Постанова

Іменем України

15 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 761/24483/20

провадження № 61-11716св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна акціонерна холдингова компанія «Артем»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» про стягнення вихідної допомоги при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (далі - ДАХК «Артем») про стягнення вихідної допомоги при звільненні.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона працювала у відповідача на різних посадах, з 04 червня 2019 року вона обіймала посаду головного бухгалтера у ДАХК «Артем».

07 травня 2020 року відповідачем було видано наказ № 163 про її звільнення з 15 травня 2020 року на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, з виплатою вихідної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків, згідно з пунктом 5.1.16 Колективного договору.

Проте, в порушення статей 44, 116, 117 КЗпП України, та пункту 5.1.16 Колективного договору відповідачем взагалі їй не було виплачено вихідну допомогу.

В досудовому порядку, відповідач її повідомив, що відсутні правові підстави для виплати їй вихідної допомоги, оскільки в неї відсутній достатній трудовий стаж саме у ДАХК «Артем».

Вважала, що зазначена відмова є незаконною та безпідставною, оскільки вона працювала на підприємстві з липня 1978 року, та його дочірніх підприємствах до її звільнення в травні 2020 року, при цьому саме Президентом Компанії - Головою правління було складено подання про виплату їй вихідної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на свою користь суму вихідної допомоги при звільненні за власним бажанням при виході на пенсію у розмірі, яка передбачена пунктом 5.1.16 Колективного договору, а саме - 460 855,80 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вихідної допомоги при звільненні, передбаченої пунктом 5.1.16 Колективного договору, при цьому судом враховано відсутність відповідного подання безпосереднього керівника, а також те, що судом не встановлено порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного договору відносно позивача, як працівника.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бевза С. В., задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Стягнуто з ДАХК «Артем» на користь ОСОБА_1 460 855,80 грн вихідної допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі трьох середньомісячних заробітків згідно з пунктом 5.1.16 Колективного договору.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач має безперервний стаж роботи понад 30 років, наказом від 07 травня 2020 року № 163 звільнено ОСОБА_1 , з виплатою вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків згідно з пунктом 5.1.16 Колективного договору, тому відповідач безпідставно не виплатив позивачу при звільненні винагороду у розмірі 460 855,80 грн.

При цьому, в наказі від 15 травня 2020 року № 184, про відміну виплати вихідної допомоги згідно з пунктом 5.1.16 Колективного договору, не зазначено підстави для прийняття такого одноосібного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року ДАХК «Артем» подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ДАХК «Артем» мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» та обов`язку здійснення виплати вихідної допомоги у разі відсутності у особи необхідного стажу роботи на підприємстві, що є однією з прописаних умов (вимог) колективного договору. При цьому, суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1181, статуту ДАХК «Артем», статуту ПрАТ «Завод Артемзварювання», статті 95 ЦК України, статті 64 ГК України, пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції не врахував норми статті 44 КЗпП України та встановлені Колективним договором ДАХК «Артем» на 2020-2021 роки умови для виплати одноразової допомоги, у зв`язку з якими у позивача відсутня достатня правова підстава для отримання зазначених грошових коштів. Крім того, апеляційний суд помилково ототожнив звільнення позивача за переведенням на інше підприємство (пункт 5 частини першої статті 36 КЗпП України) із переведенням на іншу роботу на тому ж підприємстві (статті 32 КЗпП України).

Разом з тим, апеляційний суд, звертаючи увагу на обов`язок виконання колективного договору, проігнорував необхідність дотримання прописаних у ньому умов та без урахування доведених у справі фактів про відсутність у ОСОБА_1 необхідного для виплати стажу роботи в Компанії, дійшов неправильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 460 855,80 грн.

Також заявник вказує, що ДАХК «Артем» та ПрАТ «Завод «Артемзварювання» є окремими юридичними особами, з окремо виділеним майном.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Бевза С. В., подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що судова практика щодо застосування норми статті 5 Закону України «Про колективні договори та угоди» відображена в постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 212/5156/15-ц, від 27 травня 2021 року у справі № 265/3371/20-ц, від 29 липня 2021 року у справі № 359/3250/20, від 03 червня 2020 року у справі № 210/2097/16-ц, від 13 квітня 2020 року у справі № 212/1325/17-ц.

Разом з тим, позивач продовжила працювати в тій же державній установі, яка з метою оптимізації структури була розділена на декілька дочірніх акціонерних товариств, тому висновки суду першої інстанції, що загальний стаж позивача складав менше сімнадцяти років є помилковим.

Крім того, відповідач до 15 травня 2020 року (до моменту звільнення) сплачував позивачу зі своїх фондів заробітну плату, а саме щомісячну винагороду (відсоткову надбавку) за вислугу років у розмірі 16 % від місячного посадового окладу, яку сплачують лише своїм працівникам, що мають безперервний стаж роботи понад 25 років.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.

08 вересня 2021 року справа № 761/24483/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 липня 1978 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду токаря - револьверника в Київське виробниче об`єднання ім. Артема, де пропрацювала на різних посадах до 29 грудня 1993 року, звільнившись з роботи з посади економіста по плануванню 1 категорії в цеху № 38, та звільнена з роботи.

29 грудня 1993 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера до Державного підприємства «Завод Артемозварювання» (далі - ДП «Завод «Артемзварювання»).

01 грудня 2000 року ОСОБА_1 була звільнена в порядку переведення з ДП «Завод «Артемзварювання» та прийнята на роботу 02 грудня 2000 року головним бухгалтером до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Артемзварювання» (далі - ВАТ «Завод «Артемзварювання»), яке змінило організаційно - правову форму на Приватне акціонерне товариство, на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

03 червня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи, у зв`язку з переведенням до ДАХК «Артем», згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

04 червня 2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду головного бухгалтера в ДАХК «Артем».

06 травня 2020 року ОСОБА_1 подала відповідачу заяви про звільнення та виплату їй винагороди на підставі пункту 5.1.16 Колективного договору.

Президентом Компанії на зазначених заявах були здійснені резолюції на звільнення позивача та виплати їй трьох середніх заробітних плат.

Згідно з наказом ДАХК «Артем» від 07 травня 2020 року № 163 звільнено ОСОБА_1 , головного бухгалтера, 15 травня 2020 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, статті 38 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків згідно з пунктом 5.1.16 Колективного договору. Підстава: заява ОСОБА_1 від 06 травня 2020 року та згода керівника.

Наказом відповідача від 15 травня 2020 року № 184, в наказі від 07 травня 2020 року № 163 виплату вихідної допомоги згідно з пунктом 5.1.16 Колективного договору відмінено. Підстава для прийняття такого наказу не зазначена.

Встановлена допомога у наказі від 07 травня 2020 року № 163 у розмірі трьох середньомісячних окладів не була виплачена позивачу при звільненні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1181 «Про створення Державної Акціонерної Компанії «Артем» підтримано пропозицію Київського виробничого об`єднання імені Артема, про створення Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (далі - Компанія). Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії постановлено: створити в установленому порядку відкриті акціонерні товариства на базі державних підприємств, які входять до складу Київського виробничого об`єднання імені Артема, згідно з додатком; передати до статутного фонду Компанії майно Київського виробничого об`єднання імені Артема, не закріплене на праві повного господарчого відання за підприємствами, що входять до його складу.

ДП «Завод «Артемзварювання» входив до складу Київського виробничого об`єднання імені Артема і перетворився в акціонерне товариство (Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1181).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту ДАХК «Артем», ДАХК «Артем» створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1181 шляхом об`єднання у її статутному фонді майна державного підприємства «Київське виробниче об`єднання імені Артема» і контрольних пакетів акцій нижченаведених відкритих акціонерних товариств, зокрема, ВАТ «Артемзварювання».

За змістом пункту 1.2 Статуту ДАХК «Артем», Компанія є правонаступником усіх прав і обов`язків державного підприємства «Київське виробниче об`єднання імені Артема».

21 липня 1978 року позивач була прийнята до Київського виробничого об`єднання ім. Артема і пропрацювала на різних посадах до 29 грудня 1993 року. В 1993 році було проведено реструктуризацію об`єднання і на базі спеціалізованих виробництв створено дочірні підприємства, які входили до складу об`єднання, що не заперечувалося відповідачем. ДП «Завод Артемозварювання» організаційно входило до складу Київського виробничого об`єднання ім. Артема. Внаслідок зміни організаційної структури Київського виробничого об`єднання ім. Артема, позивача переведено до Акціонерного підприємства «Завод «Артемзварювання» головним бухгалтером. Таке переведення відбулося в межах одного підприємства. В подальшому, з ПрАТ «Завод Артемзварювання» позивач була звільнена у зв`язку із переведенням для подальшої роботи в ДАХК «Артем».

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ПрАТ «Завод «Артемзварювання» входить до складу ДАХК «Артем», тому загальний стаж роботи позивача безпосередньо у відповідача складав понад 30 років.

Відповідно до статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

За змістом статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно з пунктом 1.1. Колективного договору на 2020-2021 роки ДАХК «Артем», цей договір було укладено між ДАХК «Артем», яка уповноважена власником здійснювати ефективне функціонування відповідно до Статуту, в особі Президента Компанії - Голови правління з однієї сторони; Первинною організацією Профспілки авіабудівників України від трудового колективу, в особі голови профкому з другої сторони.

Відповідно до пункту 5.1.16 Колективного договору на 2020-2021 роки ДАХК «Артем» сторони домовилися, сплачувати один раз винагороду працюючим пенсіонерам, за поданням керівника і наказом Президента Компанії - Голови правління при розірванні трудового договору (а в разі смерті - сім`ї), крім випадків звільнення за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 КЗпП України, залежно від вкладу у розвиток підприємства та безперервного стажу роботи в Компанії: жінкам - від 20 до 30 років стажу роботи та чоловікам від 20 до 35 років стажу роботи - не менше 1 середньомісячного заробітку або посадового окладу (за вибором працівника); жінкам - понад 30 років стажу роботи та чоловікам понад 35 років стажу роботи - не менше 2-х середньомісячних заробітків або посадових окладів (за вибором працівника).

Згідно зі статтями 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Отже, апеляційний суд, встановивши, що позивач має безперервний стаж роботи в Компанії понад 30 років, наказом від 07 травня 2020 року № 163 звільнено ОСОБА_1 , з виплатою вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків згідно з пунктом 5.1.16 Колективного договору, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, порушуючи умови зазначеного колективного договору, безпідставно не виплатив позивачу при звільненні винагороду у розмірі 460 855,80 грн. При цьому, в наказі від 15 травня 2020 року № 184, про відміну виплати вихідної допомоги згідно з пунктом 5.1.16 Колективного договору, не зазначено підстави для прийняття такого одноосібного рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин між сторонами, правильно взяв до уваги те, що за бездоганну та сумлінну працю, високий професіоналізм, особистий внесок у розвиток підприємства за поданням Президента Компанії - Голови правління ДАХК «Артем» О. Качури, наказом від 18 серпня 2004 року № 397-К позивачу присвоєно звання «Почесний артемівець» та за бездоганну та сумлінну працю, високий професіоналізм, особистий внесок у розвиток підприємства наказом Президента Компанії - Голови правління ДАХК «Артем» В. Салюти від 16 червня 2014 року № 245, позивача нагороджено медаллю ім. Власова В. І.

Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо клопотань ДАХК «Артем» та ОСОБА_1 про розгляд за їх участю даної справи

В касаційній скарзі ДАХК «Артем» та у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , останні, зокрема, просили провести розгляд справи за їх участю.

Клопотання не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотань Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» та ОСОБА_1 про розгляд за їх участю справи за позовом ОСОБА_1 до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» про стягнення вихідної допомоги при звільненні за касаційною скаргою Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року.

Касаційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький