ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року м. Київ № 640/7480/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Підприємства "Департамент захисту інтелектуальної власності" Міжнародної благодійної організації "Комітет сприяння правоохоронним органам України" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Підприємство «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві, контролюючий орган) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 року №00003571409, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 року №00003581409, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 року №00003591409, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що податковим органом проведено фактичну перевірку із порушенням норм законодавства, а повідомлення-рішення від 30.01.2019 року №00003591409 прийнято не за формою встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790. Також Підприємство зазначає про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкції у відповідності до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-BP. Крім цього позивач стверджує, що саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідача він не був обізнаний про здійснення господарської діяльності на підставі не зареєстрованого РРО. Разом з цим Підприємство вказує, що ним не було перевищено ліміт каси, висновки контролюючого органу в цій частині є хибними та такими, що сформовані без врахуванням всіх фактичних обставин справи.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 08.08.2019 року судом протокольною ухвалою ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.

На підставі наказу від 28.11.2018 року №17477 та направлень на проведення фактичної перевірки від 14.12.2018 року №8324/26-15-14-09-01 та №8325/26-15-14-09-01 ГУ ДФС у м. Києві проведена фактична перевірка ресторану за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, б. 38А в якому здійснює діяльність Підприємство «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України», за наслідками якої складено акт фактичної перевірки від 04.01.2019 року №0002/26/15/14/32161527 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено факт проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, який не був зареєстрований в установленому порядку, а саме: ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві 03.08.2018 року скасовано реєстрацію РРО фіскальний №2656006702, згідно з рішенням про скасування реєстрації РРО від 03.08.2018 року №2656006702 та відповідно до довідки про скасування реєстрації РРО від 03.08.2018 року у зв`язку із закінченням визначених законодавством строків експлуатації РРО. Але підприємство в період з 04.08.2018 року по 14.08.2018 рік продовжував використовувати даний РРО у своїй діяльності.

Також встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями через РРО не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 08.08.2017 року № 201726596407199, термін дії ліцензії з 18.08.2017 по 17.08.2018, а саме: через РРО фіскальний №2656006702 реєстрацію якого скасовано 03.08.2018 за період з 04.08.2018 по 14.08.2018 здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями, всього на загальну суму 43742,00 грн. Через РРО фіскальний №3000455674 за період з 15.08.2018 по 17.08.2018, який не зазначений у ліцензії № 201726596407199, реалізовано алкогольних напоїв на суму 18259,76 грн.

Крім того, встановлено факт перевищення ліміту каси на загальну суму 874694,69 грн., а саме: до перевірки надано накази про встановлення ліміту залишку готівки в касі підприємства: від 19.02.2018 № 1 у розмірі 2700,00 грн.; від 16.04.2018 № 2 у розмірі 2700.00 грн.; від 30.09.2018 № 4 у розмірі 2700,00 грн.; від 31.12.2018 №1 у розмірі 8000,00 грн. та пояснення бухгалтера підприємства ОСОБА_1 про те, що інші ліміти каси не встановлювались та не розраховувались. Дані накази втратили чинність, оскільки вони встановлені відповідно до вимог Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» зі змінами та доповненнями, яка втратила чинність у відповідності з вимогами Постанови Правління Національного банку України від /2/9.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» зі змінами та доповненнями (далі - Постанова №148). Інші ліміти каси відповідно до вимог Постанови №148 - не встановлювались та до перевірки не надані.

Отже, підприємством не встановлено ліміт каси за період з 01.07.2018 по 31.12.2018, тобто ліміт каси за цей період вважається нульовим та уся готівка, що перебувала в касі підприємства на кінець робочого дня - вважається понадлімітною.

Тут і надалі висновки акту перевірки.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення на останній, за наслідком розгляду яких листом від 29.01.2019 року №14144/10/26-15-14-09-01-18 ГУ ДФС у м. Києві повідомило Підприємство «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» про залишення висновків акту перевірки №0002/26/15/14/32161527 від 04.01.2019 року без змін.

В подальшому, ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 року №0003571409, яким за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року застосовано до Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 1,00 грн. (далі - спірне та/або оскаржуване рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 року №0003581409, яким за порушення пункту 15 розділу II, пункту 50 розділу V Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №148 від 29.12.2017 року до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 1 749 389,38 грн. (далі - оскаржуване та/або спінене рішення №2);

- податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 року №0003591409, яким за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячн7ого і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 року застосовано до Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 124 003,52 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Тут і надалі спірні та/або оскаржувані рішення.

Не погоджуючись зі спірними рішеннями позивачем подано скаргу, за наслідком розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 11.04.2019 року №16967/6/99-99-11-06-01-25 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Підприємство «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» категорично не погоджується зі спірними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Положеннями пункту 80.1 статті 80 ПК України регламентовано, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За правилами пунктів 80.2.2-80.2.6 фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 ПК України).

Відповідно до положень пунктів 80.7-80.10 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що наказ №17447 від 28.11.2018 року не відповідає вимогам встановленим пунктом 81.1 статті 81 ПК України, адже не містить дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, підстави для проведення перевірки.

Суд критично ставиться до наведених тверджень, оскільки по-перше контролюючий орган був допущений позивачем до проведення фактичної перевірки, а по-друге станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження оскарження та/або скасування наказу №17447 від 28.11.2018 року в судовому порядку.

Між тим, як повідомлено відповідачем фактична перевірка позивача здійснена на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Також суд звертає увагу, що додатком до наказу №17447 від 28.11.2018 року визначено період діяльності, що перевіряється, адресу та найменування об`єкта, що перевіряється, тривалість перевірки та дата почту перевірки.

Підсумовуючи наведене доводи Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» в цій частині, як самостійні підстави для задоволення позовних вимог суд відхиляє.

Окрім цього суд залишає поза увагою твердження позивача про те, що йому не відомо про акт №0002/26/15/14/32161527 на підставі якого прийнято спірні рішення та не отримано його мотивуючи це наступним.

Згідно із пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Положеннями статті 86.5 статті 86 ПК України передбачено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Наказом Державної податкової адміністрації від 12.08.2008 року №534 затверджено Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, які розроблено з метою використання їх посадовими особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) при оформленні актів (довідок) перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (далі - акт перевірки). Форма акта перевірки наведена у додатку 1 до Методичних рекомендацій.

Методичні рекомендації можуть використовуватися посадовими особами органів ДПС при оформленні матеріалів документальних перевірок суб`єктів господарювання - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, а також фізичних осіб - підприємців, з урахуванням нормативно-правових актів, які регулюють їх господарську діяльність.

Тут і надалі Методичні рекомендації.

У відповідності до пункту 8 Методичних рекомендацій датою акта перевірки є дата підписання акта посадовими особами органу ДПС, що проводили перевірку, та посадовими особами (особами) суб`єкта господарювання.

Датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб`єкта господарювання є дата його реєстрації (не пізніше наступного робочого дня після його складання) у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС (додаток 2 до Методичних рекомендацій), посадові особи якого здійснювали перевірку такого суб`єкта.

Датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб`єкта господарювання є дата його реєстрації (у день отримання такого акта) у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС за місцем державної реєстрації такого суб`єкта господарювання.

Реєстраційний номер акта перевірки складається із порядкового номера в журналі реєстрації перевірок (чотири розряди), коду області (два розряди), коду органу ДПС (два розряди), коду структурного підрозділу органу ДПС, відповідального за проведення перевірки (два розряди), коду за ЄДРПОУ суб`єкта господарювання (вісім розрядів) або ідентифікаційного номера фізичної особи за ДРФО (десять розрядів). Загальна структура реєстраційного номера акта перевірки суб`єкта господарювання - юридичної особи оооо/оо/оо/оо/оооооооо, суб`єкта господарювання - фізичної особи - оооо/оо/оо/оо/оооооооооо.

У разі якщо суб`єкт господарювання здійснює свою діяльність не за місцем, яке зазначене у свідоцтві про державну реєстрацію такого суб`єкта, акт перевірки, складений посадовими особами органу ДПС, реєструється у журналі реєстрації актів перевірок і протягом трьох робочих днів після його реєстрації направляється до органу ДПС за місцем державної реєстрації вказаного суб`єкта. Копія акта перевірки з відміткою про реєстрацію у журналі реєстрації актів перевірки зберігається в органі ДПС за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу ДПС (або його заступник) за місцем реєстрації суб`єкта господарювання протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки. Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій вручається керівнику суб`єкта господарювання (або особі, що його заміщає) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення в установленому порядку та визначені терміни.

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що номер акту фактичної перевірки №0002/26/15/14/32161527 від 04.01.2019 року є його реєстраційним номером у відповідності до положень Методичних рекомендацій, а відтак посилання позивача на не отримання такого акту (з урахуванням отримання та підписання ним акту від 04.01.2019 року) не можуть бути підстави для задоволення адміністративного позову.

Також при вирішення спору по суті суд відхиляє посилання позивача на порушення процедури розгляду заперечень на акт перевірки, оскільки Підприємством «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження наведеного. Зокрема, позивач не надав ані заперечень на акт перевірки, ані листа-повідомлення контролюючого органу. Тобто, позивачем обґрунтовуючи даними обставинами заявлені позовні вимоги не надано до суду жодних підтверджень на їх обгрунтування. Разом з цим, на переконання суду направлення контролюючим органом повідомлення про дату, час та місце розгляду заперечень на акт перевірки, як про то вказує позивач 23.01.2019 року не може бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги наведене в сукупності суд переходить до оцінки наявності/відсутності порушень, які зафіксовані актом перевірки №0002/26/15/14/32161527 від 04.01.2019 року.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).

Згідно із пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 року №547, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 року за №918/29048 затверджено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), який розроблено відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон), Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 (далі - Порядок 547).

У пункті 1 Порядку №547 зазначено, що цей Порядок поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) для здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі.

Дія цього Порядку не поширюється на РРО, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно із пунктом 1 розділу 4 Порядку №547 реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації РРО, що відбувається у випадках, коли: 1) суб`єктом господарювання подано заяву про скасування реєстрації РРО за формою № 4-РРО (додаток 4) (далі - заява про скасування реєстрації); 2) вичерпано строк служби РРО, визначений у паспорті (формулярі) РРО; 3) закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО; 4) РРО застосовується не за сферою застосування, визначеною Державним реєстром РРО; 5) виявлено невідповідність модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО; 6) установчі документи суб`єкта господарювання згідно із судовим рішенням визнано недійсними; 7) наявне судове рішення про ліквідацію суб`єкта господарювання - банкрута; 8) наявне судове рішення щодо припинення суб`єкта господарювання, що не пов`язане з банкрутством; 9) суб`єкт господарювання - фізична особа - підприємець померла, а також у разі оголошення такої особи померлою, визнання недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 10) в контролюючих органах наявні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації припинення суб`єкта господарювання; 11) викрадено РРО; 12) змінено власника РРО; 13) наявне судове рішення про визнання недійсним договору оренди господарської одиниці.

Відповідно до пункту 4 розділу 4 Порядку №547 посадова особа контролюючого органу протягом п`яти календарних днів з дня отримання заяви про скасування реєстрації, довідки ЦСО про розпломбування РРО та реєстраційного посвідчення або прийняття рішення контролюючого органу про скасування реєстрації РРО проводить скасування реєстрації РРО шляхом внесення реєстраційного запису до інформаційної системи ДФС та надає суб`єкту господарювання довідку про скасування реєстрації, що засвідчує скасування реєстрації РРО.

У разі якщо скасування реєстрації РРО було здійснено за рішенням контролюючого органу, копія довідки про скасування реєстрації направляється ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО.

ЦСО, включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді, контролюючим органом може бути надіслано повідомлення про скасування реєстрації РРО в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку.

Пунктами 6, 7 розділу 4 Порядку №547 встановлено, що контролюючий орган за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених підпунктами 2, 3 пункту 1 цієї глави, попереджає суб`єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.

Скасування реєстрації РРО проводиться контролюючим органом не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО.

Документи, визначені у цій главі, можуть бути подані та отримані відповідальною особою суб`єкта господарювання або самим суб`єктом господарювання - фізичною особою - підприємцем, а також через уповноважену особу за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та належним чином оформленої довіреності на проведення скасування реєстрації РРО.

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що контролюючий орган протягом п`яти календарних днів з дня прийняття рішення контролюючого органу про скасування реєстрації РРО надає суб`єкту господарювання довідку про скасування реєстрації, що засвідчує скасування реєстрації РРО. При цьому, у разі якщо скасування реєстрації РРО було здійснено за рішенням контролюючого органу, копія довідки про скасування реєстрації направляється ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО. В той же час, контролюючий орган за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених підпунктами 2, 3 пункту 1 цієї глави, попереджає суб`єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №2656006702 про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій у зв`язку із закінченням визначеного законодавством строку експлуатації РРО.

ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві сформовано довідку про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій, яка отримана представником позивача Соколовською Яніною Броніславівною 14.08.2018 року, що діє на підставі довіреності від 14.08.2018 року №б/н.

Також в матеріалах справи наявне повідомлення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.06.2018 року №2363/10/26-56-08-01-29, яким контролюючий орган повідомляє Підприємство «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» про необхідність вивести з експлуатації РРО: МАРЯ-301МТМ до 03.08.2018 року (заводський номер РРО АА1140024679, фіскальний номер РРО - 2656006702). Наведене повідомлення отримано Соколовською Яніною Броніславівною, яка діє в інтересах позивача на підставі довіреності №5 від 10.07.2018 року.

Звідси слідує, що контролюючим органом здійснено дії на виконання пункту 6 розділу 4 Порядку №547 та попереджено Підприємство «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.

Отже, на переконання суду твердження позивача про те, що він був необізнаний щодо здійснення своєї діяльності без зареєстрованого РРО є безпідставними, адже матеріалами справи підтверджено обставини попередження останнього про необхідність вивести з експлуатації РРО: МАРЯ-301МТМ до 03.08.2018 року (заводський номер РРО АА1140024679, фіскальний номер РРО - 2656006702). Отже, позивач, як суб`єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг був обізнаний про необхідність вивести з експлуатації РРО: МАРЯ-301МТМ до 03.08.2018 року (заводський номер РРО АА1140024679, фіскальний номер РРО - 2656006702).

Суд вважає, що повідомлення контролюючим органом позивача про прийняття рішення контролюючого органу про скасування реєстрації РРО із порушенням пункту 4 розділу 4 Порядку №547 прямо не вказує на протиправність спірного рішення №1 безпосередньо виходячи із обізнаності Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» про необхідність вивести з експлуатації РРО: МАРЯ-301МТМ до 03.08.2018 року (заводський номер РРО АА1140024679, фіскальний номер РРО - 2656006702).

Таким чином, беручи до уваги наведене у своїй сукупності суд приходить до висновку про правомірність тверджень відповідача про порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, і як наслідок правомірність застосування ГУ ДФС у м. Києві штрафу згідно положень пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

З огляду на вказане, на думку суду відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування спірного рішення №1.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення №2 суд зверне увагу на наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №148), яке розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Згідно підпунктів 3, 4, 8, 16 пункту 3 розділу I Положення №148 готівка - грошові знаки національної валюти України (банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам`ятні монети, які є платіжними засобами); готівкова виручка (готівка) - сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівки, інших цінностей, касових документів; ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час та забезпечити роботу на початку наступного робочого дня.

Відповідно до пунктів 1-1 та 1-2 Положення №148, суб`єкти господарювання мають право до 30 червня 2018 року (включно) використовувати в своїй діяльності форми відомості на виплату грошей, прибуткового касового ордера, видаткового касового ордера, журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, касової книги, книги обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки та акта про результати інвентаризації наявних коштів, установлені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (зі змінами).

Суб`єктам господарювання до 30 червня 2018 року (включно):

1) розробити та затвердити порядок оприбуткування готівки в касі та порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням норм Положення про ведення касових операцій;

2) користуватися лімітами каси, установленими та затвердженими до набрання чинності цією постановою.

Таким чином, суб`єкт господарювання у зв`язку з набранням чинності Положення №148 до 30 червня 2018 року (включно) зобов`язаний розробити та затвердити порядок розрахунку ліміту каси підприємства і його відокремлених підрозділів.

Відповідно до пункту 15 розділу II Положення №148 установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи установ/підприємств мають право здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас юридичних осіб або банку чи небанківської фінансової установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку для її переказу і зарахування на банківські рахунки юридичних осіб.

Підприємство має право здійснювати збір готівкової виручки (готівки), отриманої від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), для подальшого її здавання до банку з використанням комплексу технічних та програмних засобів, розташованих у місці здійснення готівкових розрахунків, які б забезпечували безпечне передавання коштів з робочих місць касирів до спеціально обладнаного приміщення для зберігання та подальшого здавання готівки до кас банків.

За правилами пункту 50 розділу V Положення №148 установа, підприємство, небанківська фінансова установа на підставі цього Положення та з урахуванням особливостей роботи зобов`язані розробити та затвердити внутрішнім документом порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківської фінансової установи та їх відокремлених підрозділів. У розрахунку враховується строк здавання установою, підприємством, небанківською фінансовою установою готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Ліміт каси установи, підприємства, небанківські фінансові установи встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси за рішенням керівника установи, підприємства, небанківської фінансової установи або уповноваженої ним особи.

Установа, підприємство, небанківська фінансова установа затверджує внутрішніми документами установлений ліміт каси. Для відокремлених підрозділів ліміт каси установлюється і доводиться до їх відома відповідним внутрішнім документом установи, підприємства - юридичної особи, небанківської фінансової установи.

Установи/підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов`язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи (з дня першого готівкового розрахунку) ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Ліміт каси, установлений з урахуванням прогнозних розрахунків, у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності.

Відповідно до пункту 53 розділу V Положення №148 ліміт каси вважається нульовим, якщо установою/підприємством його не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення). Уся готівка, що перебуває в касі установи/підприємства на кінець робочого дня і не здана нею/ним відповідно до вимог цього Положення, уважається понадлімітною, якщо установою/підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення).

Згідно із пунктами 54-56 розділу V Положення 148 регламентовано, що готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або видана для використання установою/підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного дня на потреби, пов`язані з діяльністю установи/підприємства.

Готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона надійшла до кас підприємств у вихідні та святкові дні та здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або видана для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного робочого дня на потреби, пов`язані з діяльністю підприємства.

Установлений ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) можуть переглядатися у зв`язку із змінами законодавства України або за наявності відповідних обставин (зміни в надходженнях/видатках готівки, внутрішнього трудового розпорядку/графіків змінності тощо). Документи [нормативно-правові акти, внутрішні документи (розрахунки) установи/підприємства, затверджені (підписані) керівником або уповноваженою ним особою], на підставі яких переглянуто ліміт каси, строки здавання готівкової виручки (готівки), додаються до відповідних наказів (розпоряджень), договорів банківського рахунку установи/підприємства.

Керівники установ/підприємств несуть відповідальність за дотримання вимог цього Положення щодо встановлення ліміту каси та за достовірність відповідних показників, зазначених у розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Аналіз наведених положень дає суду підстави діти до висновку, що установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси внутрішнім документом, яким визначено порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківської фінансової установи та їх відокремлених підрозділів. У разі не встановлення установою/підприємством ліміту каси уся готівка, що перебуває в касі установи/підприємства на кінець робочого дня і не здана нею/ним відповідно до вимог цього Положення, уважається понадлімітною.

При цьому, суд зазначає, що для формулювання висновку щодо подналімітності готівки в касі необхідно наявність встановленого підприємством ліміту каси, який, в свою чергу встановлюється підприємством, установою.

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що в ході фактичної перевірки контролюючим органом встановлено перевищення каси на загальну суму 874 694,62 грн. Як зазначає позивач даний висновок сформовано відповідачем у зв`язку із тим, що Підприємством було помилково надано недійсні накази про затвердження ліміту каси на підприємстві.

Як свідчать матеріали справи у запереченнях на акт повірки Підприємством зазначено про те, що ним помилково надані недійсні накази про затвердження ліміту каси на підприємстві і дійсні накази будуть надані разом із запереченнями у встановлений законом строк.

Разом з цим станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження встановлення Підприємством «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» ліміту каси. Відповідних документів позивачем до суду не надано. Отже, з урахуванням пункту 53 Положення №148 уся готівка, що перебувала в касі Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» на кінець робочого дня і не здана нею/ним відповідно до вимог цього Положення, уважається понадлімітною, оскільки позивачем ліміту каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення).

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

З урахуванням наведеного суд вважає вірним висновки відповідача про порушення позивачем пункту 15 розділу II, пункту 50 розділу V Положення №148 і наявність правових підстав для застосування до останнього штрафних санкцій у відповідності до статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95.

Інші доводи позивача не спростовують вище встановленого судом.

Водночас суд вкотре наголошує, що всі доводи Підприємства в частині здачі готівки та видачі останньої із каси, як підстави для формулювання висновку про відсутність обставини понадлімітності каси не можуть бути взяті до уваги, оскільки належних та достатніх доказів на підтвердження встановлення в порядку пункту 53 розділу V Положення №148 ліміту каси позивачем до суду не надано.

Отже, на переконання суду спірне рішення №2 прийнято відповідачем правомірно.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню №3 слід звернути увагу на наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-BP (далі - Закон №481/95-BP).

Згідно із статтею 1 Закону №481/95-BP роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування; незаконний обіг спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів - імпорт, експорт, транспортування, зберігання, торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами з порушенням вимог законодавства, що регулює ці питання; незаконне виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів - виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії на цей вид підприємницької діяльності; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до частин 14, 15 статті 15 Закону №481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (ч. 20 ст. 15 Закону №481/95-BP).

Згідно із частиною 26 статті 15 Закону №481/95-BP у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Статтею 17 Закону №481/95-BP регламентовано, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень;

Таким чином, суб`єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов`язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлені на бланках із наявними в таких відомостях, зокрема, переліку електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі та здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) зазначену у ліцензії.

Як вже було вказано судом вище в ході проведення фактичної перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями через РРО не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 08.08.2017 року № 201726596407199, термін дії ліцензії з 18.08.2017 по 17.08.2018, а саме: через РРО фіскальний №2656006702 реєстрацію якого скасовано 03.08.2018 за період з 04.08.2018 по 14.08.2018 здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями, всього на загальну суму 43742,00 грн. Через РРО фіскальний №3000455674 за період з 15.08.2018 по 17.08.2018, який не зазначений у ліцензії № 201726596407199, реалізовано алкогольних напоїв на суму 18259,76 грн.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б спростовували висновки контролюючого органу в цій частині.

Варто відмітити, що посилання позивача на те, що підставою для притягнення відповідальності на підставі Закону №481/95-BP є саме відсутність ліцензії (не її неналежне оформлення, відсутність відміток про внесення плати за ліцензію, відсутність відміток про РРО тощо) є необґрунтованими, оскільки оптова (включаючи імпорт та експорт) і роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) та роздрібна торгівля алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії є різними порушеннями. Суд звертає увагу, що до Підприємства спірним рішенням №3 застосовано штрафні санкції на підстав абзацу 7 частини 2 статті 17 Закону №481/95-BP, а не на підставі абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону №481/95-BP. З урахуванням наведеного суд вважає доводи позивача в цій частині, як підстави для задоволення позовних вимог безпідставними.

Окрім цього суд залишає поза увагою посилання Підприємства на обставини не повідомлення контролюючим органом про скасування РРО фіскальний №2656006702 реєстрацію якого скасовано 03.08.2018 року, з огляду на те, що оцінка вказаному була надана судом при дослідження питання правомірності прийняття контролюючи органом спірного рішення №1.

Більше того, наведені твердження по суті не впливають на вирішення спору по суті в цій частині, оскільки ключовим аспектом в межах спірних правовідносин не є обставини реалізації позивачем алкогольних напоїв через РРО фіскальний №2656006702 реєстрацію якого скасовано 03.08.2018, а є обставини реалізації Підприємством алкогольних напоїв через РРО, які не зазначені у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 08.08.2017 року № 201726596407199.

Отже, на переконання суду доводи Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» наведені ним у позовній заяві, як підстави для скасування оскаржуваного рішення №3 є необґрунтованими та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Також суд не погоджується із твердження позивача про прийняття оскаржуваного рішення №3 не в порядок та не в спосіб встановлений законом, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Порядок №790), який визначає механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон).

Відповідно пункту 2 Порядку №790 фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

До суб`єктів господарювання, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом (п. 3 Порядку №790).

Згідно із пунктом 5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб`єкта господарювання, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За правилами пункту 8 Порядку №790 рішення про застосування фінансових санкцій до суб`єкта господарювання за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Питання про застосування фінансових санкцій може розглядатися за участю представника суб`єкта господарювання на його вимогу або на вимогу органу, що прийняв рішення про застосування санкцій.

Між тим, наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок №1204), який розроблено відповідно до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), Митного кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, згідно з якими контролюючим органам надано право визначати суми податкових та грошових зобов`язань, зменшувати (збільшувати) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшувати від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємне значення суми податку на додану вартість, застосовувати передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу II Порядку №1204 контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно із пунктом 2 розділу II Порядку №1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами С» - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (додаток 10).

Відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX ПК України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні ПК України.

В свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов`язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов`язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений аналізованою законодавчою нормою обов`язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов`язком контролюючих органів у розумінні ПК України є визначення суми грошових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов`язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 ПК України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов`язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Вказане цілком стосується органів доходів і зборів України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов`язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов`язаний прийняти податкове повідомлення-рішення

Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні ПК України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.

Приписи статті 17 Закону №481/95-BP у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.

Зазначене стосується також і норм Порядку №790. Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні ПК України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.

Отже , підсумовуючи вищевикладене судом не встановлено підстав для скасування спірного рішення №3.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про відповідність спірних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу зумовлює відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, б. 37/48, кв. (офіс) 1, код ЄДРПОУ 32161527; адреса для листування: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, б. 38-а) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, кожд ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда