Справа № 199/8782/20

(2/199/2263/21)

РІШЕННЯ

іменем України

08.11.2021

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачзвернувся досуду зданим позовом,в йогообґрунтування посилаючись нате,що позивачембула виплаченапотерпілій стороніспричинена вдорожньо-транспортнійпригоді,винуватцем якоїсудом визнановідповідача,сума страховоговідшкодування врозмірі 89654,55грн.,яку відповідач добровільноне сплачуєна користьпозивача. Предметпозову становитьвимога простягнення звідповідача 89654,55грн.(страхове відшкодування), а також про стягнення судових витрат, які пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Представник позивача не скористався правом брати участь у судових засіданнях; в окремо поданій заяві просив розглядати справу у його відсутність, зазначив, що позовні вимоги підтримуєу повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач позов не визнав (а.с. 87-89); заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що дорожньо-транспортна пригода мала місце під час дії договору прокату, який був укладений між власником транспортного засобу (ФОП ОСОБА_2 ) та відповідачем; застрахований автомобіль відповідно до умов договору від 12.04.2020 р. використовувався в режимі прокат, та вказаним договором встановлені умови настання матеріальної відповідальності наймача (відповідача) в разі ушкодження автомобіля саме внаслідок ДТП: вчинення вичерпного переліку дій та/або неналежне виконання наймачем (відповідачем) умов договору прокату, які стали причиною відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування.

Відповідач наголошує на тому, що відповідно до п. 15.30 договору страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за збиток. Страхувальник зобов`язаний здійснити всі можливі дії для реалізації страховиком права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Невиконання страхувальником цього пункту дає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування або вимагати від страхувальника повернення виплаченого страхового відшкодування.

Відтак, на переконання відповідача, вимоги позивача є безпідставними: відповідачем не було порушено жодної вимоги договору прокату та ним не було вчинено жодної дії, внаслідок чого відбулась відмова у виплаті страхового відшкодування.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову повністю (а.с. 104).

Як встановленосудом напідставі доказів,наданих упорядку ст.ст.76-80,ч.1ст.81ЦПК України, 09травня 2020р.мала місцедорожньо-транспортнапригода заучастю автомобіля«Тойота» р/н НОМЕР_1 (власникомякого є ОСОБА_2 )під керуванням ОСОБА_1 (відповідач), який 09.05.2020 р. близько 18.00 год. на 62 км+300 м а/ш Харків Красноград Перещепино, керуючи транспортним засобом автомобілем «Тойота Королла», не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та здійснив дорожньо-транспортну пригоду: наїзд на перешкоду. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Постановою суддіАмур-Нижньодніпровського районногосуду м.Дніпропетровська від16.06.2020р.,яка набралазаконної сили30.06.2020р., ОСОБА_1 визнано виннимта притягнутодо адміністративноївідповідальності заст.124КУпАП;накладено адміністративнестягнення увигляді штрафуна користьдержави урозмірі 340грн.,що підтверджуєтьсявідповідною постановоюсудді (а.с.9-10, https://reyestr.court.gov.ua/Review/89833058).

ОСОБА_2 , як власником автомобіля «Тойота» р/н НОМЕР_1 із позивачем було укладено договір №006-12899/01НТ добровільного страхування наземного транспорту від 31.01.2020 р. (а.с. 5-7).

Згідно страхового акту №88417/1 від 18.06.2020 р., складеного комісією ПрАТ «СК «Брокбізнесбанк», сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті власнику автомобіля «Тойота»,р/н НОМЕР_1 , становить 89654, 55 грн. (а.с. 16-17).

Судом встановлено на підставі заяви ОСОБА_2 від 11.06.2020: остання просила вирахувати із суми страхового відшкодування 11930 грн. в рахунок погашення чергових платежів по договору №006-12899/01НТ від 31.01.2020 р. та різницю перерахувати на ТОВ «Сеул-Авто», а компенсацію по евакуації автомобіля перерахувати на її картковий рахунок; позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 89 654,55 грн., що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 11.06.2020, платіжним дорученням №227354 від 02.07.2020 та платіжним дорученням №227353 (а.с. 18, 19, 20 ).

Судом на підставі договору прокату автомобіля №10130 від 12.04.2020 р. (а.с. 49-53), який був укладений між ФОП ОСОБА_2 та відповідачем, встановлено, що наймодавець (ФОП ОСОБА_2 ) передає, а наймач ( ОСОБА_3 ) приймає у строкове платне користування автомобіль марки Toyota Corolla д/н НОМЕР_1 , а наймач зобов`язується своєчасно оплатити вартість прокату автомобіля і після закінчення строку прокату особисто повернути його наймодавцеві, за винятком примусового вилучення автомобіля у примусовому порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п. 40 вказаного вище договору наймач несе матеріальну відповідальність перед наймодавцем за будь-який збиток, заподіяний автомобілю, у випадках, встановлених договором. Під збитками розуміються втрати, яких наймодавець зазнав у зв`язку зі знищенням, викраденням або пошкодженням автомобіля або окремих його частин, а також витрати, які наймодавець мусить зробити для відновлення свого порушеного права. До збитків також відносяться доходи, які наймодавець міг би одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. Протиправність поведінки наймача полягає в порушенні обов`язків, передбачених цим договором, порушенні Правил дорожнього руху та умов страхування ТЗ.

Згідно п. 42 вказаного вище договору у випадку, якщо наймач не повідомив наймодавця у встановлений строк про ДТП або інший страховий випадок, що стало наслідком отримання відмови страхової компанії здійснити виплату або у випадках керування автомобілем у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, керування особою, що не визначена договором і не має посвідчення водія, при грубому порушенні наймачем Правил дорожнього руху чи використання автомобіля не за призначенням, що також стало причиною відмови страхової компанії здійснити виплату, наймач несе повну матеріальну відповідальність у розмірі заподіяних збитків.

Як встановлено судом, умови договору прокату автомобіля №10130 від 12.04.2020 р. з боку відповідача були виконані в повному обсязі. Відповідач повідомив наймодавця про страховий випадок, та страхове відшкодування було виплачено позивачем.

Спору з приводу розміру виплаченого страхового відшкодування не існує.

Сплачена позивачем сума відповідно до умов договору №006-12899/01НТ добровільного страхування наземного транспорту від 31.01.2020 відповідачем позивачу не відшкодована.

Як встановлено судом (а.с. 87-89) відповідач заперечує покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків, завданих власнику транспортного засобу, в розмірі виплаченого страхового відшкодування (89654,55 грн.).

Спірні правовідносини виникли із зобов`язання з договору майнового страхування та виниклого на його підставі права вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, та регулюються ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦПК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов`язується передати рухому річ наймачеві у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 788 ЦК України предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.

Наймач має право відмовитися від договору прокату і повернути річ наймодавцеві у будь-який час (ч. 1 ст. 790 ЦК України).

Як встановлено судом на підставі договору прокату автомобіля №10130 від 12.04.2020 р. (а.с. 49-53), який був укладений між ФОП ОСОБА_2 та відповідачем, наймодавець (ФОП ОСОБА_2 ) передає, а наймач ( ОСОБА_1 ) приймає у строкове платне користування автомобіль марки Toyota Corolla д/н НОМЕР_1 , наймач зобов`язується своєчасно оплатити вартість прокату автомобіля і після закінчення строку прокату особисто повернути його наймодавцеві, за винятком примусового вилучення автомобіля у примусовому порядку, передбаченому договором.

Укладаючи договір прокату, сторони за цим договором передбачили майнову відповідальність наймача перед наймодавцем у п. 40 договору, зазначив, що наймач несе матеріальну відповідальність перед наймодавцем за будь-який збиток, заподіяний автомобілю, у випадках, встановлених договором. Під збитками розуміються втрати, яких наймодавець зазнав у зв`язку зі знищенням, викраденням або пошкодженням автомобіля або окремих його частин, а також витрати, які наймодавець мусить зробити для відновлення свого порушеного права. До збитків також відносяться доходи, які наймодавець міг би одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. Протиправність поведінки наймача полягає в порушенні обов`язків, передбачених цим договором, порушенні Правил дорожнього руху та умов страхування ТЗ.

Пунктом 42 вказаного вище договору також передбачено, що, якщо наймач не повідомив наймодавця у встановлений строк про ДТП або інший страховий випадок, що стало наслідком отримання відмови страхової компанії здійснити виплату або у випадках керування автомобілем у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, керування особою, що не визначена договором і не має посвідчення водія, при грубому порушенні наймачем Правил дорожнього руху чи використання автомобіля не за призначенням, що також стало причиною відмови страхової компанії здійснити виплату, наймач несе повну матеріальну відповідальність у розмірі заподіяних збитків.

Тобто, договором прокату передбачені підстави матеріальної відповідальності наймача саме перед наймодавцем, тоді як позивач визначає, серед іншого, підставу позову ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», а також ст.ст. 1166, 1192 ЦК України.

Вказаний договір прокату автомобіля не містить умови звільнення винуватця ДТП перед страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок визначено як подію, передбачену договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідач виконав обов`язок, передбачений пунктом 42 договору №10130 прокату автомобіля від 12.04.2021 р.

Підстави матеріальної відповідальності відповідача, як наймача, перед наймодавцем (власником пошкодженого транспортного засобу), не становлять предмет та/або підставу поданого позову.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Отже, виходячи зі змісту приписів чинного ЦК України, саме на кредитора покладається тягар доказування розміру збитків.

Обов`язок кредитора (страховик в цій справі) в цій частині виконаний.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплатистраховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявномузобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування".

Вказані норми права врегульовують питання щодо права особи, яка відшкодувала збитки, звернення до відповідальної за завдані збитки чи до винної особи, яка завдала такі збитки, а частина перша статті 1191 ЦК України - визначає право зворотної вимоги (регресу).

Відповідно до пункту 15.30 договору №006-12899/01НТ добровільного страхування наземного транспорту від 31.01.2020 р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судом та зазначено вище, відносини між позивачем та ОСОБА_2 врегульовані укладеним договором страхування, відповідно до умов якого до страховика після виплати страхового відшкодування переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (п. 15.30 договору). Таким чином, правильним і обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", а не статті 1191 ЦК України, оскільки стаття 1191 ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, а стаття 993 ЦК України до договірних, що мають місце у даній справі.

Що стосується посилання відповідача на те, що договором прокату установлені умови настання матеріальної відповідальності наймача (відповідача) у разі ушкодження автомобіля внаслідок ДТП, то вказаним договором встановлені умови відповідальності наймача (відповідача) перед наймодавцем (власником пошкодженого транспортного засобу), а не страховиком.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Поняття доказів визначено у ч. 1 ст. 76 ЦПК України: відповідно до ч. 1 доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості, достовірності та достатності, кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв`язку, приходить до висновку, що вочевидь порушення прав позивача з боку відповідача, тому позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.89, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3, ЄДРПОУ 20344871) на відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 89 654 (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн. 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3, ЄДРПОУ 20344871) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Дата складення повного судового рішення 15.11.2021 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї