П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/20333/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

09 листопада 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 визначену п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачу з 04.09.2020 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.10.2020 у якій просив нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі 10 пенсій згідно п.7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом №17873-18529/Б-02/8-0600/20 від 29.10.2020 повідомлено про те, що за матеріалами пенсійної справи у період, зокрема, з 01.09.1977 по 24.06.1983 позивач проходив навчання у Запорізькому медичному інституті, з 02.09.1988 по 11.07.1990 навчання в клінічній ординатурі Київського науково-дослідного інституту кардіології ім. Д.Стражеска, з 03.01.1994 по 25.02.2003-працював в лікувально-профілактичному центрі «Здоров`я». Оскільки Переліком №909 не передбачено проходження навчання, в тому числі в клінічній ординатурі, а також робота в лікувально-профілактичному центрі, тому до розрахунку стажу, який дає право на вислугу років зазначені періоди не враховані. Особам, які документально не підтвердили страховий стаж, яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, зокрема, для чоловіків 35 років грошова допомога не виплачується.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, пункт 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 9 липня 2003 року № 1058-IV встановлює, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, і які працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах та мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, за умови, що вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день призначення.

За змістом п. "е" ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

В силу п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

У відповідності до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За приписами ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

Згідно статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" безпосередньо охорону здоров`я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров`я.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року (далі - Постанова № 909) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я, зокрема лікарі та середній медичний персонал, в тому числі і військових медичних закладів.

Відповідно до Положення про клінічну ординатуру, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 12 від 29 січня 1998 року:

- клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів спеціалістів з певного фаху, зокрема, у клінічних науково-дослідних інститутах;

- клінічні ординатури в межах робочого часу виконують лікувально-діагностичну роботу в профільних відділеннях, на яких базується клініка, в обсязі 25% від розрахункової норми навантаження лікаря відповідної спеціальності, що передбачається індивідуальними планами їх підготовки;

- термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу роботи за фахом.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 61 Закону України "Про вищу освіту" від 01 липня 2014 року № 1556-VII, клінічний ординатор - це особа, яка має ступінь магістра медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських спеціальностей і навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівня компетентності лікаря - спеціаліста.

Основним завданням клінічної ординатури є поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста за його лікарським фахом з метою підготовки висококваліфікованого лікаря для самостійної роботи в закладах охорони здоров`я.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №442/4963/17.

З матеріалів справи встановлено, що позивач в період з 02.09.1988 по 11.07.1990 проходив навчання в клінічній ординатурі Київського науково-дослідного інституту кардіології ім..Д.Стражеска по спеціальності - кардіологія, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Слід зазначити, що відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував факт виконання практичних завдань позивачем під час проходження (навчання) в спеціальній клінічній ординатурі.

Беручи до уваги наведені норми законодавства, відповідачем протиправно не зараховано період проходження позивачем навчання в клінічній ординатурі при Київському науково-дослідному інституті кардіології ім.Д.Стражеска з 02.09.1988 по 11.07.1990 до спеціального трудового стажу, що дає право на виплату при призначенні пенсії за віком грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058.

Що стосується відмови пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивача, що дає право на отримання грошової допомоги згідно з п.7-1 Прикінцевих положень, період роботи з 03.01.1994 по 25.02.2003 в лікувально-профілактичному центрі «Здоров`я», слід враховувати наступне.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 "Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати" (далі - Порядок - 1191).

У відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 "Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати" (далі - Порядок - 1191) до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 ( 909-93-п ) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Виходячи зі змісту пункту 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909, робота на посаді лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменувань посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепід- служби, Держпраці, Держпродспожив- служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно -епідеміологічних закладах, діагностичних центрах дає право на пенсію за вислугу років.

Крім того, слід відмітити, що положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" закріплено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відвідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 зазначеного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає його право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до записів трудової книжки, 06.08.1990 позивач прийнятий в медико-санітарну частину ВО «Електровимірювач» на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи, з 01.09.1990 працював за сумісництвом лікарем-кардіологом.

З 01.10.1993 згідно з наказом управління охорони здоров`я створено обласне медичне об`єднання "Здоров`я", до складу якого були введені обласний лікарсько-фізкультурний диспансер, медико-санітарна частина ВО «»Електровимірювач» і обласний центр здоров`я (наказ УОЗ № 133 від 13.09.1993).

У відповідності до розпорядження Представника Президента України від 10.12.1993 № 693 створено обласний лікувально-профілактичний центр "Здоров`я", до складу якого введено лікувально-фізкультурний диспансер, включаючи медико-санітарну частину ВО "Електровимірювач" та обласний центр "Здоров`я" (наказ УОЗ № 198 від 29.12.1993).

Згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації від 19.02.2003 № 61 було перейменовано обласний лікувально-профілактичний центр "Здоров`я" в обласний медичний центр.

Відповідно до Статуту Житомирського обласного лікувально-профілактичного Центру «Здоров`я» вказаний Центр був заснований на комунальній власності обласної Ради народних депутатів.

Відтак, позивач у спірний період працював в установі комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи який, в свою чергу, повинен бути зарахований до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги.

При цьому, є безпідставними твердження відповідача про те, що Переліком №909 не передбачено такої медичної установи як лікувально-профілактичний центр, оскільки відповідно до Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ від 28.10.2002 №385 лікувально-профілактичний заклад є закладом охорони здоров`я.

З огляду на наведене, слід зазначити, що відомостями трудової книжки та довідками, наявними в матеріалах справи, підтверджено періоди роботи позивача в установах, передбачених Порядком № 909.

Верховним Судом неодноразово зроблено правовий висновок про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії (зокрема, у постанові від 24.04.2019 по справі № 450/3061/16-а).

Матеріалами справи з урахуванням оскарженого періоду наявність у позивача спеціального стажу більше 35 років для отримання грошової допомоги підтверджується відповідно до розрахунку страхового стажу.

Стосовно отримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії, слід зазначити, що будь-яких доказів з цього приводу відповідачем не надано, спір з даних обставин між сторонами відсутній. Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи письмових доказів позивач до 31.12.2020 працював на посаді працівника охорони здоров`я, передбаченій Переліком, пенсія за віком призначена з 04.09.2020, що надає підстави стверджувати, що позивач вийшов на пенсію за віком з вказаної посади.

Таким чином, відмова відповідача у призначенні і виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058 у розмірі 10 місячних пенсій є необґрунтованою.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Виплата одноразової грошової допомоги при виході на пенсію є заохоченням особи, яка 35 років (для чоловіків) відпрацювала в закладах охорони здоров`я на визначених законодавцем посадах.

Враховуючи наведене, слід зазначити, що відповідачем не доведено правомірність не зарахування періоду навчання позивача з 02.09.1988 по 11.07.1990 в клінічній ординатурі Київського науково-дослідного інституту кардіології ім. Д.Стражеска, та періоду роботи з 03.01.1994 по 25.02.2003 в лікувально-профілактичному центрі «Здоров`я» до спеціального страхового стажу, що дає право на виплату при призначенні пенсії за віком грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV, а тому відмова відповідача у виплаті вказаної допомоги є протиправною.

Отже, тривалість стажу роботи позивача на посадах, які дають право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій становить більше 35 років, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання нарахувати та виплатити вказану допомогу підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, відповідно до вимог ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити слідуюче.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим слід відмітити, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, відсутні підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.