УХВАЛА

18 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 640/20782/21

адміністративне провадження № К/9901/39856/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року по справі № 640/20782/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

27 жовтня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного банку України, в якій позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Національного банку України з повернення без виконання платіжної вимоги Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28 квітня 2021 року № 64162773-32 про безспірне списання з рахунків публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» коштів на користь ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 64162773 за виконавчим листом від 12 січня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц;

- зобов`язати Національний банк України належним чином виконати платіжну вимогу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28 квітня 2021 року № 64162773-32 про безспірне списання з рахунків публічного акціонерною товариства «Банк «Фінанси та Кредит» коштів на користь ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 64162773 за виконавчим листом від 12 січня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц;

- визнати протиправним та нечинним пункт 10 глави 1 розділу VI «Інструкції» про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті», затвердженої постановою правління Національного банку України від 16 серпня 2006 року № 320 (зі змінами).

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок вчинення протиправних дій суб`єктом владних повноважень та внаслідок прийняття оскаржуваного в частині нормативно-правового акту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 до Національного банку України залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 1 816,00 грн (отримувач коштів - УК у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

В свою чергу, на виконання вимог вказаної вище ухвали суду, позивачем було подано заяву про усунення недоліків, до якої позивачем не було додано квитанції про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду за даною позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху та запропоновано апелянту усунути зазначені у ній недоліки протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання суду апеляційної інстанції оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року було повернуто апелянту.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 328 КАС України встановлений вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку.

Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Отже, законодавцем визначено, що особа може скористатись правом на касаційне оскарження судових рішень виключно у визначених цим Кодексом випадках.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судового рішення у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судове рішення про повернення апеляційної скарги, позивач не доводить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Скаржник в касаційній скарзі наголошує на порушенні судом апеляційної інстанції його конституційних прав (ст.ст.8, 42, 55, 129 Конституції) і наявність виключної проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з питання звільнення від сплати судового збору за позовами, пов`язаними із захистом прав споживачів.

Проте, скаржник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає значення цієї справи для формування правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Крім того, Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Таким чином, аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року по справі № 640/20782/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.Е. Мацедонська

Н.В. Шевцова