ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року

м. Київ

справа №520/1769/19

адміністративне провадження № К/9901/26563/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ФІДЛАЙФ» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року (судді: Мельнікова Л.В. (головуючий), Калитка О.М., Рєзнікова С.С.) у справі №520/1769/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ФІДЛАЙФ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ФІДЛАЙФ» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000201411 від 12.02.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 1135205 грн, у тому числі за основним платежем - 908164 грн. та за штрафними санкціями - 227041 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року позов Товариства задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи надані всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» та ТОВ «СМАРТБЕК», які фактично підтверджують їх реальне здійснення та використання придбаного товару у власній господарській діяльності, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Щодо наявного вироку Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року у справі № 753/17031/18, яким визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, засновника та керівника ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» ОСОБА_1 , то суд вказав, що в даному вироку позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит, господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках даного кримінального провадження не досліджувались.

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позову Товариства відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про реальність спірних операцій, оскільки не було підтверджено факт перевезення товару, товарно - транспортні накладні оформлені з порушенням, відсутні трудові та матеріальні ресурси у контрагентів. Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що відомості, які містяться у первинних документах позивача є недостовірними, вони не підтверджують фактичного здійснення відповідних господарських операцій, що підтверджується вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року у справі № 753/17031/18, відносно посадової особи (засновника та директора) контрагента ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД», яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності вказаного суб`єкта. Проте суд першої інстанції при прийнятті рішення помилково не врахував наявність вказаного вироку щодо посадової особи директора контрагента.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.01.2019 № 114/20-40-14-11-10/40514620, оформленого за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» за жовтень - грудень 2017 року, січень - червень 2018 року, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, та з ТОВ «СМАРТБЕК» за липень 2018 року, що містяться у податкових декларації з ПДВ, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 908164 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, щодо заниження податку на додану вартість, вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» та ТОВ «СМАРТБЕК» не мали реального характеру, оскільки товаро-транспортні накладні (ТТН) містять недоліки в заповненні, а саме зазначено лише назви населених пунктів, але не зазначено певного пункту навантаження, в графах «бухгалтер (відповідальна особа)» та «відпуск дозволив» відсутні підписи відповідальної особи, не заповнена графа «маса брутто, т». Згідно умов договорів поставки транспортні витрати покладаються на постачальника, тобто контрагентів, проте згідно наданих до перевірки ТТН замовником є позивач - ТОВ «ТД «ФІДЛАЙФ». При цьому проведеним аналізом ЄРПН не встановлено реєстрації податкових накладних щодо придбання позивачем послуг з перевезення вантажу від автомобільних перевізників ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , які зазначені в ТТН, в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку відсутні будь - які виплати, фізичним особам за цивільно правовими договорами, також до перевірки не надано жодної інформації щодо оплати позивачем послуг перевезення зазначеним в ТТН перевізникам, а тому не можливо підтвердити факт транспортування товару. Також контролюючий орган вказує на не підтвердження ланцюга постачання товару, придбаного позивачем, невідповідність основного виду діяльності контрагента ТОВ «СМАРТБЕК» (73.11-рекламні агентства), відсутність вказаного господарюючого суб`єкту за юридичною адресою, у контрагентів ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» та ТОВ «СМАРТБЕК» відсутні трудові та матеріальні ресурси для ведення господарської діяльності, у штаті обох підприємств рахується лише по 1 особі (директор та головний бухгалтер в одній особі). До перевірки не були надані документи щодо внутрішнього переміщення товару (оборотно-сальдова відомість по рахунку 28 «Товари»),довіреності, журнал видачі довіреностей, посвідчення якості.

Також контролюючий орган в акті перевірки вказував на те, що зі сторони ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» первинні документи та податкові накладні підписував ОСОБА_1 , який надав пояснення, що ніякого відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності, складення та підписання документів від імені ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» він не має.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.02.2019.

Встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» та ТОВ «СМАРТБЕК» на підставі договорів постачання товару (сировина для виробництва комбікорму).

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами було надано копії документів, зокрема, договори, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні.

Судами також встановлено, що 26.02.2019 набрав законної сили вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23.01.2019 у справі № 753/17031/18, яким визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, засновника та керівника ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» ОСОБА_1

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального права, вказує на їх порушення та порушення норм процесуального права, що полягає у неврахуванні всіх обставин, що мають значення для справи, зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, суд помилково дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» та ТОВ «СМАРТБЕК», оскільки у позивача наявні первинні документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, зазначає про індивідуальну відповідальність платника податків, вказує, що у вироку Дарницького районного суду м. Києва від 23.01.2019 у справі № 753/17031/18 відсутня будь - яка інформація щодо контрагентів ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД», у тому числі і щодо позивача, а господарські операції між ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» та позивачем не були предметом оцінки в межах кримінальної справи 753/17031/18.

9. Контролюючий орган надав відзив на касаційну скаргу, в яких відповідач вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про наявність допущенних позивачем порушень вимог податкового законодавства, і такі підтверджуються, зокрема вироком суду відносно контрагента позивача.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінки доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

А згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції та не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.02.2019 суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо не підтвердження фактичного здійснення операцій з контрагентами, а відповідно і неправомірність формування позивачем податкового обліку за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 73-78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оцінки доказів та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати податковий кредит за такими операціями.

Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, зокрема, з огляду на наявність вироку Дарницького районного суду м. Києва від 23.01.2019 у справі № 753/17031/18, що набрав законної сили, яким ОСОБА_1 засновника та керівника ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів вважає такий висновок правильним з огляду на те, що вищезазначеним вироком, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента позивача, дії якого не були спрямовані на реальне зайняття підприємницькою діяльністю. ОСОБА_1 зареєстрував ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, а після такої реєстрації самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємства не користувався, а реєстраційні та установчі документи підприємства передав невстановленим досудовим слідством особам, що дало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність, а саме складати від імені ОСОБА_1 , як директора ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» необхідні документи фінансово-господарської діяльності та звітні документи підприємства, які фактично не відповідали дійсності, здійснювати безтоварні операції та незаконну діяльність по наданню послуг з мінімізації податкових зобов`язань іншим суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки. Отже, вчинені дії виключають можливість здійснення ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» реальних господарських операцій.

Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано дані податкового обліку відбулися на підставі первинних документів підписаних зі сторони ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» саме директором ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні фіктивного підприємництва (ст. 205 КК України), а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаватись такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт та послуг.

Слід зазначити, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Первинні документи, які стали підставою для формування даних бухгалтерського обліку, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до витрат чи податкового кредиту є безпідставними.

Таким чином, статус контрагента позивача ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД» як фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, тому господарські операції цього підприємства з позивачем не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбулись, за наслідками яких Товариством і було сформовано податковий кредит, не дає позивачу права на отримання такої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №826/17813/18, від 12 березня 2021 року у справі №814/1325/17.

11. Поряд з цим суд апеляційної інстанції також виходив з того, що позивачем не було надано доказів, які свідчать про здійснення комплексу операцій, як зі сторони позивача, так і контрагентів ТОВ «ЛАНС-ТРЕЙД», ТОВ «СМАРТБЕК», які забезпечують фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей між учасниками ланцюга поставок з понесенням певних витрат, пов`язаних з обслуговуванням означених поставок, тобто переміщення чітко визначеної кількості і асортименту товару в необхідне місце, оптимальним маршрутом за необхідний час, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, тощо.

Так, зокрема судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач на підставі договору поставки товарів з ТОВ «СМАРТБЕК» закупив необхідні сировинні компоненти, на умовах (базис/постачання) DDP - склад Покупця (вул. Зарічна, 124, с. Бараниківка, Кремінський р-н., Луганська обл., (ІНКОТЕРМС 2010), транспортні витрати за рахунок Постачальника). Тобто саме контрагент ТОВ «СМАРТБЕК» мав доставити товар безпосередньо до місця переробки давальницької сировини за місцезнаходженням комбікормового заводу ТОВ «ТД «ФІДЛАЙФ».

Проте у всіх наданих позивачем товарно - транспориних накладних зазначено, що замовником (платником) є саме позивач - ТОВ «ТД «ФІДЛАЙФ», а автомобільними перевізниками виступають фізичні особи - підприємці (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 .. ФОП ОСОБА_4 ), при цьому не надано жодної інформації та доказів щодо оплати позивачем послуг перевезення зазначеним в товарно-транспортних накладних перевізникам, не вказано будь - яких відомостей і у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб про виплати фізичним особам за цивільно правовим договорами.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги в якості належного обґрунтування посилання позивача на лист директора ТОВ «СМАРТБЕК», який зазначав, що при виписці ТТН за липень 2018 року на адресу ТОВ «ТД «ФІДЛАЙФ були допущені помилки, зокрема в графі «Замовник» було виписано ТОВ «ТД «ФІДЛАЙФ», а вірно вважати ТОВ «СМАРТБЕК», оскільки такий лист чи його копія ані до перевірки, ані до заперечень на акт перевірки позивачем не надавалася. Крім того, і жодних доказів (документів) в підтвердження того, що саме ТОВ «СМАРТБЕК» мав взаємовідносини з перевізниками, зазначеними в ТТН до суду надано не було. Також надані ТТН містять недоліки в заповненні, а саме відсутні підписи Директора ТОВ «СМАРТБЕК» в графі «відпуск дозволив», «здав (відповідальна особа вантажовідправника)».

Таким чином, враховуючи наведені обставини в сукупності з відомостями про відсутність у контрагента технічних можливостей для здійснення приймання (переміщення) поставлених сировинних компонентів та трудових ресурсів свідчить про нереальний характер діяльності такого контрагента у спірних правовідносинах, оскільки згідно первинних документів, обсяг задокументованих ними робіт, що виконувались є значним, а відтак потребує наявності трудових та виробничих потужностей. Жодних доказів можливості залучення постачальником позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або у іншій не забороненій законом формі у період поставок товарно-матеріальних цінностей, суду не надано.

Слід також зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Верховний Суд зазначає, що позивачем, спростовуючи обґрунтовані доводи податкового органу, не було надано доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальників товару, зокрема ТОВ «СМАРТБЕК», враховуючи відсутність у останнього будь - яких трудових ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності (згідно звітності - 1 наймана особа (директор)), основних фондів та матеріальних ресурсів (складських приміщень, транспортних засобів - при цьому згідно договору саме на контрагента покладався обов`язок з перевезення товару у розмірі понад 100 тонн), крім того, платником ПДВ контрагент ТОВ «СМАРТБЕК» зареєстрований лише 01.07.2018, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування даних податкового обліку позивача за господарськими операціями з вказаним контрагентом.

12. Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, позивач вказує на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків суду апеляційної інстанції у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому Верховним Судом неодноразово наголошувалось, про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

14. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ФІДЛАЙФ» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року слід залишити без задоволення.

15. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

16. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф" залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі № 520/1769/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова