Справа № 361/4768/19

Провадження № 2/361/204/21

01.06.2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Бас Я.В., Радченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до ОСОБА_1 , третя особа Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

03 січня 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 7091 грн. 60 коп., а також просив стягнути на користь Головного територіального управління юстиції у Київській області судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп.

Свій позов обґрунтовував тим, що наказом Головного управління юстиції у Київській області від 03 листопада 2011 року № 907/20 ОСОБА_1 призначено на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Під час проходження державної служби, згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження, у відповідача на виконанні перебувало виконавче провадження № 19966841 з примусового виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.05.2010 № 2-1587/10 про стягнення заборгованості в розмірі 1698,00 грн.

Під час виконання ВП № 19966841 ОСОБА_1 винесено постанову про розшук майна боржника від 12.05.2012 та складено акт опису та арешту майна боржника від 07.03.2013, відповідно до якого описано та накладено арешт на автомобіль марки "Опель Вектра" 1997 року випуску, який належав ОСОБА_2 .

На виконання постанови державного виконавця про розшук майна божника, 30.01.2013 працівниками ДАІ зупинено транспортний засіб - авто марки "Опель Вектра", 1997 року випуску, та поміщено його на спеціальний штраф майданчик.

В лютому 2013 ОСОБА_2 звертався до ВДВС Броварського МРУЮ Київської області із письмовою заявою, в якій вказував, що за адресою: АДРЕСА_1 , він ніколи не проживав.

Незважаючи на виявлені порушення порядку накладення арешту, ВДВС Броварського МРУЮ Київської області не вжито жодних заходів щодо зняття протиправного накладення арешту на автомобіль ОСОБА_2 .

Враховуючи вищезазначені обставини, у квітні 2013 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про звільнення майна з-під арешту і виключення з акту опису транспортного засобу. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2013 у справі № 361/2646/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту та виключення з акту опису, позовні вимоги задоволені в повному обсязі, виключено з акту опису й арешту майна автомобіль марки "Опель Вектра" 1997 року.

Крім того, у рішенні суд дійшов висновку, що вказаний вище автомобіль належить ОСОБА_2 , який не є боржником у виконавчому провадженні № 19966841, та зобов`язав відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції звільнити цей транспортний засіб з-під арешту.

Положеннями ч. 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606 передбачалося, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна такий арешт знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 було відомо про рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2013 у справі № 361/2646/13-ц. адже саме він був представником третьої особи - Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області. Проте дане рішення державним виконавцем ОСОБА_1. проігноровано та не знято арешт з майна ОСОБА_4 .

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2013 року про зняття арешту з належного ОСОБА_2 автомобіля набрало законної сили 23.04.2013 року, однак арешт був знятий з вказаного автомобіля лише 06.08.2013, тобто більше ніж через три місяці після того, як ОСОБА_1 та відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції стало відомо про прийняття судом рішення про зняття арешту.

Довготривале невиконання рішення Броварського міськрайонного суду призвело до подання ОСОБА_2 позову до Броварського управління Державної казначейської служби України Київської області, третя особа: відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Позивач зазначає, що за результатами розгляду справи № 361/5041/15-ц Броварським міськрайонним судом Київської області встановлено незаконність дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції та стягнуто з державного бюджету на користь ОСОБА_2 моральну та матеріальну шкоду в сумі 7091,60 грн. завдану незаконними діями посадових осіб ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції.

Позивач у позовній заяві посилається на частину 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пункт 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Так, за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб" на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2016 року у справі № 361/5041/15-ц Державною казначейською службою України в порядку, визначеному в п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, здійснено безспірне списання коштів державного бюджету в сумі 7091,60 грн.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету. Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.

Аналогічна норма міститься і в пп. 9 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, де зазначено, що кошти, відшкодовані державою з державного бюджету, вважаються збитками державного бюджету.

Згідно з частини 1 статті 81 Закону України "Про державну службу" № 889 (далі- Закон № 889) державний службовець зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 81 Закону № 889 шкодою, заподіяною державним службовцем державі, є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяноїдержавним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків.

Аналогічна норма містилась і у статті 60 Закону України "Про державну службу" №4050 (далі - Закон № 4050), який був чинним на момент перебування відповідача на державній службі.

Так, відповідно до частини 1 статті 60 цього Закону № 4050 майнова та моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державного службовця під час здійснення ним своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.

Частиною 2 статті 60 ЗУ "Про державну службу" № 4050 передбачалося, що держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) до винного державного службовця у розмірі та порядку, визначених законом. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе майнову відповідальність тільки за шкоду, спричинену його протиправними діями або бездіяльністю.

Положеннями частини 5 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як зазначалось раніше, за результатами розгляду справи № 361/5041/15-ц Броварський міськрайонний суд Київської області виніс рішення від 10.02.2016, у якому дійшов висновку, що незаконними діями посадових осіб відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, а саме ОСОБА_1 , на виконанні у якого перебувало ВП № 19966841, щодо оголошення в розшук та накладення арешту на транспортний засіб марки "Опель Вектра" 1997 року випуску і несвоєчасне зняття зі вказаного автомобіля арешту, ОСОБА_2 було завдано майнову шкоду, яку в подальшому стягнуто з державного бюджету України.

Так, платіжним дорученням № 60 від 30.05.2017 Державною казначейською службою України виконано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/5041/15-ц та здійснено перерахування коштів ОСОБА_2 у сумі 7091,60 грн.

Наказом Головного управління юстиції у Київській області від 05.07.2013 №768/3 ОСОБА_1 звільнено з посади старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції за власним бажанням з 18.07.2013 року.

Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області 23.04.2019 (№ 1881- 7-25) та 24.05.2019 (№ 273-8-1) направлялися відповідачу пропозиції про добровільне відшкодування шкоди, проте останнім вони проігноровані, жодного повідомлення на адресу Головного управління, станом на день направлення позовної заяви, не надходило, збитки державного бюджету не відшкодовані.

Таким чином, враховуючи те, що вина ОСОБА_1 встановлена рішеннями суду у справах №№ 361/2646/13-ц, 361/5041/15-ц та не потребує повторного доведення, судами встановлено причинний зв`язок між діями відповідача і завданою шкодою, беручи до уваги, відшкодування державою завданої шкоди особі, тому керуючись нормами законодавства у держави правомірно виникає право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Позивач також у позові посилався на вимоги ст. 257 ЦК України та ч. 6 ст. 261 ЦК України, та вказував на те, що в даному разі майнова шкода, яка завдана державі, вважається завданою з дня коли державою було фактично понесено витрати на відшкодування ОСОБА_2 моральної та матеріальної шкоди, а саме з 30.05.2017.

26 липня 2019 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження.

Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25 жовтня 2019 року.

15 жовтня 2019 року відповідач подав до суду відзив у якому просив у задоволенні позову відмовити.

У відзиві окрім іншого зазначив, що починаючи з 18 липня 2013 року державна служба відповідача є припиненою, і він втратив статус державного службовця, у зв`язку з чим з 18 липня 2013 року вимоги ЗУ "Про державну службу" не можуть бути до нього застосовані.

Відповідач посилався на те, що копія рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по справі №361/2646/13-ц від 12 квітня 2013 року (роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень), яка додана як доказ до позовної заяви не містить відомостей про дату набрання ним законної сили, а також, до позовної заяви не надано жодних доказів на підтвердження дати отримання відповідачем копії рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/2646/13-ц від 12 квітня 2013 року, яке набрало законної сили.

Також, слід звернути увагу, що в рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/2646/13-ц від 12 квітня 2013 року була допущена описка, що унеможливлювало його виконання, що підтверджується ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/2646/13-ц постановленою 27 червня 2013 року (копія з ЄДР додана до позовної заяви).

Жодних підтверджуючих доказів, щодо отримання відповідачем копії ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/2646/13-ц від 27 червня 2013 року, яка набрала законної сили, позивачем, також, надано не було.

Щодо рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/5041/15-ц від 10 лютого 2016 року, повідомив, що він не був стороною при розгляді даної справи, і про існування даної йому взагалі не було відомо.

На час розгляду справи № 361/5041/15-ц, ОСОБА_1 вже не мав жодного відношення (з 18.07.2013 звільнений за власним бажанням) до відділу державної виконавчої служби Броварського МРУЮ, інтереси відділу в суді представляв інший представник, який згідно рішення суду "не заперечувала проти стягнення з Державної казначейської служби України матеріальної шкоди...".

Із встановлених в рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/5041/15-ц від 10 лютого 2016 року обставин справи, було встановлено:

"06 лютого 2013 року позивач звертався до начальника ВДВС Броварського МРУЮ Київської області із письмовою заявою, в якій вказував, що за адресою: АДРЕСА_1 , він ніколи не проживав.

За змістом ч. 3 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Незважаючи на виявлені порушення порядку накладення арешту, начальником ВДВС Броварського МРУЮ Київської області не було вжито жодних заходів щодо зняття протиправного накладення арешту на автомобіль позивача."

Таким чином, відповідач звернув особливу увагу суду, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/5041/15-ц від 10 лютого 2016 року встановлено бездіяльність начальника ВДВС Броварського МРУЮ Київської області щодо не зняття арешту, і жодним чином не встановлена і не доведена вина ОСОБА_1 , у зв`язку з чим рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/5041/15-ц від 10 лютого 2016 року не є належним та достатнім доказом.

У позовній заяві вказано, що "згідно даних автоматизованої системи виконавче провадження, у відповідача на виконанні перебувало виконавче провадження № 1996684 але ні в позовній заяві, ні в доданих до неї документів не вказано в який період часу вказане виконавче провадження перебувало на примусовому виконанні саме у відповідача.

Автоматизована система виконавчого провадження (далі - АСВП) - це комп`ютер програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надані відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

АСВП введена в дію та функціонує на підставі Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення), отже позивач у своїх доводах до позовної заяви спирається на дані АСВП, яка введена в дію майже через три роки після звільненні відповідача.

Відповідно до п. 1 Розділу VI Положення, Міністерство юстиції України забезпечує вільний та безоплатний доступ до інформації Системи у мережі Інтернет на своєму, офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукуванн інформації (на основі поширених веб-оглядачів та редакторів) без обмежень та цілодобово.

Відповідач зазначив, що при перевірці інформації ним в АСВП по номеру виконавчого провадження, наданого позивачем, а саме № 19966841, записів не знайдено, що підтверджується роздруківкою АСВП.

Таким чином, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували перебування виконавчого провадження № 19966841 на примусовому виконанні у ОСОБА_1 , в тому числі, із зазначенням періоду перебування на примусовому виконанні у ОСОБА_1 .

Щодо Постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження винесеної 20 лютого 2019 року Начальником Броварського МРУЮ ГТУЮ у Київській області Штепою С.О., відповідач зазначив наступне.

Відповідно до вимог ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження", на яку посилається представник Броварського МРУЮ ГТУЮ у Київській області, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до Розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, . затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5: "1. Перевірити законність виконавчого провадження мають право:

-начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

2. Посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п 'ятому та шостому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувана та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі.

7. Про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються:

підстави перевірки виконавчого провадження;

строки проведення перевірки;

у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їхвідповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону;

-у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавия у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій. визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням иієї постанови;

строк виконання постанови;

коло осіб, яким надсилаються копії постанови;

інша необхідна інформація.

Якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому та шостому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

У разі якщо під час перевірки виконавчого провадження виявлено порушення вимог Закону, посадова особа, зазначена в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, в резолютивній частині постанови доручає начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести дії передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону.

9. Посадова особа органу державної виконавчої служби, яка здійснювала перевірку виконавчого провадження і виявила порушення вимог законодавства, зобов`язана забезпечити безпосередній контроль за цим виконавчим провадженням до повного усунень, виявлених порушень."

Також, слід зазначити, що, як вказано в постанові про результати перевірки законності виконавчого провадження від 20 лютого 2019 року, перевірка виконавчого провадження здійснювалася у зв`язку з відкриттям дисциплінарного провадження згідно Наказу № 9/7 від 22.01.2019 Головним територіальним управлінням юстиції Київській області.

В той же час ні в позовній заяві, ні в доданих до неї документах не надано жодної інформації щодо відкриття Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області дисциплінарного провадження згідно Наказу № 9/7 від 22.01.2019 року, так, як і не надано інформації (та документального підтвердження) стосовно обставин та кола осіб стосовно яких було відкрите дисциплінарне провадження.

Згідно п. 1 ст. 65 ЗУ "Про державну службу", підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язки та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, з. яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

П. 3 ст. 65 ЗУ "Про державну службу" передбачає, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців, з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Таким чином, постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження від 20 лютого 2019 року винесена Начальником Броварського МРУЮ ГТУЮ у Київській області Штепою С.О. не відповідає вимогам ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" та вимогам Розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень.

При зверненні до суду позивач ставить вимоги про стягнення збитків завданих відповідачем при виконанні ним трудових обов`язків на підставі 130 КЗпП України та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", саме ст. 6 якого передбачено підстави та порядок пред`явлення зворотної вимоги (регресу) до посадових, службових осіб, винних у завданні збитків.

Але позивачем не надано суду належних та допустимих доказів з приводу того, що відносно відповідача проводилося службове розслідування, що саме ОСОБА_1 є особоювинною у завданні збитків державному бюджету, оскільки відповідно до передбаченого Законом порядку службове розслідування щодо його дій не проводилось, юридичні факти передбачені ст. 130 КЗпП України, які є підставою для притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності встановлені не були.

Отже, відповідач зазначив, що підсумовуючи все вище перелічене, можна прийти до висновку, що позовна заява Головного територіального управління юстиції у Київській області до ОСОБА_1 , треті особи Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування збитків завданих державному бюджету у розмірі 7091,60 грн. є безпідставною, позовні вимоги не підтверджуються жодними належними та достатніми доказами, вина відповідача у нанесенні майнової шкоди, під час виконання обов`язків державного службовця не доведена, а також, позов пред`явлено до неналежного відповідача, у зв`язку чим, позов не підлягає задоволенню.

03 січня 2020 року до суду надійшли пояснення подані представником позивача, у який позивач зазначає, що вина ОСОБА_1 встановлена рішенням суду у справах № 361/2646/13 -ц, № 361/5041/15-ц та не потребує повторного доведення, судами встановлено причинний зв`язок між діями відповідача і завданою шкодою, беручи до уваги, відшкодування державою завданої шкоди особі тому керуючись нормами законодавства у держави правомірно виникає право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

15 січня 2020 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області залучено до участі у справі правонаступника позивача Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ).

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов у повному обсязі, пояснення надали аналогічні змісту позовної заяви, просили позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, надав заперечення аналогічні змісту відзиву на позов.

Представники третіх осіб Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Суд, вислухавши представників позивача, відповідача, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов до висновку, про відмову в задоволенні позову в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків .

Відповідно ч.1, 2, 3, ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ст. ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 4, 5, 7, ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом . Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відповідно ч.1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Судом встановлено, що наказом начальника Головного управління юстиції у Київській області від 03 листопада 2011 року № 907/20 ОСОБА_1 07 листопада 2011 року призначено на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Наказом начальника управління Головного управління юстиції у Київській області від 05 липня 2013 року № 768/3 звільнено ОСОБА_1 , 18 липня 2013 року з посади старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції за власним бажанням.

20 лютого 2019 року у постанові про результати перевірки законності виконавчого провадження начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Штепою С.О. зазначено, що у зв`язку із відкриттям дисциплінарного провадження згідно наказу № 9/7 від 22.01.2019 року Головним територіальним Управлінням юстиції у Київській області та з метою здійснення контролю за законністю виконання виконавчого провадження № 19966841, з примусового виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2010 року за № 2-1587, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 1698 грн. 00 коп., встановлено, що 24.05.2010 до відділу надійшла заява стягувача про прийняття до примусового виконання виконавчого листа 2-1587, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 1 698,00 грн.

У ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем направлено запит від 13 вересня 2011 року до УДАІ в Київській області з метою надання інформації про наявність зареєстрованих транспортних засобів , належних на праві власності ОСОБА_2 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 (60).

03 жовтня 2011 року УДАІ в Київській області направило до ВДВС Броварського МРУЮ у Київській області лист за №18/10372, в якому зазначено, що за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано автомобіль марки OPEL VECTRA, синього кольору, 1997 року виписку, д.н.з. НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 .

17 травня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_1. винесено постанову про розшук майна боржника, який проживає за адресою АДРЕСА_1 , а саме транспортний засіб марки OPEL VECTRA, синього кольору, 1997 року виписку, д.н.з. НОМЕР_1 .

07 березня 2013 державним виконавцем ОСОБА_1. складено акт опису й арешту майна, за яким описано та накладено арешт на транспортний засіб марки OPEL VECTRA, синього кольору, 1997 року виписку, д.н.з. НОМЕР_1 .

Броварським міськрайонним судом Київської області в рішенні від 12 квітня 2013 року встановлено, що позивач ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 та боржник за виконавчим листом №2-1587/10 ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , це різні особи та не мають відношення один до одного, тому відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області в особі державного виконавця - ОСОБА_1, не встановлено особу боржника та неправомірно було накладено розшук, та арешт належний позивачу автомобіль марки OPEL VECTRA, синього кольору, 1997 випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 .

Таким чином, перевіркою встановлено що в ході примусового виконання даного

провадження, державним виконавцем порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження".

Визнано дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_1 (звільнений згідно наказу) такими, що не відповідають Закону України "Про виконавче провадження".

Суд звертає увагу на те, що у постанова не містить посилання правові норми ЗУ "Про виконавче провадження", які були порушені ОСОБА_1 , перевірка проводилась без відібрання пояснень державним виконавцем.

Так, 12 квітня 2013 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/2646/13-ц, позов ОСОБА_2 задоволено. Суд вирішив, виключити з акту опису й арешту майна від 17 березня 2013 року ВП № 19966841, транспортний засіб матки "Опель Вектра" 1997 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 та звільнити його з-під арешту. Зобов`язати відділ державної виконавчої служби міськрайонного управління юстиції Київської області звільнити з - під арешту автомобіль марки "Опель Вектра" 1997 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .

В резолютивній частині рішення суду роз`яснено, що на рішення протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області.

Судом у даній справі було встановлено, що згідно виконавчого листа від 29 жовтня 2010 року виданого Броварським міськрайонним судом Київської області, із ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_3 франшизу в розмірі 510 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та понесені судові витрат: судовий збір у розмірі 68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Відповідно до листа УДАІ в Київській області від 03 жовтня 2011 року за № 18/10372, за ОСОБА_2 , який мешкає в АДРЕСА_2 (60) зареєстровано автомобіль марки "Опель Вектра" 1997 року випуску, кузов НОМЕР_2 , синього кольору д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 .

17.03.2013 року, державним виконавцем ОСОБА_1. було складено акт опису й арешту майна, згідно якого було описано та накладено арешт на автомобіль марки "Опель Вектра" 1997 року випуску, синього кольору д.н.з. НОМЕР_1 .

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_2 та відповідач ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_3 це різні особи та не мають відношення один до одного, тому відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області не встановлено особу боржника та не правомірно було накладено арешт на марки "Опель Вектра" 1997 року випуску, синього кольору д.н.з. НОМЕР_1 в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

27 червня 2013 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області заяву позивача ОСОБА_2 задоволено, виправлено описку в рішенні в рішенні суду № 361/2646/2013-ц, провадження № 2/361/1319/2013 і замість виключити з акту опису й арешту майна від 17 березня 2013 року ВП № 19966841, транспортний засіб марки "Опель Вектра" 1997 року випуску, синього кольору, номер кузова № НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_5 та звільнити його з-під арешту, читати правильно виключити з акту опису й арешту майна від 07 березня 2013 року ВП № 19966841, транспортний засіб марки "Опель Вектра" 1997 року випуску, синього кольору, номер кузова № НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_5 та звільнити його з-під арешту.

У резолютивній частині ухвали суду зазначено, що на ухвалу протягом п`яти днів може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Київської області.

05 липня 2013 року за заявою ОСОБА_2 до матеріалів виконавчого провадження надана ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2013 року.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

У п. 4 ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З дослідженого у судовому засіданні копії виконавчого провадження за № 19966841 вбачається, що дане провадження було відкрито 24 травня 2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Губською Ю.Г. на підставі виконавчого листа № 2-1587, виданого 19 травня 2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих ДТП, та компенсацію моральної шкоди, де боржником значиться ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

У ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем направлено запит від 13 вересня 2011 року до УДАІ в Київській області з метою надання інформації про наявність зареєстрованих транспортних засобів, належних на праві власності ОСОБА_2 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 (60).

03 жовтня 2011 року УДАІ в Київській області направило до ВДВС Броварського МРУЮ у Київській області лист за №18/10372, в якому зазначено, що за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано автомобіль марки "Опель Вектра", д.н.з НОМЕР_1 , синього кольору, 1997 року випуску, кузов НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 .

Однак зазначені вище відомості не відповідають дійсності, оскільки згідно із наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вищевказаний автомобіль зареєстрований за позивачем ОСОБА_2 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

06 лютого 2013 року позивач звертався до начальника ВДВС Броварського МРУЮ Київської області із письмовою заявою, в якій вказував, що за адресою: АДРЕСА_1 , він ніколи не проживав.

За змістом ч. 3 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Незважаючи на виявлені порушення порядку накладення арешту, начальником ВДВС Броварського МРУЮ Київської області не було вжито жодних заходів щодо зняття протиправного накладення арешту на автомобіль позивача.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про виключення майна з опису та звільнення його з-під арешту, задоволено та зобов`язано Відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції виключити з акту опису й арешту майна від 17 березня 2013 року ВП № 19966841 та звільнити з-під арешту автомобіль марки "Опель Вектра" 1997 року випуску, синього кольору, номер кузова № НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 . Дане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 23 квітня 2013 року.

Враховуючи наведені вище обставини, судом при розгляді даної справи достовірно встановлено, що виконавчі дії щодо оголошення розшуку майна позивача та накладення на нього арешту є протиправними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Броварського МРУЮ Мельник С.С. від 06 серпня 2013 року знято арешт та припинено розшук автомобіля марки "Опель Вектра" 1997 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" (станом на 2013 рік) у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна такий арешт знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2013 року про зняття арешту з належного позивачу автомобіля набрало законної сили 23 квітня 2013 року, однак ВДВС Броварського МРУЮ у Київській області арешт був знятий з вказаного автомобіля лише 06 серпня 2013 року, тобто більше ніж через три місяці після того, як відділу стало відомо про прийняття судом рішення про зняття арешту з майна ОСОБА_2 .

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про те, що дії ВДВС Броварського МРУЮ у Київській області в частині накладення арешту та несвоєчасне зняття арешту з автомобіля марки "Опель Вектра" 1997 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, є протиправними та незаконними.

Із платіжного доручення № 60 від 30 травня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 виплачена суму відшкодування в розмірі 7091 грн. 00 коп.

Відповідно ч.1, 2, 3 ст. 1191 ЦК Украни особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Отже, державний виконавець за вчинення протиправних дій як державний службовець несе відповідальність згідно Закону України "Про державну службу" та Кримінального кодексу України.

За невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених Законом України "Про державну службу" та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом України "Про державну службу".

Матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до державного службовця, який заподіяв шкоду. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

В судовому засіданні не встановлено та не підтверджено належними та достовірним доказами наявність умислу на вчинення пратиправних дій державним виконавцем під час виконання покладених на нього повноважень, а в даному разі щодо накладення арешту на майно, яке не належить боржнику, а тому задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду із вказаним позовом, згідно платіжного доручення № 2469 від 06 червня 2019 року Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області сплачено судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судовий збір з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст.76- 83, 89, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до ОСОБА_1 , третя особа Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення на користь державного бюджету України грошових коштів в сумі 7091 грн. 60 коп. в порядку регресу, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.