Справа № 500/5271/19

Провадження № 2/946/1599/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого Жигуліна С.М.

при секретарі Федорук Ю.О.

за участю

адвоката Живори Є.В.,

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі

справу за позовом

ОСОБА_2

до

Дунайського регіонального офісу водних ресурсів,

Ізмаїльського управління водного господарства

про

поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

Позивач пояснив, що працював на посаді провідного юрисконсульта Дунайського регіонального офісу водних ресурсів, звідки був звільнений за наказом № 20-Л від 17 червня 2019 року через відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Пояснив, що за наказом № 233 Державного агентства водних ресурсів України від 15 квітня 2019 року Дунайський офіс водних ресурсів реорганізовано шляхом приєднання до Ізмаїльського управління водного господарства. Про звільнення його не попередили за три місяці, заяву про відмову від посади він не писав, а з новим штатним розписом не був повідомлений. Окрім вказаного наголосив, що наказ був підписаний особою, яка не мала на це повноважень та, окрім вказаного, не була отримана згода профспілкового комітету на його звільнення. Просить визнати наказ № 20-Л від 17 червня 2019 року про його звільнення незаконним, поновити його на посаді провідного юрисконсульта Ізмаїльського управління водного господарства та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 224868 грн.

Представник Дунайського регіонального офісу водних ресурсів проти позовних вимог заперечує, пояснив, що позивач готував повідомлення самостійно, був ознайомлений з повідомленням про надання посади на новому місці роботи. В наступний час у штаті Ізмаїльського управління водного господарства є лише одна посада, яку займає представник відповідача в судовому засіданні. Також пояснив, що інформація щодо скорочення штату була доведена до профспілкового комітету, позивач не працював на підприємстві Ізмаїльського управління водного господарства, інформація про зміни у штатному розписі відбулась після звільнення позивача.

Представник Ізмаїльського управління водного господарства проти задоволення позовних вимог заперечує з посиланням на докази, надані представником Дунайського регіонального офісу водних ресурсів.

Вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що у задоволенні заявлених позовних вимог належить відмовити.

У відповідності до вимог ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст. 81-89 ЦПК України.

Долученою до матеріалів справи документацією з даними трудової книжки НОМЕР_1 з датою заповнення 22 листопада 2004 року доведено, що позивач працював на посаді провідного юрисконсульта Дунайського регіонального офісу водних ресурсів, звідки був звільнений за наказом № 20-Л від 17 червня 2019 року через відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Суд також звертає увагу на те, що будь-яке судове рішення повинно бути направлене на настання відповідних юридичних наслідків, а судовий розгляд повинен мати ознаки ефективності. За наявними доказами суд повинен задовольнити вимоги або ж відмовити в їх задоволенні, належним чином вмотивувавши таке рішення. При цьому, суд у процесі розгляду справи повинен керуватися реальними, а не уявними мотивами ухвалюючи відповідне рішення, унеможливлюючи зловживання сторонами своїх прав, спрямоване на затягування процесу. Відповідно до ст.ст. 1-2, 11-13 ЦПК України сторона, звертаючись до суду з відповідними вимогами, повинна чітко дотримуватися основних засад судочинства, враховуючи специфіку відповідного процесу, виконувати свої обов`язки та користуватися наданими їй процесуальними правами, не допускаючи при цьому зловживання ними. Окрім вказаного суд зауважує, що цивільний процес має змагальний характер, а тому на сторону покладається відповідний набір процесуальних обов`язків, в тому числі щодо надання необхідних доказів стосовно спірного питання, включно з власного ініціативою в процесі збирання цих доказів.

За наказом № 233 Державного агентства водних ресурсів України від 15 квітня 2019 року Дунайський офіс водних ресурсів реорганізовано шляхом приєднання до Ізмаїльського управління водного господарства.

Відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

У відповідності до наказу № 32 від 18 квітня 2019 року Дунайського регіонального офісу водних ресурсів у зв`язку з реорганізацією право першого підпису надано голові комісії з реорганізації Кічуку І.Д., а в разі його відсутності ОСОБА_3 .

Наданий позивачем наказ від 19 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_4 у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, а також неможливості подальшого працевлаштування не спростовує повноваження голови комісії з реорганізації на час дії наказу № 32 від 18 квітня 2019 року Дунайського регіонального офісу водних ресурсів.

Посилання позивача про те, що накази підписані неналежною особою не змінюють фактичні обставини справи та не можуть бути визначені доведеними без належного спеціального дослідження.

Інформація до профспілкового органу про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці підтверджена звітністю від 18 квітня 2019 року, за якою визначено посаду провідного юрисконсульта з датою наказу про попередження про заплановане вивільнення 15 квітня 2019 року та з плановою датою вивільнення 20 червня 2019 року.

Протоколом зборів працівників Дунайського регіонального офісу водних ресурсів від 17 квітня 2019 року підтверджено ознайомлення із наказом про реорганізацію шляхом приєднання до Ізмаїльського управління водного господарства, а також про проведення дій щодо ознайомлення про зміни істотних умов праці та зміну штатного розпису який відсутній на час проведення вказаних зборів.

Повідомленням від 12 червня 2019 року позивачеві була запропонована посада провідного юрисконсульта служби правового забезпечення, з яким позивач ознайомлений та написав про свою незгоду.

У даному випадку причина відсутності згоди на роботу за новою посадою не має правового значення для правильного вирішення спору.

Таким чином відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, що у свою чергу є піставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141-142 ЦПК України розподіляються судові витрати.

Керуючись ст. 263-267 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку у порядку, передбаченому ст.354 ч.2 ЦПК України.

Суддя: С.М.Жигулін