Справа № 177/1107/20

Провадження № 2/177/113/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 листопада 2021 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Данилової А. А.,

представника позивача Горбача А.М. ,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

08.09.2020 представник позивача звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив суд зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути загрозу магістральному газопроводу «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса 1а» шляхом невідкладного знесення (демонтажу) житлового будинку А, літньої кухні Б, вбиральні Г, колодязю ІІ, огорожі № 1, 2, 3, 4, 5, 6, воріт № 7, хвіртки та викорчовування багаторічних насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 1221881300:01:001:1188, що знаходиться в охоронній зоні газопроводу-відводу ГРС-6 м. Кривий Ріг магістрального газопроводу «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса 1а». Також просив вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову зазначав, що по території Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області проходить магістральний газопровід-відвід до ГРС м. Кривий Ріг діаметром (ДУ) 500 км 0,0 -54,551 на 47,00 МГ «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса 1а» км 0,000 км - 46,650, робочим тиском (Ру) 55 кгс/см, розмір охоронної зони якого з обох боків від осі газопроводу - 150 м.

Вказаний газопровід-відвід перебуває у державній власності та на виконання постанови КМУ України № 840 від 18.09.2019 «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи», п. 6 затвердженого Плану заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи, затвердженого вказаною постановою КМУ, на підставі договору про передачу на праві господарського відання майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, укладеного між Мінфіном та ТОВ «Оператор ГТС України», переданий в управління ТОВ «Оператор ГТС України» безвідклично строком на 15 років на праві господарського відання, як майно, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, з балансовою вартістю, яка визначена станом на дату передачі за даними бухгалтерського обліку АТ «Укртрансгаз», шляхом підписання акта приймання-передачі майна уповноваженим представникам АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Відповідно ТОВ «Оператор ГТС України» отримало від АТ «Укртрансгаз» вказаний газопровід і є підприємством, яке несе повну відповідальність перед державою, за магістральні газопроводи, в тому числі й «Шебелинка-Дніпропетровск-Одеса 1а».

Діяльність позивача щодо транспортування природного газу здійснюється на підставі ліцензії виданої згідно постанови НКРЕКП № 3011 від 24.12.2019 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», таким чином позивач здійснює експлуатацію магістральних газопроводів отриманих на праві господарського відання в державі та забезпечує транзит газу за міждержавними угодами.

Вищевказаний газопровід відноситься до 1 класу, а тому згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів», для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів, встановлюються охоронні зони для газопроводу І класу, умовним діаметром від 300 до 600 мм включно - 150 метрів.

При обстеженні охоронної зони зазначеного газопроводу, працівниками Криворізького лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор ГТС України» виявлено, що в адміністративних межах Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, зокрема на земельній ділянці з кадастровим номером 1221881300:01:001:1188, що шо зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 , призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та знаходиться в охоронній зоні, побудовано житловий будинок А, літню кухню Б, вбиральню Г, колодязь ІІ, огорожі № 1, 2, 3, 4, 5, 6, ворота № 7, хвіртка та вирощуються багаторічні насадження, що є порушенням обмежень охоронної зони, адже дозвіл на проведення таких робіт не отримувався, вказані об`єкти зведені в межах охоронної зони з порушенням п. «е» ч.1 ст. 96 ЗК України, є грубим порушенням спеціального законодавства щодо правового режиму земель охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, адже в межах земельних ділянок охоронних зон заборонено споруджувати житлові, громадські та дачні будинки, будувати огорожі для відокремлення приватних земельних ділянок, садів, виноградників, заборонено висаджувати багаторічні насадження, тощо, а будівельні, земляні роботи в межах охоронних зон можуть проводитися виключно за письмовою згодою підприємства магістрального трубопровідного транспорту та відповідних органів державного нагляду і контролю.

Зведення відповідачем вказаних споруд в межах охоронної зони, в безпосередній близькості до газопроводу високого тиску, що є джерелом підвищеної небезпеки, є порушенням спеціального законодавства щодо земель охоронних зон та створює небезпеку не лише для будівель та споруд відповідача, газопроводу, а й для життя і здоров`я фізичних осіб.

Посилаючись на ст. 1163, 1164 ЦК України, позивач, зазначаючи про існуючу небезпеку майну, що належить державі та перебуває у його господарському віданні, діючи як підприємство трубопровідного транспорту, з метою забезпечення дотримання діючих норм та правил безпеки та технологічної експлуатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони навколишнього природного середовища, вимагає зобов`язати відповідача вжити невідкладних заходів з усунення загрози магістральному газопроводу «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса 1а», шляхом невідкладного знесення (демонтажу) вищевказаних об`єктів, розміщених на земельній ділянці, а також викорчовування багаторічних насаджень.

Зазначав, що позивачем вживалося ряд заходів з метою розміщення інформації щодо існуючого газопроводу, його охоронної зони, зокрема доводилося вказане до відома Вільненської сільської ради, оскільки дані кожного із землевласників, в тому числі ОСОБА_2 позивачу не були відомі. Однак, вказані заходи ситуації не змінили та на день пред`явлення позову до суду, під час розгляду справи в суді, порушення законодавства щодо режиму охоронних зон не усунуто, тому представник позивача, в ході судового засідання, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Уточнив, що при складенні уточненої позовної заяви (про зміну предмета позову), по батькові відповідача помилково вказано, як « ОСОБА_3 ». Позовні вимоги фактично пред`явлено саме до ОСОБА_2 , яка є власником вищевказаної земельної ділянки.

Відповідач будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилася, відзиву не подала.

Інтереси відповідача в судовому засіданні представляв адвокат Лівицький О.М., який підтвердив обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи, зазначив, що йому надано необмежені повноваження на представництво інтересів відповідача (а.с. 95-97), просив суд розглядати справу за відсутності відповідача.

Представник відповідача правом на подання відзиву не скористався, однак зазначав про не визнання позову, надав суду докази на обґрунтування заперечень проти позову (а.с. 3-66 т.2). Заперечуючи проти позову вказував, що право власності на майно є непорушним. Відповідачу на праві приватної власності належить вищевказана земельна ділянка з кадастровим номером 1221881300:01:001:1188, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також розташовані на ній житловий будинок з господарчими побудовами та багаторічні насадження. Як земельна ділянка, так і вказані споруди набуті на праві власності у встановленому законом порядку, а тому відповідач не може бути протиправно позбавлений цього права, в тому числі в порядку визначеному позивачем. Не заперечуючи факту знаходження земельної ділянки відповідача в охоронній зоні, представник зазначав, що примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності. Зазначав, що відповідач добросовісно здійснював будівельні роботи на земельній ділянці та поніс значні фінансові затрати, як власник земельної ділянки. Крім цього, представник зазначав про відсутність досудового врегулювання спору безпосередньо з відповідачем, не доведення факту ремонтних робіт на газопроводі поблизу адреси відповідача та перешкоджання нею таким роботам (а.с. 3-5 т.2).

Крім цього, в ході судового засідання представник відповідача вказував на не доведення позивачем факту видачі йому ліцензії на транспортування газу, а також повноважень на подання вказаного позову до суду. Вказував на незгоду з топографічним планом наданим позивачем в обґрунтування своїх вимог, зазначаючи про необхідність складення інженером-проектувальником саме висновку.

Зазначав, що при отриманні земельної ділянки та споруд у власність відповідач діяла добросовісно, отримала всі дозволи, та вважав, що саме держава мала контролювати правомірність надання земельної ділянки відповідачу під будівництво. Вважав, що в даній ситуації, земельна ділянка мала б бути викуплена у відповідача для суспільних потреб, а її витрати відшкодованими. Вважав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, останній мав би скасовувати рішення про виділення земельної ділянки відповідачу, а не зобов`язувати відповідача зносити будівлі та насадження.

З урахуванням вказаної позиції відповідача, який правом на відзив не скористався, представник позивача надав додаткові пояснення та докази на обґрунтування позовних вимог позивача, з урахуванням заперечень відповідача (а.с. 118-168 т.1). Крім цього, представник позивача надав суду заяву про зміну предмета позову (а.с. 71-73 т.2). В додаткових поясненнях, представник обґрунтував повноваження позивача на звернення до суду з вказаним позовом, надав витяг зі статуту, постанову про видачу ліцензії, згідно якої позивач здійснює діяльність з транспортування природного газу, та відповідно несе відповідальність за цілісність та збереження газотранспортної системи, включаючи газопровід-відвід до ГРС-6 Кривий Ріг. Представник позивача вказував про необґрунтованість тверджень представника відповідача щодо неналежного способу захисту, зазначаючи, що позов стосується саме знесення будівель та насаджень, зведених та насаджених з порушенням спеціального законодавства щодо охоронних зон, без вилучення земельної ділянки з власності відповідача, з метою її використання останнім з дотриманням обмежень охоронних зон. Також представник надав додаткову інформацію щодо розміщення повідомлень громадян про межі охоронних зон та обмеження діяльності в них, встановлення інформаційних таблиць щодо проходження газопроводу високого тиску, звертав увагу на те, що право власності на житловий будинок зареєстровано за відповідачем лише 03.03.2021, тобто вже після звернення позивача з вказаним позовом до суду та задовго після того, як введено в експлуатацію газопровід-відвід та встановлено законодавчі обмеження діяльності в межах охоронних зон, тобто зведення відповідачем будинку здійснювалося без дотримання норм чинного законодавства з питань охоронних зон, отримання відповідного дозволу (а.с. 71-114 т.2).

В ході судового засідання представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, а представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши заяви по суті справи, дослідивши докази, подані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, встановивши, які правовідносини існують між сторонами та яка правова норма підлягає застосуванню до них, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що територією Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області проходить магістральний газопровід «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса 1а», який введено в експлуатацію 24.12.1981 року, що підтверджується відповідно актом приймання в експлуатацію державною комісією закінченого будівництвом газопроводу, затвердженого наказом Мінгазпрому № 331-орг від 30.12.1981 (а.с. 16-20, 64-68 т.1), схемою газопроводу (а.с. 21 т.1), витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна з зазначенням місцезнаходження газопроводу (а.с. 30 т.1), викопіюванням з генплану Вільненської сільської ради з нанесенням об`єктів трубопровідного транспорту (а.с. 31 т.1).

Відповідно до постанови КМ України «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи» від 18.09.2019 № 840, Плану затвердженого нею та постанови КМ України «Про деякі питання управління майном, що перебуває в державній власності та використовується для забезпечення транспортування природного газу магістральними газопроводами», а також постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України» від 24.12.2019 № 3011, позивач здійснює експлуатацію магістральних газопроводів, отриманих на праві господарського відання в держави та забезпечує транзит газу за міждержавними угодами (а.с. 144-156 т.1).

Твердження представника відповідача щодо відсутності у позивача відповідної ліцензії спростовується вказаною постановою НКРЕКП (а.с. 125 т.1), а також даними Ліцензійного реєстру НКРЕКП, який містить інформацію про всі видані вказаним органом ліцензії, в тому числі позивачу. Вказана інформація є загальновідомою, доступною для вільного перегляду необмеженим колом користувачів, безоплатно, цілодобово, на офіційному сайті НКРЕКП, в розділі «Реєстри ліцензіатів», «Ліцензійний реєстр НКРЕКП», на що звертав увагу в ході судового засідання представник позивача.

ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» є юридичною особою, 100 % часток статутного капіталу якого належить АТ «Магістральні газопроводи України», засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, з управлінням Міністерством фінансів України, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу зі статуту позивача (а.с. 125, 127, 130-131, 132, 144,146-156 т.1).

Відповідно до акта приймання-передачі державного майна, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.01.2020, складеного на виконання вищевказаної постанови КМУ № 840 від 18.09.2019 та плану затвердженого нею, право користування газопроводом перейшло від АТ «Укртрансгаз» (а.с. 148-151 т.1) до ТОВ «Оператор газотранспортної системи Україна», позивача в справі (а.с. 27-28, 130-131 т.1).

Тобто, магістральний газопровід-відвід до ГРС-6 м. Кривий Ріг діаметром (ДУ) - 500 км 0,0 - км 54,551 на км 47,00 МГ «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса а» км 0,000 - км 46,650, робочий тиск (Ру) - 55кгс/см, перебуває на балансі ТОВ «Оператор ГТС України», що також підтверджується Витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, наданого до листа Фонду державного майна України від 14.04.2020 № 10-62-7448 (а.с.27-31 т.1).

Відповідно, позивач, в розумінні ст. 1 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» від 17.02.2011 № 3041-VI, є підприємством магістральних трубопроводів - суб`єктом господарської діяльності, який здійснює експлуатацію об`єкту магістрального трубопроводу (газопроводу-відводу).

Вищевказане спростовує твердження представника відповідача щодо не підтвердження позивачем права здійснювати діяльність на вказаному газопроводі та відповідно пред`являти позов по даній справі.

Магістральний газопровід-відвід до ГРС-6 м. Кривий Ріг діаметром (ДУ) - 500 км 0,0 - км 54,551 на км 47,00 МГ «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса 1а» км 0,000 - км 46,650, робочий тиск (Ру) - 55 кгс/см, відповідно до п. 2.1 «СНиП 2.05.06-85 Магістральні газопроводи», відносяться до 1 класу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України № 3041-VI, для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів, зокрема 1 класу, умовним діаметром від 300 міліметрів до 600 міліметрів включно, встановлюється охоронна зона у розмірі 150 м вздовж об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів.

Будь-яких даних щодо зміни розміру охоронної зони в межах магістрального газопроводу-відводу до ГРС-6 м. Кривий Ріг діаметром (ДУ) - 500 км 0,0 - км 54,551 на км 47,00 МГ «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса 1а» км 0,000 - км 46,650, робочий тиск (Ру) - 55 кгс/см, матеріали справи не містять.

Як слідує з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 22-26 т.1), земельна ділянка з кадастровим номером 1221881300:01:001:1188, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , 28.05.2015 зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, межі яких не встановлено в натурі, виготовленого ПП «Глобус-ММ» та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с. 22-26 т.1). Згідно вказаного витягу, площа земельної ділянки 0,0937 га, цільове призначення земельної ділянки визначено 02.01 «для будівництва в обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», при цьому, витяг містить відомості про безстрокове обмеження у використанні земельної ділянки - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту (а.с. 22-26 т.1).

Як слідує з витягу № 129 з рішення № 138-Х/VI від 29.12.2011 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва гр. ОСОБА_2 , вказана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачу надавався дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність самне для ведення садівництва, що не заборонено нормами спеціального законодавства щодо охоронних зон (а.с. 6 т. 2).

Однак, в послідуючому, рішенням № 316-XXII/VI від 29.08.2013 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у власність ОСОБА_2 », останній надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у власність в межах села площею 0,09 га по АДРЕСА_1 за рахунок земель сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями (а.с. 7 т.2). До вказаного рішення було внесено зміни, що підтверджується витягом № 26 з рішення № 341-ХХІІ/ VI від 26.11.2013, яким змінено площу земельної ділянки на 0,10 га (а.с. 29 т.1).

Рішенням № 451- XXХV/VI від 12.03.2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачу її безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки, передано її у власність. При цьому, в рішенні вказано про необхідність виконання обов`язків власників земельних ділянок відповідно до вимог ст. 91 Земельного кодексу України, яка серед іншого визначає обов`язок власника земельної ділянки дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон - п. «е» ч.1 ст. 91 Земельного кодексу України (а.с. 8 т.2).

Як слідує з вказаного рішення, воно приймалося на підставі заяви ОСОБА_2 про передачу їй у власність земельної ділянки та наданого нею проекту землеустрою щодо її відведення (а.с. 8 т.2).

Згідно проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ПП «Глобус ММ» (а.с. 11-52 т.2) на замовлення відповідача, в пояснювальній записці міститься інформація, що ділянка повністю розташована в межах охоронної зони магістрального газопроводу високого тиску ст 500 Криворізького ЛВУМШ площею 0,0937 га, на час обстеження вона від забудови вільна (а.с. 22 т.2), про розміщення земельної ділянки в межах охоронної зони газопроводу високого тиску, в безпосередній близькості до нього, свідчили й генеральний план забудови СТ «Сосна», викопіювання з Публічної картки та ситуаційна схема розміщення земельної ділянки (а.с. 30-44 т. 2). Про розміщення земельної ділянки в межах охоронної зони свідчить і висновок Управління Держземагенства у Криворізькому районі (а.с. 45 т.2). З вище вказаного проекту землеустрою слідує, що головний архітектор Криворізького району надав висновок про непогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлових будівель і споруд, у зв`язку з розміщенням її в межах охоронної зони магістрального газопроводу високого тиску Криворізького ЛВ УМГ, з охоронною зоною 150-300 м в обидва боки. У висновку головного архітектора вказано, що територія земельної ділянки може використовуватися тільки для городництва та садівництва (а.с. 46 т.2). Вказаний висновок було надано саме ОСОБА_2 , він долучений до преоктк землеустрою її земельної ділянки, відповідно вона була обізнана про існуючі обмеження у використанні земельної ділянки та можливість її використання виключно для садівництва та городництва.

Як слідує з свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221881300:01:001:1188, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 23.07.2015 ( а.с. 9-10, 174-175 т.2).При реєстрації земельної ділянки було визначено безстрокове обмеження у використанні земельної ділянки - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту (а.с. 22-23, 136-137 т.2 т.1).

Вказане свідчить, що на момент виготовлення технічної документації з землеустрою вказаної земельної ділянки, реєстрації права власності на неї, існували законодавчо визначені обмеження щодо використання земельних ділянок в межах охоронних зон, в тому числі заборона забудови та необхідність використання земельних ділянок з дотриманням обмежень встановлених спеціальним законодавством щодо охоронних зон. Про існування таких обмежень щодо її земельної ділянки ОСОБА_2 була достеменно обізнана, оскільки отримала відмову в погодженні проекту землеустрою від головного архітектора району, вказана відмова містилася в проекту землеустрою виготовленому на її замомелння та наданому до сільської ради для погодження, а також про обмеження було відомо при реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що слідує з вище вказаних доказів (а.с. 107, 109, 114 т.2).

Однак, незважаючи на це, ОСОБА_2 , не дотримуючись вимог чинного законодавства щодо обмежень охоронних зон, здійснила будівництво будинку та господарських споруд на вказаній земельній ділянці, вирощує багаторічні насадження (а.с. 47 т.2).

В січні 2020 року працівниками Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор ГТС України» під час обстеження охоронної зони в адміністративних межах Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, виявлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1221881300:01:001:1188, яка належить ОСОБА_2 та знаходиться в межах охоронної зони на ділянці магістрального газопроводу «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса 1а», побудовані об`єкти нерухомості та висаджені багаторічні насадження, що підтверджується записом у Журналі огляду траси газопроводу лінійно-експлуатаційною службою, кадастровим планом земельної ділянки з експлікацією земельних угідь, витягом з Кадастрової карти України, схемою проходження газопроводу, топографічним планом № 3 (а.с. 32-33, 36, 39, 47, 126,145 т.1, 109 т.2).

Як слідує з інформації з топографічного плану № 3, кадастрової карти (а.с. 47, 145 т.1, 135, 138 т.2), вказана земельна ділянка повністю знаходиться в межах охоронної зони газопроводу, в безпосередній близькості до нього. Так, зокрема виходячи з даних топографічного плану 1:2000 (відповідно в одному 1 см - 20 метрів), віддаленість крайньої межі земельної ділянки ОСОБА_2 від осі газопроводу складає від 16,82 до 18,93 метрів, а віддаленість від осі газопроводу до кам`яної будівлі (будинку) складає 18,91 метрів (а.с. 145 т.1, 138 т.2).

Твердження представника відповідача щодо неналежності такого доказу як топографічний план, суд розцінює критично, оскільки він складений сертифікованим інженером-проектувальником ОСОБА_4 (а.с. 47, 145 т.1, 106 т.2), дані топографічного плану узгоджуються з іншими доказами по справі, в тому числі щодо наявних об`єктів на земельній ділянці, а будь-яких даних, які б спростовували вказані в топографічному плані дані суду відповідачем не надано, хоча право на подання таких доказів судом роз`яснювалося, в тому числі право на проведення експертиз.

Разом з тим, суд не приймає до уваги фотоматеріали надані позивачем на підтвердження факту наявності забудов та насаджень на земельній ділянці відповідача, оскільки частина з них стосується іншої земельної ділянки з кадастровим номером 1221881300:01:001:0212 (а.с. 48 т.1), а інші фотоматеріали надані без ідентифікації земельної ділянки щодо якої здійснено фотографування, в той час як в клопотанні про їх доручення зазначено, що вони стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 1221881300:01:001:1226 (а.с. 173-179 т.1).

Однак, факт наявності забудов та багаторічних насаджень на вказаній земельній ділянці підтверджується також актом № 3 візуального обстеження земельних ділянок дотримання режиму охоронних зон магістральних газопроводів в адміністративних межах с. Вільне від 15.04.2020, в ході якого комісія (в т.ч. за участі представників органу місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади) встановила, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1221881300:01:001:1188, що належить ОСОБА_2 та знаходиться в межах охоронної зони газопроводу-відводу до ГРС-6 м. Кривий Ріг ДУ 500 мм Ру 55 кгс/см2, розмір якої 150 м з обох боків від осі газопроводу, наявні порушення охоронної зони, а саме збудовано одноповерхову будівлю та одну металеву споруду, огородження металеве висотою 1 м та більше, висаджено багаторічні насадження (дерева). Згідно вказаного акта, ці порушення є загрозою безпеки експлуатації газопроводу-відводу, подальше порушення вимог щодо обмежень діяльності на цій ділянці може стати причиною виникнення аварійної ситуації на газопроводі, призвести до обмеження/припинення транспортування природного газу, нанесення значних збитків та створити небезпеку для довкілля (а.с. 49-50 т.1). Комісією рекомендовано Криворізькому лінійному виробничому управлінню магістральних газопроводів ТОВ «Оператор ГТС України», вжити заходів щодо уникнення аварійних ситуацій на існуючому газопроводі та убезпечити населення Криворізького району від екологічної небезпеки (а.с. 49-50 т.1). Твердження представника відповідача, що вказаний акт містить лише припущення, спростовується його змістом, згідно якого комісією виявлено дане порушення.

Наявність вищевказаних побудов, огороджень та багаторічних насаджень представником відповідача не заперечувалася, навпаки, останнім надано суду докази на підтвердження їх існування, а саме акт обстеження земельних насаджень від 23.08.2012 року (а.с. 47 т.2), технічний паспорт на індивідуальний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , виготовлений 29.01.2021, згідно якого за вказаною адресою розміщені: житловий будинок А, літня кухня Б, господарська будівля В, вбиральня Г, замощення І, колодязь ІІ, огорожі № 1-6, ворота № 7, хвіртка № 8. Згідно технічного паспорта, рік забудови об`єктів зазначений зі слів замовника, тобто ОСОБА_2 2014 (а.с. 53-62, 78-81 т.2).

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить дані щодо складу об`єкта житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 1221881300:01001:1188, які є ідентичними даним технічного паспорта (а.с. 82-84 т.2).

Як слідує з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказаний житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_2 , вже після звернення позивача до суду з вказаним позовом, а саме 03.03.2021, тобто в період коли ОСОБА_2 було достовірно відомо про існування спору щодо можливості розміщення на належній їй земельній ділянці будівель та споруд, що не свідчить про її добросовісність (а.с. 174-175 т.2). Вказане підтверджується і відповідями Криворізької РДА Дніпропетровської області на адвокатський запит представника позивача (а.с. 130-132 т.2)

Відповідно до п. е) ч. 1 ст. 91 ЗК України, саме на власників земельних ділянок покладено обов`язок дотримуватися обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 111 ЗК України, на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Згідно зі ст. 112 ЗК України та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» від 15.05.1996 № 192/96-ВР (зі змінами та доповненнями), для забезпечення нормальних умов експлуатації трубопроводів, запобігання їх ушкодження, а також зменшення негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти, встановлюються (створюються) охоронні зони. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Спеціальним законодавчим актом, що регулює організаційні та правові засади встановлення та дотримання правового режиму земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів з метою забезпечення їх безперебійного функціонування, раціонального використання земель у межах встановлених охоронних зон, режиму ведення господарської та іншої діяльності, охорони довкілля та екологічної безпеки, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення, господарських об`єктів від впливу можливих аварій (аварійних ситуацій), є Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» від 17.02.2011 № 3041-VI, який набрав чинності 25.03.2011 (далі за текстом Закону № 3041- VI) та Правила охорони магістральних трубопроводів, затверджені постанову КМ України № 1747 від 16.11.2002.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, охоронна зона об`єктів магістральних трубопроводів - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності; правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів - установлений законодавством особливий режим використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також підприємствами магістральних трубопроводів, що встановлюється в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів для забезпечення належних умов їх експлуатації, запобігання їх ушкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому.

Згідно зі ст. 2 Закону, основними його завданнями є здійснення охоронних та інших заходів на території охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів, спрямованих на захист життя та здоров`я людей і навколишнього природного середовища, підтримання належного екологічного стану на території охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів як об`єкта трубопровідного транспорту, а також на забезпечення безперебійного функціонування таких об`єктів; визначення порядку встановлення правового режиму земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів з метою забезпечення дотримання відповідного режиму їх використання, у тому числі встановлення обмежень на провадження певних видів господарської та іншої діяльності в межах охоронних зон; визначення підстав та порядку відшкодування шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам внаслідок встановлення обмежень на використання належних їм земельних ділянок у межах охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів, а також внаслідок виникнення аварій (аварійних ситуацій) або інших непередбачуваних ситуацій, що можуть спричинити таку шкоду.

Відповідно до ст. 5 Закону, до складу об`єктів магістральних трубопроводів, уздовж яких встановлюються охоронні зони, належать зокрема об`єкти магістральних газопроводів, до яких серед інших об`єктів визначених ч.3 згаданої статті Закону, належить лінійна частина магістральних газопроводів з відгалуженнями, тощо.

Одним із основних принципів регулювання відносин в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів, згідно зі ст. 6 вказаного Закону, є пріоритет безпечної життєдіяльності населення та довкілля та встановлення обмежень на використання земельних ділянок, обґрунтованих розмірів відшкодування шкоди, що може бути заподіяна підприємствам магістральних трубопроводів власниками та користувачами земельних ділянок в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів. З метою дотримання правового режиму земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів, визначаються охоронні зони, з відображенням їх у документації із землеустрою, з внесенням до державного земельного кадастру; встановлення обмежень на використання власником або користувачем земельних ділянок у межах охоронних зон, які встановлюються і діють з дня введення відповідного об`єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію; державний контроль за використанням та охороною земель в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів (ст. 7-8 Закону № 3041- VI ).

Відповідно до ст. 9 Закону України № 3041- VI охоронні зони об`єктів магістральних трубопроводів зазначаються в документації із землеустрою з моменту надання земельної ділянки для будівництва об`єкта магістрального трубопроводу, при цьому власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства магістральних трубопроводів вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів.

Згідно зі ст. 14 Закону України № 3041-VI, земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів, не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Зазначені обмеження встановлюються для власників та користувачів земельних ділянок на провадження ними господарської діяльності в цих охоронних зонах залежно від визначених внутрішніх зон безпеки охоронних зон або в межах всієї охоронної зони об`єктів магістральних трубопроводів.

Статтею 16 -17 Закону № 3041-VI визначено, що на підприємства трубопровідного транспорту серед інших прав та обов`язків покладено дотримання діючих норм і правил безпеки та технічної експлуатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони навколишнього природного середовища, здійснення діагностичного контролю за станом трубопроводів. Підприємства магістральних трубопроводів зобов`язані повідомляти власників та користувачів земельних ділянок, розташованих у межах охоронних зон магістральних трубопроводів, про встановлені Законом обмеження щодо використання таких земельних ділянок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як слідує зі змісту ст. 19-21 Закону України № 3041-VI, будівельні, ремонтні, земляні та інші роботи на земельних ділянках, розташованих в охоронних зонах, а також всі інші роботи, пов`язані з розробкою ґрунту на глибину більше 30 сантиметрів на таких земельних ділянках, проводяться лише на підставі письмового погодження з підприємствами магістральних трубопроводів. Умови проведення будівельних, ремонтних, земляних та інших робіт визначаються підприємствами магістральних трубопроводів та містять комплекс заходів, вжиття яких є необхідним для виключення можливості виникнення аварій, аварійних ситуацій на об`єкті магістральних трубопроводів під час проведення відповідних робіт.

Фізичні та юридичні особи, власники та користувачі земельних ділянок при провадженні господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватися особливого режиму їх використання та встановлених обмежень, не пошкоджувати розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження трубопроводу та його об`єктів і споруд, а також дотримуватися інших обмежень, встановлених нормативно-правовими актами для земель охоронних зон. Фізичні особи при провадженні будь-якої діяльності у межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватися особливого режиму використання земель відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Закону № 3041-VI, до особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, серед інших, належить заборона: будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, громадські будівлі; будувати гаражі та автостоянки, дачні і садові будинки та господарські споруди; будувати огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності, лісових ділянок, садів, виноградників тощо; висаджувати багаторічні насадження.

Аналогічні вимоги щодо використання земель в охоронних зонах магістральних трубопроводів встановлено пунктом 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, які затверджених Постановою КМ України, від 16.11.2002 № 1747, які встановлюють умови забезпечення охорони об`єктів магістральних трубопроводів від пошкоджень і руйнувань внаслідок несанкціонованого доступу, охорони довкілля, а також безпечної життєдіяльності населення на прилеглих до магістральних трубопроводів територіях.

Заборону здійснення в охоронних зонах трубопроводів, без письмової згоди підприємства, що експлуатує їх, такої діяльності як зведення будь-яких будівель та споруд, висаджування дерев та кущів всіх видів, передбачала ще Постанова «Про посилення охорони магістральних трубопроводів» від 12.04.1979 № 341 (п.п. «а» та «б» п.11), що свідчить про існування таких обмежень ще до прийняття постанови КМ України № 1747 від 16.11.2002.

Згідно зі ст. 25 Закону України юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

В даній справі, судом встановлено, що вищевказаний магістральний газопровід введено в експлуатацію 30.12.1981 року (а.с. 16-20 т.1), відповідно визначені спеціальним законодавством обмеження на використання власником або користувачем земельних ділянок у межах охоронних зон вказаного газопроводу, діють з дня введення відповідного об`єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію, тобто з 30.12.1981.

Також судом встановлено факт належності ОСОБА_2 на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1221881300:01:001:1188, яка повністю знаходиться в межах охоронної зони вказаного магістрального газопроводу, в безпосередній близькості від нього, при цьому на вказаній земельній ділянці здійснено зведення будинку та інших споруд, зведено паркан та висаджено багаторічні насадження (дерева).

Як слідує з досліджених у судовому засіданні доказів, будівництво ОСОБА_2 вище вказаних споруд, здійснювалося останньою в період, коли їй було достеменно відомо про знаходження належної їй земельної ділянки в охоронній зоні магістрального газопроводу високого тиску, в безпосередній близькості до нього, що заборонено спеціальним законодавством.

Будь-яких доказів того, що на момент будівництва вказаного будинку з господарчими спорудами остання отримала дозвіл на будівництво, в тому числі від підприємства, що здійснювало експлуатацію вищевказаного газопроводу, введеного в дію в 1981 році, як того вимагало спеціальне законодавство щодо охоронних зон, відповідачем суду не надано. Наявність такого дозволу позивач заперечував.

Реєстрація права власності на житловий будинок за позивачем, здійснена державним реєстратором вже після того, як вказаний спір перебував у провадженні суду. Сам факт реєстрації за відповідачем права власності на вищевказані будинок та господарчі споруди, не спростовує факту здійснення їх будівництва з порушенням норм спеціального законодавства щодо охоронних зон магістральних трубопроводів.

Виділення відповідачу земельної ділянки з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» мало місце вже після будівництва будинку та споруд, а саме 12.03.2015 (а.с. 8 т.2), при цьому, як слідує з рішення № 451 від 12.03.2015, останнє прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який містив дані щодо перебування земельної ділянки в межах охоронної зони, висновок про відмову в погодженні проекту головним архітектором району, а саме рішення про передачу земельної ділянки у власність вимагало використовувати її ОСОБА_2 з дотримання вимог ст. 91 Земельного кодексу України, в тому числі обмежень діяльності в межах охоронних зон (а.с. 8 т.2).

Крім цього, оформлюючи права на земельну ділянку, відповідач була достеменно обізнана про існуючі обмеження у використанні земельної ділянки, адже останні були визначені в Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, однак незалежно від цього, відповідач здійснила реєстрацію права власності на вище вказані об`єкти нерухомості, що розміщені на вказаній земельній ділянці, з порушенням вимог спеціального законодавства щодо охоронних зон.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Здійснення забудови на даній земельній ділянці суперечить вищевказаним нормам спеціального законодавства, щодо заборони здійснення будівництва в межах охоронних зон, житлових будинків, виробничих чи інші будівель та споруд, громадських будівель, дачних і садових будинків та господарських споруд, зведення огорож для відокремлення земельних ділянок приватної власності, лісових ділянок, садів, виноградників, а також висаджування багаторічних насаджень.

Разом з тим, магістральний газопровід «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса 1а», на якому виявлено порушення охоронної зони є об`єктами підвищеної небезпеки.

Так, ст. 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 № 2245-ІІІ (далі за текстом Закон України № 2245-ІІІ) визначено, що об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру; потенційно небезпечний об`єкт - об`єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об`єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Як вбачається зі змісту ст. 9 Закону України № 2245-ІІІ, суб`єкт господарської діяльності ідентифікує об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин.

Окрім того, відповідно до п.п.1.6, 1.7 розділу 1 гл. IV Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.01.2010 № 11, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 19.04.2010 № 292/17587, магістральний газопровід-відвід до ГРС-6 м. Кривий Ріг діаметром (ДУ) - 500 км, 0,0 - км 54,551 на км 47,00 МГ «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса 1а» км 0,000- км 46,650, робочий тиск (РУ) - 55 кгс/см ідентифікований, як об`єкт підвищеної небезпеки.

Отже, зведення будинку, господарчих споруд та висаджування багаторічних насаджень ОСОБА_2 на належній їй земельній ділянці, що повністю знаходить в межах охоронної зони, створює потенційну підвищену небезпеку не лише ОСОБА_2 , газопроводу-відводу, а й іншим мешканцям с. Вільне, їх майну, адже можливість виникнення аварійної ситуації на газопроводі не передбачувана, а наслідки аварійної ситуації на газопроводі можуть бути непоправними, що також визнано комісією, в складі якої були представники органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади (а.с. 49-50 т.1).

Згідно з ч. ч. 2, 4 статті 8 Закону України № 2245-ІІІ, суб`єкт господарської діяльності зобов`язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям та забезпечувати експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику.

При цьому, абз. 8, 10 ст. 1 Закону України № 2245-ІІІ визначено, що ризик - це ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об`єкта підвищеної небезпеки і/або за його межами.

Також, статтею 1 Закону України «Про правовий режим земель в охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», визначено, що аварійна ситуація на магістральних трубопроводах - це стан об`єктів магістральних трубопроводів, що характеризується порушенням меж та/або умов безпечної експлуатації, але не перейшов у аварію.

Твердження представника відповідача про те, що відповідних аварій на даному газопроводі не відбувалося, а відповідач не перешкоджає роботам на газопроводві, суд розцінює критично, адже в демократичному суспільстві, де людина, її життя та здоров`я є найвищою соціальною цінністю, мають вживатися серед інших і превентивні заходи, з метою запобігання аваріям та заподіянню шкоди. Зокрема, спеціальним законодавством щодо охоронних зон визначено, що основними його завданнями є здійснення охоронних та інших заходів на території охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів, спрямованих на захист життя та здоров`я людей і навколишнього природного середовища, підтримання належного екологічного стану на території охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів як об`єкта трубопровідного транспорту, а також на забезпечення безперебійного функціонування таких об`єктів.

Позивачем, відповідно до ст. 17 Закону № 3041-VI, Постанови КМ України «Про затвердження Порядку повідомлення власників та користувачів земельних ділянок, розташованих у межах охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів про встановленні обмеження у використанні таких земельних ділянок», Постанови КМ України № 268 від 15.04.2013, з метою запобігання порушення власниками та користувачами земельних ділянок на території, зокрема, Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області охоронних зон, публікувалися оголошення у засобах масової інформації (а.с.34-40, 43-45 т.1, 158-163 т.1). Відповідна інформація щодо розташування магістральних газопроводів на території України розміщена на офіційному сайті позивача https://tsoua.com (а.с. 100-101 т.2).

Голову Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та землевпорядника цієї ж сільської ради, позивач листами інформував про проходження землями Вільненської сільської ради газопроводів високого тиску та кабелю технологічного зв`язку, разом зі схемою проходження газопроводу (а.с. 34-39 т.1). Відповідні листи надсилалися начальнику Відділу Держгеокадастру у Криворізькому районі, голові Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Вільненській сільській раді (а.с. 135-143 т.1).

Більш того, уздовж газопроводу ГРС-6 встановлені інформаційні таблички про проходження газопроводу високого тиску та відстань охоронної зони від осі газопроводу. Зокрема, інформаційні таблички із зазначенням газопроводу-відводу ГРС-6 та охоронною зоною у 150 м розташовані на земельних ділянках Вільненської сільської ради, уздовж газопроводу та біля земельних ділянок громадян (а.с. 47 т.1).

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, про існування триваючого порушення з боку відповідача встановлених законодавством України обмежень у володінні та користуванні земельною ділянкою в межах охоронної зони об`єктів магістральних трубопроводів зі створенням ризиків техногенного і природного характеру та аварійної ситуації на магістральному газопроводі «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса 1а», що полягає в зведенні на вказаній земельній ділянці будівель та споруд, висадження багаторічних насаджень.

Беручи на себе відповідальність за управління ризиком, ТОВ «Оператор ГТС України», підприємство, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, зобов`язано застосовувати всі можливі заходи спрямовані на забезпечення мінімально можливого ризику на об`єктах підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власність зобов`язує. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб (ч. 4 ст. 319, ч. 5 ст. 373 ЦК України).

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки встановлені законом.

Згідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивачем відносно ОСОБА_2 11.06.2020 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 3, за фактом побудови вищевказаних будівель та висадження дерев на земельній ділянці в межах охоронної зони, від підпису якого остання відмовилася (а.с. 42 т.1), що незважаючи на не розгляд вказаного протоколу та не притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про обізнаність останньої про порушення правил щодо охоронних зон та можливу небезпеку, загрозу здійснених нею порушень правил діяльності в межах охоронних зон не лише їй та її майну, а також майну позивача, життю, здоров`ю та майну інших осіб. Однак, відповідачем не вжито заходів для усунення такої небезпеки в добровільному порядку. Використання земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 хоч і з дотриманням визначеного в рішенні сільської ради цільового призначення, але з порушенням вимог діючого спеціального законодавства щодо охоронних зон, свідчить про свідоме порушення правового режиму охоронних зон магістральних газопроводів та створенню реальної загрози для магістрального газопроводу «Шебелинка-Дніпропетровськ-Одеса 1а», який є об`єктами підвищеної небезпеки, виникненню аварій та надзвичайних ситуацій.

Відповідно, суд критично розцінює твердження представника відповідача щодо не вжиття позивачем заходів досудового врегулювання. Крім цього, обов`язковість таких заходів чинним законодавством не передбачена, а позивачем вживалися всі заходи для встановлення місця проживання відповідача, отримання інформації про нього, було складено протокол, однак навіть після пред`явлення позову до суду відповідач позов не визнав, визначену позивачем загрозу магістральному газопроводу-відводу не усунув, в період перебування справи на розгляді в суді здійснила реєстрацію право власності на житловий будинок та господарчі споруди на вказаній земельній ділянці, що свідчить про відсутність бажання відповідача на позасудове врегулювання спору.

Посилання представника відповідача щодо використання ним землі за цільовим призначенням, не спростовують факту використання земельної ділянки з порушенням законодавства про охоронні зони та не звільняють від обов`язку використовувати її з дотриманням вимог діючого законодавства, зокрема, Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» від 17.02.2011.

Твердження представника відповідача, що уточнений позов подано не до ОСОБА_2 , а особи з по батькові « ОСОБА_3 », суд розцінює критично, оскільки вказане є лише опискою, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні. Дані прізвища, імені та РНОКПП відповідача в уточненому позові відповідають даним відповідача ОСОБА_2 , саме їй належить вище вказана замельна ділянка в межах охоронної зони та будівлі на ній, а тому сам лише факт допущення описки в зазначені по батькові відповідача в змінениій позовній заяві, в якій лише уточнювався склад будівель, на переконання суду не є підставою для відмови у позові.

Твердження представника відповідача про те, що відповідач поніс значні матеріальні затрати на будівництво будинку, тощо, суд розцінює критично, оскільки вказані витрати не є предметом спору, відповідач не позбавлений права здійснювати захист своїх прав у порядку визначеному законом. Сам факт понесення певних витрат, не може бути підставою для невжиття заходів щодо усунення загрози магістральному газопроводу.

Згідно зі ст. 1163 ЦК України, фізична особа, життю, здоров`ю або майну якої загрожує небезпека, а також, юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.

За приписами п. 1 ст. 1164 ЦК України, у разі не усунення загрози майну юридичної особи, заінтересована особа має право вимагати: вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози.

Зобов`язання, передбачене ст. 1163 ЦК України, спрямоване на виконання превентивної (попереджувальної) функції - запобігання завдання шкоди майну юридичної особи, крім того, протиправність дій відповідача та його вина не є обов`язковими умовами виникнення зобов`язання. Змістом зобов`язання є право позивача вимагати усунення небезпеки та обов`язок відповідача припинити дію/бездіяльність, які викликали небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», магістральний трубопровідний транспорт має важливе народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю.

Виходячи зі змісту норм Закону України «Про нафту і газ» та Закону України «Про трубопровідний транспорт», відносини з транспортування та зберігання природного газу є важливою та невід`ємною складовою нафтогазової галузі України. Належне функціонування нафтогазової галузі України є головною умовою забезпечення енергетичної безпеки України, що й підкреслює загальнодержавне значення галузі та необхідність суворого дотримання законодавства при вирішенні її проблемних питань та захисті її інтересів.

ТОВ «Оператор ГТС України» здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб`єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом, надійного та безпечного функціонування Єдиної газотранспортної системи України, а також забезпечення транзиту газу за міждержавними угодами.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 04.03.2015 № 83 та «Про визначення критеріїв віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави» від 03.11.2010 № 999 (зі змінами та доповненнями), ТОВ «Оператор ГТС України», як суб`єкт господарювання державного сектору економіки та підприємство паливно-енергетичного комплексу, що здійснює діяльність з транспортування природного газу магістральними газопроводами і зберігання природного газу у підземних газосховищах, віднесено до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. У свою чергу, під «енергетичною безпекою держави» розуміється здатність держави в особі її органів управління забезпечити кінцевих споживачів природним газом в необхідному обсязі та належної якості у звичайних умовах, а також під час дії дестабілізуючих факторів (надзвичайних ситуацій) внутрішнього чи зовнішнього характеру у межах гарантованого покриття мінімального обсягу найважливіших потреб країни, окремих її районів, міст, селищ чи об`єктів у паливно-енергетичних ресурсах.

З огляду на викладене, розглядаючи позовні вимоги виключно в межах заявлених вимог (а.с. 73 т.2), що випливає з принципу диспозитивності, суд приходить до висновку, що житловий будинок А, літня кухня Б, вбиральня Г, колодязь ІІ, огорожі № 1-6, ворота № 7, хвіртка № 8, а також багаторічні насадження на земельній ділянці відповідача ОСОБА_2 , яка повністю розташована в межах охоронної зони магістрального газопроводу, в безпосередній близькості до нього, відповідно збудовані та висаджені всупереч наведеним вище нормам діючого законодавства, а тому суд вважає, що порушені у такий спосіб права позивача слід захистити та зобов`язати відповідача усунути загрозу магістральному газопроводу, вчинивши дії по знесенню (демонтажу) вказаних споруд та викорчовуванню багаторічних насаджень.

Твердження представника відповідача про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, суд розцінює критично, оскільки обраний позивачем спосіб захисту повністю відповідає змісту порушеного права, є єдиним дієвим, ефективним способом захисту права - усунення існуючої небезпеки магістральному газопроводу, шляхом знесення (демонтажу) споруд та викорчовування багаторічних насаджень. Такий спосіб захисту, як визнання недійсним та скасування рішень органу виконавчої влади щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_2 , не забезпечить ефективного способу захисту прав позивача, оскільки не усуне існуючу загрозу магістральному газопроводу, адже сам факт визнання рішення незаконним чи його скасування, не забезпечить усунення загрози у виді існуючих в межах охоронної зони будівель та багаторічних насаджень.

Крім цього, спеціальне законодавства передбачає, що земельні ділянки в межах охоронних зон не підлягають вилученню у власників, але лише мають використовуватися з дотриманням обмежень визначених спеціальним законодавством.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що дії по знесенню (демонтажу) вказаних споруд та викорчовуванню багаторічних насаджень мають бути виконані з дотриманням вимог чинного законодавства щодо режиму охоронних зон, зокрема щодо проведення будівельних, ремонтних, земляних та інших робіт на земельних ділянках, розташованих в охоронних зонах, а також всіх інших робіт, пов`язаних з розробкою ґрунту на глибину більше 30 сантиметрів на таких земельних ділянках, лише на підставі письмового погодження з підприємствами магістральних трубопроводів, з метою виключення можливості виникнення аварій, аварійних ситуацій на об`єкті магістральних трубопроводів під час проведення відповідних робіт.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи задоволення позовних вимог позивача, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виконати дії з усунення загрози магістральному газопроводу «Шебелинка - Дніпропетровськ - Одеса 1а» шляхом знесення (демонтажу) житлового будинку А, літньої кухні Б, вбиральні Г, колодязю ІІ, огорожі № 1, 2, 3, 4, 5, 6, воріт № 7, хвіртки № 8 та викорчовування багаторічних насаджень, які розташовані на належній їй земельній ділянці площею 0,0937 га, кадастровий номер 1221881300:01:001:1188, розташованій на території Вільненської (нині Лозуватської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, за адресою: АДРЕСА_1 , у межах охоронної зони газопроводу-відводу ГРС-6 м. Кривий Ріг магістрального газопроводу «Шебелинка - Дніпропетровськ - Одеса 1а».

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи Україна» (код ЄДРПОУ 42795490, юридична адреса: Кловський узвіз, буд. 7, поверх 16, м. Київ) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11 листопада 2021 року.

Суддя М.В. Березюк