ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 815/2703/16

адміністративне провадження № К/9901/41375/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 (суддя - Самойлюк Г.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 (головуючий суддя - Танасогло Т.М., судді: Бойко А.В., Яковлєв О.В.) у справі №815/2703/16.

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про зміну предмет позову, просив:

скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0000471701 від 13.01.2016 на суму штрафних санкцій 190000,00 грн.;

скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0002221701 від 05.04.2016, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 14842,18 грн., у тому числі 7600,00 грн. за податковим зобов`язанням, 3800,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 3442,18 грн. - сума пені;

скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0002201701 від 05.04.2016, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 20063,33 грн., у тому числі 5700,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 3360,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 11003,33 грн. - пені;

скасувати рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002261701 від 15.03.2016 на суму 13845,30 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Малиновському районі м. Одеси посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для належного вирішення справи.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування (єдиного внеску) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За наслідками перевірки складено акт від 14.12.2015 №7371/15-52-17-01/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого встановлено порушення:

Пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.4, 177.8, 177.10 статті 177, пункту 138.2 статті 138, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у загальній сумі 77617,00 грн.;

пункту 44.1 статті 44, підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185, статті 187, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у сумі 15499,0 грн.;

пункту 1.2 статті 1, пункту 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Нацбанку України від 15.12.2004 № 637 в частині неоприбуткування готівкових коштів в сумі 38000,00 грн. в книзі обліку доходів та витрат за ф. № 10, отриманих як виручка;

пункту 176.2 статті 176, пункту 119 статті 119 Податкового кодексу України в результаті подання до податкової інспекції податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ), з відомостями не у повному обсязі;

підпункту 4 пункту 2 статті 6, пункту 11 статті 8, пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» донараховано єдиного податку на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 27417,60 грн.

На підставі названого акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0000471701 від 13.01.2016, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі190000,00 грн;

податкове повідомлення-рішення №0002221701 від 05.04.2016, згідно з яким нараховано суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 14842,18 грн., у тому числі 7600,00 грн. за податковим зобов`язанням, 3800,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 3442,18 грн. - сума пені;

податкове повідомлення-рішення №0002201701 від 05.04.2016, згідно з яким нараховано суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та пені на суму 20063,33 грн., у тому числі 5700,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 3360,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 11003,33 грн. - пені;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002261701 від 15.03.2016 на суму 13845,30 грн.

Судами встановлено, підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 190000,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0000471701 від 13.01.2016, стало те, що при перевірці книги обліку доходів та витрат, виписок по розрахунковому рахунку коштів, які надійшли по прибутковому касовому ордеру встановлено розбіжності на загальну суму 38000,00, а саме : «надходження коштів» за 14.04.2014 в сумі 38000,0 грн., які позивачем не внесено до книги обліку доходів та витрат, що потягло за собою не оприбуткування грошових коштів 14.04.2014 на суму 38000,0 грн., у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог пункту 2.6 статті 2 Положення № 637 ФОП ОСОБА_1 не оприбутковано готівку в розмірі 38000,0 грн. як виручку від реалізації продукції.

Згідно із приписами пункту 2.6. Положення про ведення касовий операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 № 40/10320) у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» визначена відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу).

Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням РРО або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», так і того, що визначене пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фактично полягає у одних і тих самих діях.

Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.

Оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

З огляду на викладене, а також враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у подібних правовідносинах (постанова від 20.05.2020, справа № 1340/3510/18, провадження № 11-1160апп19) Верховний Суд, зазначає про протиправність застосування до спірних правовідносин положень абзацу третього статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», а відтак про протиправність податкового повідомлення-рішення №0000471701 від 13.01.2016.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно з підпунктом частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За результатами дослідження наданих до вищевказаної перевірки від 14.12.2015 документів та книги обліку доходів та витрат (ф. 10) колегією суддів встановлено, що до складу валових витрат, пов`язаних із одержанням доходу, у 2014 році включено загальну суму 420 000,00 грн., у книгу обліку доходів та витрат (ф. 10) закупка насіння, врожаю 2013 року ФОП ОСОБА_1 від постачальника ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) відповідно договору поставки № 230114 від 23.01.2014, та згідно видаткових накладних № ЮБ-0000001 від 27.02.2014, № ОБ-0000010 від 01.04.2014, № ОБ-0000011 від 25.04.2014, оплата проводилась готівкою.

Згідно банківської виписки №44 від 14.04.2014 на розрахунковий рахунок позивача надійшли грошові кошти у сумі 38000,00 грн. з призначенням платежу «надходження гот. коштів».

Судами враховано, що вказана вище сума коштів чином не відноситься до «доходів від здійснення підприємницької діяльності», які вносяться до каси банку за касовим символом « 02», а була внесена за кодом « 32» - «інші надходження-усі готівкові надходження, які не враховані за іншими статтями надходжень» - як «власні заощадження».

Крім того, в матеріалах справи міститься лист АТ «УкрСиббанк» № 61-2/39-1868 від 18.12.2015, в якому зазначено, що по документу № 44 від 14.04.2014 на суму 38 000,00 грн. слід вважати правильним призначення платежу «надходження гот. Коштів від позивача за 14.04.2014 по символу « 32» - 38000,00 грн. «власні заощадження»

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Клопотання Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про заміну відповідача правонаступником задовольнити.

Замінити відповідача на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166).

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 у справі №815/2703/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова