Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Відкритому акціонерному товариству «УНІВЕРСАЛ», яке змінило організаційно - правову форму на Приватне акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛ», згідно з Договором №021708 від 21.10.2002 року присвоєно залізничний код вантажовідправника (вантажоотримувача) №7729778, форма оплати: розрахунок за послуги залізниці по попередній оплаті, що підтверджується довідкою Державної адміністрації залізничного транспорту України «Південна залізниця» №57/6852-к від 30.10.2002 року. (а.с.4)

Станцією Основа Південної залізниці виставлено Приватному акціонерному товариству «УНІВЕРСАЛ» рахунок - фактуру №18 від 09.06.2011 року на суму 12000 грн. 00 коп. в якості попередньої оплати за залізничні послуги. (а.с. 42)

Приватне акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ» здійснило перерахування грошових коштів на рахунок станції Основа Південної залізниці у розмірі 12000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача від 10.06.2011 року із зазначенням призначення платежу: «попередня оплата за ж.д.послуги згідно рах. №18 від 09.06.2011 р.», переліком №221 від 10.06.2011 року з особового рахунку № 7729778 (сальдо на кінець розрахункової доби 14 661 грн. 47 коп. (а.с.43-44)

Згідно з переліками №171 від 11.06.2011 року, №134 від 13.06.2011 року, №166 від 14.03.2012 року, випискою, накопичувальною карткою №14090973 від 14.03.2012 року з особового рахунку № 7729778 Приватного акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ» списано грошові кошти у загальному розмірі 10 397 грн. 58 коп. (а.с.45-49)

Згідно з Договором №021708 по особовому рахунку №7729778 по станції Основа у Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛ» наявна переплата перед Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на суму в розмірі 4 263 грн. 89 коп., що підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків від 17.11.2017 року, станом на 01.01.2018 року, на 31.12.2019 року. (а.с.50-51)

23.02.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист №23/02-Б з вимогою повернути залишок невикористаного авансу згідно з договором від 21.10.2002 року в сумі 4 263 грн. 89 коп. У відповідь на який останній листом №ЄРЦ-05/1446-ФК від 10.03.2021 року повідомив, що у зв`язку з закінченням терміну позовної давності, було проведено списання кредиторської заборгованості по договору №021708 від 21.10.2002 р. з особового рахунку №7729778 в сумі 4 263 грн. 89 коп. (а.с.52-53)

Листом №29/03/2021 від 29.03.2021 року Позивач просив Відповідача надати копію договору №021708 від 21.10.2002 р. та додаткової угоди за 2017 рік. У відповідь на який Відповідач листом №ДН-2-05-10/23 від 17.05.2021 року повідомив, що договір закрито, у зв`язку зі строком давності не має можливості надати копії договору та додаткової угоди. (а.с.54-55)

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач стверджує, що Відповідачем не було повернуто перераховані грошові кошти. За таких підстав, Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» грошові кошти у розмірі 4 263 грн. 89 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що після 14.03.2012 року будь - який операцій по особовому рахунку здійснено не було, а тому з квітня 2012 року Позивач був обізнаний про залишок коштів на особовому рахунку, а тому з цього періоду починається загальний строк позовної давності, який сплив 30.06.2013 року. Крім того, навіть якщо рахувати строк позовної давності з дати підписання акту звірки за 2019 р., то строки позовної давності сплинули 01.04.2021 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. (стаття 181 Господарського кодексу України)

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина друга).

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами частини третьої статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Сторонами у даній справі не заперечувався факт укладання Договору №0221708 від 21.10.2002 року за типовою формою, яка встановлена Додатком №1 до п.2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспортну України №644 від 21.11.2000 р., про що було зазначено у заявах по суті спору.

Листом №29/03/2021 від 29.03.2021 року Позивач просив Відповідача надати копію договору №021708 від 21.10.2002 р. та додаткової угоди за 2017 рік. У відповідь на який Відповідач листом №ДН-2-05-10/23 від 17.05.2021 року повідомив, що договір закрито, у зв`язку зі строком давності не має можливості надати копії договору та додаткової угоди. (а.с.54-55)

Таким чином, враховуючи відсутність тексту Договору №0221708 від 21.10.2002 року у Сторін, Судом не досліджується зміст укладеного між сторонами договору.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною першою статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 307 ГК України.

Частиною 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, Станцією Основа Південної залізниці виставлено Приватному акціонерному товариству «УНІВЕРСАЛ» рахунок - фактуру №18 від 09.06.2011 року на суму 12000 грн. 00 коп. в якості попередньої оплати за залізничні послуги. (а.с. 42)

Приватне акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ» здійснило перерахування грошових коштів на рахунок станції Основа Південної залізниці у розмірі 12000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача від 10.06.2011 року із зазначенням призначення платежу: «попередня оплата за ж.д.послуги згідно рах. №18 від 09.06.2011 р.», переліком №221 від 10.06.2011 року з особового рахунку №7729778 (сальдо на кінець розрахункової доби 14 661 грн. 47 коп. (а.с.43-44)

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 7 Статуту залізниць України залізниці здійснюють перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти між станціями, відкритими для виконання відповідних операцій. Станції здійснюють операції, пов`язані з перевезенням пасажирів, багажу і вантажобагажу з прийняттям видачею вантажів вагонними, дрібними відправками та в контейнерах, а за договорами з відправниками та одержувачами - їх навантаження і вивантаження. Станції можуть відкриватися для проведення усіх або окремих операцій.

Відповідно до ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами.

Стаття 62 Статуту залізниць України визначає, що порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством.

Порядок розрахунків за перевезення і послуги врегульований ст. 62 Статуту залізниць України та Правилами розрахунків за перевезення вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів" № 644 від 21 листопада 2000 р. (далі - Правила).

Згідно з п.2.5 вказаних Правил платник за договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу залізниці кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Розрахунковий підрозділ залізниць веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису) (п.п. 2.6, 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. Усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Відповідно до п. 5.1 роз`яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29 травня 2002 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

Однак якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

Згідно з переліками №171 від 11.06.2011 року, №134 від 13.06.2011 року, №166 від 14.03.2012 року, випискою, накопичувальною карткою №14090973 від 14.03.2012 року з особового рахунку № 7729778 Приватного акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ» списано грошові кошти у загальному розмірі 10 397 грн. 58 коп. (а.с.45-49)

Таким чином, залишок грошових коштів згідно з Договором №021708 на особовому рахунку № 7729778 Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛ» становить 4 263 грн. 89 коп., що також підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків від 17.11.2017 року, станом на 01.01.2018 року, на 31.12.2019 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.50-51)

23.02.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист №23/02-Б з вимогою повернути залишок невикористаного авансу згідно з договором від 21.10.2002 року в сумі 4 263 грн. 89 коп. У відповідь на який останній листом №ЄРЦ-05/1446-ФК від 10.03.2021 року повідомив, що у зв`язку з закінченням терміну позовної давності, 22.12.2020 року було проведено списання кредиторської заборгованості по договору №021708 від 21.10.2002 р. з особового рахунку № 7729778 в сумі 4 263 грн. 89 коп. (а.с.52-53)