ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2021 року м. Київ № 640/12898/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шевченко Н.М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження адміністративну справу за позовом Підприємства об`єднання громадян «Пілатус» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

за участі учасників справи:

представника позивача - Васильчук С. С.,

представника відповідача 1 - Бондарчука Д. В.,

представника відповідача 2 - Бондарчука Д. В.

У С Т А Н О В И В:

Підприємство об`єднання громадян «Пілатус» (позивач, ПОГ «Пілатус») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (відповідач 1, ДПС України), Головного управління ДПС у Київській області (відповідач 2, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0015810704 від 09.02.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0015820704 від 09.02.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002110402 від 09.10.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 03.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виклав помилкові висновки щодо порушення норм податкового законодавства під час проведення першої перевірки. Такі недоліки призвели до незаконного позбавлення права позивача на бюджетне відшкодування.

Крім того, під час проведення другої перевірки, відповідач безпідставно не врахував надані документи, зробивши висновок про їх відсутність.

У відзиві ГУ ДПС у м. Києві наголошує на обов`язку платника податків зберігати та надавати первинні документи на вимогу контролюючого органу. Оскільки під час проведення перевірок таких документів надано не було, за замовчуванням констатується їх відсутність.

Від ДПС України надано відзив тотожного змісту з відмінною структурою викладених пояснень.

У відповіді на відзив позивач зосередив увагу на документах, які були надані під час проведення другої перевірки, проте, залишені поза увагою відповідачами та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту за червень 2020 року.

Представником ГУ ДПС у Київській області надано додаткові пояснення, в яких зазначає про підстави складання актів про ненадання документів під час проведення другої перевірки, наводить розширене тлумачення обставин, виявлених під час проведення перевірки за травень 2020 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, представник відповідачів наголошував на відсутності підстав для його задоволення, наполягав на повній відмові.

Вивчивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПОГ «Пілатус» з питання правомірності декларування суми від`ємного значення з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2020 року, ГУ ДПС у Київській області складено акт від 17.08.2020 (Акт від 17.08.2020).

У висновках до Акту від 17.08.2020 зазначено про порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 194.1, ст. 194, пп. «б» п. 200.4, п. 200.7, п. 200.14 ст. 200, п. 8 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України та встановлено:

1. завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації) за звітні (податкові) періоди: за травень 2020 року в розмірі 2 555 470,00 грн;

2. відмовлено в наданні бюджетного відшкодування по декларації за травень 2020 року на суму 726 057,00 грн (том 1 а. с. 99).

На підставі згаданих висновків ГУ ДПС у Київській області направило позивачу податкові повідомлення-рішення:

№ 0015810704 від 09.02.2021, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 2 239 929,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 559 982,00 грн (том 1 а. с. 151);

№ 0015820704 від 09.02.2021, яким відмовлено в бюджетному відшкодуванні на суму 1 041 598,00 грн (том 1 а. с. 152).

У подальшому ГУ ДПС у Київській області проведено другу документальну позапланову виїзну перевірку ПОГ «Пілатус» з питання правомірності декларування суми від`ємного значення з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2020 року, за результатами якої складено акт від 17.09.2020 (Акт від 17.09.2020).

У висновках до згаданого акту встановлено порушення вимог п. 200.1, пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України з урахуванням вимог п. 200.14 ст. 200 ПК України та відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації) за червень 2020 року у розмірі 5 396 665,00 грн (том 1 а. с. 160).

Згаданий висновок склав основу податкового повідомлення-рішення № 0002110402 від 09.10.2020, яким відмовлено в бюджетному відшкодуванні 5 396 665,00 грн (том 1 а. с. 176).

Не погоджуючись зі згаданим рішенням, позивачем направлено відповідну скаргу до ДПС України, до якої також додано висновок про проведення судово-економічної експертизи від 13.08.2020.

Рішенням ДПС України від 03.12.2020 у задоволенні скарги відмовлено з підстав, викладених в Акті від 17.09.2020 (том 1 а. с. 188- 192).

Не погоджуючись зі згаданими рішеннями ПОГ «Пілатус» звернулось із позовною заявою. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставами для висновків Акту від 17.08.2020 стали наступні обставини:

1. ПОГ «Пілатус» безпідставно застосувало пільгове оподаткування операція за нульовою ставкою щодо сум витрат підприємства відповідно до норм пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

2. ПОГ «Пілатус» задекларовано реалізацію на користь ТОВ «Армакс Київ» сировини, яка станом на дату реалізації не придатна до споживання.

3. Господарські операції ПОГ «Пілатус» та ТОВ «Атланта» визнані нереальними, оскільки в останнього відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, а також відсутня інформація про придбані товари в ЄРПН.

4. Господарські операції ПОГ «Пілатус» та ТОВ «Улан 20» визнані нереальними, оскільки в останнього відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, а також відсутня інформація про придбані товари в ЄРПН.

За змістом п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Згідно зі ст. 198 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків по операціях з:

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні;

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я";

постачання послуг із показу (проведення) театральних, оперних, балетних, музичних, концертних, хореографічних, лялькових, циркових, звукових, світлових та інших вистав, постановок, виступів професійних мистецьких колективів, артистичних груп, акторів та артистів (виконавців), кінематографічних прем`єр, культурно-мистецьких заходів;

постачання послуг із показу оригіналів музичних творів, демонстрації виставкових проектів, проведення екскурсій для груп та окремих відвідувачів у музеях, зоопарках та заповідниках, відвідування їх територій та об`єктів відвідувачами;

постачання послуг із розповсюдження, демонстрування, публічного сповіщення і публічного показу фільмів, адаптованих відповідно до законодавства в україномовні версії для осіб з порушеннями зору та осіб з порушеннями слуху;

постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання), що надаються готелями і подібними засобами тимчасового розміщування (клас 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010);

г) 14 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції, що класифікується за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 1001, 1003, 1005, 1201, 1205, 1206 00.

Згідно з п. 197.6 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями, які засновані громадськими об`єднаннями осіб з інвалідністю, де кількість осіб з інвалідністю, які мають у таких організаціях основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат з оплати праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, у результаті якого сума витрат з переробки (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів/послуг, які використовуються при виготовлені таких товарів/послуг, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів/послуг.

Згадана норма корелює з п. 8 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, відповідно до якої, на період до 1 січня 2025 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, які засновані громадськими об`єднаннями осіб з інвалідністю і є їх власністю, де кількість осіб з інвалідністю, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Механізм надання підприємствам та організаціям, які засновані громадськими організаціями осіб з інвалідністю, дозволу на право користування пільгами з оподаткування (далі - дозвіл), відмови у його наданні чи скасування дозволу регламентується відповідним порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1010 від 08.08.2007 (Порядок № 1010).

Згідно з п. 2 Порядку № 1010 дозвіл підприємствам та організаціям, які засновані громадськими організаціями осіб з інвалідністю (далі - підприємства, організації), надається за умови їх відповідності таким критеріям:

1) кількість осіб з інвалідністю, які мають на підприємствах, в організаціях основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного (податкового) періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу;

2) фонд оплати праці осіб з інвалідністю, які мають на підприємствах, в організаціях основне місце роботи, становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств;

3) сума витрат підприємства, організації з переробки (обробки, інших видів перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів (послуг), які використовуються для виготовлення товарів (надання послуг) безпосередньо підприємствами, організаціями, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів (надання послуг).

Зазначений критерій застосовується для надання дозволу згідно з пунктом 197.6 статті 197 та абзацом першим пункту 8 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;

4) розмір середньомісячної заробітної плати в еквіваленті повної зайнятості осіб з інвалідністю, які мають на підприємствах, в організаціях основне місце роботи, повинен бути не менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;

5) виконання підприємствами, організаціями рішень Нацсоцслужби та обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціального захисту населення (крім підприємств, організацій, які звернулися вперше).

Із наведених ГУ ДПС у Київській області доводів, позивач не відповідає третьому із зазначених критеріїв, оскільки, за висновком контролюючого органу, ПОГ «Пілатус» безпідставно віднесено бракований товар до складу витрат, натомість, сума витрат підприємства становить менше 8 %.

Резюмуючи згаданий висновок, ГУ ДПС у Київській області посилається на Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Міністерства промислової політики України № 373 від 09.07.2007 (Рекомендації № 373).

За змістом пп. 406, 407 Рекомендацій № 373 браком у виробництві вважаються продукція, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, що не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Таке визначення браку у виробництві наведене в поясненні до рахунка 24 «Брак у виробництві».

Слід звернути увагу на те, що згадані рекомендації не є нормативно-правовим актом, про що йдеться у наказі, яким їх затверджено.

Зокрема, пунктом 1 наказу № 373 визначено Затвердити Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (далі - Методичні рекомендації), розроблені Державним інститутом комплексних техніко-економічних досліджень (ДП ДІКТЕД) у відповідності з вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку і нормативно-законодавчої бази України станом на 01.01.2007 р., що додаються.

Керівникам підприємств, установ і організацій сфери управління Міністерства промислової політики України при формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) враховувати зазначені Методичні рекомендації (п. 4 наказу № 373).

Перелік таких підприємств та установ затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 453 від 05.04.1998. Серед визначених юридичних осіб найменування позивача відсутнє, натомість, до нього включені державні підприємства, заводи, воєнізовані установи тощо. Згаданий перелік, у контексті наказу № 373, дозволяє дійти до висновку про те, що Рекомендації № 373 мають чітко визначену сферу регулювання за колом осіб, в яке не входить позивач.

При цьому, станом на період перебігу спірних правовідносин діяло положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 в редакції від 09.08.2013, який, в силу реєстрації в Міністерстві юстиції України за № 27/4248 від 19.01.2000, є нормативно-правовим актом.

Згідно з п. 11 ПСБО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку (п. 14 ПСБО 16).

Наказом про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку ПОГ «Пілатус» № 1 від 01.01.2020 норми технічно неминучого браку встановлені у розмірі не більше 10 % від вартості загального обсягу виготовлених виробів (том 2 а. с. 133).

Факт виявлення бракованої продукції підтверджувався відповідною комісією позивача, шляхом оформлення актів № 1 від 11.05.2020, № 2 від 12.05.2020, № 3 від 13.05.2020, № 4 від 14.05.2020, № 5 від 15.05.2020, № 6 від 18.05.2020, № 7 від 19.05.2020, № 8 від 20.05.2020, № 9 від 26.05.2020 (том 2, а. с. 82- 90).

Крім того, питання документального підтвердження виконання умов п. 8 підрозділу 2 розділу ХХ Прикінцеві положення ПК України було предметом дослідження судового експерта, висновок якого наявний у матеріалах справи та надавався контролюючому органу під час проведення перевірки (том 2 а. с. 91- 121).

Слід зауважити, що згаданий висновок зроблений за червень 2020 року та не має прямого відношення до обставин, які відбувались у травні 2020 року, проте, позиція стосовно віднесення браку до витрат є релевантною до будь-якого наближеного періоду.

З урахуванням викладеного, слід дійти до висновку про те, що ГУ ДПС у Київській області неналежно досліджено питання віднесення бракованої продукції до складу витрат, оскільки в акті перевірки застосована неактуальна інформація із неперевірених джерел, яка не відповідає чинним положенням бухгалтерської звітності, не відображає свободу підприємства в установленні власної облікової політики, натомість, призводить до необґрунтованого виключення діяльності позивача із правила п. 8 підрозділу 2 розділу ХХ Прикінцеві положення ПК України.

Таким чином, оскільки з урахуванням витрат технічно неминучого браку за травень 2020 року витрати підприємства безпосередньо на виготовлення товарів перевищують 8 %, що не заперечується відповідачем 2, акт перевірки в даній частині слід визнати необґрунтованим.

У наданих ГУ ДПС у Київській області додаткових поясненнях відповідачем здійснено спробу логічного аналізу відомостей, наданих позивачем, з урахуванням логіки позивача та зауважено про наявність розбіжностей в документах.

При цьому, такої інформації Акт від 17.08.2020 не містить, що дозволяє дійти до висновку про те, що така інформація не враховувалась під час винесення оскаржуваних рішень, натомість, не повинна братись до уваги під час вирішення питання про їх правомірність або протиправність.

Щодо інших критеріїв звільнення від оподаткування, на підставі викладених вище норм, спір відсутній, з огляду на що, їх дослідження судом не проводилось.

Стосовно взаємовідносин ПОГ «Пілатус» із ТОВ «Армакс Київ», на користь якого реалізовано сировину (м`ясо птиці) слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації,

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Під час перевірки контролюючим органом, на підставі даних технологічної карти м`ясних виробів, ДСТУ 3143-2013 «М`ясо птиці» встановлено, що станом на 29.05.2020 сировина є не придатною для подальшої реалізації та споживання як продукт харчування, натомість позивачем протиправно віднесено 187 659,89 грн до складу податкового кредиту.

Податковий кодекс України не визначає повноваження контролюючих органів слідкувати за якістю продукції. При цьому, досліджувати її стан постфактум на підставі нормативної документації, не спростовуючи реальність всього ланцюга постачання (від придбання тушок курки до реалізації переробленої продукції) не співвідноситься із метою податкового законодавства.

Навіть якщо вважати доведеним факт того, що станом на 29.05.2020 сировина була непридатною для реалізації, дана обставина жодним чином не спростовує реальний рух коштів та товару між контрагентами, що, на відміну від припущень стосовно якості курки, має значення для оподаткування.

Оскільки жодних зауважень до змісту первинних документів (окрім формальних недоліків) в акті перевірки від 17.08.2020 не зазначено, слід резюмувати, що господарські операції з придбання, переробки та подальшої реалізації сировини реально відбулись, що створило передумову для декларування податкового кредиту.

Суд також звертає увагу на те, що контролюючий орган, описуючи даний епізод, не надає жодних посилань на норми ПК України, які зобов`язували б платника податків при настанні конкретних обставин виключати суми податкового кредиту із задекларованої.

Стосовно реальності господарських операцій ПОГ «Пілатус» із ТОВ «Атланта» та ТОВ «Улан 20», судом досліджено наступне.

За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного, первинні документи відображають факти здійснення господарських операцій, проте мають юридичну силу та доказове значення лише у разі реального вчинення такої операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

ГУ ДПС у Київській області досліджено первинні документи за господарськими операціями зі згаданими контрагентами, проте, з урахуванням наявної податкової інформації, зроблено висновок про їх нереальність, оскільки неможливо відстежити ланцюг постачання, зокрема, цукру до ТОВ «Атланта», зауважено на відсутності достатніх трудових ресурсів та основних засобів, наголошено на недоліках первинних документів.

Серед згаданих недоліків, ТТН не містили вказівку про посвідчення водія, проте, містили відомості про пункт відвантаження та призначення, одиницю товару, його кількість, найменування відправника та одержувача тощо.

З урахуванням зазначеної в ТТН інформації, виявляється за можливе встановити зміст господарських операцій із контрагентами, що є достатнім для відхилення формальних недоліків таких документів.

Аналогічного висновку при дослідженні ТТН в якості первинних документів дійшов Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі № 824/1042/18-а.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на недоліки документів, які свідчать про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У даному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв`язку з чим, відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Стосовно відсутності основних засобів, задекларованих відомостей про ланцюг постачання або інших питань податкової звітності контрагентів позивача, варто зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкової звітності та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Наведений висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

Оскільки умисел діяльності позивача не досліджувався контролюючим органом під час перевірки, не встановлений жодним судовим рішенням, а матеріали справи не свідчать про наявність умислу в ухиленні від оподаткування або вчиненні іншого порушення податкового законодавства, згадані доводи відповідача є лише відомостями про обставини, які без причинно-наслідкового зв`язку не мають значення для вирішення даного спору.

У додаткових поясненнях відповідач 2 також наводить аналіз діяльності контрагентів позивача, які не наведено в акті перевірки від 17.08.2020, з огляду на що, критично сприймаються судом.

Крім того, зміст викладених доводів також зосереджений на поведінці контрагентів, а також наявності кримінальних проваджень щодо їх керівників, у яких відсутні вироки, в яких би досліджувалась об`єктивна сторона злочину.

Резюмуючи викладене, висновки Акту від 17.08.2020 про порушення податкового законодавства ПОГ «Пілатус» не знаходять відображення в установлених судом обставинах.

Оскільки ППР № 0015810704 від 09.02.2021 та № 0015820704 від 09.02.2021 повністю ґрунтуються на висновках згаданого вище акту від 17.08.2020, їх слід визнати такими, що прийняті з порушенням принципу обґрунтованості, оскільки спираються на обставини, які не відповідають дійсним, або оцінені не у спосіб, передбачений законом.

Як вже зазначалось, у ППР № 0015810704 від 09.02.2021 окрім зменшення суми бюджетного відшкодування, до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 559 982,00 грн.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України (в редакції, чинній на дату винесення оскаржуваного ППР) встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки відсутні передумови для зменшення суми бюджетного відшкодування оскаржуваними ППР, штрафна санкція також нарахована безпідставно.

Підбиваючи проміжний підсумок, з урахуванням викладених вище норм та висновків суду, ППР № 0015810704 від 09.02.2021 та № 0015820704 від 09.02.2021 слід визнати протиправними та скасувати в повному обсязі.

17.09.2020 ГУ ДПС у Київській області складено акт перевірки, зміст якого повністю зосереджений на відсутності первинних документів у платника податків, з огляду на що податковим повідомленням-рішенням № 0002110402 від 09.10.2020 відмовлено в бюджетному відшкодуванні на суму 5 396 665,00 грн.

Як вже зазначалось, питання віднесення сум до податкового кредиту та його визначення регламентується статтею 198 ПК України.

Підставою для бухгалтерського обліку та фінансової звітності є первинні документи, які містять відомості про господарські операції, які, у свою чергу, є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно з пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; виключено; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (п. 85.4 ст. 85 ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п. 44.6 ст. 44 ПК України).

За змістом п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно з п. п. 86.7.2, 86.7.3 п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Відповідно до пп. 86.7.4 п. 86.7 ст. 86 ПК України Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.

Таким чином, у разі не подання первинних документів під час проведення перевірки, платник податків має право податки такі документи після її проведення. Такі документи обов`язково мають братись до уваги контролюючим органом, а рішення, прийняте за наслідком проведеної перевірки, може бути переглянутим, з урахуванням.

Суд погоджується із доводами відповідачів, викладених у відзиві, стосовно можливості вважати документи відсутніми у платника податків у разі їх ненадання під час проведення перевірки, проте згадана позиція сформована без урахування права платника на подальше пред`явлення таких документів.

Пункт 2.3 акту від 17.09.2020 містить відомості про використані та запитувані первинні документи. Так, під час перевірки контролюючим органом використано декларації з ПДВ, податкові накладі, ВМД, відображені в базі ДПС за квітень-червень 2020 року (том 1 а. с. 154).

Під час перевірки директору ПОГ «Пілатус» надано лист № 26841/10/10-36-04-02-10 від 08.09.2020 щодо надання до перевірки документів за квітень-червень 2020 року, що безпосередньо стосуються предмета перевірки. (том 1 а. с. 163- 164)

У відповідь на згаданий запит документів не надано, що зафіксовано актами № 1/10-36-04-02 від 10.09.2020, № 2/10-36-04-02 від 14.09.2020 про ненадання документів на запит.

У письмових поясненнях позивач звертає увагу на те, що ним надано до перевірки всі первинні документи по взаємовідносинам із контрагентами, які з невідомих причин не взято до уваги контролюючим органом.

Не погоджуючись із актом від 17.09.2020 позивачем подано заперечення від 28.09.2020, до якого додано висновок експерта, банківські виписки за квітень-червень 2020 року, оборотно-сальдові відомості за квітень-червень 2020 року та інше (том 1 а. с 170).

У відповідь на згадане заперечення ДПС у Київській області надало рішення про результат розгляду заперечень від 08.10.2020, в якому відмовляє у задоволенні заперечення, без надання оцінки долученим позивачем документам (том 1 а. с. 171- 175).

За висновками акту від 17.09.2020 відповідачем направлено ППР № 0002110402 від 09.10.2020, яким відмовлено в бюджетному відшкодуванні на суму 5 396 665,00 грн.

Користуючись правом на звернення до вищого органу, ПОГ «Пілатус» звернулось до ДПС України зі скаргою від 19.10.2020 (том. 1 а. с. 178- 184).

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 03.12.2020 позивачу відмовлено, зміст первинних та інших документів також залишено поза увагою. (том 1 а. с. 188- 192).

Враховуючи викладені вище норми, та обставини перегляду відповідачами результатів перевірки та оскарження ППР, слід дійти до висновку про те, що права, передбачені ст. ст. 85, 86 ПК України в частині можливості надання первинних документів після перевірки, а також оскарження ППР, відповідачами не забезпечені.

Наведене є самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0002110402 від 09.10.2020, оскільки його зміст повністю зосереджено на відсутності первинних документів, які надавались позивачем в порядку адміністративного оскарження, що не заперечується відповідачами.

Крім того, слід звернути увагу на те, що частина від`ємного значення податкового зобов`язання з ПДВ сформована позивачем у попередніх звітних періодах, які перевірялись в межах перевірки за травень 2020 року.

Таким чином, станом на дату складання акту від 17.09.2020, ГУ ДПС у Київській області володіло податковою інформацією, зібраною під час попередньої перевірки, оперувало податковими накладними та деклараціями, натомість, визнання нереальними операцій на підставі відсутності первинних документів є нелогічним висновком, який не відповідає встановленим обставинам.

Крім того, до матеріалів справи позивачем додано копії первинних документів, які містять відомості про господарські операції, здійснені у період квітень-червень 2020 року.

Серед інших документів договори поставки, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, митні декларації, якими підтверджуються договірні відносини позивача із контрагентами (том 3 а. с. 139- том 4 а. с. 78).

Фактичний рух коштів позивач підтверджує виписками з банківського рахунку за травень-червень 2020 року (том 4 а. с. 79- 106). У згаданий період позивачем витрачено на придбання товарів більше 22 мільйонів гривень. З урахуванням податкового кредиту, сформованого у попередні періоди, бюджетне відшкодування в розмірі 5 396 665,00 грн не спростовано відповідачем 2 та навпаки, підтверджується наданими документами.

За даних обставин, судом враховано, що позивач не надав документи під час проведення перевірки, проте мав право на їх врахування після проведення перевірки, з огляду на що, ППР № 0002110402 від 09.10.2020 не може ґрунтуватись на їх відсутності взагалі.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги від 03.12.2020.

Згідно з п. п. 56.1, 56.2 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган (п. 56.4 ст. 56 ПК України).

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку (п. 56.10 ст. 56 ПК України).

За висновком суду, функція контролюючого органу вищого рівня, під час процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, полягає у виправленні помилок підпорядкованого контролюючого органу, які, у даному випадку, полягають у неврахуванні наданих первинних документів.

Оскільки ГУ ДПС у Київській області допущено процедурні порушення після проведення перевірки, обов`язком ДПС України було надати оцінку таким порушенням та розглянути скаргу по суті.

Таким чином, наводячи висновки акту перевірки від 17.09.2020 у рішенні від 03.12.2020, ДПС України порушено принцип обґрунтованості, оскільки обставини, що мають значення та які не були встановлені під час перевірки не досліджені та залишені поза увагою.

Згідно з частинами 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку про недоведення відповідачем фактів порушення позивачем податкового законодавства та обставин, за яких контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання, з огляду на що, оскаржуване ППР підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Підприємства об`єднання громадян «Пілатус» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0015810704 від 09.02.2021.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0015820704 від 09.02.2021.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002110402 від 09.10.2020.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 03.12.2020.

6. Стягнути витрати зі сплати судового збору на користь Підприємства об`єднання громадян «Пілатус» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області в розмірі 22700,00 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень.

7. Стягнути витрати зі сплати судового збору на користь Підприємства об`єднання громадян «Пілатус» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України в розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Позивач: Підприємство об`єднання громадян «Пілатус» (вул. Черкаська, 26, с. Петропавлівська Борщагівка, Київська обл. 08130, код ЄДРПОУ: 43224353).

Відповідач 1: Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 43005393).

Відповідач 2: Головне управління ДПС у Київській області (вул. Народного Ополчення, 5А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ: 44096797).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

Повний текст рішення складено 04.11.2021.