-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 580/4196/19
адміністративне провадження № К/9901/26077/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників ДПС на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (головуючий суддя: Бабич А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (колегія суддів: Епель О.В., Мєзєнцев Є.І., Степанюк А.Г) у справі №580/4196/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Офісу великих платників ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2019 №№ 0004674203, 0004684203.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року, адміністративний позов ТОВ "Катеринопільський елеватор" (код ЄДРПОУ 43141471) задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.12.2019 №0004674203 та №0004684203, прийняті Офісом великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.11-Г; код ЄДРПОУ 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" (20505, Черкаська обл., Катеринопільський р-н, с. Єрки, вул. Героїв Майдану, буд.47; код ЄДРПОУ 32580463) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що твердження відповідача про те, що операції позивача з ТОВ «АСТАРТА-ВВ», ТОВ «МАКОВІЙ», ВКП «АВАНТАЖ» є безтоварними і їх документальне оформлення спрямовано лише на незаконне набуття податкових вигод, спростовуються матеріалами цієї справи.
Оскільки матеріалами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та контрагентів податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, встановлено зв`язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності спірних рішень.
Оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності донарахування основної суми зобов`язання спірними рішеннями, застосування штрафних санкцій також є протиправним.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Відповідно до наказу відповідача від 18.10.2019 №289 на підставі направлень №№154, 155 його посадові особи здійснили документальну позапланову виїзну перевірку позивача декларації за серпень 2019 року (реєстраційний номер 9215961342 від 20.09.2019) з урахуванням уточнюючих розрахунків з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за серпень 2019 року. В результаті складено акт від 19.11.2019 №506/28-10-42-03/32580463 (далі - Акт), у висновках якого зазначено порушення позивачем вимог:
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит у декларації з ПДВ за серпень 2019 року на суму ПДВ 1009807,40 грн, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2019 року на 424347,97 грн, яка підлягає зменшенню, та суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунках платника у банку за серпень 2019 року на 585459 грн, яка підлягає зменшенню.
04 грудня 2019 року відповідач виніс спірні ППР:
№0004674203 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника в банку, в сумі 585459,00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкція у сумі 292730,00 грн;
№0004684203 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, що враховується до складу податкового кредиту, у сумі 424348,00 грн.
Тому позивач звернувся в суд зі вказаним вище позовом.
З Акту суд встановив, що його висновки пов`язані з сумнівом відповідача щодо реальності правочинів позивача за серпень 2019 року з ТОВ «АСТАРТА-ВВ» - на суму 158575,67 грн, ТОВ «МАКОВІЙ» - за серпень 2019 року - 80534,70 грн, ВКП «АВАНТАЖ» - за липень 2019 року на суму 185237,60 грн, серпень 2019 року на суму 585459,43 грн, суми податкового кредиту за які ним включені в декларації з ПДВ за серпень 2019 року. Відображення їх у податковому обліку позивача підтверджується даними відповідної декларації.
Суд установив, що 28.08.2018 позивач уклав з ТОВ «АСТАРТА-ВВ» договір поставки сільськогосподарської продукції №13583/к на поставку соняшника.
На підтвердження виконання його умов позивач надав для податкової перевірки та суду видаткові накладні (далі - ВН) від 31.08.2019 №11 на суму ПДВ 57190,02 грн, від 31.08.2019 №12 на суму ПДВ 55265,86 грн, від 31.08.2019 №13 на суму ПДВ 49119,79 грн. Акт перевірки не містить посилань щодо недоліків їх складання.
В ЄРПН зареєстровано податкові накладні (далі - ПН) позивачу від 31.08.2019 №№11-13 на вищевказану суму ПДВ, що за видом, вартістю та кількістю відповідають первинним бухгалтерським документам та договору.
Суд урахував, що згідно з даними ЄДРПОУ основний вид діяльності ТОВ «АСТАРТА-ВВ» - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (том 5) має земельні ділянки в Харківській області у загальній кількості 642,9407 га ріллі для вирощування сільськогосподарської продукції. Також подано звітність щодо сплати земельного податку за них. Даними звітів форми 1-ДФ підтверджується виплата доходу найманим працівниками: 3 квартал 2019 року - 10 осіб, 2 квартал 2019 року - 12 осіб, 3 квартал 2019 року - 13 осіб.
Указане підприємство як на час складання первинних бухгалтерських документів, так і на час розгляду справи судом, має статус платника ПДВ з 01.09.2013.
03 жовтня 2018 року позивач уклав з ТОВ «МАКОВІЙ» договір поставки сільськогосподарської продукції №15299/к на поставку соняшника. На підтвердження виконання його умов позивач надав належним чином оформлену та скріплену печатками сторін ВН від 31.08.2019 №373 на суму ПДВ 80534,70 грн. В ЄРПН зареєстровано ПН позивачу від 31.08.2019 №44 на суму ПДВ 80534,70 грн, яка виписана на придбання товару, що за видом, вартістю та кількістю відповідає первинним бухгалтерським документам та договору
Суд урахував, що згідно з даними ЄДРПОУ основний вид діяльності ТОВ «МАКОВІЙ» - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (том 5) має земельні ділянки в Харківській області у загальній кількості 488,8098 га ріллі для вирощування сільськогосподарської продукції. Також подано звітність щодо сплати земельного податку за них. Даними звітів форми 1-ДФ підтверджується виплата доходу найманим працівниками: 1 квартал 2019 року - 21 особа, 2 квартал 2019 року - 21 особа, 3 квартал 2019 року - 33 особи.
Зазначене підприємство має чинний статус платника ПДВ з 01.11.2014.
18 червня 2019 року позивач уклав з ТОВ ВКП «АВАНТАЖ» договір поставки сільськогосподарської продукції №17607/к на поставку сої. На підтвердження виконання його умов позивач надав ВН від 01.08.2019 №114 на суму ПДВ 121676,28 грн, від 03.08.2019 №115 на суму ПДВ 122478,62 грн, від 06.08.2019 №117 на суму ПДВ 124159,95 грн, від 08.08.2019 №118 на суму ПДВ 121734,95 грн від 11.08.2019 №119 на суму ПДВ 95318,63 грн, від 02.07.2019 №96 на суму ПДВ 59751,98 грн. Акт перевірки не містить зауважень щодо їх оформлення.
В ЄРПН зареєстровано ПН позивача: від 03.08.2019 на суму ПДВ 122478, 62грн, від 01.08.2019 на суму ПДВ 121767,28 грн, від 06.08.2019 на суму ПДВ 124159,95 грн, від 08.08.2019 на суму ПДВ 121734,95 грн, від 11.08.2019 на суму ПДВ 95318,63 грн, які виписані на придбання товару, що за видом, вартістю та кількістю відповідає первинним бухгалтерським документам та договору.
Суд урахував, що згідно з даними ЄДРПОУ основний вид діяльності ТОВ ВКП «АВАНТАЖ» - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (том 5) має земельні ділянки в Хмельницькій області у загальній кількості 66,3891 га ріллі для вирощування сільськогосподарської продукції. Також подано звітність щодо сплати земельного податку за них. Даними звітів форми 1-ДФ підтверджується виплата доходу найманим працівниками: 1 квартал 2019 року - 13 осіб, 2 квартал 2019 року - 12 осіб, 3 квартал 2019 року - 55 осіб. Статус указаного підприємства, як платника ПДВ, чинний з 04.07.1997.
Оплата придбаного товару підтверджена оборотно-сальдовими відомостями позивача за рахунком 63, картками рахунку, виписками з банку і відповідачем не заперечується. Часткова передача зерна від постачальника на склад позивача згідно з угодами складського зберігання з ПрАТ "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" підтверджується відповідними накладними та товарно-транспортними, що містять печатки та підписи осіб, що брали участь в правочинах, інформацію щодо виду та кількості товару (пшениці та сої), відомості про перевізників і транспортні засоби, які згідно з загальними технічними характеристиками можуть перевозити відповідний товар.
Доказами поставки придбаного товару (насіння соняшника, сої) є наявні у матеріалах справи оформлені у встановленому законом порядку товарно-транспортні накладні (том 2 а. с. 107-211). Додатково надані світлокопії відеоспостереження щодо зважування автомобілів містять відомості про дату, час і транспортні засоби (з відповідними д.н.з.), які зазначені в ТТН.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Офіс великих платників ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.01.2019 у справі №821/628/17, від 12.12.2019 у справі №814/1439/17.
Уважає, що суди дійшли хибних висновків про реальність господарських операцій позивача, оскільки контрагенти, з якими позивачем задокументовано правовідносини, не мають матеріально-технічних ресурсів для вчинення спірних операцій із позивачем і такі операції є безтоварними, їх документальне оформлення спрямовано лише на незаконне набуття податкових вигід.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Позивач, наводячи практику Верховного Суду, вказує на правильність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Верховний Суд ухвалою від 06.11.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Згідно з п. 44.1 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для формування суб`єктом господарювання показників податкової звітності, які в наступному враховуються ним при обчисленні об`єкта оподаткування, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені такі витрати, що підтверджується відповідною первинною документацією.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Як уже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.01.2019 у справі №821/628/17, від 12.12.2019 у справі №814/1439/17 у подібних правовідносинах.
У постанові від 25.01.2019 у справі №821/628/17 Верховним Судом зазначено, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Оскільки позивачем не спростовано доводи контролюючого органу щодо того, що надані ПП «Комір Груп» на адресу ТОВ фірма «Паритет» послуги з поточного ремонту електричних мереж зовнішнього освітлення надавалися значними обсягами в один день та на різних вулицях м. Херсона (25.11.2015. - вул.Миру,35,37, вул.Польова,8, від вул. Бегми (р-н Херсонської обласної інфекційної лікарні ім. Г.І. Горбачевського), вул. Привокзальна, від РП-71 до житлового будинку №4, вул. Безроднього, 33, на розі вул. Петренка та пров. Любарської, пров. Попова, від вул. Декабристів до вул. Горького, на розі вул. Червонофлотської та Кошового узвозу, вул. Червоного Хреста, від просп. Ушакова до пров. Спартаківського), суд дійшов висновку про недостатність трудових ресурсів підприємства ПП «Комір Груп» для здійснення такого обсягу робіт з урахуванням місця виконання робіт та обсягу матеріальних ресурсів, трудових ресурсів необхідних для виконання таких робіт. Таким чином, Верховний Суд указав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відсутність факту здійснення господарської операції, окрім іншого, підтверджується і неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця виконання робіт та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг.
Розглядаючи справу №814/1439/17 Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 вказав, що судами попередніх інстанцій не перевірено дійсність тверджень відповідача про наявність певних недоліків у поданих позивачем первинних документах, інформацію щодо кримінальних проваджень, з огляду на що не видається за можливе достеменно встановити, чи стосуються вказані кримінальні провадження зазначених контрагентів. Ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, Верховний Суд визнав такими, що свідчать про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи, та вимагає скасування прийнятих у справі судових рішень з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.
Зважаючи на викладене, Суд критично оцінює посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2019 у справі №821/628/17, від 12.12.2019 у справі №814/1439/17, оскільки такі судові рішення ухвалені Судом у подібних правовідносинах, однак за інших фактичних обставин. Крім того, скаржником не вказано, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у наведених ним постановах Верховного Суду, а також не обґрунтовує у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається їх змістом (правами і обов`язками суб`єктів правовідносин). У свою чергу, зміст правовідносин визначається юридичним фактом (юридичним складом) або подією, які в силу закону, породжують права та обов`язки особи (суб`єкта правовідношення).
Аналіз наведених скаржником судових рішень дає підстави вважати, що такі рішення було ухвалено за інших фактичних обставин справи, установлених судами. У зв`язку з викладеним, не можна дійти висновку про невідповідність висновків, наведених у судових рішеннях судів попередніх інстанцій, висновкам, викладеним у наведених скаржником постановах Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.
Таким чином, доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними.
Більш того, Суд ураховує, що вирішуючи вказаний спір по суті, судами попередніх інстанцій обґрунтовано взято до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 20.02.2018 у справі №817/149/17, від 29.03.2018 у справі №813/2758/16, на які зроблено відповідні посилання в оскаржуваних судових рішеннях.
Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Офісу великих платників ДПС підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Офісу великих платників ДПС залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко
скопійовано
-
скопійовано
-
