Справа № 132/1237/21

Провадження № 2/132/474/21

РІШЕННЯ

Іменем України

05.11.2021 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Калинівка Вінницької області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог:Військова частина НОМЕР_1 , про стягнення збитків, завданих використанням електричної енергії,-

ВСТАНОВИВ:

19.04.2021р. до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся КЕВ м.Вінниця із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь збитки, завдані використанням 6222,22 кВт електричної енергії у приміщенні №8 Казарми поліпшеного планування, розташованої на території Військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без правових підстав та компенсації їх вартості у розмірі 18277,31 грн. В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2019 (протокол №29 від 24.09.2019) ОСОБА_1 було забезпечено житлом, а саме приміщенням №8 у Казармі поліпшеного планування, розташованої на території цієї військової частини за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки казарма розташована на території військової частини, забезпечення її комунальними послугами здійснюється КЕВ м.Вінниця у відповідності до вимог п.3.1 Положення «Про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністерства Оборони України №448 від 03.07.2013. З моменту заселення у казарму, відповідач споживає електроенергію, про що щомісячно Військова частина НОМЕР_1 подає КЕВ м.Вінниця відомості показників лічильників. Так, станом на 31.01.2021 відповідачем спожито 8826,53 кВт електричної енергії. Оскільки військовослужбовці, що проживають у спеціально-пристосованих казармах побутовими споживачами не є, постачальник універсальної послуги не може постачати електричну енергію за тарифами для побутових споживачів у казарму. Законодавець не передбачив механізм компенсації військовим частинам (КЕВ) різниці між їх видатками та відшкодуванням комунальних послуг мешканцями спеціально-пристосованих казарм за тарифами для населення, оскільки сплата цієї різниці фактично покладається на постачальника універсальних послуг. Таким чином, протиправна поведінка відповідача, який відмовляється підписувати договір про надання в користування військовослужбовцями Збройних Сил України житла та відшкодування ними комунальних послуг, призвела до збитків позивача станом на 31.01.2021 в розмірі 18277,31 грн, яка складається з різниці коштів, що недоплачені відповідачем по тарифу для побутових споживачів (1,68) у сумі 2178,96 грн; різниці коштів, що недоплачені по тарифу видатків позивача (3,4328) у сумі 13136,13 грн.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, ОСОБА_1 просить у задоволенні позовних вимог КЕВ м.Вінниця відмовити у повному обсязі, оскільки згідно вимог ч.5 розділу ІV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018р. №380, оплата житлово-комунальних послуг (зокрема, електричної енергії) у казармі поліпшеного планування має здійснюватися виключно за тарифами для населення. Вона здійснює компенсацію частини вартості отриманих житлово-комунальних послуг, зокрема і використаної електричної енергії, не маючи заборгованості. Виходячи з цього, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

У відповіді на відзив, КЕВ м.Вінниця зазначає, що квартирно-експлуатаційні відділи згідно п.2.1 Положення про квартирно-експлуатаційне забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 448 від 03.07.2013 р., є квартирно-експлуатаційним органом, на який покладено обов`язки безпосереднього забезпечення військових частин, а тому положення Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018р. № 380, на нього не розповсюджуються.

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із запереченням на відповідь на відзив, в якому просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивач не довів наявність порушення його права, необхідність застосування обраного ним способу захисту права.

Представник позивача КЕВ м.Вінниця Зіберт О.Є. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у поданому позові та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив. Крім того, просила вирішити питання понесених нею судових витрати на професійну правничу допомогу.

Третя особа ВЧ НОМЕР_1 уповноважений представник ОСОБА_2 в судовому засіданні при вирішенні позову покладається на рішення суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах цивільної справи докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову позивачу необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2019, оформленого протоколом №29 від 24.09.2019, забезпечена житлом, а саме приміщенням №8 у казармі поліпшеного планування, розташованої на території військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Дана казарма поліпшеного планування згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №212138115 від 11.06.2020 р., перебуває в державній власності Міністерства оборони України.

Балансоутримувачем цієї казарми відповідно до Акту приймання (передачі) для утримання та експлуатації казарми поліпшеного планування військового містечка № НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , затвердженого 09.10.2019р. начальником Південного ТКЕУ, є позивач КЕВ м. Вінниця.

Як встановлено судом та не спростовується сторонами, відповідач ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі здійснювала компенсацію частини вартості, отриманих послуг з постачання електричної енергії за тарифами для населення, однак позивач КЕВ м.Вінниця вважаючи, що остання за ці послуги повинна сплачувати за промисловими тарифами, звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення недоплачених сум.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до ст.379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ст.67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст.ст.1, 4, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку встановленому законодавством.

Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.

Відповідно до положень ч.2 ст.32 зазначеного Закону, розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Споживачами енергії відповідно до ст.1 Закону України «Про енергетику», крім інших, є фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії.

Відповідно до ст.ст. 11, 12, 17, 26 Закону України «Про електроенергетику», державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Одним з основних завдань цієї комісії, є забезпечення проведення цінової тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством; розроблення та затвердження правил користування електричною енергією (які крім того включають правила користування електричною енергією для побутових споживачів).

Крім того, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї завдань, встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами електричної енергії та/або за групами споживачів правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. № 1357 (далі за текстом - ПКЕЕ), які обов`язкові для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Пунктом 2 ПКЕЕ визначено, що: тариф це встановлена уповноваженим органом відповідно до законодавства ціна за одиницю обсягу електричної енергії (1 кВт год); електропостачальник це учасник ринку електричної енергії України, який купує електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам; побутовий споживач це фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником; засоби обліку це засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, які використовуються для визначення обсягу електричної енергії та величини споживання електричної потужності та є складовою вузла обліку.

Тобто, відповідно до вказаних вище вимог законодавчих актів та пункту 17 ПКЕЕ розрахунки населення за спожиту електричну енергію для побутових потреб здійснюється за діючими тарифами (цінами) встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що відпускається населенню для побутових потреб та на підставі показів засобів обліку, а не за промисловими тарифами.

Крім того, відповідно до ст.10 Закону України «Про Збройні Сили України», з метою приведення квартиро-експлуатаційного забезпечення військ у відповідність до вимог чинного законодавства, враховуючи порядок фінансування квартирно-експлуатаційного забезпечення, утримання, експлуатації та обліку фондів наказом Міністерства оборони України №448 від 03.07.2013 р., затверджено Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України.

Відповідно до п.п. 1.3, 2.4 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення та КЕВ м.Вінниця є забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями; участь в організації забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями; здійснення безпосереднього квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.

Згідно п.п. 7.11 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, порядок оплати житлово-комунальних послуг та квартирної плати в спеціально пристосованих казармах визначається відповідно до вимог Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, наказом Міністерства оборони України 31.07.2018р. №380, затверджена Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройний Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2018р. за № 1020/32472.

Відповідно до п.5 розділу IV цієї Інструкції, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих військовослужбовцями рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом, які розміщені в спеціально пристосованих казармах, здійснюється військовою частиною в межах кошторисних призначень на відповідний рік. У разі розміщення одружених військовослужбовців, осіб офіцерського складу та членів їх сімей або проживання осіб, звільнених з військової служби в запас або відставку, та членів їх сімей (за їх згодою), які залишилися перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлового приміщення для постійного проживання, оплата комунальних послуг та енергоносіїв здійснюється відповідно до укладених з ними договорів. У таких випадках відшкодування коштів військовій частині, витрачених на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, проводить військовослужбовець за тарифами для населення.

Отже, відповідно до наведених законодавчих актів та нормативних документів, якими регулюється порядок надання комунальних послуг та їх вартість, чітко визначено, що військовослужбовці, особи офіцерського складу та члени їх сімей, які проживають в спеціально пристосованих казармах, будівлях і спорудах, переобладнаних для проживання військовослужбовців, компенсують вартість отриманих ними комунальних послуг і спожитих енергоносіїв за тарифами для населення.

Як встановлено судом з наданих відповідачем доказів, ним своєчасно та в повному обсязі здійснювалась компенсація частини вартості, отриманих послуг з постачання електричної енергії за тарифами для населення, про що свідчать платіжні документи, що знаходяться в матеріалах цивільної справи.

Натомість вимога позивача про сплату цих послуг за промисловими тарифами, які в даному конкретному випадку не підлягають застосуванню, є незаконною.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги КЕВ м.Вінниця є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Слід також зауважити, що згідно вимог ч. ч. 2, 3 ст.51 БК України, витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право, зокрема військовослужбовці та члени їх сімей, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ. До таких витрат, серед іншого, належать зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія). Розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Тобто, відповідно до вимог БК України, витрати на пільгове зниження плати за житлово-комунальні послуги, на яке згідно із законодавством України мають право військовослужбовці та члени їх сімей, до яких відноситься відповідач ОСОБА_1 , здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ, якою саме і є позивач КЕВ м.Вінниця.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із п.п.1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України і у разі часткового задоволення позову судові витрати щодо сплати професійної правничої допомоги та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Врахувавши вищевикладене, суд залишає за позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн відповідач ОСОБА_1 надала: акт приймання-передачі наданих послуг №4/11/1-05/21 юп від 11.05.2021 про надання послуг №4/11/1-05/21 юп від 11.05.2021 (надалі Договір) ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ЦЕНТР», в осбі заступника директора-начальника юридичного відділу (адвоката) Оскоми О.М., який діє на підставі довіреності, та ОСОБА_1 , про надання послуг, а саме підготовку відзиву на позовну заяву; квитанцію №N1ВDN3363M від 11.05.2021 про оплату послуг ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ЦЕНТР» згідно умов договору №4/11/1-05/21 юп від 11.05.2021 в розмірі 1500 грн.

Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований факт надання ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ЦЕНТР» професійної правничої допомоги Осадчій А.В., суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця (код ЄДРПОУ 08320218) на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі 1500 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог:Військова частина НОМЕР_1 , про стягнення збитків, завданих використанням електричної енергії.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця (код ЄДРПОУ 08320218) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Суддя: