ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року м. Київ № 826/25515/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Національного університету "Одеська юридична академія" до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Національний університет «Одеська юридична академія» (далі - позивач та/або НУ «Одеська юридична академія», Університет) з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач та/або МОН України, Міністерство) про визнання протиправним та скасування наказу № 1183 від 17 листопада 2015 року, яким передбачено проведення позапланового внутрішнього аудиту в Національному університеті «Одеська юридична академія» в період з 19 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2015 року у справі №826/25515/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 року визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України №1183 від 17 листопада 2015 року, яким передбачено проведення позапланового внутрішнього аудиту в Національному університеті «Одеська юридична академія» в період з 19 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року за період його діяльності з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року по напрямам: аудит відповідності та фінансовий аудит.

Постановою Верховного Суду від 05.02.2019 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі № 826/25515/15 скасовано, а адміністративну справу № 826/25515/15 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2019 року адміністративну справі №826/25515/15 прийнято до провадження суддею Келебердою В.І. та вирішено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу з огляду на те, що право призначати внутрішній аудит належить відповідним бюджетним установам, а не органу державної влади, в управлінні якого перебувають такі установи.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, які викладені ту відзиві на позовну заяву від 13.05.2019 року. Зокрема, Міністерство освіти і науки України зазначило, що оскаржуване рішення прийнято в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.

17.11.2015 року Міністерством освіти і науки України за підписом Міністра освіти і науки України Квіта С.І. було видано наказ №1183, яким доручено сектору внутрішнього аудиту провести з 19 листопада по 17 грудня 2015 року в Національному університеті «Одеська юридична академія» внутрішній аудит за період його діяльності з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року (далі - оскаржуване та/або спірне рішення, Наказ №1183).

Для проведення такого аудиту наказом передбачено створення аудиторської групи у складі чотирьох осіб, а саме: головного спеціаліста сектору внутрішнього аудиту Попка В.О. (керівник аудиторської групи), завідувача сектору внутрішнього аудиту Черевка В.В. (член аудиторської групи), головного спеціаліста відділу розвитку науково-технічної інфраструктури департаменту науково-технічного розвитку Карзун І.Г. (член аудиторської групи), головного спеціаліста відділу управління державним майном та підприємствами департаменту управління справами Богдашиної Ю.Г. (член аудиторської групи).

Як вже було вказано судом вище Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2015 року у справі №826/25515/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 року визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України №1183 від 17 листопада 2015 року, яким передбачено проведення позапланового внутрішнього аудиту в Національному університеті «Одеська юридична академія» в період з 19 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року за період його діяльності з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року по напрямам: аудит відповідності та фінансовий аудит.

Постановою Верховного Суду від 05.02.2019 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі № 826/25515/15 скасовано, а адміністративну справу № 826/25515/15 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

У постанові від 05.02.2019 року Верховний Суд зазначив про наступне: «З метою правильного вирішення спорів цієї категорії судам необхідно виходити не лише з положень Постанови № 1001, яка визначає загальні засади проведення внутрішнього аудиту, але й оцінювати реальні наслідки для підконтрольних установ, враховуючи особливості нормативного регулювання у конкретній сфері державного управління.

У цій справі судами попередніх інстанцій не досліджувалися питання, пов`язані з визначенням правового статусу позивача, не встановлювалися обставини, які б свідчили про підзвітність та підконтрольність Університету відповідачу, що є однією з передумов законності проведення позапланового внутрішнього аудиту центральним органом виконавчої влади. Судами не досліджено статут Університету, не перевірено актуальність даних, що містяться у ньому.

Детального дослідження потребує оригінал спірного наказу із всіма додатками, що додавалися до нього, з метою здійснення його оцінки на предмет того, чим саме обґрунтовано необхідність проведення позапланового внутрішнього аудиту. Водночас оригінал такого наказу як і оригінали інших доказів у справі відсутні, хоча витребовувалися у позивача ухвалою від 19 листопада 2015 року.

Судами взагалі не досліджувалися питання, пов`язані із дотриманням строків проведення позапланового аудиту та інших процедурних вимог, визначених пунктами 6-7 Постанови № 1001, Стандартами внутрішнього аудиту та Положенням про сектор внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2014 року № 433-а.».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у рахуванням висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.02.2019 року суд звертає увагу на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Бюджетним кодексом України; Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року №1001 «Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» (далі - Постанова №1001); Стандартами внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України 04 жовтня 2011 року №1247 (далі - Стандарти внутрішнього аудиту); Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630 (далі - Положення №630); Положенням про сектор внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2014 року № 433-а (далі - Положення №433-а).

Згідно із статтею 26 Бюджетного кодексу України здійснення контролю та аудиту у бюджетному процесі.

Частиною 3 цієї статті визначено, що розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах. Під внутрішнім аудитом розуміється діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.

Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних положень Кабінетом Міністрів України постановою від 28.09.2011 року №1001 затверджено Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Пунктом 2 Постанови №1001 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади покладено обов`язок з 01 січня 2012 року утворити та забезпечити функціонування структурних підрозділів внутрішнього аудиту в межах граничної чисельності працівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, реорганізувавши контрольно-ревізійні підрозділи.

Абзацом 2 пункту 2 Постанови №1001 міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади зобов`язано з 01 січня 2012 року забезпечити проведення внутрішнього аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.

За змістом пунктів 2 та 3 Постанови № 1001 об`єктом внутрішнього аудиту є діяльність центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів та бюджетних установ в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах) та заходи, що здійснюються його керівником для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і дотримання вимог щодо діяльності центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів та бюджетних установ, а також підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади). У центральному органі виконавчої влади для проведення внутрішнього аудиту утворюється як самостійний підрозділ - структурний підрозділ внутрішнього аудиту (далі - підрозділ). У разі неможливості утворення підрозділу призначається посадова особа, на яку покладаються повноваження щодо проведення внутрішнього аудиту.

Правовий статус Міністерства освіти і науки України (далі - МОН), його завдання, функції та повноваження визначені Положенням № 630 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин). З метою організації своєї діяльності, згідно з пунктом 5 цього Положення забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх виконанням в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Порядок проведення внутрішнього аудиту визначено пунктом 6 Постанови №1001, згідно з яким такий захід здійснюється за планами, що формуються підрозділом та затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи після погодження з відповідними органами Держфінінспекції.

Водночас зміст другого та третього абзаців цього пункту визначає особливий порядок проведення саме позапланового внутрішнього аудиту та надає повноваження керівнику центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи для своєчасного реагування на проблеми, що виникають під час виконання покладених законодавством на такий орган завдань, прийняти рішення про проведення позапланового внутрішнього аудиту.

Отже, чинне законодавство передбачає право, зокрема, і керівника центрального органу виконавчої влади прийняти рішення про проведення позапланового внутрішнього аудиту для своєчасного реагування на проблеми, що виникають під час виконання покладених законодавством на такий орган завдань.

Отже, беручи до уваги наведене суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача, що Міністерство освіти і науки України в особі Міністра не уповноважено ініціювати своїм наказом проведення позапланового внутрішнього аудиту, оскільки такий аудит проводиться на підставі наказу керівника такого університету, не відповідає положенням пункту 6 Постанови №1001.

Щодо підзвітності та підконтрольності позивача відповідачу, що є однією з передумов законності проведення позапланового внутрішнього аудиту центральним органом виконавчої влади слід звернути увагу на наступне.

Так згідно наявного в матеріалах статуту НУ «Одеська юридична академія», зареєстрованого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 18.07.2013 року №15561050058003615 (т. 1, а.с. 54-94) Університет є юридичною особо з дня державної реєстрації та відповідно до законодавства України має самостійний майновий баланс, володіє майном і коштами на засадах оперативного управління, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, відкриває поточений, валютні та інші рахунки в банківських установах.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником НУ «Одеська юридична академія» є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Разом з цим основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з вищими навчальними закладами на принципах автономії вищих навчальних закладів, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях визначає Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року №1556-VII (далі - Закон №1556-VII).

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №1556-VII засновник вищого навчального закладу - органи державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано вищий навчальний заклад. Права засновника, передбачені цим Законом, набуваються також на підставах, передбачених цивільним законодавством.

За правилами частини 1 статті 32 Закону №1556-VII безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор тощо, який представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад (ч. 2 ст. 32 Закону №1556-VII).

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону №1556-VII у національному вищому навчальному закладі в обов`язковому порядку створюється Наглядова рада.

Склад наглядової ради національного вищого навчального закладу затверджується центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого він перебуває (ч. 2 ст. 35 Закону №1556-VII).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 18.03.2014 року №236 затверджено склад Наглядової ради Національного університету «Одеська юридична академія».

Аналізуючи наведене суд констатує, що засновником Національного університету «Одеська юридична академія» є відповідач, Університет перебуває у підпорядкування Міністерства освіти і науки України.

Отже, наведене в сукупності вказує про безпідставність доводів позивача щодо відсутності повноважень відповідача в частині проведення позапланового внутрішнього аудиту Університету.

Між тим згідно із пунктом 8 Постанови №1001 внутрішній аудит проводиться відповідно до стандартів, затверджених Мінфіном.

Наказом Міністерством фінансів України від 04.10.2011 року №1247, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2011 року №1219/19957 затверджено Стандарти внутрішнього аудиту (далі - Стандарти внутрішнього аудиту), які розроблені з метою визначення єдиних підходів до організації та проведення внутрішнього аудиту, підготовки аудиторських звітів, висновків та рекомендацій у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях (далі - установа), оцінки якості такого аудиту.

Відповідно до пункту 1.2 Стандартів внутрішнього аудиту у цих Стандартах терміни "внутрішній аудит", "внутрішній контроль" та "об`єкти внутрішнього аудиту" вживаються у значеннях, що застосовуються у Бюджетному кодексі України та Порядку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2011 N 1001 (далі - Порядок).

Главою 1 розділу II Стандартів внутрішнього аудиту регламентовано, що основні завдання та функції підрозділу внутрішнього аудиту, права, повноваження і обов`язки керівника та працівників підрозділу внутрішнього аудиту визначаються відповідно до законодавства у внутрішніх документах установи, що затверджуються у встановленому порядку.

Основними внутрішніми документами з питань внутрішнього аудиту є положення про підрозділ внутрішнього аудиту, посадові інструкції працівників підрозділу внутрішнього аудиту, внутрішні документи з питань проведення внутрішнього аудиту.

Основні внутрішні документи з питань внутрішнього аудиту розробляються керівником підрозділу з урахуванням цих Стандартів та Порядку.

Основні внутрішні документи з питань внутрішнього аудиту в обов`язковому порядку містять: положення про підрозділ внутрішнього аудиту - вимоги щодо дотримання Бюджетного кодексу України, Порядку, цих Стандартів та Кодексу етики працівників підрозділу внутрішнього аудиту, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2011 N1217, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.10.2011 за N 1195/19933 (далі - Кодекс етики); основні завдання підрозділу; право керівника підрозділу звітувати безпосередньо керівнику установи, за рішенням керівника установи входити до складу колегії такої установи (інших дорадчих органів) та брати участь у її роботі; посадові інструкції працівників підрозділу внутрішнього аудиту - завдання, функції та обов`язки працівників підрозділу внутрішнього аудиту, їх права, вимоги щодо освіти, знань, навичок та досвіду роботи, передбачені законодавством для кожної структурної одиниці підрозділу внутрішнього аудиту; право безперешкодного доступу працівників підрозділу внутрішнього аудиту до документів, інформації та баз даних, які стосуються проведення внутрішнього аудиту; внутрішні документи з питань проведення внутрішнього аудиту - порядок планування і проведення внутрішніх аудитів, документування, реалізації їх результатів та, за рішенням керівника підрозділу, інші аспекти внутрішнього аудиту.

В матеріалах справи наявні наступні документи: Положення про відділу внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 16.12.2014 року №433-а (т. 1, а.с. 132-136), посадова інструкція головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України, затверджена заступником Міністра освіти і науки України 06.02.2015 року (т. 1, а.с.137-142), посадова інструкція начальника відділу внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України, затверджена наказом Міністра освіти і науки України 06.02.2015 року (т. 1, а.с. 143-148).

Проаналізувавши наведене суд не вбачає порушень відповідачем пунктів 1.1, 1.2 глави 1 розділу II Стандартів внутрішнього аудиту при прийняті спірного рішення, а доводи позивача в частині відсутності обов`язкових документів для проведення внутрішнього аудиту суд вважає безпідставними.

Також при вирішенні спору по суті суд звертає увагу на наступне.

Згідно із пунктом 6 Порядку №1001 внутрішній аудит проводиться згідно з планами, що формуються підрозділом та затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи після погодження з відповідними органами Держфінінспекції.

Керівник центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи для своєчасного реагування на проблеми, що виникають під час виконання покладених законодавством на такий орган завдань, може прийняти рішення про проведення позапланового внутрішнього аудиту.

Керівник центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи приймає рішення про проведення планового та позапланового внутрішнього аудиту, що оформляється розпорядчим актом.

В матеріалах справи міститься службова записка завідувача сектора В.В. Черевко від 12.11.2015 року №12/22-55 про надання дозволу на проведення позапланового внутрішнього аудиту діяльності Національного університету «Одеська юридична академія» у зв`язку із надходженням заяви ГО «Рада громадської безпеки» від 11.11.2015 №774 щодо проведення перевірки Національного університету «Одеська юридична академія».

Звідси слідує, що внутрішній позаплановий аудит був обумовлений наявністю заяви ГО «Рада громадської безпеки» від 11.11.2015 №774 щодо проведення перевірки Національного університету «Одеська юридична академія».

Варто відмітити, що вимоги про відображення у розпорядчому документі установи на підставі якого проводиться внутрішній аудит відомостей (деталізації) щодо того, що стало підставою в необхідності своєчасного реагування та які проблеми виникли під час виконання покладених законодавством на Міністерство завдань Порядком №1001 та Стандартами внутрішнього аудиту не передбачено.

Таким чином відсутність вказаних відомостей у спірному рішення не може вказувати на його протиправність, а доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Окрім того суд відхиляє посилання Університету щодо відсутності складених та затверджених відповідачем планів проведення внутрішнього аудиту у 2015 році, оскільки як вже було неодноразово зазначено судом чинне законодавство передбачає право, зокрема, і керівника центрального органу виконавчої влади прийняти рішення про проведення позапланового внутрішнього аудиту для своєчасного реагування на проблеми, що виникають під час виконання покладених законодавством на такий орган завдань.

Тобто, внутрішній аудит може бути проведений як на підставі затвердженого плану аудиту так і за окремим доручення Міністра (внутрішній позаплановий аудит) проведення якого, в свою чергу мало місце в межах даної адміністративної справи.

Між тим у відповідності до пунктів 4.1-4.4 розділу IV Стандартів внутрішнього аудиту внутрішній аудит передбачає здійснення оцінки, результатом якої є отримання необхідних та достатніх аудиторських доказів з метою надання висновків відповідно до цілей внутрішнього аудиту.

Цілі внутрішнього аудиту формуються працівником підрозділу внутрішнього аудиту та визначають його очікувані результати.

Організація внутрішнього аудиту передбачає розподіл трудових ресурсів, планування внутрішнього аудиту та складання за його результатами програми.

Керівник підрозділу внутрішнього аудиту визначає склад аудиторської групи, який повинен відповідати характеру й ступеню складності кожного внутрішнього аудиту, а також обмеженням в термінах і трудових ресурсах.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що безпосередньо керівник підрозділу внутрішнього аудиту визначає склад аудиторської групи, який, в свою чергу і проводить внутрішній аудит.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.12.2014 року №433-а затверджено положення про відділ внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України (далі - Положення №433-а), у відповідності до якого відділ внутрішнього аудиту (далі - Відділ) є самостійним структурним підрозділом внутрішнього аудиту центрального апарату Міністерства освіти і науки України (далі - МОН)Є, призначений для здійснення внутрішнього аудиту діяльності структурних підрозділів центрального апарату МОН, бюджетних установ, підприємств та їх об`єднань, установ та організацій, які належать до сфери управління (далі - суб`єкти аудиту).

Згідно із пунктом 7.1 Положення №433-а Відділ очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Міністром.

Начальник Відділу забезпечує планування організацію та проведення внутрішнього аудиту (пп. 1 п. 7.2 Положення №433-а). Відповідно ж до пункту 7.3 Положення №433-а в межах своїх повноважень начальник Відділу на підставі затвердженого плану проведення внутрішнього аудиту та окремих рішень (доручень) Міністра визначає строки проведення заходів, визначає керівника аудиторської служби, підписує програми внутрішнього аудиту і зміни до них та подає їх на затвердження Міністру. Зазначені повноваження визначені і посадовою інструкцією начальника внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України затвердженою Міністром освіти і науки України 06.02.2015 року.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 1 Положення №433-а у разі відсутності начальника відділу його обов`язки виконує та несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань один із головних спеціалістів відділу, на якого покладено за наказом Міністра тимчасове виконання обов`язків начальника відділу

Отже, аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що керівника аудиторської служби визначає начальник Відділу внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України, який, в свою чергу затверджується Міністром.

В матеріалах справи наявна службова записка завідувача сектору В.В.Черевко від 13.11.2015 року №12/22-57 (т. 1, а.с. 125), у якій останній просить МОН України залучити працівників департаменту управління справами, працівників департаменту економіки та фінансування справами та працівників департаменту науково-технічного розвитку для проведення внутрішнього аудиту діяльності Національного університету «Одеська юридична академія».

Суд звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом, який регулював спірні правовідносини не передбачено форму та вимоги до документу, який визначав би керівника внутрішнього аудиту. Разом з тим, на переконання суду, службова записка від 13.11.2015 року №12/22-57 не є тим документом, який визначає керівника внутрішнього аудиту та склад групи внутрішнього аудиту, оскільки не містить в собі ні посад ні ініціалів відповідних осіб. Крім цього службова записка від 13.11.2015 року №12/22-57 підписана завідувачем сектору В.В. Черевко, у той час коли матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження його права виконувати обов`язки начальника Відділу внутрішнього аудиту.

Підсумовуючи вищевикладене суд погоджується із доводами Університету, що відповідач визначаючи самостійно спірним наказом склад групи внутрішнього аудиту та керівника групи внутрішнього аудиту перевищив надані йому повноваження. Суд наголошує, що відповідач жодних належних доказів на спростування наведеного не надав, обмежившись цитуванням норми пункту 4.4 Стандартів внутрішнього аудиту.

Також суд звертає увагу на те, що положеннями пункту 4.12 розділу IV Стандартів внутрішнього аудиту регламентовано, що внутрішні аудити проводяться за розпорядчим документом керівника установи, який складається на паперових носіях та містить такі обов`язкові реквізити: найменування установи; назву виду розпорядчого документа; дату і номер; посаду, прізвище, ім`я і по батькові керівника аудиторської групи, працівників (працівника) підрозділу внутрішнього аудиту або залученого фахівця (фахівців), що беруть участь у проведенні внутрішнього аудиту; підставу для проведення внутрішнього аудиту (пункт плану, доручення керівництва тощо); напрям внутрішнього аудиту; тему внутрішнього аудиту; найменування та місцезнаходження установи, в якій планується проведення внутрішнього аудиту, та період діяльності, який ним охоплюється (для фінансового аудиту, аудиту відповідності); дати початку і закінчення проведення внутрішнього аудиту; посаду, прізвище, ім`я і по батькові керівника установи та його підпис.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що розпорядчий документ керівника установи на підставі якого проводиться внутрішній аудит має, серед іншого містити підставу для проведення внутрішнього аудиту (пункт плану, доручення керівництва тощо) та тему внутрішнього аудиту,

Із оскаржуваного рішення слідує, що останнє не містить в собі обов`язкових реквізитів таких як: підставу для проведення внутрішнього аудиту (пункт плану, доручення керівництва тощо; тему внутрішнього аудиту.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, беручи до уваги відсутність у спірному рішенні всіх обов`язкових реквізитів передбачених положеннями пункту 4.12 розділу IV Стандартів внутрішнього аудиту суд вважає, що таке рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.

Додаткового слід вказати, що відсутність в матеріалах справи оригіналу оскаржуваного наказу як і оригіналів інших доказів не перешкоджає прийняттю судом об`єктивного та законного рішення, оскільки МОН України не заперечувало щодо достовірності складених та долучених ним документів до матеріалів справи, у тому числі спірного наказу.

Також суд акцентує увагу на тому, що позивач не обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем строку проведення внутрішнього аудиту, а тому суд не оцінює дотримання відповідачем вимог пункту 7 Стандартів внутрішнього аудиту. Більше того строки проведення аудиту та обставини їх дотримання/не дотримання не входять до предмету доказування в межах даної адміністративної справи, адже предметом її не є дії щодо проведення внутрішнього позапланового аудиту, а є наказ про його проведення.

Тобто, в межах спірних правовідносин судом надається оцінка виключно наявності/відсутності правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення та відповідність спірного рішення критеріям, які встановленні чинним законодавством.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи встановлено порушення відповідачем при прийнятті спірного наказу положень пунктів 4.4, 4.12 розділу IV Стандартів внутрішнього аудиту суд вважає спірне рішення таким, що не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є частково обґрунтованими в тій частині, що вказана судом вище та підлягають до задоволення із мотивів, які викладені у рішення суду.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення наявні правові підстави для стягнення на користь позивача витрат понесених ним по сплаті судового збору із відповідача.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити адміністративний позов Національного університету «Одеська юридична академія» (65009, м. Київ, вул. Фонтанська дорога, б. 23, код ЄДРПОУ 2093314) до Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, б. 10, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання протиправним та скасування наказу.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ № 1183 від 17 листопада 2015 року, яким передбачено проведення позапланового внутрішнього аудиту в Національному університеті «Одеська юридична академія» в період з 19 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, б. 10, код ЄДРПОУ 38621185) на користь Національного університету «Одеська юридична академія» (65009, м. Київ, вул. Фонтанська дорога, б. 23, код ЄДРПОУ 2093314) сплачений ним судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда