ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року справа №200/12108/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В.,

секретар судового засідання Мирошниченко О.Л.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Іванової Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року у справі № 200/12108/20-а (головуючий І інстанції Михайлик А.С., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування наказу, стягнення компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі відповідач), в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив скасувати наказ від 28.12.2020 року № 141/1 «Про внесення змін до наказу від 26.12.2019 № 3993/1 «Про звільнення ОСОБА_1 »; стягнути заборгованість з виплати компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 212093,30 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.01.2020 року по дату постановлення рішення у справі з визначенням суми стягнення виходячи з розміру середньоденної заробітної плати у розмірі 14973,90 грн. або іншої середньоденної суми, встановленої судом під час судового процесу (т. 1 а.с. 122-125).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області «Про внесення змін до наказу від 26.12.2019 № 3993/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28.12.2020 року № 141/1;

- стягнуто з відповідача на користь позивача 207064,20 грн. заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки;

- стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 31093,67 грн.

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 42-49).

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає правомірним спірний наказ від 28.12.2020 року № 141/1, яким внесені зміни до наказу від 26.12.2019 року № 3993/1, який прийнято на виконання рекомендацій аудиторського звіту та у зв`язку з втратою первинних документів. Помилковим є висновок суду про врахування винагороди державного виконавця при обчисленні середньої заробітної плати, оскільки за пп. «н» п. 4 Порядку № 100 в редакції постанови КМУ № 1213 від 09.12.2020 року при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: винагороди державним виконавцям. Вважає відсутність підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки останній хоча і був звільнений з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, проте звільнення пов`язане з переведенням до правонаступника, тобто позивача працевлаштовано, не позбавлено заробітної плати (т. 2 а.с. 55-65).

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував позивач.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 року № 3993/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » з 27.12.2019 року позивача звільнено з займаної посади головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в порядку переведення для подальшої роботи у Східному міжрегіональному правлінні Міністерства юстиції (м. Харків) згідно п. 5 ст. 36 Кодексу законів по працю України та відповідно до ст. 41 Закону України «Про державну службу». Встановлено до виплати позивачу компенсацію за частину невикористаної відпустки за період роботи з 01.06.2011 року по 31.05.2012 року у кількості 15 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період з 01.06.2012 року по 31.05.2013 року у кількості 8 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період з 01.06.2014 року по 31.05.2015 року у кількості 15 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період з 01.06.2019 року по 27.12.2019 року у кількості 18 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 8 років стажу державної служби у кількості 4 календарних днів (т. 1 а.с. 71).

Наказом Східного регіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) № 408/к від 27.12.2019 року ОСОБА_1 з 28.12.2019 року призначено на посаду головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в порядку переведення (т. 1 а.с. 73).

Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області під час перевірки правильності нарахування відпускних за 2019 рік виявлені розбіжності в нарахуванні через наявні технічні помилки у програмному забезпеченні, про що зазначено в листі 19.05.2020 № 01-21/143 до Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про збільшення кошторисних призначень для виплат перерахунку. Відповідно до додатків до цього листа позивачу належить до виплати відпускні (33 дні) 4513,58 грн (30 688,86 грн належить до виплати, 26175,28 виплачено) та компенсація за 60 днів невикористаної відпустки в сумі 15271,80 грн (52 126,80 грн - належить до виплати після перерахунку, 36 855,00 грн - фактично виплачено) (т. 1 а.с 8-9).

У пункті 12 витягу з аудиторського звіту (висновки і рекомендації) про проведення позапланового внутрішнього аудиту діяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за період 01.01.2019 року по 30.06.2020 року йдеться про встановлення під час проведення внутрішнього аудити виплати при звільнені у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області працівникам, які призначені на посади до 2014 року, компенсації за дні невикористаної відпустки, які не підтверджені достовірними даними. В витягу з висновку вказано, що існує ймовірність здійснення територіальним управлінням працівникам у період, що підлягав аудиту, зайвих виплат/недоплат коштів за дні невикористаної відпустки при їх звільненні. У наведеному витягу рекомендовано територіальному управлінню (ліквідаційній комісії) вжити заходи щодо визначення достовірної відпустки працівників які призначені на посади до 2014 року, та яким при звільнені виплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки за період до 2014 року, а також щодо здійснення відповідних перерахунків у разі виявлення розбіжностей у кількості таких днів. Внести зміни до наказів про звільнення працівників діяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за 2019 та 2020 роки в частині виплат компенсації за кількість днів невикористаної відпустки, що не підтверджена достовірними даними (т.1 а.с. 81-87).

Листом від 19.08.2020 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м Харків) звернулося за роз`ясненням до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, де посилаючись на ведення в особових картках працівників ГТУЮ у Донецькій та Луганській областей на підставі наявної в розділу 4 «Відпустки» таблиці із інформацією про надання відпусток державним службовцям, відомості до якої відомості щодо відпусток до переміщення вносилися на підставі даних бухгалтерської програми, просило надати роз`яснення щодо порядку здійснення обліку невикористаних днів відпустки (т. 1 а.с. 92-93).

28.12.2020 Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області прийнято наказ № 141/1 «Про внесення змін до наказу від 26.12.2019 № 3993/1 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким з наказу № 3993/1 від 26.12.2019 виключено слова та цифри «за частину невикористаної відпустки за період роботи з 01.06.2011 по 31.05.2012 у кількості 15 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період з 01.06.2012 по 31.05.2013 у кількості 8 календарних днів» (т. 1 а.с. 74).

За розрахунковим листом за грудень 2019 року позивачу виплачено компенсацію за 60 днів відпустки в сумі 36855 грн.

За розрахункового листа за грудень 2020 року позивачу виплачено компенсацію за 37 днів відпустки в сумі 4710,14 грн. та відпускні (33 дні) 4513,58 грн. (а.с 78).

Згідно довідки про доходи від 05.02.2021 року № 10-2-20/23, розрахункових листків позивач отримав доходи у наступних розмірах: 6246,31 грн. у січні 2019 року, 21514,88 грн. у лютому 2019 року, 22250,78 грн. - у березні 2019 року, 22456,73 грн. - у квітні 2019 року, 19002,60 грн. - травні 2019 року, 43410,69 грн. - у червні 2019 року, 39195,77 грн. - у липні 2019 року, 18298,32 грн у серпні 2019 року, 55804,13 грн. - у вересні 2019 року, 22160,66 гр.н у жовтні 2019 року, 38055,46 грн. у листопаді 2019 року, 54287,56 грн. у грудні 2019 року (т. 1 а.с 119, 127-136).

За розрахунковим листком за грудень 2018 року позивачем у грудні 2018 року отримано 51610,29 грн. (т. 1 а.с. 126).

За розрахунковими листками позивач отримав винагороду державного виконавця в сумі 4697,13 грн у березні 2019 року, в сумі 311448,21 грн. у травні 2019 року, 153574,23 грн. у серпні 2019 року, 114745,72 грн. у вересні 2019 року, 509210,73 грн. у жовтні 2019 року, 80000 грн у листопаді 2019 року.

При обчисленні середньої заробітної плати для нарахування розміру належної до виплати позивачу у зв`язку зі звільненням грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області не врахувало отриману позивачем у зазначений період винагороду державного виконавця.

Щодо вимоги позивача про скасування наказу відповідача від 28.12.2020 року № 141/1 «Про внесення змін до наказу від 26.12.2019 року № 3993/1 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

В наказі Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 року № 3948/1 зазначено про наявність в позивача права на отримання компенсації за 60 днів невикористаної відпустки, у т.ч. за період роботи з 01.06.2011 року по 31.05.2012 року - 15 календарних днів, за період з 01.06.2012 року по 31.05.2013 року у кількості 8 календарних днів.

Наказом від 28.12.2020 року № 141/1 внесено зміни до наказу від 26.12.2019 року № 3993/1 «шляхом зменшення кількості днів невикористаної відпустки, за які позивачу належить до виплати компенсація до 37 днів, за рахунок виключення невикористаних днів відпустки за періоди з 01.06.2011 року по 31.05.2012 року, з 01.06.2012 року по 31.05.2013 року. Підставою прийняття наказу визначено аудиторський звіт (висновки і рекомендації) про проведення позапланового внутрішнього аудиту: діяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за період з 01.01.2019 року по 30.06.2020 року.

Право на оплачувану щорічну відпустку гарантовано ст. 45Конституції України. Умови, тривалість і порядок надання відпусток визначеноКодексом законів про працю України та Законом України «Про відпустки», іншими законодавчими актами.

За ч. 1 ст. 2Закону України «Про відпустки» від 5 листопада 1996 року № 504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам (ч. 12 ст. 10 Закону № 504).

Діючий на час переміщення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з м. Донецька порядок передбачав облік відпусток в особовій картці працівника, типову форму якої затверджено спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 року № 495/656. Порядок ведення особових карток (форма П-2ДС) в спірний період було врегульовано Інструкцією по заповненню особових карток затверджена наказом Мінстату від 26.12.95 №343, в преамбулі якої зазначено, що особові картки (форма П-2 ДС) заповнюють всі органи, установи (організації), на працівників яких поширюється Закон України «Про державну службу». Інструкцією по заповненню особових карток (форма П-2 ДС), що діяла на час переміщення передбачалося застосування запропонованої форми здійснення записів, що містили відомості про вид відпустки, за який період, дата початку та закінчення відпустки та підстави.

Згідно листа відповідача № 19589/10.4.-281220 від 19.08.2020 року, надісланого до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відомості про відпустки працівників Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, яке на сьогоднішній день є структурним підрозділом відповідача, враховувався на підставі відомостей розділу 4 «Відпустки» особових карток працівників. Після звільнення позивача відповідачем встановлено, що відомості розділу 4 «Відпустки» особових карток щодо працівників, які працювали до 2014 роки вносилися на підставі даних бухгалтерської програми, що була в розпорядженні відповідного ГТУЮ, оскільки первинні документи про відпустки залишилися на непідконтрольній території (т. 1 а.с. 92-93).

Підставою прийняття наказу № 141/1 від 28.12.2020 року та внесення змін щодо визначеної кількості невикористаної відпустки позивача при звільненні став аудиторський звіт (висновки і рекомендації) про проведення позапланового внутрішнього аудиту діяльності ГТУЮ у Донецькій області за період 01.01.2019 року по 30.06.2020 року, за п.12 якого працівникам, які призначені на посади до 2014 року, при звільнені у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ виплачувалась компенсація за дні невикористаної відпустки, які не підтверджені достовірними даними. У висновку вказано, що існує ймовірність здійснення ГТУЮ працівникам у період, що підлягав аудиту, зайвих виплат/недоплат коштів за дні невикористаної відпустки при їх звільненні. Також було рекомендовано ГТУЮ (ліквідаційній комісії) вжити заходи щодо визначення достовірної відпустки працівників, які призначені на посади до 2014 року, та яким при звільнені виплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки за період до 2014 року, а також щодо здійснення відповідних перерахунків у разі виявлення розбіжностей у кількості таких днів, внести зміни до наказів про звільнення працівників ГТУЮ за 2019 та 2020 роки в частині виплат компенсації за кількість днів невикористаної відпустки, що не підтверджена достовірними даними.

Наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 18.11.2014 року № 69/2 «Про переміщення Головного та територіальних управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів державної реєстрації актів цивільного стану, державних нотаріальних контор», було змінено місцезнаходження Головного управління на територію м. Краматорська (т. 1 а.с. 52).

Відповідач зазначає, що здійснити заходи щодо вивезення всіх документів та архіву Головного управління не вбачалось можливим через захоплення будівлі невідомими озброєними особами, документи залишені у місті Донецьку, який віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р. У зв`язку із зазначеним, у провадженні Селидівського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження №12016050390001766 від 16.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України, за фактом незаконного захоплення Головного управління юстиції у Донецькій області, розташованого за адресою: м. Донецьк, бул. Пушкіна, 34 (т.1 а.с.52-53).

Через відсутність первинної облікової документації (особових справ та наказів), які підтверджують використання відпусток працівниками до 2015 року, Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) зроблено 19.08.2020 року запитдо Мінекономіки про надання роз`яснень щодо обліку невикористаних відпусток працівників, у зв`язку з залишенням первинної документації на території, яка тимчасово не контролюється українською владою. На запит надано роз`яснення про неможливість ведення обліку відпусток за період 2014-2015 роки, тому підстави для виплати компенсації за невикористані відпустки за цей період при звільненні відсутні (т. 1 а.с. 94-95).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що необґрунтованими є посилання відповідача на зазначений аудиторський висновок, та зазначає, що цим висновком не спростовано право позивача на компенсацію за невикористану відпустку, оскільки факту використання позивачем повністю відпустки за період з 01.06.2011 року по 31.05.2012 року, з 01.06.2012 року по 31.05.2013 року не встановлено. Висновок містить адресовану відповідачу рекомендацію вжити заходи щодо визначення достовірної відпустки працівників, які призначені на посади до 2014 року, та яким при звільнені виплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки за період до 2014 року, а також щодо здійснення відповідних перерахунків у разі виявлення розбіжностей у кількості таких днів. Відповідачем не надано суду документів на підтвердження здійснення ним заходів щодо визначення достовірного розміру відпустки позивача.

Колегія суддів вважає хибним такий висновок суду першої інстанції з таких підстав.

За п. 1.6 наказу Державного комітету статистики України від 28.08.2005 року № 286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації належать: наказ (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах організаціях регламентується наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 року№ 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» (далі - Наказ № 489).

У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

Відповідно до частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки» власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Надання відпустки оформляється наказом (розпорядженням) про надання відпустки (типова форма № П-3 наказу № 489).

На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці працівника (типова форма № П-2 наказу Держкомстату № 489).

За наказом № 489 типовими формами первинної облікової документації підприємств, установ, організацій є: наказ (розпорядження) про прийняття на роботу; наказ (розпорядження) про надання відпустки; наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжна відомість працівника; розрахунково-платіжна відомість (зведена).

Пунктами 81, 82 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року № 55 передбачено, що проекти наказів (розпоряджень) з кадрових питань (особового складу) (про прийняття на роботу, звільнення, надання відпустки, відрядження тощо) готує кадрова служба на підставі рішень (вказівок) керівника установи організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру, доповідних записок керівників структурних підрозділів, конкурсних документів (протоколів та рішень атестаційної чи іншої комісії), заяв працівників, трудових договорів та інших документів.

Проекти наказів (розпоряджень) з кадрових питань (особового складу) візуються працівником кадрової служби, який створив документ, та його керівником, а також залежно від видів наказів посадовими особами структурного підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції, бухгалтерської служби, іншими посадовими особами, яких стосується документ.

На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці працівника (типова форма № П-2ДС, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України від 26.12.1995 року № 343 «Про затвердження форми первинного обліку № П-2ДС та інструкції по її заповненню» (на період 2014-2015).

Таким чином, табель обліку використання робочого часу та наказ (розпорядження) про надання відпустки є первинними документом, відповідно до даних яких здійснюється нарахування заробітної плати або компенсація за невикористані дні відпусток у разі звільнення працівника.

Будь-яке програмне забезпечення не входить до переліку таких первинних документів.

Проведеним внутрішнім аудитом встановлено, що працівникам, які призначені на посади до 2014 року, при звільненні з Головного управління виплачувалася компенсація за дні невикористаної відпустки, які не підтверджені достовірними даними. За результатами внутрішнього аудиту складено аудиторський звіт, надані висновки та рекомендації, зокрема, зазначено на необхідності внесення змін до наказів про звільнення працівників Головного управління за 2019 та 2020 роки в частині виплат компенсації за кількість днів невикористаної відпустки, що не підтверджена достовірними даними.

В зв`язку з відсутністю первинної облікової документації (особових справ та наказів), які підтверджують використання відпусток, Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) 19.08.2020 року було зробленозапит до Мінекономіки про надання роз`яснень щодо обліку невикористаних відпусток працівників через залишення первинної документації на території, яка тимчасово не контролюється українською владою. На що було надане роз`яснення про неможливість ведення обліку відпусток за період до 2014-2015 роки, тому підстав для виплати компенсації за невикористані відпустки за цей період при звільненні немає.

Колегія суддів зазначає, що в документах, які перебували у володінні Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та передані до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відсутні накази про надання відпусток, з яких можливо достовірно встановити кількість днів відпустки, які не були використані позивачем до 2015 року та які б підлягали компенсації в зв`язку зі звільненням.

Первинними обліковими документами підтверджується лише 37 днів невикористаної відпустки позивача, які і було залишено після винесення спірного наказу.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18 вказано, що: «зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Таким чином, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо)».

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України в постановах від 11.11.2015 року (провадження № 6-2159цс15) від 23.03.2016 року (провадження № 6-364цс16), від 11.05.2016 року (провадження № 6-383цс15), від 25.05.2016 року (провадження № 6-948цс16), в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав у Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з нарахування та виплати компенсації за ті дні невикористаної відпустки, які не були підтверджені первинними документами (відсутні табелі обліку використання робочого часу та накази (розпорядження) про надання відпусток). Тому, у Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), як правонаступника, такі повноваження та обов`язок також відсутні, оскільки підстави для нарахування та виплати коштів працівникам ліквідованого органу та новоутвореного, є однаковими.Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області «Про внесення змін до наказу від 26.12.2019 № 3993/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28.12.2020 року № 141/1, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування спірного наказу не підлягають задоволенню.

Щодо обчислення суми компенсації за невикористану відпустку суми середньої заробітної плати.

Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100, в редакції чинній на дату звільнення позивача).

За п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

До виплат, які включаються до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати входять: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи і вислугу років, тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату (п. 3 Порядку № 100).

За п. 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень(одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно п. 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державної казначейської служби України від 13.01.2004 року № 5, до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцiненi в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплатi, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Відповідно до розділу 2 даної інструкції фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, 2.2. фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

В спірний період виплата винагороди державного виконавця була встановлена:

- ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606, чинного на час виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 05.01.2017 року) за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій він має право на винагороду, яка виплачується за рахунок виконавчого збору. Порядок виплати, розмір винагороди та критерії оцінки роботи державного виконавця встановлюються Кабінетом Міністрів України;

- ст.13 Закону України від 02.06.2016 року № 1403 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі Закон № 1403) заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.

Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містяться у ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95).

За ст. 2 Закону № 108/95 додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98, чинного на час виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 05.10.2016 року) заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби, зазначеного у частині першій статті 6 цього Закону, складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, а також інших надбавок згідно із законодавством. За забезпечення реального, своєчасного і законного виконання виконавчого документа державні виконавці одержують винагороду в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Постановою КМУ від 11.03.2015 року № 126 затверджено Порядок виплати та розміри винагород державному виконавцю (далі - Порядок №126).

За п. 2 Порядку № 126 державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, одержує винагороду в розмірі 5 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа - в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа - в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 14 Порядку № 126 погоджена керівником структурного підрозділу відповідного Головного територіального управління юстиції Мін`юсту в Автономній Республіці Крим, в області, мм. Києві та Севастополі, що забезпечує здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень, або керівником Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту в установленому порядку заява про виплату винагороди державному виконавцю не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після погодження надсилається (подається) відповідному Головному територіальному управлінню юстиції Мін`юсту в Автономній Республіці Крим, в області, мм. Києві та Севастополі (уповноваженому структурному підрозділу Мін`юсту) та є підставою для видачі протягом п`яти робочих днів з дня отримання погодженої заяви відповідного наказу із зазначенням у ньому розміру винагороди.

Державний виконавець одержує винагороду одночасно з виплатою заробітної плати (п. 16 Порядку № 126).

Державному виконавцю, який звільняється із займаної посади раніше дня, установленого для виплати заробітної плати, належна сума винагороди виплачується під час звільнення (п.17 Порядку № 126).

Таким чином, винагорода державного виконавця є частиною оплати праці. Введення інституту винагороди державного виконавця мало на меті стимулювання своєчасного виконання рішень судів та інших компетентних органів, що сприяє підвищенню авторитету правосуддя, дотриманню принципу законності як складової верховенства права. Право на винагороду у державного виконавця виникає у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій

Винагорода державному виконавцю відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, зазначеному у п. 4 Порядку № 100, чинному на дату звільнення позивача.

Винагорода державному виконавцю за своєю суттю охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата» та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій. Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою, а тому має бути врахована під час обчислення середньої заробітної плати, за спірний період.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 09.09.2020 року у справі №814/564/16, винагорода державному виконавцю має бути врахована під час обчислення середньої заробітної плати.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З цих підстав колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.

Висновок суду першої інстанції про те, що єдиним допустимим доказом для визначення кількості днів невикористаної відпустки є наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 року № 3993/1 із визначеним періодом невикористаної щорічної відпустки позивача у кількості 60 днів, за які відповідач був повинен сплати позивачу компенсацію, є необгрунтованим.

В зв`язку з зазначеним вище, після виключення з наказу про звільнення позивача періодів невикористаної відпустки до 2015 року, за результатами аудиту, кількість днів невикористаної відпустки позивача складає 37 днів.

При звільненні позивача виплачено компенсацію за 60 днів невикористаної відпустки в сумі 36855 грн. (т. 1 а.с. 72).

На підставі наявних в матеріалах справи розрахункових листків за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року сума заробітної плати позивача становить: грудень 2018 року 42010,29 грн. (без врахування премії за рік в сумі 9600 грн.), січень 2019 року - 6246,31 грн., лютий 2019 року 21514,88 грн., березень 2019 року - 22250,78 грн. +4697,13 грн. (винагорода держвиконавця), квітень 2019 року 22456,73 грн., травень 2019 року 19002,60 грн. + 311448,21 грн. (винагорода держвиконавця), червень 2019 року - 43410,69 грн, липень 2019 року 16807,79 грн. (без врахування матеріальної допомоги 22387,98 грн), серпень 2019 року 18298,32 грн. + 153574,23 грн. (винагорода держвиконавця), вересень 2019 року 33215,84 грн. (без врахування одноразової допомоги 22588,29 грн.) + 114745,72 грн. (винагорода держвиконавця), жовтень 2019 року - 22160,66 грн. + 509210,73 грн. (винагорода держвиконавця), листопад 2019 року 32945,46 грн. (без додаткової надбавки 5110 грн.) + 80000 грн. (винагорода держвиконавця). Всього: 1473996,37 грн, з яких 300320,35 грн. заробітна плата та 1173676,02 (винагорода держвиконавця).

Отже, середньоденна заробітна плата позивача, обчислена для визначення розміру компенсації за невикористані дні відпустки становить : 1473996,37 грн /354 днів = 4163,83 грн.

Відтак, відповідач повинен був сплатити позивачу при звільнені 4163,83 х 37 днів = 154061,71 грн.

Відповідачем же сплачено компенсацію у розмірі 36855 грн, що підтверджено матеріалами справи (т.1 а.с.72).

Отже судом встановлено що, при звільненні позивачу недоплачено 117206,71 грн, тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки на зазначену суму.

Щодо посилання апелянта на те, що за пп. «н» п. 4 Порядку № 100 в редакції постанови КМУ № 1213 від 09.12.2020 року, при обчисленні середньої заробітної плати не враховується винагорода державним виконавцям, колегія суддів зазначає, що редакція п. 4 Порядку № 100 зазнала змін на підставі постанови КМУ № 1213 від 09.12.2020 року, тому вказана редакція не стосується до спірних відносин, оскільки позивача звільнено в грудні 2019 року.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно ч. 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При звільненні відповідач не провів повного розрахунку з позивачем. За таких обставин позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку у відповідності до приписів статті 117 КЗпП України.

Середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100).

Згідно п. 5 Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 1, 2 пункту 8 вказаного Порядку).

Позивача звільнено у грудні 2019 року, тому для обчислення розміру середньоденної заробітної плати враховується заробітна плата за жовтень-листопад 2019 року.

Згідно розрахункових листків жовтень-листопад 2019 року встановлено нарахування у жовтні 2019 року 22160,66 грн. +509210,73 грн. (винагорода держвиконавця), листопаді 2019 року - 32945,46 грн (без додаткової надбавки 5110 грн)+ 80000 грн (винагорода держвиконавця). Кількість робочих днів у жовтні- листопаді 2019 року - 43.

Середньоденна заробітна плата становить 14984,11 грн. (22160,66 грн. + 509210,73 грн + 32945,46 грн + 80 000,00) /43.

Таким чином, наявні підстави для застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 КЗпП України.

Суд при визначенні розміру відшкодування позивачу за час затримки розрахунку бере до уваги розмір несплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком позивача, а також те, що фінансування відповідача здійснюється з державного бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Велика Палата у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З урахуванням розміру середньоденної заробітної плати, періоду прострочення, обставин, що обумовили таке прострочення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постановах від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця; суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Враховуючи суму недоотриманих коштів 117206,71 грн. та період затримки, за який позивач вимагає середній заробіток, принципи законності та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку, що сплаті на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25000 грн., оскільки така сума є співмірною з урахуванням розміру суми компенсації та частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно з середнім заробітком у тому числі, й щодо періоду за який вона підлягає сплаті.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області «Про внесення змін до наказу від 26.12.2019 № 3993/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28.12.2020 року № 141/1, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині та зміні в частині розрахунку сум, що підлягають стягненню за час затримки розрахунку при звільненні та заборговансоті з компенсації за невикористані дні відпустки.

Керуючись ст.ст. 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року у справі № 200/12108/20-а за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування наказу, стягнення компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - скасувати в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області «Про внесення змін до наказу від 26.12.2019 № 3993/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28.12.2020 року № 141/1.

Прийняти нову постанову в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Описову та мотивувальну частину рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року у справі № 200/12108/20-а змінити щодо розрахунку сум, що підлягають стягненню за час затримки розрахунку при звільненні та заборгованості з компенсації за невикористані дні відпустки.

В абзаці третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року у справі № 200/12108/20-а замість суми «207064 (двісті сім шістдесят чотири) грн 20 коп» зазначити «117206,71 грн. (сто сімнадцять тисяч двісті шість гривень 71 копійка)».

В абзаці четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року у справі № 200/12108/20-а замість суми «31093 (тридцять одна тисяча дев`яносто три) 67 коп» зазначити «25000 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень)».

Повний текст постанови складений 17 листопада 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Гаврищук

А.В. Гайдар