ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4029/21 Справа № 206/148/20 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бірюса», третя особа Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бірюса», третя особа Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він є власником земельної ділянки та житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Через вказану земельну ділянку проходить відгалуження опори №8 повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 1152 у напрямку трансформаторної підстанції 6123, що знаходиться у власності ТОВ «Бірюса». Проектування спірної лінії електропередач жодним чином не здійснювалося. Йому було надано гарантію, що спірна лінія електропередач буде перенесена за межі його земельної ділянки № НОМЕР_1 після оформлення всіх необхідних документів. Згодом земельній ділянці № НОМЕР_1 було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Розміщення зазначеної лінії електропередач становить загрозу житлу, здоров`ю позивача та членів його сім`ї, внаслідок негативного електромагнітного випромінювання, яке призвело до хвороб його дружини та доньки. Він більше 25 разів звертався до відповідача з усними вимогами перемістити вищевказану лінію електропередач. Одного разу між директором відповідача ОСОБА_2 та ним у 1999 році виник конфлікт в результаті чого він переніс інсульт. Він є пенсіонером, втратив працездатність та продовжує страждати на ряд захворювань. Він звертався до відповідача з претензією про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, однак жодної відповіді від відповідача на претензію не надходило. Він не надавав відповідачу жодного сервітуту. Лінія електропередач, частина якої пролягає над його земельною ділянкою, збільшила розмір охоронної зони, а відтак у нього, як власника земельної ділянки утворились обмеження у її повноцінному використанні. Розміщення відповідачем повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 1152 у напрямку трансформаторної підстанції 6123 здійснено з порушенням правил енергобезпеки і санітарних норм, створюють перешкоди йому, як власнику земельної ділянки та житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком. Наявність моральної шкоди він обґрунтовує душевними стражданнями, пережитими ним у зв`язку із самим фактом проходження повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 1152 над земельною ділянкою і будинком, що знаходяться у його власності, а отже і обмеження його права користування такою; душевними стражданнями, пережитими ним у зв`язку з повним ігноруванням відповідачем його проблем та страждань внаслідок проходження повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 1152 над його земельною ділянкою та будинком та електромагнітного випромінювання від такої; душевними стражданнями, пережитими ним у зв`язку з хворобами доньки та дружини, що виникли внаслідок електромагнітного випромінювання від повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 1152; його душевними стражданням у зв`язку з усвідомленням ризику отримання нових захворювань ним та його родичами, зокрема онуками, внаслідок електромагнітного випромінювання від повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 1152.

Враховуючи викладене, позивач просив зобов`язати ТОВ «Бірюса» усунути перешкоди у користуванні належними йому земельною ділянкою 0,1018 га та житловим будинком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перенесення за власний рахунок повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 1152 у напрямку трансформаторної підстанції 6123 на відстань, що унеможливлює накладення охоронної зони вздовж повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 1152 у напрямку трансформаторної підстанції 6123 на житловий будинком та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ТОВ «Бірюса» на його користь моральну шкоду у розмірі 50000 грн..

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Рішення суду мотивоване тим, що повітряна лінія 10 Кв РП 76 КТП 1122/КТП 1152, була побудована та введена в експлуатацію в 1978 році, тобто до набуття позивачем права власності на спірні земельну ділянку та житловий будинок. Незаконність встановлення повітряної лінії 10 Кв РП 76 КТП 1122/КТП 1152 ОСОБА_1 , належними та допустимими доказами не доведено. Законодавством чітко визначено процедуру і порядок винесення об`єктів електричних мереж за рахунок замовника, якщо таке потрібне для мети замовника будівництва чи реконструкції будівель чи споруд, інших об`єктів архітектури. Судом встановлено, що зазначеної процедури позивач не дотримався і не звертався до оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» із заявою щодо винесення об`єктів електричних мереж з додаванням відповідного ситуаційного плану забудови. Крім того, суд вказав, що як на даний час, так і на момент набуття позивачем права власності на земельну ділянку та житловий будинок, діяли правові норми, які передбачали, що фінансування винесення відповідних об`єктів електричних мереж для потреб замовників будівництва здійснюється за кошти останніх. Також, суд вказав, що позивачем пред`явлено позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком до ТОВ «Бірюса», яке не є власником спірної повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 115, а отже є неналежним відповідачем у справі.

Додатковим рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бірюса» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн..

Стягуючи з позивача витрати на правову допомогу, суд першої інстанції врахувавши складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов висновку, що понесені відповідачем витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги слід покласти на позивача у розмірі 8000,00 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 08 лютого 2021 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розміщення лінії електропередач становить загрозу житлу, здоров`ю позивача та його членів сім`ї, внаслідок негативного впливу електромагнітного випромінювання. Крім того, апелянт вказує, що сума сплаченого гонорару адвокату за надання правничої допомоги є завищеною та не підлягає стягненню з позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №3017 від 23 листопада 2000 року, 11 грудня 2000 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого він є власником земельної ділянки із цільовим призначенням 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,0018 га ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:09:455:0096.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 грудня 2012 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1922 від 25 грудня 2012 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказане домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_1 , 28 лютого 2013 року в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №413537.

Згідно копії архівного гарантійного листа, учбове господарство «Самарський» Дніпропетровського СХІ дає гарантію на перенесення електроліній, що проходять над земельною ділянкою

АДРЕСА_2 на підставі розпорядження Виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №374р від 12 квітня 1993 року, присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 .

Державне підприємство навчально-дослідного господарства «Самарський» Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Олександрівка, вул. Колгоспна, 1, ліквідовано ухвалою Господарського сулу від 17 листопада 2016 року у справі №5005/3388/2011.

Між ТОВ «Бірюса» та ПАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» 11 квітня 2012 року, було укладено договір №734 про спільне використання технологічних мереж.

Листом від 25 квітня 2017 року, АТ «ДТЕК Дніпрообленерго» повідомлено ТОВ «Бірюса» про надання договору нового номеру, у зв`язку з чим по тексту договору, в усіх додаткових угодах до договору, укладених раніше, №734 змінено на №07161-00.

Згідно листа АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» №68847/1001 від 18 жовтня 2018 року, за договором про постачання електричної енергії №002498 від 03 листопада 2009 року між ПАТ «Енергоспостачальна компанія «Дніпрообленерго», а нині АТ «ДТЕК «Дніпровські електромережі» та ТОВ «Бірюса», згідно Додатку №2 Акту про розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, встановлено межі відповідальності на ізоляторах оп №8 повітряної лінії напрямку РП76 КТП 1122/ КТП 1152.

Таким чином ділянка повітряної лінії ПЛ 10 кВ від оп. №8 у напрямку ТП 6123 не є у власності АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».

Відповідно до листа АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» №82717/1001 від 04 грудня 2018 року, відгалуження від опори №8 повітряної лінії 10 кВ РП 76 КТП 1122/КТП 1152 у напрямку КТП 6123 знаходиться у власності ТОВ «Бірюса» та рішення про виконання реконструкції лінії приймається власником.

Згідно листа КТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» №35294/1001 від 18 вересня 2020 року, повітряна лінія 10 кВ знаходиться на балансі Дніпровського РЕМ. Лінія побудована у 1978 році. Вздовж вул. Академіка Корольова приходить ПЛ - 35 кВ диспетчерське найменування Л-398, яка знаходиться на балансі та обслуговуванні Дніпровських ВЕМ.

Довідкою від 07 вересня 2020 року ТОВ «Бірюса» повідомляє, що на балансі підприємства з 2012 року по наступний час не перебувають повітряні лінії електропередач, опори ліній електропередач та високовольтні лінії електропередач.

Власником повітряної лінії 10 Кв РП 76 КТП 1122/КТП 1152 є АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має право передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Звертаючись із позовною заявою ОСОБА_1 , стверджує, що повітряна лінія 10 Кв РП 76 КТП 1122/КТП 1152, розташована на земельній ділянці, що належить йому на праві власності, у зв`язку з чим, вона створює йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком.

Судом встановлено, що повітряна лінія 10 Кв РП 76 КТП 1122/КТП 1152, була побудована та введена в експлуатацію в 1978 році, тобто до набуття позивачем права власності на спірні земельну ділянку та житловий будинок.

Незаконність встановлення повітряної лінії 10 Кв РП 76 КТП 1122/КТП 1152 позивачем належними та допустимими доказами не доведено.

Згідно ч. 18 ст. 21 ЗУ «Про ринок електричної енергії» (який набрав чинності з 11.06.2017), у разі якщо замовник має намір спорудити або реконструювати будівлі, дороги, мости, інші об`єкти архітектури, що потребує перенесення повітряних і підземних електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики, послуги з перенесення електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики надаються оператором системи передачі та/або операторами систем розподілу у порядку, визначеному кодексом системи передачі та кодексом систем розподілу. Плата за надані послуги визначається згідно з кошторисом, який є невід`ємною частиною відповідної проектної документації, розробленої замовником.

Тобто, законодавцем передбачено, що у разі наміру спорудити, реконструювати будівлі, що потребує перенесення відповідних елементів електричних мереж, замовник має право на перенесення відповідних елементів електромереж оператором системи розподілу за плату, визначену згідно з проектно-кошторисною документацією за рахунок замовника.

Згідно п. 56 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок електричної енергії», оператор системи розподілу це юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Згідно п. 78 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок електричної енергії», розподіл електричної енергії (далі - розподіл) транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.

Отже, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» є оператором системи розподілу у значенні згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно п. 1.1 Кодексу систем розподілу: «Цей Кодекс визначає вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини оператора систем розподілу (далі - ОСР), Користувачів системи розподілу (далі - Користувачі) та замовників послуги з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок.».

Тобто, для визначення оператора системи розподілу у Кодексі систем розподілу застосовується абревіатура «ОСР».

Згідно з п. 1.2 розд. І Кодексу систем розподілу, Кодекс встановлює базові системні вимоги, спрямовані на забезпечення надійного функціонування і розвитку системи розподілу.

Згідно з п. 1.3 розд. І Кодексу систем розподілу, ОСР та Користувачі, що мають у власності та/або експлуатують електроустановки, приєднані до системи розподілу, мають створити та підтримувати в належному стані технічні та технологічні системи експлуатації своїх електроустановок, а також структуру управління цими системами відповідно до вимог цього Кодексу, інших нормативно-технічних документів та вимог технічної документації заводів-виробників.

Згідно з п. 2.1 розд. II Кодексу систем розподілу, замовник послуги з приєднання (замовник) - фізична або юридична особа, яка письмово або іншим способом, визначеним цим Кодексом, повідомила ОСР про намір приєднати до електричних мереж новозбудовані електроустановки або змінити технічні параметри діючих електроустановок внаслідок реконструкції чи технічного переоснащення.

Встановлено, що 05 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Бірюса» із претензією усунути перешкоди у користуванні належними йому земельною ділянкою та житловим будинком, шляхом перенесення ТОВ «Бірюса» за власний рахунок повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 1152 у напрямку трансформаторної підстанції 6123 на відстань, що унеможливлює накладення охоронної зони вздовж повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 1152 у напрямку трансформаторної підстанції 6123 на житловий будинком та земельну ділянку.

Тобто, ОСОБА_1 є замовником у розмінні Кодексу систем розподілу.

Згідно з п. 4.1.37. п. 4.1 роз. IV Кодексу систем розподілу: «Якщо Замовник має намір спорудити або реконструювати будівлі, дороги, мости, інші об`єкти архітектури, що потребує перенесення повітряних і підземних електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики, Замовник має звернутися до ОСР із відповідною заявою. До заяви додається ситуаційний план об`єкта забудови. ОСР має надати вихідні дані та технічні вимоги для проектування перенесення належних йому об`єктів.

Замовник має розробити проект, у тому числі здійснити заходи в межах чинного законодавства з метою вирішення питань щодо відведення на користь ОСР земельних ділянок для розташування об`єктів електроенергетики, а ОСР узгодити наданий Замовником проект з оформленням технічного рішення.

ОСР на договірних засадах надає Замовнику послугу з перенесення визначених проектом об`єктів енергетики, вартість якої визначається згідно з кошторисом, який є невід`ємною частиною відповідної проектної документації.

Вартість проектної документації, що передається замовником ОСР, ураховується в загальній сумі вартості послуги з перенесення об`єктів електроенергетики.».

Тобто, на підставі приписів ч.18 ст.21 ЗУ «Про ринок електричної енергії» Кодексом систем розподілу визначено, що винесення об`єктів електричних мереж може здійснюватися після відповідного звернення замовника до оператора системи розподілу з додаванням до такого звернення ситуаційного плану забудови, видачі ОСР технічних умов та вихідних даних для проектування перенесення належних йому об`єктів, розроблення замовником на підставі виданих ОСР технічних умов та вихідних даних відповідного проекту, в т.ч. здійснити заходи з відведення земельних ділянок потрібних ОСР для розташування винесених об`єктів електричних мереж, ОСР має погодити такий проект і оформити відповідне технічне рішення.

Тобто, законодавством чітко визначено процедуру і порядок винесення об`єктів електричних мереж за рахунок замовника, якщо таке потрібне для мети замовника будівництва чи реконструкції будівель чи споруд, інших об`єктів архітектури.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначеної процедури ОСОБА_1 не дотримався і не звертався до оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» із заявою щодо винесення об`єктів електричних мереж з додаванням відповідного ситуаційного плану забудови.

До прийняття ЗУ «Про ринок електричної енергії», діяли відповідні правові норми ЗУ «Про електроенергетику», згідно з ч. 4 ст. 18 якого, у разі спорудження або реконструкції будівель, доріг, мостів, інших об`єктів архітектури роботи з перенесення повітряних і підземних електричних мереж, теплових мереж та інших об`єктів електроенергетики виконуються власником цих об`єктів електроенергетики за рахунок замовників будівництва або реконструкції будівель, доріг, мостів, інших об`єктів архітектури відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Тобто, як на даний час, так і на момент набуття позивачем ОСОБА_1 , права власності на земельну ділянку та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , діяли правові норми, які передбачали, що фінансування винесення відповідних об`єктів електричних мереж для потреб замовників будівництва здійснюється за кошти останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення права власності позивача на земельну ділянку) на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Згідно ч. 1 ст. 111 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення права власності позивача на земельну ділянку) обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 111 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення права власності позивача на земельну ділянку) обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом. Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відповідно до ч. 5 ст. 111 ЗК України відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення права власності позивача на земельну ділянку) охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

У відповідності до ст. 25 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» (в редакції чинній на дату видачі державного акту) Спеціальні зони об`єктів енергетики зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектах землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, спеціальних тематичних картах і атласах стану земель та їх використання, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, іншій документації із землеустрою та кадастрових планах.

Межі спеціальних зон об`єктів енергетики зазначаються у документації із землеустрою з часу надання земельної ділянки для будівництва відповідного об`єкта та, у разі необхідності, встановлюються в натурі (на місцевості) і позначаються відповідними попереджувальними знаками.

Власникам і користувачам земельних ділянок, на які встановлено обмеження та обтяження, видається кадастровий план їх земельних ділянок з нанесеними межами спеціальних зон, а також письмовий перелік обмежень та обтяжень щодо використання земель у цих зонах.

Власники і користувачі земельних ділянок, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, що експлуатують об`єкти енергетики, повинні вживати заходів щодо охорони об`єктів енергетики та дотримання встановлених обмежень та обтяжень у використанні земель у межах спеціальних зон, передбачених документацією із землеустрою.

Особи, на користь яких встановлені обмеження щодо використання земель у межах охоронних та інших зон об`єктів енергетики, повинні вимагати від власників і користувачів земельних ділянок дотримання таких обмежень та обтяжень.

Слід зазначити, що в порушення вимог земельного законодавства в т.ч. ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», суб`єктами, які розробляли документацію із землеустрою щодо земельної ділянки, що на праві приватної власності належить позивачу, не було зазначено про обмеження у використанні такої земельної ділянки, що пов`язані із розташуванням повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 1152, у зв`язку з чим, таке не відображено в Державному акті на право власності на земельну ділянку Серії ІІІ-ДП №097918 від 11 грудня 2000, незважаючи на те, що фактичне розташування вказаного об`єкта передачі електричної енергії на земельній ділянці позивача останнім не заперечується.

Незважаючи на відсутність встановлених обмежень охоронної зони в державному акті на право власності на земельну ділянку позивача, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що обмеження на використання земельною ділянкою позивача встановлені законом.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» об`єкти передачі електричної енергії - повітряні та кабельні лінії електропередачі, трансформаторні підстанції, розподільні пункти та пристрої.

Згідно ст. 14 Закону об`єкти передачі електричної енергії можуть розміщуватися на земельних ділянках усіх категорій земель без зміни їх цільового призначення.

Статтею 18 Закону передбачено, що для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об`єктів і об`єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об`єктів енергетики, зокрема охоронні зони об`єктів енергетики.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» земельні ділянки в межах спеціальних зон об`єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням).

У разі якщо встановлення спеціальних зон об`єктів енергетики призводить до неможливості раціонального використання земельної ділянки за цільовим призначенням, власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) всієї земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої земельної ділянки має право вимагати в односторонньому порядку розірвання договору оренди земельної ділянки та відшкодування завданих цим збитків.

Спеціальні зони об`єктів енергетики встановлюються на землях всіх категорій.

Відповідно до ст. 22 Закону охоронні зони електричних станцій і підстанцій, струмопроводів та пристроїв встановлюються на певній відстані за периметром земельної ділянки, на якій ці об`єкти розміщені.

Згідно ст. 24 Закону розміри охоронних та санітарно-захисних зон об`єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п.5 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 04.03.1997 (далі - Правила охорони електричних мереж), охоронні зони електричних мереж встановлюються за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв - на відстані 3 метрів від огорожі або споруди.

Отримуючи в 2000 році Державний акт на право власності на земельну ділянку від 11 грудня 2000, ОСОБА_1 , повинен був знати про наявність на земельній ділянці повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 115 та обумовленими у зв`язку з цим обмеженнями, тому права позивача не можуть вважатися порушеними.

Крім цього, відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно ст. 112 ЗК України, охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі для забезпечення нормальних умов їх експлуатації.

За нормою ст.19 ЗУ «Про електроенергетику», на об`єктах енергетики встановлюється особливий режим допуску, а в охоронних зонах електромереж діють обмеження.

Згідно ст. 32 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» у межах охоронних зон об`єктів енергетики забороняється будувати житлові будинки, будинки громадського призначення; розміщати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлена нормами; складати будь-які матеріали, розпалювати вогнища, влаштовувати звалища; саджати дерева, крім кущів та саджанців з висотою перспективного росту не більше двох метрів та ін.

Відповідно до п.8 Правил охорони електричних мереж забороняється в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, зокрема будувати житлові, громадські та дачні будинки; саджати дерева та інші багаторічні насадження, крім випадків створення плантацій новорічних ялинок та ін.

Пунктом 9 Правил охорони електричних мереж передбачено, що у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється: будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд; здійснення усіх видів гірничих, вантажно-розвантажувальних, землечерпальних, підривних, меліоративних, днопоглиблювальних робіт, вирубання дерев, розташування польових станів, загонів для худоби, установлення дротяного загородження, шпалер для виноградників і садів, а також поливання сільськогосподарських культур та ін.

Оскільки земельна ділянка на якій розташована повітряна лінія 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 115 містить охоронну зону електричних мереж, на неї поширюються обмеження, встановлені вищевикладеними приписами чинного законодавства.

В такому випадку використання власником земельної ділянки можливе з обмеженнями, встановленими ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів та Правилами охорони електричних мереж.

Згідно з п.4.1.37 КСР якщо Замовник має намір спорудити або реконструювати будівлі, дороги, мости, інші об`єкти архітектури, що потребує перенесення повітряних і підземних електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики, Замовник має звернутися до ОСР із відповідною заявою. До заяви додається ситуаційний план об`єкта забудови. ОСР має надати вихідні дані та технічні вимоги для проектування перенесення належних йому об`єктів.

Замовник має розробити проект, у тому числі здійснити заходи в межах чинного законодавства з метою вирішення питань щодо відведення на користь ОСР земельних ділянок для розташування об`єктів електроенергетики, а ОСР - узгодити наданий Замовником проект з оформленням технічного рішення.

ОСР на договірних засадах надає Замовнику послугу з перенесення визначених проектом об`єктів енергетики, вартість якої визначається згідно з кошторисом, який є невід`ємною частиною відповідної проектної документації.

Вартість проектної документації, що передається замовником ОСР, ураховується в загальній сумі вартості послуги з перенесення об`єктів електроенергетики.

Тобто, на підставі ч. 18 ст. 21 ЗУ «Про ринок електричної енергії», КСР, з метою забезпечення інших споживачів електроенергією та не порушення їх прав на безперебійне отримання електроенергії, підтримання конструктивних елементів обладнання повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 115 у безпечному стані, перенесення вказаної повітряної лінії можливе лише за умови дотримання вищевказаної встановленої процедури.

За змістом ст. 18 ЗУ «Про електроенергетику» демонтаж і перенесення спірної електроопори можливе лише за заявою і за рахунок замовника, однак відповідач не врегульовував цей спір із позивачем у позасудовому порядку із врахуванням цієї норми права.

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність того, що при розміщенні спірної повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 115 власником вказаної лінії не дотримано норм спеціального законодавства, яке регулює питання розміщення об`єктів передачі електричної енергії.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Визнаючи право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 Першого Протоколу за своєю суттю є гарантією права власності, право користуватися та розпоряджатися своїм майном - це загальний та принциповий аспект права власності.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного й сімейного життя.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

На позивача покладений обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.

В силу ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у справі співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження за клопотанням позивача змінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згоден, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Як вбачається зі змісту п.8 Постанови Пленуму ВСУ "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 №2, пред`явлення позову до неналежного відповідача та відсутності подальшого залучення належного відповідача має наслідком відмову у задоволенні позову.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абз.1 п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Встановивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 пред`явив до ТОВ «Бірюса», яке не є власником спірної повітряної лінії 10 Кв РП 76-КТП 1122/КТП 115, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що товариство є неналежним відповідачем у справі.

Крім того, суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення у справі та стягуючи з позивача на користь відповідача витрати, які останній поніс на правничу допомогу, врахувавши складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку, що понесені відповідачем витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги слід покласти на позивача у розмірі 8000,00 грн..

Доводи апелянта в скарзі про те, що розміщення лінії електропередач становить загрозу житлу, здоров`ю позивача та його членів сім`ї, внаслідок негативного впливу електромагнітного випромінювання, а також те, що сума сплаченого гонорару адвокату за надання правничої допомоги є завищеною та не підлягає стягненню з позивача, - колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Суд першої інстанції на вказані доводи позивача дав чіткі та грунтовні відповіді, які відповідають вимогам закону.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскаржувані рішення як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права повинні бути залишені без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року та додаткове рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко