не отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Законом № 504/96-ВР, не надано. Додаткова відпустка повинна надаватись одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів Відповідач, на момент виникнення спірних правовідносин, був не обізнаний у невикористанні батьком дітей додаткової відпустки передбаченої ч. 1 ст. 19 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР, що в свою чергу виключає бездіяльність як протиправну з його боку. Обов`язок, щодо підтвердження самого факту наявності права на додаткову відпустку - покладено саме на одного з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, а не на суб`єкта владних повноважень, що здійснює публічно-владні управлінські функцій. Механізм реалізації пільг передбачає обов`язкове волевиявлення особи-пільговика, законодавством не передбачено надання пільги за минулий час чи компенсації за її невикористання. Додаткова відпустка не віднесена до категорії щорічних відпусток, є пільгою, а відтак за її невикористання право на компенсацію не виникає, тому у відповідача не було правових підстав для проведення спірних виплат. Апелянт вказував, що він не був обізнаний про наявність у позивача права на додаткову відпустку передбачену ч. 1 ст. 19 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР, як одного з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу ОСОБА_1 , відповідач не нарахував та не виплатив позивачці грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як матері двох дітей віком до 15 років на підставі статті 19 Закону України «Про відпустки». Визначено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. ОСОБА_1 проходила військову службу в період 2016-2019 років, має двох дітей до 15 років та з огляду на запроваджений у державі особливий період не використала додаткову щорічну відпустку на підставі статті 19 Закону України «Про відпустки». 05.07.2019 року позивачка звільнена в запас Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту, з 15.07.2019 року виключена зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не надання позивачу грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки військовослужбовцю-жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років при звільненні зі служби за 2016-2019 роки.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 проходила військову службу у Збройних Силах України. Згідно наказу № 23 від 31.08.2016 року Військової частини НОМЕР_1 з 31.08.2016 року зарахована до списків особового складу військової частини.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.07.2019 №151 старшого солдата ОСОБА_1 , звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.07.2019№8-РС у запас, вважати, що справи та посаду здала і направлено для зарахування на військовий облік до Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Дніпро, виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 11.03.2009 року та свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 20.06.2013 року позивач є матір`ю двох дітей відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

12.07.2019 року ОСОБА_1 , звернулась з заявою до командира Військової частини щодо отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку як працівнику, що має дітей.

До матеріалів справи долучено копію трудової книжки ОСОБА_4 , батька дітей, № НОМЕР_5 від 15.04.2019 року, відповідно до якої у період з 27.12.2016 року по 16.12.2019 року не був працевлаштований

Відповідно до ст. 4, ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Отже, передбачено надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ст. 1-2, п. 8 ч. 1, частин 17 -18 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки» одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Передбачено, що додаткова відпустка одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років. Встановлено, що ОСОБА_4 , батько неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не отримував додаткової відпустки, у такій не перебував, оскільки не був працевлаштований.

Отже, позивач є матір`ю двох дітей віком до 15 років станом на 2016 - 2019 роки, що підтверджують свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 11.03.2009 року та серія НОМЕР_4 від 20.06.2013 року.

У разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Згідно ч. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

Згідно ст. 2 вищевказаного Закону, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Невиплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2016 року по 2019 рік позивачу, підтверджує у своїх поясненнях відповідач.

Передбачено, що у разі коли військовослужбовцю при звільнення не було надано додаткові відпустку, виплачується компенсація за невикористання такої відпустки.

Суд апеляційної інстанції вказує, що позивач, у період з 2016 року по 2019 рік, станом на день звільнення з військової служби 15.07.2019 року, не використала додаткову відпуску, проте ненадання відпустки у вказаних роках не означає втрату права на отримання такої відпустки, у разі звільнення з військової служби, не відбувається втрата права на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Новий розподіл судових витрат здійснюється у разі задоволення апеляційної скарги. Непередбачено повернення судових витрат, здійснених суб`єктом владних повноважень у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року в справі №160/4427/21 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова