ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

11.11.2021 Справа № 25/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Семенової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів», м. Донецьк б/н від 28.09.2021 на постанову начальника відділу Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 та на бездіяльність керівника органу державної виконавчої служби у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів», м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, Донецької області

про: стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №ПР146 від 03.02.2009 в сумі 116058,96грн,

за участю представників учасників процесу:

від заявника: не з`явився;

від боржника: не з`явився;

У провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа №25/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсенерготрейд», м.Донецьк до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, Донецької області про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № ПР146 від 03.02.2009 в сумі 116058,96грн.

04.10.2021 засобами поштового зв`язку на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів», м. Донецьк надійшла скарга б/н від 28.09.2021 на постанову начальника відділу Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 та на бездіяльність керівника органу державної виконавчої служби. В обґрунтування скарги скаржник посилається на порушення державним виконавцем приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», відповідно до яких державний виконавець зобов`язаний зупинити виконавче провадження щодо боржника. Однак, державний виконавець без достатніх правових підстав прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Крім того, скаржник вважає, що наявні підстави для переходу до виконання рішення суду у порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», чого не було зроблено, у зв`язку з чим скаржник стверджує, що з боку керівника органу державної виконавчої служби має місце бездіяльність., що триває.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів», м. Донецьк просить визнати постанову начальника відділу Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 у виконавчому провадженні №48337055 неправомірною; зобов`язати Вугледарський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати вимоги статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 №2021-VIII у частині зупинення виконавчого провадження №48337055; визнати бездіяльність керівника відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції (Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області), що полягає у невчиненні дій, спрямованих на направлення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів» коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області у справі №25/23 від 07.04.2010; зобов`язати керівника Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вчинити дії, спрямовані на направлення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів» коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області у справі №25/23 від 07.04.2010.

У зв`язку із проведенням антитерористичної операції (згідно з Указом Президента України від 14.04.2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», на території Донецької області з 14.04.2014 розпочато проведення антитерористичної операції) та захопленням 10.09.2014 невідомими особами приміщення Господарського суду Донецької області за адресою: 83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, разом із матеріально-технічним устаткуванням, справами, які знаходились в провадженні, архівом суду, бухгалтерською та кадровою документацією, матеріали господарської справи №25/23 втрачені.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2021 призначено судове засідання для розгляду питання про відновлення втраченої справи №25/23 на 03.11.2021.

19.10.2021 на адресу суду від Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшли заперечення на скаргу, за змістом яких останній просить відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі. В обґрунтування заперечень орган ДВС вказав, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа останній керувався п.9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки цим Законом підстави для зупинення виконавчих проваджень і заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 25.06.2019 не визначені.

Щодо підстав для застосування порядку, який передбачено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», орган ДВС вказує, такі підстави відсутні, оскільки стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій в частині відсутності чинної адреси для направлення кореспонденції, оскільки місце реєстрації стягувача відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Ухвалою Господарського суду від 03.11.2021 Відновлено частково матеріали судового провадження №25/23; призначено до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів», м. Донецьк б/н від 28.09.2021 на постанову начальника відділу Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 та на бездіяльність керівника органу державної виконавчої служби у судовому засіданні на 11.11.2021.

У судове засідання 11.11.2021 представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

За приписами ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги та відзиву на скаргу, оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.03.2010 у справі №25/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсенерготрейд», м. Донецьк до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» м. Вугледар Донецької області про стягнення 116058грн.96коп., у тому числі, заборгованість за поставлену за договором купівлі-продажу №ПР146 від 03.02.2009 продукцію в сумі 97520грн.46коп., пеня в сумі 11798грн.69коп., індекс інфляції в сумі 4743грн.93коп., 3% річних у сумі 1995грн.88коп., задоволено частково в сумі 114481грн.00коп., у тому числі, заборгованість за поставлену за договором купівлі-продажу №ПР146 від 03.02.2009 продукцію в сумі 97520грн.46коп., пеня в сумі 10478грн.77коп., індекс інфляції в сумі 4485грн.94коп., 3% річних у сумі 1995грн.83коп.

Вирішено стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсенерготрейд» основний борг в сумі 97520грн.46коп., пеню в сумі 10478грн.77коп., індекс інфляції в сумі 4485грн.94коп., 3% річних у сумі 1995грн.83коп., держмито в сумі 1144грн.81коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 232грн.79коп.

07.04.2010 на виконання рішення господарського суду від 10.03.2010 видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2011 здійснено заміну позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурсенерготрейд» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Праймрейт» (83058, м. Донецьк, вул. Майська, б. 66, ЄДРПОУ 37603935).

Ухвалою господарського суду від 09.08.2012 здійснено заміну найменування позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймрейт» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів», м.Донецьк.

06.08.2015 постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Коршунович Я.Г. відкрито виконавче провадження №48337055 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №25/23 від 07.04.1010.

До матеріалів скарги надано постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції від 18.02.2016 у ВП №48337055, відповідно до якої замінено сторону виконавчого провадження, постановлено вважати стягувачем ТОВ «Донецький завод кольорових сплавів».

Начальником відділу Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Бойницькою О.А. винесено постанову від 25.06.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до акту прийому-передачі виконавчих документів б/н від 21.09.2021 представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів», м.Донецьк повернуті оригінали судових наказів та постанов про повернення виконавчих документів стягувачу, зокрема, за виконавчим провадженням №48337055.

Посилаючись на те, що органом ДВС неправомірно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №48337055 та на бездіяльність керівника органу ДВС, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів», м.Донецьк звернулося до суду з відповідною скаргою.

За висновками суду, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів», м. Донецьк б/н від 28.09.2021 на постанову начальника відділу Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 та на бездіяльність керівника органу державної виконавчої служби підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст.129-1 Основного Закону України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст.18 Господарського процесуального кодексу України).

Вказана норма кореспондується зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, за якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»

За приписами ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства.

Таким чином, під час розгляду скарг на дії/бездіяльність державного виконавця, судам необхідно, серед іншого, перевіряти законність вчинення/невчинення останнім відповідних дій, тобто досліджувати діяльність державного виконавця на предмет її відповідності положенням законодавства.

Суд наголошує, що ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» (заява № 56849/00) від 29.06.2004, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

24.05.2017 набрав чинності Закон України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 N2021-VIII (далі Закон N2021-VIII), положеннями статті 1 якого (з урахуванням змін внесених Законом України від 18.12.2018 N2658-VIII) передбачається, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що боржник Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, Донецької області є державним вугледобувним підприємством, а Закон України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» є спеціальним щодо вугледобувних підприємств та передбачає зупинення саме виконавчого провадження.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законі в України щодо створення умов для забезпечення державної політики у вугільній галузі» 18.12.2018 N2658-VIII, який набрав чинності 19.01.2019, внесені зміни до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, частину першу статті 34 доповнено пунктом 14, відповідно до якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств».

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу прийнята 25.06.2019, тоді як на час прийняття відповідної постанови, з урахуванням приписів ст. 1 Закон України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» та відповідно до п.14 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій.

Таким чином, судом встановлено, що постанова начальника відділу Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.09.2019 у виконавчому провадженні №48337055 прийнята з порушенням приписів ст. 1 Закон України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» та п.14 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», за приписами частини 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.2 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Разом з тим, частиною 3 ст.4 вказаного Закону передбачено, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій), керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті (тобто до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Однак, необхідність зупинення вчинення виконавчих дій на підставі приписів ст. 1 Закон України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» та п.14 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що стягувач через законодавчі обмеження не має можливості домогтися виконання рішення у порядку, який встановлений Законом України «Про виконавче провадження». У цьому випадку таке виконання можливе лише на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

До того ж, надсилання центральному органу, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не тільки не є заходом примусового виконання рішення у розумінні статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», але й відповідно до п.9 ч.1 ст.34 цього Закону є самостійною підставою для зупинення здійснення виконавчих дій.

Таке тимчасове зупинення державою вчинення виконавчих дій лише захищає саме боржника від примусових дій зі стягнення визначених судовим рішенням грошових коштів, але жодною мірою не звільняє/зупиняє обов`язків самої держави перед стягувачем - особою приватного права, які (обов`язки) зумовлені встановленими Законом державними гарантіями.

У розглядуваній ситуації слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна, як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14 та у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №9052986/16.

Відповідно до пунктів 2-4, 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2); стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення (п.3); стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа (п.4); законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (п.9).

Частина 2 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Жодних інших умов для застосування, у тому числі визначених частиною 3 статті 4 вказаного Закону, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана частина 2 статті 4 Закону не вимагає та не передбачає. Тобто, ч.2 ст.4 Закону підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, ч.3 ст.4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій), керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Підстави, передбачені пунктами 2-4, 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», свідчать про неможливість виконання судового рішення, у зв`язку з чим положення ч.3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» вимагають не чекати спливу вищевказаного шестимісячного строку, оскільки це не має сенсу, рішення все одно не буде виконане, а протягом десяти днів з дня встановлення факту наявності однієї з таких підстав одразу передавати виконавчий документ на виконання до органів державної виконавчої служби, тобто, дана норма направлена на прискорення зміни процедури виконання та отримання реального результату стягувачем, а не на їх сповільнення.

Зазначене свідчить, що підстави, передбачені ч.ч.2, 3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:

- ч.2 ст.4 зазначеного Закону передбачає нічим необумовлений перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;

- ч.3 ст.4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 908/2671/13.

Судом встановлено, що виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Донецької області №25/23 від 07.04.2010 відкрито 06.08.2015, отже, шестимісячний строк сплинув 06.02.2016.

З огляду на те, що факт невиконання рішення суду протягом шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною і безумовною підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у матеріалах справи відсутні докази здійснення органом ДВС дії відповідно до приписів ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд дійшов висновку про наявність підстав задоволення скарги в частині бездіяльності керівника Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Відповідно до частин 1-2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів», м. Донецьк б/н від 28.09.2021 на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу та на бездіяльність керівника органу державної виконавчої служби у повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів», м. Донецьк б/н від 28.09.2021 на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу та на бездіяльність керівника органу державної виконавчої служби задовольнити.

Визнати постанову начальника відділу Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 у виконавчому провадженні №48337055 неправомірною.

Зобов`язати Вугледарський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати вимоги статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 №2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №48337055.

Визнати незаконною бездіяльність керівника відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що полягає у невчиненні дій, спрямованих на направлення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів» коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області у справі №25/23 від 07.04.2010.

Зобов`язати керівника Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вчинити дії, спрямовані на направлення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод кольорових сплавів» коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області у справі №25/23 від 07.04.2010.

У судовому засіданні 11.11.2021 складено та підписано повний текст ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України в порядку, передбаченому п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова