open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2021Справа № 910/12704/21Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Національна служба здоров`я України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр здоров`я та реабілітації " 100 відсотків життя", м. Київ

про стягнення 48 587,63 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.08.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулась Національна служба здоров`я України (позивач) із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр здоров`я та реабілітації " 100 відсотків життя" надмірно сплачених коштів в розмірі 48 587,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті проведення НСЗУ верифікації з проведенням перерахунків встановлено, що за період дії Договору №0000-М6Е5-М000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 13.01.2020 відповідачу було надмірно сплачено кошти в сумі 48 587,63 грн, однак відповідачем, не зважаючи на листи та претензію позивача, вказані кошти не були повернуті НСЗУ.

Ухвалою від 10.08.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

25.08.2021 року позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 відкрито провадження у справі №910/12704/21.

Ухвалою від 22.09.2021 року виправлено в тексті ухвали Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/12704/21 допущену технічну описку та вступну частину і перші три абзаци судового документу викладено в наступній редакції:

"Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши без виклику представників сторін

позовну заяву Національна служба здоров`я України (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 19)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр здоров`я та реабілітації " 100 відсотків життя" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 87-А, літера Б)

про стягнення 48 587,63 грн, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулась Національна служба здоров`я України (позивач) із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр здоров`я та реабілітації " 100 відсотків життя" надмірно сплачених коштів в розмірі 48 587,63 грн.

Ухвалою від 10.08.2021 року судом було залишено позовну заяву Національної служби здоров`я України без руху.

25.08.2021 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.".

11.10.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що даній спір є адміністративним, оскільки є публічно правовим, у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити.

Розглянувши вказане клопотання відповідача суд повідомляє наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria2» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …».

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори безпосередньо фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, оцінивши їх з урахуванням наведених вище норм права, Суд дійшов висновку, що спірні правовідносини є приватно-правовими та похідними від господарських відносин, а тому не можуть бути розглянуті у порядку адміністративного судочинства, виходячи з того, що у даних правовідносинах відсутній публічно-правовий спір, у зв`язку з чим, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Ухвалою від 04.11.2021 року виправлено в тексті ухвали Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/12704/21 допущену технічну описку та описову і резолютивну частини судового документу викладено в наступній редакції:

"05.08.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулась Національна служба здоров`я України (позивач) із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр здоров`я та реабілітації " 100 відсотків життя" надмірно сплачених коштів в розмірі 48 587,63 грн.

Ухвалою від 10.08.2021 року судом було залишено позовну заяву Національної служби здоров`я України без руху.

25.08.2021 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

В ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Керуючись ст. ст. 12, 80, 81, 176, 234, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

3. Запропонувати відповідачу у строк до п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

4. Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

5. Запропонувати позивачу у строк до десяти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву (якщо такий буде подано), подати суду відповідь на відзив, надіслати її копію відповідачеві, докази чого надати суду.

6. Запропонувати відповідачу у строк до семи днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення, надіслати копію заперечень позивачеві, докази чого надати суду.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.".

05.11.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є типовим договором в розумінні ст. 179 ГК України, що підтверджується постановою КМУ від 25.04.2018 №410 та, в свою чергу, є доказом того, що такий договір є господарським і до нього застосовуються положення господарського процесу. Щодо підстав перерахунку, то позивачем зазначено, що на підтвердження його здійснення до матеріалів справи надано «Підстави для переліку».

Правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2020 року між Національною службою здоров`я України (далі також - НСЗУ, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр здоров`я та реабілітації « 100 відсотків життя» (далі також - надавач) був укладений Договір №0000-М6Е5-М000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 13.01.2020 (надалі - Договір), відповідно до п. 8. якого надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Цей Договір є договором на користь третіх осіб - пацієнтів у частині надання їм медичних послуг надавачем. (п. 13. Договору).

Відповідно до п. 16. Договору замовник має право провидити моніторинг виконання умов договору, зокрема шляхом звіри повноти та достовірності інформації, що внесена у звіт про медичні послуги за договором, з інформацією, що міститься в системі, медичною документацією та іншими даними, що свідчать про надання послуг згідно з цим договором, та у разі виявлення невідповідностей чи порушень умов цього договору здійснювати перерахунок сплачених коштів за звітом про медичні послуги.

Підпунктом 25. пункту 19. Договору сторони погодили, що надавач зобов`язується повертати замовнику надміру сплачені коши згідно з цим договором, зокрема у випадках, передбачених пунктами 23, 35 і 38 цього договору.

Пунктом 35. Договору передбачено, що у разі встановлення за результатами моніторингу розбіжностей між відомостями, поданими надавачем у звітах про медичні послуги, та інформацією або документами, що містяться в системі, статистичній звітності надавача, документах, які підтверджують надання медичних послуг, медичній документації, іншими фактичними даними про надання медичних послуг, а також виявлення декларацій, що подані з порушенням встановленого МОЗ порядку їх подання, або у разі самостійного виявлення фактів надміру сплачених коштів за договором надавач зобов`язаний зменшити суму оплати за звітом про медичні послуги за поточний період на суму надміру сплачених коштів. У разі неможливості подання уточненого звіту про медичні послуги або здійснення перерахунку оплати за звітом про медичні послуги поточного періоду надавач повинен здійснити повернення надміру сплачених коштів протягом п`яти календарних днів з дати отримання відповідної вимоги замовника або самостійного виявлення факту надміру сплачених коштів.

У разі коли після оплати за звітом про медичні послуги буде встановлено невідповідність даних звіту про медичні послуги інформації, що міститься в системі, статистичній звітності надавача, документам, які підтверджують надання медичних послуг, деклараціям, іншим фактичним даним про надання медичних послуг, надавач зобов`язаний повернути замовнику надміру сплачені кошти протягом трьох календарних днів з дати надіслання повідомлення замовником. У разі неповернення надміру сплачених коштів замовник має право відповідно зменшити суму оплати у наступних звітних періодах. (п. 38. Договору).

Відповідно до п. 48. Договору він діє з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року. Строк дії може бути продовжений за згодою сторін не більше ніж на три місяці.

Додатком №1 до Договору сторони оформили спеціальні умови надання медичних послуг, пов`язаних з первинною медичною допомогою.

Протягом 2021 року до НСЗУ надходила інформація за період дії Договору у 2020 році, також факти недостовірності (несвоєчасності) внесення відповідачем інформації в центральну базу даних електронної системи охорони здоров`я (далі - ЦБД ЕСОЗ) виявлені при здійсненні у НСЗУ при проведенні аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених на первинну медичну допомогу:

- про припинення трудових відносин з лікарем, який надає первинну медичну допомогу, зазначеним в декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (далі - лікар), та надавачем або фізичною особою-підприємцем, що має господарські відносини з надавачем, або припинення господарських відносин між надавачем або фізичною особою-підприємцем, що обраний(а) лікарем, або про смерть лікаря.

Таким чином, в результаті проведення НСЗУ верифікації з подальшим проведенням перерахунків встановлено, що за період дії Договору надавачу було надмірно сплачено кошти в сумі 48 587,63 грн.

Як зазначає позивач, визначення суми надмірно сплачених коштів відбувалося наступним чином: за кожний звітний місяць 2020 року, НСЗУ було проведено виключення декларацій з обсягу практики відповідача у зв`язку з несвоєчасним внесенням інформації (про припинення трудових відносин відповідача з лікарем) в ЦБД ЕСОЗ та визначено різницю між перерахованою та фактичною сумою оплати за такий звітний місяць.

23.04.2021 року позивачем було направлено відповідачу претензію №8201/2-17-21, в якій позивач вимагав повернути надмірно сплачені кошти в розмірі 48 587,63 грн протягом 1 місяця.

У зв`язку з неповерненням позивачу відповідачем вказаних коштів, НСЗУ звернулась до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму коштів в розмірі 48587,63 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

В частині 1 ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 6 частини першої статті 7 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" та підпунктом 5 пункту 4 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101 на НСЗУ покладено обов`язок здійснювати заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій.

До таких заходів належить, зокрема, проведення верифікації відповідно до пункту 27 Порядку функціонування електронної системи охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №411 «Деякі питання електронної системи охорони здоров`я» (далі - Порядок), які спрямовані на забезпечення точності та достовірності інформації у центральній базі даних електронної системи охорони здоров`я.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 348 від 15.04.2020) верифікація - комплекс заходів з порівняння, встановлення відповідності та підтвердження відомостей, що містяться в реєстрах центральної бази даних, з відомостями, що містяться в тих самих або інших реєстрах центральної бази даних або інших державних інформаційних ресурсах, а також відомостями, одержаними, зокрема шляхом електронної взаємодії, від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які є володільцями та/або розпорядниками таких відомостей, відомостей, одержаних у результаті заходів з моніторингу виконання умов договорів та перевірки НСЗУ дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, і договорами про медичне обслуговування населення, іншими даними.

Суд зазначає, що правовідносини щодо повернення надміру перерахованих коштів, які виникли між сторонами спору, регулюються нормами укладеного між сторонами Договору.

Пунктом 35. Договору передбачено, що у разі встановлення за результатами моніторингу розбіжностей між відомостями, поданими надавачем у звітах про медичні послуги, та інформацією або документами, що містяться в системі, статистичній звітності надавача, документах, які підтверджують надання медичних послуг, медичній документації, іншими фактичними даними про надання медичних послуг, а також виявлення декларацій, що подані з порушенням встановленого МОЗ порядку їх подання, або у разі самостійного виявлення фактів надміру сплачених коштів за договором надавач зобов`язаний зменшити суму оплати за звітом про медичні послуги за поточний період на суму надміру сплачених коштів. У разі неможливості подання уточненого звіту про медичні послуги або здійснення перерахунку оплати за звітом про медичні послуги поточного періоду надавач повинен здійснити повернення надміру сплачених коштів протягом п`яти календарних днів з дати отримання відповідної вимоги замовника або самостійного виявлення факту надміру сплачених коштів.

У разі коли після оплати за звітом про медичні послуги буде встановлено невідповідність даних звіту про медичні послуги інформації, що міститься в системі, статистичній звітності надавача, документам, які підтверджують надання медичних послуг, деклараціям, іншим фактичним даним про надання медичних послуг, надавач зобов`язаний повернути замовнику надміру сплачені кошти протягом трьох календарних днів з дати надіслання повідомлення замовником. У разі неповернення надміру сплачених коштів замовник має право відповідно зменшити суму оплати у наступних звітних періодах. (п. 38. Договору).

В межах повноважень та компетенції НСЗУ на підтвердження інформації зазначеної у "Підстави для перерахунку- 40382938", у стовпці під назвою "ГО лікаря 303, стосовно якого є розбіжності між датою звільнення та деактивацією запиту в ЦБД ЕСОЗ", зазначено ГО лікаря який перебував у трудових відносинах з відповідачем.

- за ID лікаря d2ае43аl-936d-4е0d-асb0-dd18е6429095 зареєстрований лікар-терапевт ОСОБА_1 де: Дата звільнення згідно наказу: 07.10.2020, Дата звільнення в системі: 18.12.2020;

- за ID лікаря 957dc633-d629-4012-9580-9аа0704се976 зареєстрований за спеціальністю Загальна практика - сімейна медицина ОСОБА_2 де: Дата звільнення згідно наказу: 30.09.2020, Дата звільнення в системі: 11.12.2020;

- за ID лікаря аf7аf9а8-22е7-4ddb-аb99-аа32775828f8 зареєстрований за спеціальністю Загальна практика - сімейна медицина ОСОБА_3 де: Дата звільнення згідно наказу: 14.09.2020, Дата звільнення в системі: 30.12.2020.

Отже, на основі вищезазначеної інформації проведено перерахунок за період дії Договору у 2020 році та визначено суму в розмірі 48 587,63 грн, як кошти, які надмірно сплачено НСЗУ та які потрібно повернути відповідачем до Державного бюджету.

Вимога про стягнення відповідних сум надміру перерахованих коштів визнається судом ефективним способом захисту права позивача на відповідне повернення на підставі умов Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем такого права позивача у зв`язку з невиконанням вимог про повернення коштів в результаті встановлених позивачем невідповідностей (недостовірностей) внесення відповідачем даних в центральну базу даних електронної системи охорони здоров`я.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, проаналізувавши вище викладене, Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 48 587,63 грн коштів.

Судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр здоров`я та реабілітації " 100 відсотків життя" (ідентифікаційний код 40382938, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 87-А, літера Б) на користь Національної служби здоров`я України (ідентифікаційний код 42032422, місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 19) суму коштів в розмірі 48 587,63 грн (сорок вісім тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 63 копійки) та суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ

Джерело: ЄДРСР 101177302
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку