Справа № 296/4252/20

2/296/1011/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Маслак В.П.

за участю секретаря судового засідання Рабчинської Я.В.,

представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача Григорчук Н.І. ,

розглядаючи у судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_4 до Начальника управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук Ірини Анатоліївни, Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2020р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати дії Начальника управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук І.А. протиправними, незаконними та скасувати наказ №115 від 13.04.2020р. про його звільнення з посади директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву (надалі по тексту СДЮСШОР) з футболу «Полісся»;

- поновити на посаді директора СДЮСШОР з футболу «Полісся»;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позову ОСОБА_4 вказав, що згідно наказу №550 від 28.12.2018р. його було призначено на посаду директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради. Як зазначає позивач, 10.12.2019р. до приміщення СДЮСШОР з футболу «Полісся» Житомирської обласної ради приїхали працівники Контрольно-аналітичного відділу Житомирської міської ради з метою проведення перевірки з питань фінансово-господарської діяльності та ефективності використання бюджетних та благодійних коштів за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. на підставі розпорядження голови Житомирської міської ради.

На підставі Наказу №11 від 16.02.2020р. начальника Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. позивачу було надано основну щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів та додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів в період з 17.01.2020р. На підставі наказу №40 від 11.02.2020р. начальника Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. відпустку позивача продовжено до 24 лютого 2020р., тобто на 2 дні як донору крові. В період перебування у щорічній відпустці позивач захворів та з 03.02.2020р. перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського, з якої був виписаний лише 20.03.2020р. В той же день позивач повідомив свого керівника Ковальчук І.А. про даний випадок письмовою заявою, а також про можливість надання листа непрацездатності лише 23.03.2020р. Також у повідомленні позивач попросив керівника прийняти відповідне рішення згідно діючого законодавства. В подальшому, 23.03.2020р. позивачем було подано лист непрацездатності. Проте, начальник Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. , отримавши необхідні документи та заяву, не прийняла законне рішення по заяві позивача, а саме, не винесла наказ про продовження відпустки. При цьому, 23.03.2020р. начальник Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. складено акт №4 від 23.03.2020р. про відсутність позивача на робочому місці. Після проходження необхідних лікувальних процедур 23.03.2020р., поставивши печатку в листі непрацездатності позивач направив на ім`я начальника Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. заяву та лист непрацездатності. Проте, вказана заява позивача залишилась поза увагою начальника Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А . Незважаючи на подані позивачем заяви, листи непрацездатності та пояснення причин відсутності на робочому місці, начальником Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. 24.03.2020р. на підставі наказу №102 було оголошено догану за відсутність без поважних причин на робочому місці. В період з 31.03.2020р. по 10.04.2020р. позивач знову перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського. Лист непрацездатності АДТ №521817 від 10.04.2020р. та звернення на електронну адресу Управління сім`ї, молоді та спорту було направлено 10.04.2020р. Також, 13.04.2020р. позивачем було надіслано заяву з листом непрацездатності АДТ №511817. Крім того, позивачу стало відомо, що начальник Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. з 13.04.2020р. перебуває у відпустці та в цей же день розпорядженням міського голови Сухомлина С.І. її відкликано з щорічної відпустки, у зв`язку з службовою необхідністю. Також, 13.04.2020р. позивача повідомлено про звільнення на підставі наказу начальника Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. №115 від 13.04.2020р., з яким ознайомився в цей же день - 13.04.2020р.

Позивач стверджує, що вказаним наказом його звільнено під час перебування у щорічній відпустці, враховуючи відсутність домовленостей між сторонами про перенесення відпустки на невизначений термін, в зв`язку з перебуванням на лікарняному.

Крім того, позивач вважає, що міський голова Сухомлин С.І. за межами своїх повноважень надав Контрольно-аналітичному відділу Житомирської міської ради повноваження щодо здійснення контролю у сфері господарської діяльності, СДЮСШОР з футболу «Полісся».

У відзиві (а.с.203-206, т.1) Управління у справах сім`ї молоді та спорту Житомирської міської ради просило відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 . Відповідач вказує, що актом перевірки СДЮСШОР з футболу «Полісся» Житомирської міської ради від 03.03.2020р. №17/41094687 встановлено факти проступку, зафіксовано та задокументовано докази неналежного виконання керівництвом СДЮСШОР з футболу «Полісся» Житомирської міської ради, зокрема позивачем, своїх посадових та службових обов`язків, визначених статутною документацією, посадовими інструкціями, що призвело до втрати бюджетних коштів, незаконного використання майна, що перебуває у комунальній власності. Враховуючи триваючі порушення та перебування ОСОБА_4 у період з 03.02.2020р. по 20.03.2020р. та з 31.03.2020р. по 10.04.2020р. на лікарняному звільнення відбулось з дотриманням строків, передбачених ст.148 КЗпП України. Відповідач вважає, що письмові пояснення позивача не можна вважати обґрунтуванням поважності причин нез`явлення на роботі. Між позивачем та відповідачем не було узгоджено продовження або перенесення днів відпустки на період тимчасової непрацездатності. Також, зважаючи на те, що з наказом про звільнення позивача було ознайомлено 13.04.2020р., а з позовом ОСОБА_4 звернувся до суду 25.05.2020р. строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі є пропущеним.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача Управління у справах сім`ї молоді та спорту Житомирської міської ради проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В позовній заяві ОСОБА_4 , в тому числі, порушено питання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення пропущеного строку.

Як на підставу визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними та його поновлення, ОСОБА_4 зіслався на те, що попередньо він звертався з позовом до Житомирського окружного адміністративного суду, а також на вжиті заходи щодо обмеження роботи органів, установ, підприємств, організацій з метою запобігання та розповсюдження на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

З цього приводу слід вказати наступне.

Пунктом 3 Прикінцевих положень ЦПК (в редакції від 23.05.2020р.) визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня по 3 квітня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 травня 2020 року карантин продовжено до 22 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 карантин продовжено до 22 червня 2020 року.

Зважаючи на викладене, та приймаючи до уваги той факт, що з наказом про звільнення №115 від 13.04.2020р. позивач ознайомився 13.04.2020р. та до суду звернувся 25.05.2020р., строк звернення позивача до суду не пропущено.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, оцінивши та дослідивши у сукупності усі надані сторонами докази судом враховано наступне.

Згідно наказу Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради №550 від 28.12.2018р. ОСОБА_4 призначено на посаду директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву в футболу «Полісся» ЖМР з 02.01.2019р. (а.с.13, т.1).

Відповідно до наказу Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради №11 від 16.01.2020р. ОСОБА_4 директору спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву в футболу «Полісся» ЖМР надано щорічну основну та додаткову відпустки з 17.01.2020р. по 22.02.2020р. (а.с.16, т.1).

Наказом Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради №40 від 11.02.2020р. приєднано 2 додаткових дні до основної щорічної відпустки ОСОБА_4 за донорство крові згідно довідок КП «Обласний центр крові» та продовжено відпустку до 24.02.2020р. включно (а.с.17, т.1).

Як свідчать матеріали справи, в період перебування в щорічній відпустці позивач захворів та з 03.02.2020р. по 20.03.2020р. перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського, що вбачається з листка непрацездатності (а.с.20, т.1).

Заявою від 20.03.2020р. позивач повідомив начальника Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук І.А. про перебування на стаціонарному лікуванні в період з 03.02.2020р. по 20.03.2020р. та про надання листка непрацездатності 23.02.2020р., оскільки саме вказаної дати останній буде видано йому на руки (а.с.18, т.1).

Листом від 23.03.2020р. позивачем направлено начальнику Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук І.А. лист непрацездатності АДТ №521461, який прийнято та зареєстровано відповідачем 23.03.2020р. за вх.№95 (а.с.19).

Актом №4 від 23.03.2020р. зафіксовано відсутність директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву в футболу «Полісся» ЖМР ОСОБА_4 на робочому місці 23.03.2020р. (а.с.21).

Наказом Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради №102 від 24.03.2020р. директору спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся» ЖМР ОСОБА_4 оголошено догану за порушення трудової дисципліни вчинене 23.03.2020р., а саме за відсутність на робочому місці без поважних причин з 09:00 до 12:27 (а.с.22, т.1). Як зазначено в наказі, підставою для оголошення догани слугували: акт №4 від 23.03.2020р. «Про відсутність на робочому місці директора СДЮСШОР з футболу «Полісся» ОСОБА_4 та пояснення ОСОБА_4 від 24.03.2020р. за вх.№97.

Листом від 27.03.2020р. ОСОБА_4 повідомив начальника Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук І.А. про те, що знаходиться у відпустці (а.с.28, т.1).

В період з 31.03.2020р. по 10.04.2020р. позивач знову перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського, що підтверджується листком непрацездатності (а.с.31, т.1).

Лист непрацездатності АДТ №521617 від 10.04.2020р. та звернення щодо продовження щорічної відпустки було направлено 10.04.2020р. на електронну адресу Управління сім`ї, молоді та спорту ЖМР. Також, 13.04.2020р. позивачем було надіслано відповідачу заяву з листом непрацездатності АДТ №521617, який отримано останнім за вх.111/13.04.2020 (а.с.30,31,33, т.1).

Наказом Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради №115 від 13.04.2020р. за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, визначених статутом СДЮСШОР з футболу «Полісся» ЖМР та посадовою інструкцією директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся», що призвело до значних порушень та втрат бюджету, які були встановлені в ході проведення перевірки контрольно-аналітичним відділом ЖМР та знайшли своє відображення в акті від 03.03.2020р. №17/410094687 «Про результати перевірки фінансово-господарської діяльності та ефективності використання бюджетних та благодійних коштів Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву в футболу «Полісся» ЖМР за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р.» звільнено ОСОБА_4 з займаної посади з 13.04.2020р. директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву в футболу «Полісся» Житомирської міської ради (а.с.34, т.1).

Вирішуючи питання на предмет задоволення позову, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст.74 КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 80 КЗпП України щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Пунктом 1 частини другої статі 11 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено, що в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, щорічна відпустка повинна бути продовжена або перенесена на інший період.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період (частина четверта статті 11 Закону № 504/96-ВР).

Приписів щодо обов`язкового погодження продовження відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому законом порядку, під час тривалості відпустки та звернення працівника з відповідною заявою до роботодавця у випадку саме «продовження» відпустки зазначені норми не містять.

Продовження відпустки не потребує спеціальних дій з боку працівника, тоді як перенесення вимагає згоди роботодавця та ініціативи працівника. Так само й коли працівник уже подав заяву про відпустку, то в разі вибору ним варіанта «продовження» відпустки немає необхідності подавати ще одну заяву, оскільки відпочинок поновлюється після перерви. Разом з цим у разі вибору варіанта «перенесення» відпустки працівник погоджує з роботодавцем новий час відпочинку і повинен написати заяву про таке бажання, а роботодавець - видати новий наказ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 712/9213/18 (провадження № 14-108цс20) дійшла висновку, що продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично, є обов`язком роботодавця, для виконання якого йому достатньо отримати від працівника повідомлення про тимчасову непрацездатність, засвідчене у встановленому порядку (тобто про наявність листа непрацездатності), незалежно від того, чи подав працівник відповідну заяву.

Відсутність заяви від працівника щодо продовження відпустки не може скасувати законодавчо встановлений обов`язок роботодавця продовжити відпустку на дні тимчасової непрацездатності, а тим більше не може бути вирішальною підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул без поважних причин.

Велика Палата Верховного Суду у названій постанові дійшла висновку, що працівник, який належним чином повідомив роботодавця про волевиявлення щодо продовження відпустки на період, що йде безпосередньо за днем припинення тимчасової непрацездатності, про наявність листка непрацездатності чи надав останньому листок непрацездатності, скористався своїм правом щодо продовження щорічної відпустки.

При цьому ні КЗпП України, ні Закон № 504/96-ВР не передбачають виключно письмової форми повідомлення про тимчасову непрацездатність. І таке повідомлення може бути вчинене у будь-який спосіб. А надання листа непрацездатності можливе після виходу з відпустки, що буде підтвердженням правомірності такого продовження і унеможливить обмеження прав працівника та не порушить прав роботодавця, який за відсутності належного підтвердження настання тимчасової непрацездатності не позбавлений можливості прийняти рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

У разі відсутності у роботодавця можливості продовжити відпустку він може скористатися правом відкликання працівника з відпустки, якщо для цього існують законодавчо встановлені підстави.

Як вже зазначалось, наказом №102 від 24.03.2020р. ОСОБА_4 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: за відсутність на робочому місці 23.03.2020р. без поважних причин з 09:00 по 12:27 (а.с.10).

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що в цей час позивач перебував у відпустці.

Так, згідно матеріалів справи в період з 17.01.2020р. по 22.02.2020р. позивач перебував у щорічній відпустці.

В період перебування у щорічній відпустці позивач захворів та з 03.02.2020р. по 20.03.2020р. перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні ім.О.Ф. Гербачевського, що підтверджено листком непрацездатності.

Листи ОСОБА_4 від 20.03.2020р. (а.с.18, т.1) та від 23.03.2020р. з листком непрацездатності АДТ №521461 (а.с.19, 20 т.1) свідчать про те, що позивачем здійснено дії, направлені на продовження відпустки та, відповідно, наявність правових підстав автоматичного продовження щорічної відпустки, незалежно від волі роботодавця.

В свою чергу, відповідачем Управлінням у справах сім"ї, молоді та спорту Житомирської міської ради не винесено наказ про відкликання позивача з відпустки.

За вказаних обставин, суд під час вирішення питання на предмет законності підстав винесення наказу №115 від 13.04.2020р. не примає до уваги наказ №102 від 24.03.2020р. про оголошення догани ОСОБА_4 , який прийнято під час перебування позивача у щорічній відпустці.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено ст. 148-149 КЗпП України.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини:

- в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення;

- чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України;

- чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним;

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного невиконання або неналежного виконання покладених на працівника трудових обов`язків, роз`яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, але не виключно, в постанові від 10.02.2020 р. по справі № 234/3836/18.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.03.2018 по справі № 537/515/17 при звільненні за систематичне невиконання посадових обов`язків потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок. Чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконання працівником без поважних причин обов`язків.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

За правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 08 січня 2020 року у справі № 153/1339/17 до застосування заходу стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника письмові пояснення. А обираючи вид стягнення, врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну працівником шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Притягнення до дисциплінарної відповідальності без повних і точних відомостей про вчинене порушення, без визначення функціональних обов`язків, які порушив працівник, та без зазначення дати порушення є незаконним.

Накази про накладення дисциплінарного стягнення, в тому числі й звільнення, мають містити повні і точні відомостей, які саме порушення вчинила особа, які із функціональних обов`язків вона порушила відповідно до посади із зазначенням дати порушень. У разі відсутності в наказі таких відомостей такий наказ підлягає скасуванню.

Згідно висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 15.06.2020 по справі № 320/2984/19 у справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Судом встановлено, що при звільненні позивача з роботи на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України відповідачем порушено вимоги трудового законодавства щодо дотримання процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та його подальшого звільнення.

У позивача не відбиралися пояснення з приводу вчинення ним порушень трудової дисципліни, що призвели до втрат бюджету та зафіксовані в акті від 03.03.2020р. №17/41094684.

Лист Управління у справах сім"ї, молоді та спорту Житомирської міської ради №233 від 26.03.2020р. (а.с.27, т.1), яким позивача повідомлено про необхідність ознайомлення з актом №17/41094687 та надання письмових пояснень в строк до 27.03.2020р., суд до уваги не приймає, оскільки враховуючи норми ст.11 Закону України "Про відпустки" на момент отримання такого листа позивач перебував у щорічній відпустці.

В наказі про звільнення не вказано, в чому саме полягало систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, чим ці обов`язки передбачені.

Відповідач не врахував положення п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, згідно з якими при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за які вчинено проступок.

У вказаному наказі про звільнення позивача від 13.04.2020 року не наведені конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, не зазначено, коли саме вони мали місце, який саме проступок вчинив позивач після застосованого до нього стягнення, що стало приводом до звільнення та коли, чи міг бути вказаний проступок підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, в чому полягає систематичне невиконанняч трудових обов"язків.

Разом з тим, відповідачем та його представником не надано належних доказів, які б свідчили про вину в діях позивача та вказували на систематичність невиконання ним своїх функціональних обов`язків, за вчинення яких позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Актом перевірки від 03.03.2020р. №17/41094687 зафіксовано ряд порушень в системі управління спортивною школою, однак не встановлено, що негативні наслідки для школи у виді втрат бюджету настали саме у зв"язку з винним невиконанням (порушенням) позивачем своїх конкретних посадових обов"язків, визначених посадовою інструкцією.

Не доведено вказаних обставин і представником відповідача в судовому засіданні.

Зважаючи на викладене, оскаржуваний наказ про звільнення позивача не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить інформації про вчинений дисциплінарний проступок, порушені позивачем норми посадових обов`язків, визначених статутом СДЮСШОР з футболу «Полісся» ЖМР та посадової інструкції як директора закладу, дату проступку тощо, а також посилання на докази вини ОСОБА_4 у вчинені будь-яких дисциплінарних проступків.

Також, на переконання суду, позивача звільнено під час перебування у щорічній відпустці, що є порушенням ч.3 ст.40 КЗпПУ.

Так, як вже було встановлено, у період перебування в щорічній відпустці (з 17.01.2020р. по 22.02.2020р.) позивач захворів та з 03.02.2020р. по 20.03.2020р. перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського. Надавши роботодавцю 23.03.2020р. (перший робочий день після закриття лікарняного) листок непрацездатності серії АДТ №521461, позивач здійснив необхідні дії для автоматичного продовження щорічної відпустки на період тимчасової непрацездатності, тобто на 20 календарних днів. Роботодавець, в свою чергу, не виніс наказ про відкликання позивача з щорічної відпустки та не надав докази того, що позивач після 23.03.2020р. приступив до виконання своїх посадових обовязків. Вказане свідчить про те, що позивач з 23.03.2020р. продовжував перебувати у щорічній відпустці та 31.03.2020р. знову захворів. Надавши роботодавцю 10.04.2020р. листок непрацездатності серії АДТ №521617, позивач вчинив необхідні дії для автоматичного продовження щорічної відпустки на період тимчасової непрацездатності, тобто на 10 календарних днів. Таким чином, за відсутності наказу про відкликання позивача з відпустки з 13.04.2020р., враховуючи положення ст.11 Закону України "Про відпустки", правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 13.10.2020р. по справі №712/9213/18, наявні підстави для висновку що звільнення позивача відбулося під час перебування у щорічній відпустці, що є порушенням ч.3 ст.40 КЗпПУ.

Відповідачем у відзиві та представником відповідача в судовому засіданні не спростовано доводів позивача щодо незаконності звільнення ОСОБА_4 з посади директора СДЮСШОР з футболу «Полісся» Житомирської міської ради.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що звільнення позивача за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України не можна вважати законним, у зв`язку з чим є достатні правові підстави для скасування наказу № 115 від 13.04.2020 «Про звільнення директора СДЮСШОР з футболу «Полісся» міської ради» та поновлення незаконно звільненого ОСОБА_4 на посаді директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради.

З приводу вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід вказати наступне.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995..

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як свідчать матеріали справи, довідку про доходи ОСОБА_4 надано спеціалізованою дитячо-юнацькою спортивною школою олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради (а.с.70, т.1).

Наявна в матеріалах справи копія Статуту спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради свідчить про те, що спортивна школа є юридичною особою, веде самостійно баланс, має розрахунковий а інші рахунки в органах Державного казначейства України, в установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням, штамп і бланк встановленого зразка, свою символіку, ідентифікаційний код.

В п.4.4 Статуту спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради визначено, зокрема, що спортивна школа забезпечує своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно чинним законодавством; здійснює заходи з вдосконалення організації заробітної плати працівників з метою посилення їх матеріальної зацікавленості як в результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи закладу, забезпечує економне і раціональне використання фонду споживання і своєчасність розрахунку з працівниками.

В розділі 6 Статуту визначено фінансову-господарську діяльність спортивної школи.

Так, п 6.5 Статуту врегульовано, що оплата праці та матеріальне стимулювання працівників здійснюється відповідно до чинного законодавства в межах визначеного фонду заробітної плати.

Отже, наведе свідчить на користь висновку про те, що виплата винагороди за виконану позивачем роботу у вигляді заробітної плати здійснювалась спеціалізованою дитячо-юнацькою спортивною школою олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради.

Зважаючи на те, що вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем пред`явлено до Управління у справах сім`ї молоді та спорту Житомирської міської ради, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, оскільки позовну вимогу пред"явлено до неналежного відповідача та в підготовчому засіданні позивачем не заявлено клопотання про залучення співвідповідача та/або заміну відповідача на належного в частині вимог про стягнення середнього заробітку.

Також, вимога про визнання дій начальника управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук І.А. неправомірними задоволенню не підлягає, оскільки , на переконання суду, в контексті спірних правовідносин, такий спосіб захисту є неефективним та не буде сприяти відновленню порушеного права на працю позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ №115 від 13.04.2020р. про звільнення директора СДЮСШОР з футболу «Полісся» Житомирської міської ради ОСОБА_4 .

Поновити на посаді директора СДЮСШОР з футболу «Полісся» Житомирської міської ради ОСОБА_4 з 14.04.2020р.

В решті вимог позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідачі:

- Начальник управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук Ірина Анатоліївна, адреса: 10014, м.Житомир, м-н. імені С.П. Корольова, 4/2

- Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради, 10014, м.Житомир, м-н. імені С.П. Корольова, 4/2

Головуючий суддя В. П. Маслак