В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходи ОСОБА_19 та ОСОБА_20 від отриманих тілесних ушкоджень загинули, а пішохід ОСОБА_14 отримала середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 9/Д./№332тр-2017 р. від 09.01.2018 року встановлено, що смерть ОСОБА_19 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння і основи черепа з крововиливами під оболонки та в речовину і шлуночки головного мозку.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 10/Д./№331тр-2017р. від 10.01.2018 року встановлено, що смерть ОСОБА_20 настала від закритої травми шиї у вигляді повного розриву міжхребцевого диску і пошкодження шийного відділу спинного мозку на даному рівні.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 53/е від 16.03.2018 року встановлено, що згідно наданої медичної документації у ОСОБА_14 мали місце пошкодження у вигляді: закритого перелому кісток лівої гомілки в нижній третині, уламкового перелому ліктьового виростку лівої ліктьової кістки, а також струсу головного мозку. Описані ушкодження утворилися від дії тупого/их предмету/тів, по давності можуть відповідати строкам та обставинам вказаним у постанові, являлись не небезпечними і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як для зрощення переломів і відновлення функції лівої нижньої кінцівки і лівого ліктьового суглобу необхідний термін більше 21-го дня.

Грубе порушення водієм ОСОБА_17 вимог пунктів 2.3 б), 2.3 д) та 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо - транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілих ОСОБА_19 і ОСОБА_20 , та заподіянню середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_14 .

Обвинувачений ОСОБА_17 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та заявлені цивільні позови не визнав у повному обсязі.

Обвинувачений надав показання, що 27.11.2017 року приблизно о 16.40 год. він на автомобілі ВАЗ 2063 повертався до дому з м.Києва, разом із ним в автомобілі на передньому пасажирському сидінні перебувала його дружина, а позаду донька та дві стороні жінки, яких він вирішив підвезти. Рухаючись у с.Лютіж, приблизно о 17.10 год., наближаючись до пішохідного переходу, враховуючи темну пору, з ближнім світом, він побачив зустрічне авто яке рухалось на великій швидкості, після чого відчув колихання автомобіля та побачив як на лобове скло впало тіло жінки, яке в подальшому впало на обочину з правої сторони, інших ударів або поштовхів не було. Вважає, що тіло жінки відкинуло на його автомобіля після удару із зустрічним автомобілем, марки та номерного знаку якого він не запам`ятав. Після удару він відразу зупинився та підійшов до жінки, після чого побачив, що з протилежної сторони на обочині перебувало ще одне тіло жінки, а за метрів 10 тіло іще однієї жінки. На проїзній частині було розкидано різні предмети та продукти харчування. У зв`язку із чим вважає, що винуватцем ДТП став водій позашляховика який рухався по зустрічній полосі, а тому не визнає своєї провини у повному обсязі, як і заявлені цивільні позови. Шкоду потерпілим не відшкодував.

Незважаючи на повне невизнання своєї вини ОСОБА_17 у вчиненні даного кримінального правопорушення, його вина знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду із показів потерпілих, свідків та інших досліджених судом доказів в їх сукупності та взаємозв`язку.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що дорожньо-транспортна подія трапилась в листопаді 2017 року, у вечірній час, близько 18.00 години. Щодо погодних умов, зазначила, що йшов дощ. Відрізок дороги, на якому відбулось ДТП, та пішохідний перехід освітлювались ліхтарями, була гарна видимість. Того дня вона разом з ОСОБА_20 та ОСОБА_21 їхали з міста Вишгород до села Лютіж. Доїхавши до села Лютіж, вони вийшли з автомобіля та підійшли до пішохідного переходу для перетину дороги. Пропустивши два автомобіля вони почали переходити проїжджу частину та дійшовши майже до розділювальної смуги, вона повернула голову ліворуч та побачила легковий автомобіль білого кольору, який рухався на великій швидкості та здійснив зіткнення з пішоходами, а саме з нею, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які рухались на півкроку попереду неї. Моменту зіткнення автомобіля з ОСОБА_20 та ОСОБА_21 вона не бачила, оскільки втратила відразу свідомість. Цивільний позов підтримала у повному обсязі, зазначила, що внаслідок отриманої травми вона перенесла кілька оперативних втручань, зокрема вживлення металофіксаторів, у зв`язку із чим обмежена у вільному пересуванні, її стан здоров`я значно і непоправно погіршився. В подальшому, під час судового розгляду, представником потерпілих було надано медичні довідки, з яких вбачається, що згідно висновку МСЕК від 31.01.2019р. ОСОБА_14 було встановлено третю групу інвалідності строком до 31.01.2020 року, у зв`язку із чим просив цивільний позов задовольнити у повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 є її доньками, а ОСОБА_21 дружина її племінника. На місці ДТП не перебувала. З приводу обставин події їй відомо, що того дня, зранку ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 поїхали з дому та більше вона їх не бачила. Зазначила, що у ОСОБА_20 залишилось четверо дітей. Цивільний позов підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, оскільки четверо її онуків залишились сиротами, а вона є їх опікуном, а інші троє онуків мешкають з її донькою, яка є інвалідом. Обвинувачений жодного разу не надав будь-якої допомоги та навіть не вибачився, у зв`язку із чим просила призначити найсуворіше покарання.

Потерпіла ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_19 є її донькою. Зазначила, що ОСОБА_19 проживала разом з Шабановими у селі Лютіж. 27.11.2017 року ОСОБА_19 зателефонувала їй зранку та зазначила, що перебуває у податковій та у неї розряджений телефон. Після даного телефонного дзвінка вона більше з нею не розмовляла. В подальшому їй повідомили про те, що сталась дорожньо-транспортна пригода в якій загинула її донька.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні надала показання, що обвинувачений є її чоловіком. 27.11.2017 року вони рухались на автомобілі ВАЗ з міста Києва, площа Шевченка до селища Димер. У автомобілі перебувала вона на передньому пасажирському сидінні, за кермом був чоловік, на задньому сидінні перебувала їх дитина та двоє пасажирів, які раніше їм відомі не були. Щодо погодних умов було похмуро та йшов мокрий сніг. Дорожнє покриття було мокрим. Дорожньо-транспортна подія сталась на виїзді з села Лютіж близько о 16:45 годині. Коли вони під`їжджали до пішохідного переходу, на якому сталась ДТП, вона людей не бачила. Після того, як проїхали вказаний пішохідний перехід, вона побачила як на зустріч на великій швидкості їхав автомобіль, не зупиняючись на пішохідному переходу та одразу після цього вона почула крик та побачила, як жінка впала на лобове скло їх автомобіля. На час зіткнення їх автомобіль рухався зі швидкістю 50 кілометрів на годину.

Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні надала показання, що восени 2017 року вона була пасажиром автомобіля ВАЗ білого кольору, на якому, близько о 16.10 годині, виїхала з міста Києва до селища Димер. В автомобілі знаходилась на задньому сидінні посередині. Щодо погодних умов була темна пора, йшов дощ зі снігом. У селі Лютіж не було освітлення. Під час руху, через вікно автомобіля, побачила праворуч автобус та потім одразу яскраве світло та побачила, що щось впало на капот автомобіля. В подальшому побачила, що це була жінка. Потім, коли вони вийшли з автомобіля, їм повідомили, що на протилежному боці дороги лежали ще дві жінки.

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні надала показання, що восени, точної дати не пам`ятає, вона в місті Києві сіла в попутний автомобіль ВАЗ світлого кольору, з метою доїхати до селища Димер. Погода була з опадами, темна пора доби, ближче до вечора. В автомобілі перебувала на задньому сидінні біля вікна. ДТП сталась за центром села Лютіж. Пояснила, що під час поїздки вона майже спала та не слідкувала за дорогою. Потім вона відчула удар, начебто раптово провалився дах автомобіля, в якому вони рухались, та почула як посипалось лобове скло, після чого автомобіль зупинився та вони вийшли з автомобіля. В подальшому підійшов чоловік з іншого автомобіля та повідомив, що люди постраждали в ДТП.

Крім того вина обвинуваченого ОСОБА_17 підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні, достатніх та взаємопов`язаних між собою, доказів кримінального провадження.

Даними з протоколу огляду місця дорожньо транспортної пригоди від 27.11.2017 року з схемою місця ДТП та фото таблицею до нього, з якого вбачається, що таким є ділянка автодороги «Київ-Овруч» 30 км., на якій стан дорожнього покриття мокрий, дорожнє покриття шириною 9,0 м. складається з двох напрямків руху по 4,5 м. до м.Києва та до с. Лютіж, поділених реверсною смугою, та має дорожню розмітку зебра. Огляд проводився у темну пору, опади дощ (дрібний з мокрим снігом, температура повітря +1) Сліди гальмування з брудом та снігом до переднього лівого колеса 3,2 м.

Даними з протоколу огляду трупа ОСОБА_20 від 27.11.2017 року, яку було оглянуто біля приміщення КЗ «Вишгородська ЦРЛ», в автомобілі швидкої допомоги.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № №332тр.-2017 від 28.11.2017 року встановлено, що виявлені у ОСОБА_19 тілесні ушкодження могли утворитись від дії тупих предметів, або при ударі об такі, що могло мати місце в строк та при обставинах, викладених у постанові про призначення експертизи, і в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_19 наступила від відкритої черепно мозкової травми з переломом костей склепіння та основи черепа з крововиливами під оболонки, в речовину і шлуночки головного мозку. При проведенні судово-медичної експертизи трупа будь яких пошкоджень, які могли б утворитись від переїзду колесом, а також слідів волочіння тіла, не виявлено. При проведенні судово-токсикологічної експертизи крові трупа метиловий, етиловий спирти, а також пропиловий, амиловий спирти та їх ізомери не виявлені.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № №331тр.-2017 від 28.11.2017 року встановлено, що виявлені у ОСОБА_20 тілесні ушкодження могли утворитись від дії тупих предметів, або при ударі об такі, що могло мати місце в строк та при обставинах, викладених у постанові про призначення експертизи, і в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_20 наступила від закритої травми шиї у вигляді повного розриву міжпозвонкового диску і пошкодження шийного відділу спинного мозку на даному рівні. При проведенні судово-медичної експертизи трупа будь яких пошкоджень, які могли б утворитись від перекатування через нього колесами автомобіля, а також слідів волочіння тіла, не виявлено. При проведенні судово-токсикологічної експертизи крові трупа метиловий, етиловий спирти, а також пропиловий, бутиловий, амиловий спирти та їх ізомери не виявлені.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 53/Е від 14.03.2018 року встановлено, що згідно наданої медичної документації у гр. ОСОБА_14 , мали місце пошкодження у вигляді: закритого перелому кісток лівої гомілки в нижній третині, уламкового перелому ліктьового виростку лівої ліктьової кістки, а також струс головного мозку. Описані тілесні ушкодження утворились від дії тупиш предметів, по давності можуть відповідати строкам та обставинам, вказаним у постанові, являлись не небезпечними і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

Згідно висновку судово-токсикологічної експертизи № 877 від 04.12.2017 року встановлено, що в крові ОСОБА_17 метиловий, етиловий спирти, а також пропиловий, бутиловий, амиловий спирти та їх ізомери не виявлені.

Відповідно до постанови старшого слідчого ГУ НП в Київській області від 29.11.2017 року автомобіль марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом та поміщено на майданчик тимчасового утримання, про вилучення автомобіля також зазначено у протоколі огляду місця подія від 27.11.2017р., складеного слідчим за участі понятих та спеціаліста.

Згідно даних з висновку інженерно-технічної експертизи від 30.01.2018р. за №12-1/2766, рульове керування автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані; несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП не виявлено. Система робочого гальма автомобіля, на момент огляду знаходиться в працездатному стані та несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед ДТП не виявлено. Елементи підвіски автомобіля, на момент огляду, знаходяться в працездатному стані, несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією не виявлено.

Згідно даних з висновку інженерно-технічної експертизи від 23.02.2018р. за №12-1/2768, встановити де відносно елементів дороги та на якій смузі для руху відбувся наїзд автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на пішоходів, не надається можливим, через відсутність в наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження необхідного комплексу слідової інформації. Механічні пошкодження автомобіля характерні для контакту з пішоходами, описані в дослідницькій частині висновку. Встановити чи мав місце наїзд автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на пішоходів на пішохідному переході, не надається можливим, через відсутність в наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження необхідного комплексу слідової інформації.

Згідно даних з висновку судово - трасологічної експертизи від 01.02.2018р. за №8-3/5557, полімерний фрагмент, вилучений 27.11.2017 року під час огляду місця ДТП, складав раніше єдине ціле з фрагментом лівої полімерної накладки бамперу автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Один з восьми уламків скла, що були вилучені 27.11.2017 року під час огляду місця ДТП, складав раніше єдине ціле з лівою зовнішньою фарою автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно даних з висновку судово медичної та транспортно - трасологічної експертизи від 06.03.2018р. за №24/К/12-1/455, враховуючи локалізацію та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 та дані з висновку інженерно транспортної експертизи від 23.08.2018 року, можливо зробити висновок, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 утворились від наїзду автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ударом передньою частиною автомобіля. Виявлені механічні пошкодження автомобіля характерні для контакту з декількома пішоходами. Питання щодо утворення характерних ушкоджень, що утворились від наїзду іншим автомобілем, при цьому без зазначення конкретного транспортного засобу, з експертної точки зору є науково не обґрунтованими. Враховуючи локалізацію та характер тілесних ушкоджень, розташування пішоходів ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 відносно автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в момент первинного контакту, була наступною: першим пішоходом була ОСОБА_19 , другим травмованим автомобілем пішоходом була ОСОБА_20 , третім ОСОБА_14 , при цьому всі вони перебували у вертикальному або близькому до нього положенні, в динаміці.

Даними з протоколів проведення слідчого експерименту від 28.02.2018 року та від 29.03.2018 року, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_14 , під час яких, остання надала свідчення щодо обставин події ДТП від 27.11.2017 року, а саме того, що вона разом із потерпілими ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , перебуваючи біля пішохідного переходу розташованого у с.Лютіж по вул.Визволителів, переходили дорогу зі сторони смуги руху в бік с.Демидів до узбіччя смуги в бік м.Київ. Зазначила що була темна пора, працювали ліхтарі, дорожнє покриття було мокрим, під час переходу вона бачила лише один автомобіль з включеними фарами, який рухався з м.Києва та саме цей автомобіль здійснив наїзд на них.

Згідно даних з висновку інженерно-транспортної експертизи від 12.04.2018р. за №12-1/462 за даних дорожніх обставин, водій автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен був діяти згідно вимог п.12.2 та п.18.1 ПДР України. В заданій дорожній ситуації швидкість руху, обрана водієм, відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля мав технічну можливість попередити наїзд на пішоходів шляхом застосування термінового гальмування у вказаний момент. З технічної точки зору, при заданому комплексі вихідних даних, в діях водія вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Даними з довідки Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 11.12.2017 року про погодні умови за 27.11.2017 року з 14.00 години по 20.00 годину за даними об`єднаної гідрометеорологічної станції Вишгород.

Даними з листа голови Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області від 05.01.2018 року, відповідно до якого 27.11.2017 року освітлення вулиці Визволителів у с. Лютіж працювало у звичайному режимі та було ввімкнено о 16.30 годині.

Вказані висновкиекспертів засвоєю формоюі змістому повномуобсязі відповідаютьвимогам нормачинного законодавства,зокрема іЗакону України«Про судовуекспертизу»,Методики проведеннясудових експертиз,Інструкції зорганізації проведеннята оформленняекспертних провадженьу підрозділахсудових експертизі експертнихдосліджень упідрозділах Експертноїслужби Міністерствавнутрішніх справУкраїни.Так,з досліджениху судовомузасіданні документів,вбачається,що автомобільВАЗ 21063було вилученота поміщенона майданчиктимчасового утриманнятранспортних засобів27.11.2017року,крім тогообсяг ушкоджень,яких зазнававтомобіль зафіксованоу протоколіогляду місцядорожньо-транспортноїподії від27.11.2017року,складеного заучасті спеціаліста криміналістата понятих,що такожвідображено уфото таблицяхдолучених довказаного протоколу. Крімтого,вказані ушкодженнятакож відображеніу висновкахекспертних дослідженьвід 30.01.2018р.за №12-1/2766,23.02.2018р.за №12-1/2768,01.02.2018р.за №8-3/5557,12.04.2018року за№24/к/12-1/455, висновки скріплені печатками відповідних установ, а відтак ці документи за формою, змістом і суттю сумнівів у суду не викликають. Також, під час судового розгляду, представником потерпілих було надано запис, розміщений у вільному доступі Інтернет видання «Київ оперативний» з місця дорожньо-транспортної пригоди 27.11.2017р. в с.Лютіж по вул.Визволителів, який зафіксував розташування автомобіля ВАЗ 21063 на проїзній частині та механічні ушкодження, які отримав даний транспортний засіб.

Крім того, суд вважає необґрунтованими та безпідставними твердження обвинуваченого, щодо порушення порядку вилучення автомобіля ВАЗ 21063, оскільки з матеріалів справи вбачається, що даний автомобіль було вилучено під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.11.2017р. за участі спеціаліста та понятих, та незважаючи на неявку до суду слідчого, яким безпосередньо був проведений даний огляд, стороною захисту не оспорювались дані та підписи вказаного спеціаліста та свідків, та на спростування вказаних даних не надано жодних належних та допустимих доказів. Вказаний доказ на думку суду здобутий з дотриманням вимог ст.ст. 93, 99 КПК України, коли ґрунтовних і дійсно вагомих підстав для визнання його недопустимим і недостовірним суду не надано.

Показання обвинуваченого з того приводу, що потерпілих було збито іншим автомобілем, який рухався у зустрічному напрямку, та те, що виключно одна потерпіла була відкинута на його автомобіль, спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_14 , даними з протоколів слідчих експериментів проведених за участі потерпілої ОСОБА_14 та висновками експертиз, зокрема комплексної судово-медичної та транспортно- трасологічної експертизи №24/к/12 -1/455 відповідно до якої враховуючи локалізацію та характер виявлених тілесних ушкоджень у потерпілих та характер пошкодження їх одягу, наявні механічні пошкодження автомобіля ВАЗ 21063, характерні для контакту з пішоходами, можливо зробити висновок, що тілесні ушкодження виявлені на трупах ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , також потерпілої ОСОБА_14 , утворились від наїзду автомобілем ВАЗ 21063. При цьому, в даному конкретному випадку, мало місце фронтальний («лобовий») вид наїзду автомобіля легкового типу на людей з основною дією транспортного засобу ударом передньою частиною, що підтверджується вищевказаним, а саме: наявність контактних тілесних ушкоджень на тілі потерпілих, розташованих переважно зліва, характер пошкодження їх одягу, співпадіння локалізації механічних пошкоджень автомобіля, характерних для контакту з пішоходами, із розташуванням ушкоджень на тілі пішоходів. Виявлені механічні пошкодження автомобіля ВАЗ 21063, характерні для контакту з декількома пішоходами.

Також, під час вказаного експертного дослідження, було зазначено, що в судово-медичній експертизі характерними є тілесні ушкодження, що найбільше часто виникають у конкретних фазах різних видів автомобільної травми й обумовлені її механізмами, тому питання про утворення характерних ушкоджень, що утворились « від наїзду іншим автомобілем», при цьому без зазначення конкретного транспортного засобу, з експертної точки зору є науково необґрунтованим, що свідчить про те, що показання обвинуваченого про причетність до даної ДТП іншого водія автомобіля перевірялось слідчим, та не знайшла свого підтвердження. Крім того, під час судового розгляду, обвинуваченим не спростовувались дані про порядок перетину пішохідного переходу потерпілими, а пояснення потерпілої ОСОБА_14 , в цій частині є послідовними та незмінними, як під час досудового, так і судового розгляду, локалізація тілесних ушкоджень на тілі загиблих та потерпілої ОСОБА_14 , а також механічних ушкоджень, яких зазнав автомобіль обвинуваченого, свідчать саме про такі обставини ДТП, які викладені у обвинувальному акті.

За вказаних обставин, показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , в тій частині, що вони відчули один удар та одна з них начебто бачили світло фар, є такими, що не відповідають обставинам та спростовуються доказами наданими у справі, та їх показами, що підчас руху жодна з них не спостерігала за дорожньою обстановкою, навіть дрімали та безпосередньо не бачили моменту зіткнення, оскільки перебували на задньому пасажирському сидінні.

Тому перелічені вище докази, суд вважає належними, допустимими і достовірними для вирішення питань цього розгляду згідно ст.ст. 93, 94, 99 КПК України, які слід покласти в основу обґрунтування доведеності висунутого ОСОБА_17 обвинувачення.

Аналізуючи досліджені в суді докази в своїй сукупності, поєднанні та взаємозв`язку суд дійшов до такого.

Так, судом встановлено, що водій ОСОБА_17 рухаючись на автомобілі ВАЗ 21063 на 30 км. автодороги сполученням «Київ-Овруч» 27.11.2017 року близько о 17.15 годині допустив наїзд передньою частиною автомобіля на пішоходів ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , які перетинали проїзну частину автодороги з права наліво, відносно напрямку руху транспортного засобу та за даних дорожніх обставин ОСОБА_17 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2. та п.18.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору вбачається невідповідність вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України в діях ОСОБА_17 , які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак саменедотримання обвинуваченимвимог п. 18.1 ПДР України безпосередньо призвело до ДТП, заподіяння смерті й ушкоджень потерпілим.

Аналізуючи досліджені у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що інкриміноване ОСОБА_17 повністю знайшло своє підтвердження в суді.

Таким чином суд визнає доведеною вину ОСОБА_17 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним засобом, що спричинило загибель двох потерпілих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_14 та кваліфікує його злочинні дії за ч.3 ст. 286 КК України.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_17 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст. 286 ч. 3 КК України, ступінь тяжкості вказаного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_17 , раніше не судимий; на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває; одружений та має на утриманні неповнолітню доньку, працює на посаді директора в ТОВ «Інтерес».

Згідно досудової доповіді складеної відносно обвинуваченого орган пробації вважає, що з врахуванням інформації, яка характеризує обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також низьку ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, що виправлення ОСОБА_17 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб.

Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

При цьому суд не знайшов підстав для визнання принесення вибачень потерплим пом`якшуючою покарання обставиною, оскільки той свою вину в повному обсязі не визнав, щирої, належної і критичної оцінки своєї протиправної поведінки не висловив, намагаючись применшити ступінь своєї відповідальності, посилався на такі причини потрапляння в ДТП, які судом відкинуто і визнано неспроможними.

Беручи до уваги зазначене, а також позицію потерпілих та їх представника, які висловилися про призначення обвинуваченому найсуворішого покарання, перед якими обвинувачений в суді просив пробачення, суд вважає необхідним призначити йому покарання у виді та в межах санкції ч. 3 ст.286 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами.

На думку суду, саме за таких обставин в повній мірі буде дотримано положення статті 50 КК України, згідно якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом порядку обмеження прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.

Цивільний позов ОСОБА_14 до обвинуваченого ОСОБА_17 про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Вирішуючи питання щодо відшкодування потерпілій ОСОБА_14 матеріальної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені вказаних вимог, виходячи з того, що потерпілою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння їй матеріальної шкоди, а зокрема остання зазначає, що обвинуваченим внаслідок ДТП було завдано їй матеріальну шкоду у розмірі 94000 гривень, серед яких враховано вартість лікування та витрати на правову допомогу, проте серед документів, долучених до цивільного позову, відсутні належні докази понесених витрат на лікування та правову допомогу, а тому суд приходить до висновку, що в цій частині цивільний позов є безпідставним та недоведеним, а тому в його задоволені слід відмовити.

Потерпілою заявлено вимогу щодо відшкодування їй матеріальної шкоди, завданої внаслідок втрати працездатності, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, спричиненим дорожньо транспортною пригодою, в певний період часу, а саме з моменту настання ДТП до моменту пред`явлення цивільного позову, у розмірі 22400 гривень, які складаються з семи розмірів мінімальної заробітної плати, яка в 2017 році становила 3200 гривень, у той же час не надано документів, які б підтверджували втрату працездатності, який її вид професійний чи загальний, відсоток такої втрати. Надана довідка МСЕК, містить інформацію щодо встановлення ІІІ групи інвалідності ОСОБА_14 на період з 31.01.2019 року по 31.01.2020р., без надання інформації за період визначений у позові, а саме 2017р 2018р., у зв`язку із чим, у задоволені позову в цій частині також слід відмовити.

Крім того, суд зазначає, що згідно полісу обов`язкового страхування №АМ/1556988 ОСОБА_17 було проведено страхування цивільно правової відповідальності та страхова сума (ліміт відповідальності) становить 200 000 гривень. До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно з спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, що також зазначено у правовому висновку, викладеному у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Таким чином це надає право потерпілій стороні звертатися з вимогами до страхової компанії.

Щодо вимоги потерпілої ОСОБА_14 про відшкодування завданої моральної шкоди, суд вважає, що вони підлягають задоволенню з врахуванням вимог ст.ст.23, 1167, 1168 ЦК України, з огляду на перенесену потерпілою глибину душевних страждань, вимушеними змінами у життєвих планах і стосунках, зокрема завдання шкоди її здоров`ю, внаслідок якого ОСОБА_14 отримала інвалідність, а також з огляду на засади розумності і справедливості, ступінь вини обвинуваченого, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_17 моральної шкоди підлягають задоволенню у розмірі 100 000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_13 до обвинуваченого ОСОБА_17 про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Потерпілою ОСОБА_13 у цивільному позові зазначено, що обвинуваченим, внаслідок ДТП в якому загинула її донька, завдано матеріальну шкоду у розмірі 46345,55 гривень, яка складається з витрат на поховання доньки та організацію жалобних обідів, на підтвердження чого до цивільного позову долучені численні товарні чеки та квитанції, з яких вбачається, що 27.11.2017 року, 28.11.2017 року було придбано ритуальну атрибутику та замовлено катафалк, що у загальній сумі вартувало 8440 гривень. Інші наявні квитанції свідчать виключно про придбання продуктів харчування, у різні періоди часу, та не містять інформації, що придбання таких товарів та продуктів відбувалось з метою організації жалобних обідів, у зв`язку із чи та на підставі ст.1201 ЦК України підлягають відшкодуванню витрати на поховання у сумі 8440 гривень.

Також суд вважає, що вчиненням злочину та як наслідок спричиненням смерті ОСОБА_20 потерпілій ОСОБА_13 (матері загиблої) завдано моральної шкоди, оскільки остання в зв`язку із втратою доньки перенесла сильні душевні страждання, що також змінило звичний спосіб її життя та потребувало додаткових зусиль для його влаштування. Крім того, у загиблої ОСОБА_20 залишилось четверо малолітніх дітей, які на теперішній час перебувають на утриманні ОСОБА_13 , яка згідно розпорядження Вишгородської РДА Київської області є їх опікуном. На думку суду, з урахуванням ступеню вини обвинуваченого, наслідків, що настали, понесених потерпілою моральних страждань, суті позовних вимог, характеру діяння особи, що заподіяла шкоду, розмір цього відшкодування слід визначити в сумі 300 000 грн. Суд вважає, що зазначена сума за своїм розміром, враховуючи наслідки злочину, моральний стан потерпілої, є достатньою та справедливою.

Щодо заявленої вимоги щодо стягнення на користь малолітніх дітей ОСОБА_20 , опікуном яких є ОСОБА_13 , відшкодування, завданого смертю матері у розмірі 1600 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення повноліття, суд зазначає про наступне.

Статтею 1200ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років) у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Статтею 1202ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

До вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення на утриманні загиблої ОСОБА_20 перебували малолітні діти: ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, де матір`ю зазначена ОСОБА_20 .

З урахуванням викладеного, вказана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі та суми відшкодування мають виплачуватися обвинуваченим ОСОБА_17 регулярними платежами в сумі 1 600 грн. щомісяця кожному з дітей до досягнення повноліття.

Процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз у загальній сумі 8723,00 гривень підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_17 на користь держави.

Речові докази у відповідності до ст.100 КПК України: автомобіль марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 слід повернути власнику.

Керуючись ст.ст. 100, 368-370, 373-374, 392 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_17 визнативиним увчиненні злочинупередбаченого ч.3ст.286КК Українита призначитийому покарання увиді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_14 відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_13 відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 8 440 (вісім тисяч чотириста сорок) гривень, відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_2 1 600 (одну тисячу шістсот) гривень щомісячно до досягненням нею вісімнадцяти років в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю матері.

Стягнути з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 1 600 (одну тисячу шістсот) гривень щомісячно до досягненням нею вісімнадцяти років в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю матері.

Стягнути з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_4 1 600 (одну тисячу шістсот) гривень щомісячно до досягненням нею вісімнадцяти років в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю матері.

Стягнути з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_5 1 600 (одну тисячу шістсот) гривень щомісячно до досягненням ним вісімнадцяти років в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю матері.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_17 на користь держави понесені процесуальні витрати у сумі 8723,00 гривень.

Речові докази по справі: автомобіль марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути власнику за належністю.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий: ОСОБА_1