КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 760/11641/20

провадження номер: 22-ц/824/6168/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Таранова Станіслава Ігоровича та за апеляційною скаргоютовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінцентр»на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року у складі судді Букіної О.М., усправі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінцентр», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Д І О Трейдер», про визнання незаконним та скасування рішення про відсторонення від посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінцентр» (далі - ТОВ «ФК «Фінцентр»), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Д І О Трейдер» (далі - ТОВ «Д І О Трейдер»), про визнання незаконним та скасування рішення про відсторонення від посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням ТОВ «ФК «Фінцентр» №1 від 10 грудня 2019 року, як учасника ТОВ «Д І О Трейдер», ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ «Д І О Трейдер» з 11 грудня 2019 року. Позивач вказував, що 17 березня 2020 року відповідач засобами телефонного зв`язку повідомив його про відсторонення від виконання обов`язків директора ТОВ «Д І О Трейдер». Водночас, з 17 березня 2020 року по 26 березня 2020 року ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, про що того ж дня був повідомлений відповідач. Вказував, що наказ про його відсторонення фактично не виносився, під особистий підпис про ознайомлення не надавався, із рішенням відповідача №2/2019 від 16 березня 2020 року «Про відсторонення позивача від виконання повноважень директора ТОВ «Д І О Трейдер» позивача не ознайомлено, на розгляд питання про відсторонення запрошено не було. Зазначав, що про існування рішення відповідача № 2/2019 від 16 березня 2020 року він дізнався від свого адвоката 20 травня 2020 року після ознайомлення із матеріалами справи № 910/6211/20.

Вважав, що рішення відповідача № 2/2019 від 16 березня 2020 року прийняте із порушенням чинного законодавства, його відсторонення від роботи не ґрунтується на вимогах ст.46 КЗпП України, оскільки це рішення не містить зазначення підстав та строку відсторонення чи усунення керівника від займаної посади, а також фактичних даних порушення позивачем вимог ст.46 КЗпП України.

Також вказував, що оскільки його не було допущено до роботи внаслідок видання оспорюваного рішення, то просив поновити його на займаній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у порядку ст.235 КЗпП України.

Крім того, зазначав, що внаслідок таких протиправних дій відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що він втратив нормальні життєві зв`язки, ситуація, що склалася, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач оцінив спричинену йому моральну шкоду у розмірі 50 000 грн 00 коп.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати рішення відповідача № 2/2019 від 16 березня 2020 року «Про відсторонення позивача від виконання повноважень директора ТОВ «Д І О Трейдер»; поновити його на посаді директора ТОВ «Д І О Трейдер» з 16 березня 2020 року; стягнути із ТОВ «ФК «Фінцентр»на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16 березня 2020 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі; стягнути із ТОВ «ФК «Фінцентр»на свою користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн 00 коп.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним рішення ТОВ «ФК «Фінцентр» № 2/2019 від 16 березня 2020 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ТОВ «Д І О Трейдер» з 16 березня 2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ТОВ «ФК «Фінцентр» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Стягнуто із ТОВ «ФК «Фінцентр» на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Таранов С.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинами справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що після визнання незаконним та скасування рішення відповідача про відсторонення позивача від займаної посади, права позивача є поновленими. Поза увагою суду залишився той факт, що ОСОБА_1 фактично було звільнено із займаної посади директора ТОВ «Д І О Трейдер». Вказує, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з моменту відсторонення позивача від виконання його обов`язків (16 березня 2020 року) по дату прийняття судом першої інстанції рішення (18 лютого 2021 року) двічі змінювався керівник ТОВ «Д І О Трейдер». Судом також не взято до уваги тих обставин, що позивач з моменту відсторонення від виконання обов`язків і до моменту прийняття рішення судом у справі, не отримував заробітну плату та не допускався відповідачем до виконання своїх посадових обов`язків і відповідно до відомостей з Пенсійного фонду України (довідка ОК-5) за позивача не сплачувались податки та Єдиний соціальний внесок, як за найманого працівника.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із ТОВ «ФК «Фінцентр»на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки не звернув уваги на те, що відповідачем фактично було позбавлено позивача права на працю, заробітна плата з моменту відсторонення від виконання обов`язків не виплачується. У разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Звертає увагу, що оскільки ТОВ «ФК «Фінцентр» є суб`єктом призначення на посаду директора ТОВ «Д І О Трейдер» та звільнення (відсторонення) його з посади, тобто у даному випадку є роботодавцем, а відтак, саме відповідач має сплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В апеляцій скарзі ТОВ «ФК «Фінцентр» просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення про відсторонення від посади і в частині розподілу судових витрат, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинами справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга ТОВ «ФК «Фінцентр» мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин мають бути застосовані норми положень трудового законодавства, визначені ст.46 КЗпП України. Вказує, що суд помилково вважав, що відповідачем не доведено правових підстав для застосування у спірних правовідносинах норм права, що регулюють відсторонення позивача, як члена виконавчого органу, визначеного ст.99 ЦК України.

Зазначає, що відсторонення позивача від виконання повноважень директора за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками, відрізняється від відстороненням працівника від роботи у розумінні ст.46 КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства прийняти рішення про відсторонення від виконання повноважень директора міститься не в приписах КЗпП України, а в ст.99 ЦК України, тобто не регулюється нормами трудового права.

Наголошує, що усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов`язків, яке передбачене ч.3 ст.99 ЦК України, не є відсторонення працівника від роботи в розумінні ст.46 КЗпП України, а відтак, у суду не було передбачених КЗпП України підстав для визнано незаконним рішення ТОВ «ФК «Фінцентр» № 2/2019 від 16 березня 2020 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ТОВ «Д І О Трейдер» з 16 березня 2020 року.

Також відповідач вважає безпідставним стягнення з ТОВ «ФК «Фінцентр» на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп., оскільки такий розмір витрат позивачем не доведено.

Представник позивача - адвокат Таранов С.І. подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінцентр», в якому вказує, що в оскаржуваному рішенні ТОВ «ФК «Фінцентр» № 2/2019 від 16 березня 2020 рок не зазначена підстава такого відсторонення та строки відсторонення. Тому вважає твердження ТОВ «ФК «Фінцентр» про відсторонення ОСОБА_1 у відповідності до ст.99 ЦК України, безпідставними. Інші доводи та вимоги відзиву представника позивача - адвоката Таранова С.І. кореспондуються із доводами його апеляційної скарги.

Відповідач ТОВ «ФК «Фінцентр» не скористалося своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу адвоката Таранова С.І., своїх заперечень щодо змісту і вимог його апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.

Третя особа: ТОВ «Д І О Трейдер» не скористалося своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційні скарги, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг до апеляційного суду не направило.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача - адвоката Таранова С.І. підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ТОВ «ФК «Фінцентр» - задоволенню частково, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням ТОВ «ФК «Фінцентр» №1 від 10 грудня 2019 року, в особі директора ОСОБА_4, було призначено позивача ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ «Д І О Трейдер» з 11 грудня 2019 року безстроково (а.с.5-6, т.1).

Тобто, на підставі рішення № 1 від 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора ТОВ «Д І О Трейдер», як керівника - органу управління юридичною особою.

Отже, ТОВ «ФК «Фінцентр» у юридичній особі ТОВ «Д І О Трейдер» створено одноосібний виконавчий орган під назвою - директор.

Рішенням учасника ТОВ «Д І О Трейдер» № 2/2019 від 16 березня 2021 року ТОВ «ФК «Фінцентр», в особі директора ОСОБА_4, було тимчасово відсторонено позивача ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ТОВ «Д І О Трейдер» з 16 березня 2020 року (а.с.7-8, т.1).

На підставі цього рішення № 2/2019 від 16 березня 2021 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про призначення тимчасово виконуючим обов`язки директора ОСОБА_2 (у зв`язку з відстороненням ОСОБА_1 ).

У ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ст.ст. 2, 19 ЦПК України).

У даній справі ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ТОВ «ФК «Фінцентр» № 2/2019 від 16 березня 2020 року про відсторонення позивача від виконання повноважень директора ТОВ «Д І О Трейдер, поновлення його на посаді директора ТОВ «Д І О Трейдер» з 16 березня 2020 року, стягнення із ТОВ «ФК «Фінцентр»на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є акціонерне товариство урегульовано у низці нормативних актів, серед яких ЦК України, ГК України, Закон України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» (далі - Закон № 514-VI).

Відповідно до ч.2 ст.80 ГК України акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов`язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов`язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

За змістом ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч.3 ст.167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч.ч.1,2 ст.97 ЦК України). У товариствах, в яких законом чи установчими документами передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.

Нормами Закону України «Про акціонерні товариства» (ст.ст.52, 58, 59, 60, 61) визначено, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов`язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників.

Відповідно до ч.1 ст.99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 ст.99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення.

Частинами 2-3 ст.58 Закону № 514-VI встановлено, що виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством або, як зазначено у частині п`ятій статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

Згідно із ст.3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч.3 ст.99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст.99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч.3 ст.99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Таким чином зміст положень ч.3 ст.99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч.3 ст.99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц та від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, а також у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 463/5609/17 (провадження № 61-19367св19).

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У рішенні учасника ТОВ «Д І О Трейдер» № 2/2019 від 16 березня 2021 року ТОВ «ФК «Фінцентр», в особі директора ОСОБА_4 про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ТОВ «Д І О Трейдер», з 16 березня 2020 року, не зазначено конкретної підстави такого відсторонення (норми цивільного чи трудового законодавства).

Колегія суддів вважає, що для визначення юрисдикційності спору про визнання незаконним та скасування рішення учасника ТОВ «Д І О Трейдер» № 2/2019 від 16 березня 2021 рокуТОВ «ФК «Фінцентр», в особі директора ОСОБА_4 про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ТОВ «Д І О Трейдер», необхідно встановити конкретні підстави такого відсторонення (норми цивільного чи трудового законодавства).

Аналогічного висновку щодо необхідності встановлення судом конкретних підстав такого відсторонення (норми цивільного чи трудового законодавства) дійшов Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 761/13179/20 (провадження № 61-18097св20).

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час апеляційного розгляду справи представник ТОВ «ФК «Фінцентр» - адвокат Лаухіна В.В. надала письмові пояснення, в яких зазначила, що підставою для прийняття загальними зборами учасників ТОВ «Д І О Трейдер» рішення про відсторонення ОСОБА_1 від посади директора було виявлення ознак вчинення останнім кримінального правопорушення, що полягало у незаконному привласненні ним грошових коштів ТОВ «Д І О Трейдер» на загальну суму 116 085 грн 00 коп. Указувала, що директор ТОВ «Д І О Трейдер» ОСОБА_1 , зловживаючи своїми повноваженнями, здійснив низку платежів без жодних первинних документів, що не пов`язані із діяльністю товариства та не передбачали здійснення реальних господарських операцій, завдавши цими діями збитків на суму 116 085 грн 00 коп. З метою захисту прав ТОВ «Д І О Трейдер» відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до позивача про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. В ході розгляду господарським судом справи №910/6211/20 за позовом ТОВ «ФК «Фінцентр» до ОСОБА_1 , останній повністю погасив завдані збитки, сплативши на користь ТОВ «Д І О Трейдер» 116 085 грн 00 коп., чим визнав позов. Водночас ТОВ «Д І О Трейдер», в особі т.в.о. директора ОСОБА_2, звернулося до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, та 17 березня 2020 року Солом`янським управлінням поліції ГУ Національної поліції у місті Києві відкрито кримінальне провадження №12020100090004020. В ході досудового розслідування встановлено факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2, 3 ст.191 КК України, у зв`язку з чим 30 листопада 2020 року Солом`янське управління поліції ГУ Національної поліції у місті Києві передало до Солом`янського районного суду міста Києва обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування. Тому представник ТОВ «ФК «Фінцентр» вважає, що рішення про відсторонення ОСОБА_3 вчинене в межах повноважень вищого органу товариства (а.с. 44, т.2).

На підтвердження вказаних обставин, представник ТОВ «ФК «Фінцентр» - адвокат Лаухіна В.В. надала суду: копії платіжних доручень, складених від імені ОСОБА_3 на загальну суму 116 085 грн 00 коп.; копію позовної заяви ТОВ «ФК «Фінцентр» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, яка була подана до господарського суду міста Києва; копію ухвали господарського суду міста Києві від 12 травня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/6211/20, копію ухвали господарського суду міста Києві від 03 вересня 2020 року про закриття провадження у справі № 910/6211/20; копію ухвали Солом`янського районного суду міста Києві про призначення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №12020100090004020 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2, 3 ст.191 КК України (а.с.45-68, т.2).

У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц (провадження № 14-329цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до пункту 4-1 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю).

У ч.2 ст. 89 ГК України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані, зокрема, діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, правовідносини, які виникають між товариством та його посадовою особою (директором) щодо відшкодування збитків, заподіяних під час здійснення своїх повноважень як посадової особи за своєю суттю є господарськими.

Із наданої представником ТОВ «ФК «Фінцентр» - адвокатом Лаухіною В.В. копії ухвали господарського суду міста Києві від 03 вересня 2020 року про закриття провадження у справі № 910/6211/20 вбачається, що підставою для закриття провадження у справі була відмова ТОВ «ФК «Фінцентр» від позову, оскільки ОСОБА_3 , як колишній директор, повністю погасив завдані ТОВ «Д І О Трейдер» збитки у розмірі 116 085 грн 00 коп.

Вказані дії ОСОБА_3 свідчать про те, що він визнавав існування між ним і ТОВ «ФК «Фінцентр» правовідносини, які за своєю суттю є господарськими.

За огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що у рішенні ТОВ «ФК «Фінцентр» № 2/2019 від 16 березня 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ТОВ «Д І О Трейдер»,не зазначено конкретної підстави такого відсторонення, вказані вище докази у своїй сукупності та пояснення представника відповідача вказують на те, що ТОВ «ФК «Фінцентр» припинило повноваження ОСОБА_1 члена виконавчого органу ТОВ «Д І О Трейдер»не на підставі трудового законодавства, а реалізуючи свої повноваження, передбачені ч.3 ст.99 ЦК України, яка надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Отже, з урахуванням вказаних вище вимог закону, правових позицій Верховного Суду, та встановлених у справі обставин, колегія приходить до висновку, що спір щодо визнання незаконним та скасування рішення ТОВ «ФК «Фінцентр» № 2/2019 від 16 березня 2020 року «Про відсторонення позивача від виконання повноважень директора ТОВ «Д І О Трейдер» належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарським судом.

Оскільки всі позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 у даній справі, є взаємопов`язаними, невід`ємними, від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог, а тому за своєю правовою природою, правовими наслідками та правовою доцільністю вони повинні розглядатися сукупно у порядку одного провадження (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 463/5609/17 (провадження № 61-19367св19)).

Натомість суд першої інстанції помилково розглянув справу у порядку цивільного судочинства і неправильно визначив юрисдикційність спору, який виник між сторонами у справі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги(ч.2 ст.377 ЦПК України).

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На виконання вимог ч.1 ст.256 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що оскільки розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст.ст. 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таранова Станіслава Ігоровича - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінцентр» - задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінцентр», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Д І О Трейдер», про визнання незаконним та скасування рішення про відсторонення від посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди- закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та, що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: