ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/698/21 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Єгорової Н.М., Степанюка А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Зазимської сільської ради Броварського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 06.11.2020 № 1660-L-VІІ.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року позов задоволено:
Визнано протиправним та скасовано рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 06.11.2020 № 1660-L-VІІ.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що постановою Верховного Суду України від 25.06.2021 у справі №320/6221/18 фактично підтверджено законність рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 01.12.2016 № 384 Х-VІІ про надання дозволу Пухівській сільській раді на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальній громаді площею 25,0000 га для громадського центру АДРЕСА_1 та рішення цієї ж сільської ради від 05.10.2018 № 1095-XXX-VII.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач умисно тривалий час - 2 роки і 8 місяців не виконував рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 810/225/18, оскільки у відповідача існували об`єктивні причини, які фактично унеможливлювали виконанню вказаного вище судового рішення.
Апелянт вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишено те, що позивач 01.08.2017 вперше звернувся з клопотанням до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про надання йому відповідного дозволу, що підтверджується мотивувальною частиною рішення суду у справі № 810/225/18, відповідно позивач звернувся до сільської ради вже після прийняття рішення сільською радою про формування загальної площі земельної ділянки під громадський центр.
Ухвалами Шостого апеляційного адіміністративного суду від 31 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Зазимської сільської ради Броварського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
29 вересня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 щодо апеляційної скарги відповідача, в яких позивач вказує про відсутність підстав для задоволення останньої.
Ухвалою Шостого апеляційного адіміністративного суду від 11 жовтня 2021 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Зазимської сільської ради Броварського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2017 позивач звернувся до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0.25 га для особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .
10.10.2017 Пухівською сільською радою було прийняте рішення № 780-ХVІІІ-VІІ, яким позивачу було відмовлено у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки 0.25 га для особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .
За результатами оскарження означеного рішення ради у судовому порядку, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 810/225/18 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0, 25 га в АДРЕСА_1 від 10.10.2017.
Зобов`язано Пухівську сільську раду Броварського району Київської області надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,25 га в АДРЕСА_1 згідно графічного матеріалу та в порядку і спосіб, передбачений ст. 118 ЗК України.
Зобов`язано Пухівську сільську раду Броварського району Київської області не пізніше тридцяти днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили надати суду звіт про виконання судового рішення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 набрало законної сили 29.05.2018.
Пухівська сільська рада не виконувала рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 810/225/18. При цьому, протягом всього часу невиконання судового рішення Пухівською сільською радою землі, де мав намір позивач отримати у власність земельну ділянку площею 0.25 га для особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 були вільними.
Лише 06.11.2020 на 50 сесії 7 скликання, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 810/225/18, Пухівська сільська прийняла рішення № 1660-L-VІІ, яким вирішила надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,25 га в АДРЕСА_1 .
Однак з довідки № 994 від 31.12.2020 вбачається, що зазначена земельна ділянка є частиною земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею 17,4707 га, кадастровий номер 3221286801:01:033:0049.
З огляду на наведене, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою був наданий позивачу на вже сформовану земельну ділянку, що підтверджується довідкою № 994 від 31.12.2020, що надана позивачу Зазимською сільською радою, яка є правонаступником Пухівської сільської ради (відповідно з Законом № 1009-ІХ 17, п. 6, 61, 62 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 280/97-ВР, ч. 2, 3, 4 Закону № 157-VІІ).
Таким чином Пухівська сільська рада надала дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою в межах ділянки, яка вже була сформована, в свою чергу, після того, як на підставі скасованого Київським окружним адміністративним судом (справа № 320/6221/18 від 26.04.2019) додаткового рішення ради від 05.10.2018 № 1095-XXX-VII був виготовлений та затверджений проект землеустрою.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, посилаючись на ст. 22, 50 Закону України «Про землеустрій», що прийняте рішення Пухівською сільською радою від 06.11.2020 № 1660-L-VІІ про надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0.25 га для особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 є протиправним, оскільки чинним законодавством не передбачено право органів місцевого самоврядування надавати дозволи на виготовлення проектів землеустрою на вже сформовані земельні ділянки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Частиною 6 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі:
а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;
б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;
в) судових рішень.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій»:
- проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
- технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
За правилами статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
Відтак, чинним законодавством не передбачено право органів місцевого самоврядування надавати дозволи на виготовлення проектів землеустрою на сформовані земельні ділянки.
Верховний Суд у постанові від 16.07.2020 у справі № 802/1447/17-а висловив правову позицію, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що в свою чергу здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
Підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст.79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
У даній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
З огляду на встановлені фактичні обставини, законодавчі норми та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що занадто тривале невиконання відповідачем рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 810/225/18 зумовило прийняття останнім протиправного рішення від 06.11.2020 № 1660-L-VІІ, яке фактично позбавило позивача можливості замовити виготовлення проекту землеустрою, а також права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки.
В той же час, відповідач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій та прийнятого рішення, в апеляційній скарзі, у даній справі, фактично лише висловлює незгоду із судовим рішенням від 26.04.2018 у справі № 810/225/18, яке, в свою чергу, набрало законної сили 29.05.2018 та не оскаржувалось відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із статтею 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.
Колегія суддів акцентує увагу, що наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов`язковості (що передбачає обов`язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов`язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.
Водночас, беручи до уваги також регламентовану статтею 14 КАС України обов`язковість судових рішень, відсутні підстави вважати, що наведені в апеляційній скарзі доводи вказують на наявність обставин, що унеможливлювали виконання судового рішення у встановлений судом спосіб та порядок.
Згідно практики Європейського суду з прав людини право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст (стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод розповсюджує свою дію і на стадію виконання судового рішення).
Окрім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №320/6221/18, оскільки відповідне судове рішення не є релевантним спірним правовідносинам, а обставини є відмінними.
Так, постановою Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №320/6221/18 фактично підтверджено законність рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 01.12.2016 № 384 Х-VІІ, однак лише в контексті дотримання процедурних питань при його прийнятті, такого як неоприлюднення його проекту.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року.
Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
П О С Т АН О В И В:
Апеляційну скаргу Зазимської сільської ради Броварського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.М. Єгорова,
А.Г. Степанюк
